2025 був важким.
Втрати.
Російський терор.
Ідеальний шторм всередині країни.

Але!
2025 був роком Людей.
Тих, що тримають небо і фронт.
Тих, які надихають і не дають опускати руки.
Тих, які відстояли інституції.
Тих, що мають світло навіть коли ворог хоче нас занурити у темряву.
І я дякую їм. Людям.

Для мене особисто цей рік міг стати останнім. Мало не вбили. Але не скаржуся, бо кому зараз легко?

Запустили фонд, зібрали 3 мільярди гривень. Стали стратегічним партнером МО.
Попереду — ЗНАЧНО більше.
Поставили у військо перехоплювачів шахедів найбільше серед фондів. Є дуже круті результати, і це лише початок.

Задонатив від себе особисто за рік 2 667 538 гривень.
А за весь час — 9.6 млн.
Вдарився у спорт дуже сильно, щоб ще тримати менталку. Рекомендую. Але це не панацея.

Дивлюсь у наступний рік із невеликою надією, що ми все ж зможемо завалити цього Колоса на ногах з коричневої, але не глини.
Та для цього треба ще дуже багато зробити.
Для цього треба, щоб люди, саме люди як цінність у війську вийшли на перше місце.

2026 буде важким.
Але ми зможемо.
Ми переможемо.
Бо у нас немає вибору.
Бо змінимося, щоб не загинути.

Хай живе Україна!
Слава Україні!