Не дивлячись на те, що другий «Аватар» має примітивний сюжет, я катаю його в голові вже кілька днів, отже, фільм все ж справив на мене враження. Не в останню чергу тому, що через інопланетну казку дає перепрожити і відрефлексувати якісь пожиттєві штуки.
Я ще з першої частини дуже relate до на'ві, я в цілому переймаюсь долею народів, які живуть у форматі «від'їбіться від нас, ми не хочемо воювати і будувати космічні кораблі, ми хочемо мати сільського старосту, їсти кавуна і плювати сємками в море, не треба нести нам вашу їбучу цивілізацію, комунізм, капіталізм, альтернативну духовність і будь-що такого штибу». Я дуже розумію біль синіх котиків, які плачуть, дивлячись, як їхні затишні хатинки спалює якась людня, що припхалася срати в чужому домі, бо свій вже засрала по вуха. Дуже розумію становище Джейка і Спайдера, які мають корені в цьому залуп’янську, але не мають бажання бути із ним пов’язаними – проте не мають вибору, і походження їх наздоганяє й не хоче відпускати. Дуже розумію дітей, які замість нормального життя змушені чути вибухи і перебувати в постійні небезпеці, відчувати розпач і роздратованість батьків, що не знають, як дати цій страшній небезпеці раду.
І ще я розумію, що наша сучасна культура і цивілізація, попри всі недоліки, все ж побудована на сюжетах та архетипах, і «Аватар» -- один із них. Це сюжет про те, що правда переможе: попри те, що орди людей сильніші технологічно, на’ві воюють за свій дім і свої родини. І хоча нам в моменті може бути боляче за смерті й страждання синеньких котиків і їхніх друзів-тварин, ми точно знаємо, що в кінці саги поганці будуть попячені, дерева життя проростуть і розквітнуть, мертві потраплять у світло Ейви і залишаться у вічному зв’язку із живими, а живі відбудують свої хатки і будуть їсти кавуна, спльовуючи кісточки в море. Тільки тепер вони стануть сильнішими, розумнішими і більш готовими до хуйні.
Відчуття, яке є на бекграунді цього кіно і дуже сильно болить (не знаю, чи вкладали його творці в зміст, але) – це втрачена невинність. Світ, що жив своїм чином, у своїй відносній гармонії, втрачає цноту через уйобків, які безпардонно вриваються в нього із своїм брудом та насильством. Навіть після повної перемоги цей світ не зможе бути таким, як раніше – ніщо не відмінить страждань, сліз, смертей та руйнувань. Ніщо не поверне віру в недоторканість та гармонію. Ніщо остаточно не вилікує із серця гнів та ненависть, хіба що час, який змінить купу поколінь і залишить поганців оплетеними ліанами під глибоким шаром люмінофорного моху. Ті, хто пройшов цю війну, нестимуть її в собі назавжди.
Боляче бути зіпсованим чорною ненавистю, хай як це тебе загартувало. Але важливо попри цю ненависть зберігати ту кількість світла та чистоти, яку ти в змозі зберегти.
Коли я дивлюся такі фільми, я черговий раз впевнююся в нашій перемозі. Бо це — правильний хід речей. Бо так має бути.
Eywa ngahu, ’eylan. І слава Україні, звісно.

You know who you are X)

testing winapi is fun

OpenAI Used Kenyan Workers on Less Than $2 Per Hour to Make ChatGPT Less Toxic

https://time.com/6247678/openai-chatgpt-kenya-workers/

Граєш майнкрафт і юзаєш так називаємий TLauncher?
Видали і скачай польський SKlauncher (або купи ліцуху накрайняк)

Не будь гавноїдом.

admin pic, this is me

(ai generated)