🗣 Павло Фролов, народний депутат України, голова ТСК з підтримки ВПО:

– Щоб говорити про вибори, спершу треба змінити законодавство. Військові мають мати право бути кандидатами, а українці за кордоном – реальні механізми голосування. Електронні вибори можливі, але лише за умови наявності достатнього рівня кіберзахисту.

🗣 Василь Сегін, керівник програм Westminster Foundation for Democracy в Україні:

– Діалог між владою і громадянами потрібно запускати вчасно – ще до старту активного виборчого процесу. Процедури і правила не можна змінювати в останній момент.

🗣 Єлизавета Борискіна, координаторка Жіночого Лобі, активістка СД Платформи:

– Запит жінок на справедливість – це не тільки рівні можливості, рівна оплата праці. Це й доступ до державотворення. Навіть військова сфера змінюється під участь жінок – і це показник прогресивності суспільства.

🗣 Олександр Булін, координатор аналітичного напряму СД Платформи:

– Прецедентів виборів у таких умовах, як в Україні, не існує. Але демократії можуть функціонувати певний час без виборів, якщо збережена головна умова – підзвітність влади.

🗣 Івана Храпко, голова молодіжної організації Федерації профспілок України:

– Рішення молоді залишатися в Україні напряму залежить від першої зарплати після навчання. Тут критично важлива спільна робота профспілок і держави, заради того, щоб ця заробітна платня була справедливою і гідною.

🗣 Євген Довгий, голова прогресивного ОСББ «Френдлі Хаус»:

ОСББ – це держава в мініатюрі: з конфліктами, відповідальністю і вибором працювати разом заради розвитку. І починати розбудови держави треба, як не дивно, зі свого підʼїзду і свого будинку.

👉 Демократія – це не лише вибори. Це щоденна відповідальність, справедливість і участь. Демократія починається значно ближче, ніж здається.

🗣 Максим Бондаренко, незрячий ветеран, захисник Луганщини, ініціатива «Світло всередині»:

– Для ветерана, який втратив зір, реабілітація – це старт нового життя і навчання. Але вона не має сенсу, якщо простір, у який він повертається, не адаптований для повсякденного життя.

🗣 Руслан та Наталя Афанасьєви, незрячий ветеран і його дружина, ініціатива «Світло всередині»:

– У ветеранів, які втратили зір або кінцівки, колосальне бажання жити. Вони навчаються, відкривають бізнеси, шукають себе. Наше спільне завдання – створити умови, щоб вони відчували себе повноцінною частиною українського суспільства.

🗣 Андрій Сіромаха, ветеран, радник голови Київської військової адміністрації з питань інклюзії:

– Інклюзивність – це не опція. Це прояв поваги до людей з інвалідністю, а сьогодні особливо – до військових, ветеранів і ветеранок.

🗣 Іванна Михайленко, голова ГО «Світ тиші», викладачка української жестової мови:

– Ми маємо ламати бар’єри на практиці. Розуміння жестової мови – це теж інклюзія. Люди з інвалідністю часто знаходять за кордоном більше можливостей і менше перешкод – і наше завдання створити такі ж умови в Україні.

🗣 Катерина Богадєльнікова, співзасновниця БФ «Милосердя та здоров’я»:

– Підтримка військових і цивільних – це місток між реальністю війни та відновленням. І цей місток можливий лише тоді, коли ми працюємо разом, як спільнота.

🗣 Артем Приходько, ВПО, координатор ініціативи «Людям від людей»:

– Ми щодня обираємо: бути байдужими чи простягнути руку допомоги. Чим більше допомагаєш, тим легше стає допомагати далі – головне зробити перший крок.

🗣 Ростислав Коцюбан, військовослужбовець Сил оборони України, активіст СД Платформи:

– Військовим і ветеранам важливо відчувати, що суспільство їх бачить – від моральної підтримки до того, які пріоритети закладаються в державному бюджеті.

👉 Інклюзія – це про рівність можливостей, а не лише про декларативні наміри