На думку деяких дослідників, згідно з давньою ведичною традицією усе суспільство було вибудуване лише заради однієї мети - здійснення ритуалів, що допомагають богам у боротьбі проти ракшасів. Касти, звичаї, передання, мудрості - усі вони мали на меті створення людського комп'ютеру, хайв-майнду, що дозволив би приносити жертви богам з найбільшою ефективністю.
Тішуся, що жодна з українських церков не забула власних арійських коренів та віддано продовжує службу Червоним Богам.

Чарівний Хрещатик

Насправді Ірину Фаріон вбив не миколаївський школяр. Їй просто надійшов кешбек із зібраного гавваха

Володимира Зеленського зажувало в ескалатор

Найочевиднішим показником рабської свідомості у людини є те, що вона робить зі своєю владою. Відтак, бидло завжди вживає свою навіть наймізернішу, короткочасну владу для приниження і підкорення іншого. Ображена життям преподша ніколи не пробачить тобі почуття власної гідності, особливо, якщо ти розумніший за її сина.

Тридцатилетнего рабочего Вощёва увольняют с механического завода из-за патологической «задумчивости». В поисках средств к существованию он приходит в соседний город и нанимается землекопом на рытье котлована под строительство будущего «общепролетарского дома». Земляными работами руководит Никита Чиклин, а инженером строительства является Прушевский. Мастеровые артели, в которой работает Вощёв, «существуют без всякого излишка жизни». Строители спорят о будущем, о смысле жизни, об энтузиазме. Угрюмый артельщик Козлов «ночью под одеялом сам себя любит» и блюдет организационную дисциплину, периодически донося на коллег, искренне веря в благость своих намерений, а инженер Прушевский мечтает о смерти, сетуя, что им пользуются, но ему «никто не рад». Для поднятия настроения Сафронов включает установленную по инициативе окрпрофсовета трубу радио «для заслушанья достижений и директив». По предложению кормящегося от артели безногого инвалида Жачева Сафронов берет на баланс строителей девочку-сироту Настю, которая, несмотря на юный возраст, идеологически подкована и знает «товарища Ленина». Настя – дочка умершей женщины, которую однажды увидели в юности Прушевский и Чиклин, и хотя оба они не помнили ни имени, ни внешности девушки, они тосковали по ней все эти годы, видя в ней нечто светлое и потерянное. Строители балуют девочку, а Чиклин выделяет реквизированный из соседней деревни гроб для хранения игрушек.

Зимой работы на котловане приостанавливаются. Приехавший на автомобиле председатель окрпрофсовета товарищ Пашкин направляет Сафронова и Козлова в соседнюю деревню для проведения «классовой борьбы против деревенских пней капитализма», где те гибнут от неизвестных, что ужесточает «мероприятия по сплошной коллективизации». Чиклин и Вощёв едут на телеге в «колхоз имени Генеральной Линии». Скот обобществляют, а оставшихся единоличников либо записывают в колхоз, либо изгоняют посредством сплава на плоту вниз по реке. Искать «классовых врагов» строителям котлована помогает медведь-кузнец, когда-то использовавшийся кулаками на мельнице и терпевший от них побои. После раскулачивания все бедняки и середняки устраивают танцы под радио, а наутро все разом начинают работать в кузнице, стремясь помочь медведю. На Прушевского же обращает внимание деревенская девушка, видя в нем умного человека, способного объяснить ей весь мир. Прушевский идёт с девушками в избу-читальню и вроде бы оставляет мысли о суициде. Тем временем из района прибывает всадник с директивой на местного активиста, в которой он обвиняется в «перегибщине» и «забегании в левацкое болото правого оппортунизма». Активист разочаровывается в полученном сообщении, обижается на всех, выражает безразличие к возможной смерти Насти, за что Чиклин убивает местного активиста. Тем временем Настя, ставшая для строителей котлована живым воплощением надежды на светлое будущее, заболевает и умирает. Чиклин закапывает Настю в котловане. Тем временем ушедшие из колхоза крестьяне «зачисляются в пролетариат» и присоединяются к рытью котлована.

