5 лайків...самі захотіли

https://www.youtube.com/watch?v=DTllb4qniUg

Ця штучка не увійшла в Технофайт 1993 і його перевидання. Звучить незвично чомусь навіть для скрябінського сінті-попу. Яка ж всьо такі краса...

Ембієнт - ідеальна фонова музика, саундтрек до життя. Музичне втілення екзистенційної самотності та самітності, ігноруючий жанр, який невагомо проникає в рутину кожного.
Композиції, в яких нема чіткого початку та кінця

В першу чергу хочеться згадати про митця Luigi rusollo, який у 1929 створює "Mистецтво шумів", яке стало основою сьогоднішнього жанру

Мі енд май броус в студії:

Браян іно (вклад цієї людини в музику гігантський, тому якось напишу про нього окремо без примітки жанрів), один з найяскравіших представників. Придумав термін ембієнт в кінці 70х.
Він розповідав, як перебував вранці у аеропорту. Там було прекрасним все: світло, архітектура, атмосфера. Проте музика була жахливою. Він поставив для себе ціль - створити ідеальну фонову музику яку втілив у свій альбом "ambient 1:music for airports"

Написав саундтреки до більш ніж 20-ти фільмів та музику до заставки Windows 95

У ембієнті ви можете використовувати любі звуки, межами являються лише жанри та самі композитори, через що він являється дуже всеохоплюючим та має багато підстилів

І ось хороший приклад фолк-ембієнту, але з японськими мотивами

Aphex twin (або ще 12 його інших псевдонімів)
Фріковий електронщик, який настільки любить світити своїм лицем, що навіть вмістив його в спектрограму одного з треків

Про нього можна говорити дуже довго, тому ось декілька фактів для розуміння цієї особистості:
• В одному з клубів він грав не на пластинках, а на наждачному папері.
• Є декілька історій про те, як він роз'їжджав на броньованому автомобілі по місту, або що являється власником закинутого банку
• В 90-х траванувся біляшами в Москві
• Коли він був дитиною, він грав на фортепіано, але зсередини – возився з дротами та молотками під кришкою їхнього сімейного піаніно