Хтивість почала захоплювати світ ще з середньовічних часів. На стінах собору св. Софії дослідники знайшли таке графіті XI-XII ст. : "Коупри[ѧ]не гора[з]дъ еси елы соуи расъсмаглица ми". В перекладі на сучасну українську: "Кипріяне, гарненький же ти, якщо даремно доводиться розпалюватися мені?". Вочевидь, це писала дівчина, яка дуже бажала пізнати якогось Кипріяна. Ім'я дівчини ми точно не можемо назвати, але можливо її звали Олена (напис зроблено під фрескою св. Олени)

Думаю, врешті пора перейти і до тих тем, які зазначені в назві каналу. В цьому пості мова піде про поєдинки. Про них знали у шляхетському середовищі Речі Посполитої і частенько практикували. Дуель була способом відновити власну покривджену честь. Хоча інколи це було не зовсім так. В судовій скарзі волинський шляхтич Антон Заболоцький стверджував, що Яцко Гуляльницький з сином та приятелями витягли Заболоцького з ліжка, змусили з ними пити, привели до корчми й там викликали його на поєдинок. Врешті, Заболоцького просто побили співбутильники.

Бували також виклики на поєдинки і між правителями. Наприклад, король Речі Посполитої Стефан Баторій у 1581 р. викликав на дуель московського царя Івана Грозного. Тоді тривала Ливонська війна між Московією та Річчю Посполитою. Ось що Баторій писав у листі до Грозного: "Чому ти, московський фараоне, не прийшов до нас із своїм військом? Чому не захищав своїх підданих? Навіть курка нещасна ховає своїх пташенят під крило, коли нападає яструб, а ти, що печатку з двоголовим орлом носиш, ховаєшся по закутках! Жалієш, кажеш, християнську кров? Ну то ж, мій лицарю, як ти кажеш шкода тієї крові — то сідай на коня і приїзди до нас. Домовимось про час і місце, і війну цю закінчимо поєдинком". Звичайно, цар на поєдинок не вийшов. До слова, Баторій ще дорікав Грозному за тиранію у його державі: "Ти — не одне дитя, а народ цілого міста, від старших до молодших губив, розоряв, нищив...". Тут описані події різанини в Новгороді у 1570 р.

Фото — Стефан Баторій під Псковом. Картина Яна Матейка, 1852.