Важливим постулатом моєї філософії є те, що не існує і існувати не може жодної законної людської влади.
Одним із виявлень людської влади, а саме влади старших поколінь над молодшими і суспільства над особистістю є будь-які звичаї або традиції: від симулякративних маскарадів до церковних передань. Ми, як християни, просто зобовʼязані поставити під сумнів так звану «Церковну Традицію», оскільки рано чи пізно перед нами таки постане питання первинності: що для нас важливіше - традиція, створена людьми, чи розум і віра, дані нам Самим Богом? Івана 8:32. 1-е до Коринтян 7:23.
Наостанок хочу додати, що слабість велична, а сила нікчемна.

Згідно з істориком Діодором Сицилійським, під час облоги Карфагена жителі цього міста принесли в жертву Молоху 200 малолітніх хлопчиків. Після облоги від Карфагену не залишилося нічого.

Суддя Гедеон за наказом Бога розпустив величезну на свій час 32-тисячну армію, залишивши лише 300 чоловік. Гедеон віртуозно переміг мідіян і звільнив народ від влади язичників.

Що потрібне для перемоги у війні:
Безмежна свобода для усіх, любов, життя і благочестя

Сум і тим більше гнів - це молитви до дияволів

Якщо вам коли-небудь спадало на думку, що твердження «1=1» і «3=3» єдино правильні, а твердження «1=3» хибне, то знайте, що на вас згубно вплинули обмежені закони цього світу.

Україна - найбільша у світі дахма

Когда тебя ебут - ты не почитаешь богов и Будд

Если во власти не титульная нация
Название такому - оккупация

Христос народився!

Ідея міньйонів як наступного етапу розвитку людської сексуальності може здатися абсурдною лише в межах традиційного розуміння сексуальності як тілесної еротики або репродуктивної практики. Якщо ж розглядати сексуальність у широкому антропологічному та культурному сенсі - як спосіб ідентифікації і проекції сенсу на Іншого, - то міньйони постають симптомом глибокої трансформації.

Візьмемо, наприклад, Тарковського. У його творчості відбувається радикальна дематеріалізація еротичного, тобто сексуальність не зникає, але втрачає тілесний центр. У тому ж Солярісі любов більше не потребує реального тіла - Хара є продуктом пам’яті й провини, а не плоті. Вона викликає сильніші почуття, ніж будь-яка жива жінка, але водночас принципово позбавлена еротичної функції. Це не кохання до тіла, а потяг до образу, створеного підсвідомістю. Або Дзеркало: інтимність в цьому фільмі існує як фрагмент пам’яті, як травматичний відблиск дитинства, а не як доросла сексуальна взаємодія. Тобто Тарковський, усвідомлюючи це чи ні, показав, що сучасна людина більше не здатна бажати безпосередньо - її бажання завжди опосередковане образом або спогадом.

Кім Кі Дук іде ще далі, але іншим шляхом. У його фільмах сексуальність відчужується від мови та емоцій, перетворюючись на майже механічний жест. У "Порожньому домі" інтимний звязок виникає між людьми, які майже не говорять і не торкаються одне одного у звичному сенсі. Зв’язок між ними формується через певну співприсутність, таке собі ритуальне мовчання. В інших фільмах режисера тіло очевидно показане інструментом насильства або обміну, а не джерелом близькості. Кім Кі Дук показує світ, у якому сексуальність втратила гуманістичний зміст, але не зникла, тобто вона просто змінила форму, ставши відстороненою, майже нелюдською.

Саме на цьому тлі з’являється феномен міньйонів. Міньйони це істоти без статі, без еротичних ознак, без індивідуальної сексуальної ідентичності. Вони не бажають одне одного тілесно, але водночас викликають потужну афективну реакцію у глядача. До них відчувають симпатію, прихильність, емоційне тепло, іноді навіть ніжність. Це любов без еротики, але не без бажання. Бажання тут спрямоване не на володіння тілом, а на контакт із безпечною, неагресивною, інфантильною формою Іншого.

У цьому сенсі міньйони є логічним продовженням тієї лінії, яку окреслюють Тарковський і Кім Кі Дук: сексуальність поступово відривається від тілесності й репродукції та переходить у сферу чистої афективності та символічної прив’язаності. Міньйони - об’єкти бажання, з яких вилучено травму, загрозу, складність іншої людини. Вони втілюють еротичне майбутнє, у якому людина прагне не сексуального акту, а емоційного резонансу без ризику. Тобто міньйони не є «новим об’єктом сексу», а знаком того, що людська сексуальність еволюціонує в напрямку постеротичного стану, де бажання існує без тіла, інтимність - без сексу, а любов - без Іншого як рівного.