https://youtu.be/K1tt7h7je3A дуже гарний альбом, такий похмурий, ретро рок-н-рольний та фольковий

Дозволяю поставити емодзі ригачки на цей пост лише тим, хто підписав https://petition.president.gov.ua/petition/134744

тепер ця пісня надовго у вашій голові

#pepepuns

як кочовий монгол називає свою сестру?

степ-систер

Well, this works in both languages:
What does a nomadic Mongol call his sister?

steppe sister

Так, блядь.

Позакривали пиздаки, наказу лити соплі не було.

Так, на фронті зараз важко. На деяких ділянках – ахуєнно важко. І який висновок ви зробите з цими фактами?

Нити? Нахуй.

Шукати винних? Потім.

Прогнозувати? Нахуй, частина друга.

Їбашити? Так. І тільки так.

Це не перші дні війни, коли хаос, туман і хуй пойми хто куди біжить і шо ото літає. Це фронт. З лінією, другою лінією і так далі. Тут відійшли, там просунулися. Так, важко. Так, гине багато хлопців і дівчат. Але це війна. І не за території, а за виживання.

Вірте в ЗСУ. Допамагайте ЗСУ. Не заважайте ЗСУ. І ЗСУ не підведуть.

Зібрали, блядь, соплі з підлоги, спитали себе «Що я можу зробити, щоб покращити ситуацію», не знайшли в переліку «нити в соцмережах» і пішли їбашити. Все просто. І все складно водночас.

Їбаште, котики. Їбаште, як в останній день, тому що ані я, ані ви не знаєте, коли цей день наступить.

Давайте, рідні. Ведіть себе погано. Ви вмієте. Я знаю.

(с) Юрій Гудименко

https://youtu.be/hnP6WzL0cRE

Основа сюжету - вилучене з обрядових пісень поняття природи Сили, її чотирьох облич. Це - Ніч, Мертві, Звір і Жінка - саме в такій послідовності, від сильнішого до слабкого. Чому саме так? Чому Ніч, а не Ранок чи День?

За уявленнями наших далеких предків Ніч - матір усіх інших частин доби - Вечора, Ранку і Дня. Вони - її діти. Тоді люди не проводили паралелей між Ніччю і темними, злими силами, світ не розділявся на погане і хороше. Як Матір - Ніч була сильніша, і до неї зверталися по підтримку. У цій частині альбому три пісні. Перша - «Зоряні вовки» - відображає Ніч як світло, надію на зцілення, наприклад, шлях до жаданого. Друга - «Таємний час» - магічний час Сили. Третя - «Хто вона?» - як пітьма, котра може змінювати своє обличчя, як могутнє творіння, котре може бути одночасно всім і нічим.

Перейдемо до мертвих. Мертвий сильніше за живого, оскільки саме духи померших, предки можуть як покарати, так і допомогти. Культ мерців існує і дотепер, та, можливо, проіснує ще довго, тільки в прихованій формі. Три пісні у цій частині представляють: мертве тіло («Утоплена»), мандруючих духів/шлях у світ мертвих («Танок») і самих мерців - нявок(«Нявка»).

Тепер - Звір. До речі, у давнину люди не розділяли звірів на птахів, ссавців, плазунів - все сполучалося під спільною назвою - Звір. Він був сильнішим за людину не у фізичному плані, а у такому, що, по-перше, звір чуттєвіший, природніший, а, по-друге, існування людини залежало від звіра: немає звірів - немає їства. У цій частині представлені: Ворон - володар верхнього царства; Вовк - середнього, і нижнього - Змій.

Що ж, дібрались і до Жінки… Як в випадку зі Звіром, Жінка сильніша за чоловіка не у фізичному плані, - вони більш стійкі, природні. Крім того, Жінка - це мати, тому - Сила. У цій частині Жінка: розгнівана - «Самоспалена»; зла - «З льоду й води»; у відчаї - «Удовиця»;

By © Zoya Kazanzhy

Колоніальна освіта - це коли ти з піною біля роту вбиваєшся за пам'ятники Булгакову,Толстому, Достоєвському, а прізвища Хвильовий,Курбас,Підмогильний, Зеров. Плужник навіть не чув. Ну, може чув, але хто вони,що робили, чим відомі - хто зна.

