«Цього тижня я відвідала Миколаїв і Херсон в Україні, щоб зустрітися з родинами, які живуть на лінії фронту. Загроза дронів була постійною й гнітючою. У небі чути низьке гудіння — його тут називають «сафарі на людей», адже дрони постійно використовують, щоб відстежувати, переслідувати й тероризувати мирних мешканців. Був момент, коли нам довелося зупинитися й зачекати, поки дрон пролетить над головами. Я була в захисному спорядженні, і для мене це тривало лише кілька днів. А ці родини живуть із цим щодня.

Вони перенесли свої школи, клініки та дитячі садки у зміцнені підвали — твердо налаштовані продовжувати життя. Це було важко, але водночас надзвичайно надихаюче спостерігати. Багато людей говорили мені про психологічний тягар життя під постійною загрозою — і про ще більший страх бути забутими світом.

Важко усвідомити, як у світі з таким потужним дипломатичним потенціалом мирні люди в Україні, Судані, Газі, Ємені, ДР Конго та багатьох інших місцях щодня зазнають страждань — ніби ті, хто має владу, нічого не можуть зробити, щоб зупинити ці конфлікти й однаково захистити всіх цивільних».