Це я з Вірою

ситуація з російською виконавицею наокою, яка співала опозиційні пісні на петербурзьких вулицях і була відправлена на адміністративний арешт із перспективою кримінального впровадження, нагадує мені нашу, подібну, історію з неповнолітнім панком, що скромно перед друзями співав цоя у львові. що в першому випадку донос був написаний депутатом госдуми, що в другому — депутатка верховної ради викликала мєнтів. знаходячись по різні боки фронту, у поціновувачів порядку методи однакові. росіянку репресувала держава, але суспільство підтримало. в нас навпаки — держава виявилася більш прогресивною, а свідомі українці, своїми заявами, більш репресивними щодо хлопця. ми часто лякаємося руського міра, але не помічаємо, як його ідеї живуть у наших звичках — у бажанні скасувати, покарати, заборонити.

по слизькій стежці ходимо, співгромадяни мої, любимі. соромно, але дякуйте державі, що іноді вона спрацьовує всупереч авторитарним тенденціям нашого суспільства.