Це коли плутаєшся і час від часу розповідаєш про "велику вітчизняну", бо саме ця назва намертво вклеєна в мозок, а перед тим, як виправити себе і промовити "Друга світова", робиш паузу, згадуючи.

Це коли кажеш "Прибалтика", "Киргизія","Молдавія" замість - країни Балтії, Киргизстан, Молдова.

Це коли вперше, і зовсім недавно почув географічну назву Сандармох, і поки не загуглив, що то таке і з чим його їдять.Або не чув. І нічого про той Сандармох не знаєш.

Невідомо точно, скільки було репресовано української інтелігенції у часи сталінських репресій періоду Розстріляного відродження. Деякі дані свідчать про знищення близько 30 000 осіб.

ТРИДЦЯТЬ ТИСЯЧ, вдумайтеся в цю страшну цифру! Було страчено цвіт української нації. Письменники,художники,лірники, кобзарі (розстріляного з'їзду кобзарів не було, то легенда, але це не заважало нищити кобзарів по всій країні), кінематографісти, режисери, актори,драматурги, журналісти,публіцисти, перекладачі,літературознавці, сценаристи…

В 1930 році друкувалися 259 українських письменників, а вже після 1938 року - лише 36! Із 223 письменників - 192 були репресованими (розстріляними чи засланими в табори з можливим подальшим розстрілом чи смертю),16 - зникли безвісти, 8 - вчинили самогубство.

Тому ми так тяжко виповзаємо з оцього, колоніального. Тому в моїй Одесі до останнього слухали і захоплювалися Биковим. Мліли від інтерв'ю Ксюші Собчак і Дудя. Розповідали про охєрєнну цінність пам'ятника Катерині II. Хоча чому в минулому часі? І досі так. У нашому місті все ще тривають пошуки "хороших росіян".

Он які баталії розгортаються з приводу пам'ятників колонізаторам. "Не трогайте русскую культуру, она ни в чём не виновата!". Винна. Тому що мовчала. Потурала. Сприймала. Толерувала. Відключала мозок і серце. Йшла на заклання і при цьому славила Сталіна і його приспішників-вбивць.

Михайло Драй-Хмара. Поет, перекладач. Знав 19 мов. Вбитий на Колимі. У 49 років.

Микола Хвильовий. Письменник неороманитичного стилю. В атмосфері тотального цькування і переслідування, покінчив життя самогубством. 39 років. Його твори та його ім'я залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.

Майк Йогансен. Автор пригодницьких романів. Розстріляний в Києві. 40 років.

Дмитро Фальківський. Поет, прозаїк, перекладач, сценарист. Розстріляний у Києві. 36 років.

Гео Шкурупій. Один із лідерів панфутуристів. Розстріляний у Ленінграді. У 33 роки.

Клим Поліщук. Автор історичних романів. Розстріляний у Сандармохах. 45 років.

Юрій Вухналь. Письменник. Писав романи, гуморески, фейлетони, нариси. Розстріляний у Харкові. В 30 років.

І ще сотні, тисячі тих, хто міг би наблизити нашу свободу і незалежність. Тому і знищили. Замінивши симулякрами, спотворивши смисли і сенси.

Вони нам влаштували не лише геноцид, а і етноцид, і лінгвоцид. Вони знищували нашу ідентичність і культуру. Вони зіштовхували нас зсередини, рвали наші зв'язки і намагалися створити "єдиний радянський народ". У нас відбирали мову, історичну пам'ять, культуру, самосвідомість.

Найбільше зусиль під час етноциду спрямовується саме на знищення національної мови.

І зараз вони для нас хочуть те ж саме. Тому і замінюють в першу чергу таблички з назвами у наших окупованих містах. Тому і палять підручники і завозять свої.

А наші військові, звільняючи села і містечка на сході, розмовляють з дітьми українською мовою. Щоб не боялися. Щоб визнали своїх. БО МОВА МАЄ ЗНАЧЕННЯ. Бо за мову вбивали і вбивають.

Тому не має бути жодної толерантності. Ні до російської церкви, ні до пам'ятників умовним булгаковим (в музеї перемістити, з відповідними табличками і поясненнями),ні до російської мови в освітніх, культурних,державних закладах.

Зараз це вже не питання дискусій. А питання хто і кого.

І нам треба не просто вижити.А і перемогти. На всіх фронтах.

Іншого часу не буде.

Ai dungeon + gpt4 when :(