🛞 Танкова маска Першої світової

Перед вами — британська танкова маска зразка 1917 року, відома як splatter mask — «маска від бризок» металу.

Її створили для екіпажів перших танків Mark I–V, які вперше вийшли на поле бою у Першу світову.
Броня цих машин була тонкою — 6–12 мм, без внутрішнього покриття. Після кожного влучання зсередини відлітали розпечені уламки сталі, які калічили обличчя танкістів.

Щоб захиститися, екіпажам почали видавати такі маски:
• щільна шкіра зверху,
• металеві решітки на очах,
• ланцюгова сітка внизу для зупинки уламків.

Вона важила близько 1 кг, кріпилася ременями на потилиці й носилася разом із шоломом типу “Броді”. Незручна, гаряча, але рятувала зір і життя.

До кінця війни подібні маски використовували всі британські екіпажі.
Пізніше їх замінили внутрішні протиуламкові екрани та нові матеріали броні.
Та саме ця проста маска стала першим елементом особистого захисту танкіста — початком історії сучасних шоломів і систем безпеки екіпажів.

«Samsung не тільки телефони — ще й гаубиця, яка дзвонить на 40 км»

Уяви: заходиш у магазин за новим телефоном, а виходиш із 155 мм самохідною гаубицею. Жарт? Ні. K9 Thunder — це не смартфон, у створенні перших серій брала участь Samsung (Samsung Aerospace / Techwin) — корейська інженерія, яка вміє і скручувати прошивку, й запускати серію бронетехніки.

Коротко про машину:
• 155 мм, стріляє далеко — по суті «дзвінок» ворогу на десятки кілометрів;
• заводилася під наглядом великих промислових гігантів, тож якість на рівні «не чекай поновлення»;
• зараз платформа розвивається далі під Hanwha, але перші нотки мелодії поставив саме Samsung.

Мораль проста: не треба плутати коробку з логотипом і те, що зачепить тебе у бою. Телефони вони роблять круто — але й техніку, виявляється, теж вміли робити. І найголовніше — зброя працює завдяки тим, хто за неї сідає, а не логотипу на корпусі.

Зимова підтримка — держава виділяє 1000 гривень кожному Українцю. Це шанс підсилити тих, хто зараз тримає небо над нами сталлю й роботою.
Танковий батальйон 3-ї окремої штурмової бригади має збір на 10 Starlink Mini.
Це не забаганка, це — зв’язок, координація, управління і швидкість рішень у бою.
Без стабільного інтернету на фронті немає ефективності.

Отримав зимову допомогу?
Спрямуй її туди, де вона одразу стає користю.

Підтримай танковий батальйон 3 ОШБр — допоможи закрити збір на 10 Starlink Mini.
Будь яка сумма — це один крок до ще одного працюючого зв'язку на позиції.

🔗 Посилання на банку: [https://send.monobank.ua/jar/67ofT6nco4]

⚔️ Прохорівка, 12 липня 1943 — бій у диму й вогні

Світанок тільки піднімався, коли над землею з’явився гул німецьких моторів.
З пагорбів на поле виходили “Тигри”, “Пантери” й “Четвірки” — щільною броньованою лінією.
Вони рухались повільно, але впевнено, займаючи вигідні висоти.

Назустріч їм, майже одночасно, вискочили перші радянські Т-34.
Без довгих побудов, без розкладки — просто хід уперед.
За ними — ще хвиля, і ще.

Поле миттєво перетворилось на рухому стіну пилу.
Снаряди лягали так густо, що дим ставав непробивним.
Т-34 намагались прорватися на зближення, заходили під схили, вискакували з ярів просто перед німецькими гарматами.

Німці відкривали вогонь ще до того, як перші машини підходили на ефективну дистанцію.
Палаючі танки закривали проїзди, екіпажі інших машин об’їжджали їх у кількох метрах, ковзаючи гусеницями по уламках.
Деякі екіпажі не встигали розвернутися й стріляли просто “куди бачили”, поки їх накривало землею від вибухів.

На фланзі один “Тигр” затиснув прохід між двома ярами й кілька хвилин тримав цілий радянський підрозділ — просто тому, що машини вискакували прямо на його сектор.
На інших ділянках радянські екіпажі проривалися так близько, що стріляли з кількох десятків метрів, іноді вже в борт, іноді просто в силует крізь дим.

Бували миті, коли два танки сходилися майже носом до носа — і той, хто встиг першим навідатись, лишався живим.
Були зіткнення, тарани, підбиті машини, що скочувались у балки.
Поле гуділо від двигунів, які працювали на межі, і вибухів, що зливалися в один нескінченний рокіт.

До полудня місцевість вже була невпізнаваною:
пропалена трава, борозни від гусениць, і всюди — чорні, вигнуті жаром машини.
Обидві сторони продовжували бій серед уламків, ніби в лабіринті зі сталі, де кожен поворот міг вивести або на противника, або на палаючий танк.

Коли гуркіт почав стихати, на полі залишилися тільки дим, жар, запах пального й тремтіння землі.
Екіпажі, що залишились у строю, перевіряли боєкомплект, намагаючись зрозуміти, скільки ще зможуть тримати фронт.

Прохорівка не стала “красивою битвою”.
Це був ближній танковий бій, де все вирішували секунди, відвага й вміння тримати хід, навіть коли поле навколо перетворилось на вогняний хаос.

«Жінки Свободи» — всеукраїнський тур хорунжої 3-ї окремої штурмової бригади Марини «Мамайки» Мірзаєвої!

Книга історикині, дослідниці визвольного руху та бійця Третьої штурмової вирушає у тур Україною, щоб розповісти про жінок, які змінюють нашу історію.

Це зустрічі про незламність, силу й тяглість боротьби — від підпілля ОУН і УПА до передової сьогодні.

📖 «Жінки Свободи» — нонфікшн про сміливість, жертовність і надлюдську стійкість українського жіноцтва.
Про війну, яка триває століття, і тих, хто протистояв злу тоді й зараз.

Реєструйся на захід і приходь у своєму місті:

• Львів — 30.11 о 15:00;
• Рівне — 01.12 о 18:30;
• Київ — 03.12 о 18:30;
• Дніпро — 11.12 о 18:30;
• Кривий Ріг — 12.12 о 18:30;
• Харків — 16.12 о 19:00;
• Боярка — 20.12 о 15:00;
• Біла Церква — 21.12 о 13:00.

❗️Адресу надішлють кожному зареєстрованому особисто.

Посилання — у закріплених сторіз «Заходи» на сторінці видавництва Vivat_book!