"Для України важливо не романтизувати події, а тверезо оцінювати: чи ослабне союз Тегерана з Москвою і чи не перетвориться іранська криза на новий глобальний відволікаючий фактор".

Про такий прагматичний підхід в оцінці протестів у Ірані говорить наш сьогоднішній співрозмовник, сходознавець і директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Він пояснює, чому те, що сьогодні відбувається в Ірані - ще не революція, але класична революційна ситуація, причому не в емоційному, а в аналітичному сенсі. Як склалася ця ситуація, і чому вибухнуло саме зараз?

Ще одна цікава думка - про підтримку спадкоємця престолу Рези Пехлеві. Вона не означає, що іранці так уже хочуть монархії, а радше непокояться про збереження цілісності своєї держави, якщо режим аятол зазнає краху.

Також в інтерв'ю: чому інфляція призвела до протестів саме зараз, хто такі базарí і чому важлива їхня роль, і чому Україні невигідна війна в Ірані. Читайте докладно

Читаючи цю історію, так і хочеться зауважити: кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями! Втім, сарказм не до кінця доречний, адже історія Тревора Ріда - про відновлення гідності, справедливості і бажання помсти.

Тревор - американець, який чотири роки служив у морській піхоті. Він не мав бойових відряджень, після закінчення служби працював за контрактом у сфері безпеки в Афганістані та почав зустрічатися з росіянкою Ліною. Одного разу після вечірки у Москві він був настільки п'яний, що потрапив у поліцію і нічого не пам'ятав. Йому нічого не пред'явили, але він не міг піти через брак знань російської і чекав на Ліну.

Але Ліна не приїхала, натомість прийшов слідчий, який продемонстрував зовсім інше ставлення. Він вирішив засадити Тревора до в'язниці через напад на поліцейських, якого насправді не було.

Почався шлях американського морпіха до російського Гулагу - так він окреслює своє перебування в ув'язненні.

Після звільнення з неволі усе, чого він хотів, це відновити справедливість - і приєднатися до українських бійців на лінії фронту. І хоч його батьки були шоковані, Тревор Рід це зробив. Як це було - читайте в його розповіді

Мініелектростанції, розподілені по місту, які одночасно дають домівкам електроенергію і тепло... Пам'ятаєте, скільки розмов про них було у Києві в усі попередні роки? І не тільки розмов: столиця навіть отримала одну когенераційну газопоршневу установку на 1,5 МВт від USAID, і навіть домовилася про закупівлю ще 15-ти на 60,5 МВт у словацької компанії.

То де ці мініелектростанції? Це питання особливо актуальне зараз, коли містяни після російських обстрілів раз за разом потерпають від холоду і темряви.

Звісно, такі когенераційні установки коштують дорого, а їх встановлення пов'язане з певними труднощами. Але Київ - не найбідніше місто: наприклад, в кінці 2024 року в звітах про виконання бюджету фігурували залишки у 13 мільярдів гривень. І якщо дуже захотіти, з будь-якими труднощами встановлення можна впоратися.

ТЕКСТИ зробили запит до КМДА, аби знайти сліди когенераційних установок, які мали з'явитися в столиці наприкінці 2025 року - якраз напередодні цілком прогнозованих російських обстрілів. Що вдалося з'ясувати - читайте в нашому матеріалі

Після того, як прилетіли добрі дрони чи ракети по теплоелектростанції та теплоелектроцентралі в Білгороді, РФ, це місто та частина області занурилися в морок, холод і антисанітарію - мінус електрика, мінус тепло, мінус водопостачання і каналізація. Білгород став "забороненим містом", про яке не говорять російські ЗМІ - так, ніби воно вже вимерло.

Тим часом українська енергосистема після десятків масованих ударів РФ якимось чином піднімається, обтріпується від пилюки і працює далі. Як так виходить, що українська енергосистема досі жива? І, що важливіше, чи залишатиметься вона живою й надалі?

Сьогодні у нас дуже цікавий співрозмовник - Володимир Кудрицький, колишній голова правління Укренерго. Кудрицький був позбавлений посади з подачі фігуранта "міндічгейту" Германа Галущенко. Разом із ним шукаємо відповіді на ці питання.

У нашій розмові - про хаос в управлінні енергетичною сферою, коли всі відповідають за все, але конкретного відповідального немає. Про те, як українську енергосистему рятують європейськими та американськими грошима - і чому зараз рятують менше, ніж раніше. Про розподілену генерацію, укриття від "шахедів", роль ППО - і багато інших цікавих речей.

Читайте докладно. Посилання додаємо (і перепрошуємо за прикру помилку з посиланням у попередньому дописі)

Упродовж усієї зими російські зетники повторюють одну й ту саму геноцидальну мантру: потрібно заморозити українців. З якоїсь дивної причини вони вважають - щойно у домівках стане холодно, українці побіжать на майдан скидати владу.

Але це так не працює. Коли погіршуються побутові умови проживання, люди насамперед думають про те, як підняти їх до настільки комфортного рівня, наскільки це можливо - а не про те, щоб бігти на вулицю у двадцятиградусний мороз і влаштовувати масовий протест проти влади. Тим більше, що погіршення побутових умов здійснює не наша влада - а влада сусідньої схибленої країни агресорки.

Наша сьогоднішня стаття - чудова ілюстрація когнітивної помилки росіян. Після останніх прильотів по Києву, коли світло почали давати "по краплі", а в багатьох домівках було холодно, кияни дбали про те, щоб їхні родини були в теплі, мали що їсти, могли помитися і скористатися побутовою технікою.

Ми зібрали п’ять історій про те, як сім’ї живуть в умовах цієї важкої зими, і які лайфхаки використовують. Читайте в нашому матеріалі

Як влаштована енергомережа України? Сьогодні розповідаємо про це простими словами, у форматі "для чайників".

З нашого матеріалу ви дізнаєтесь про те, за що відповідають ГЕС, ТЕС та АЕС, у який спосіб вони виробляють електрику і через яку мережу ця електрика надходить від великої генерації до маленького споживача. Розповідаємо, що таке трансформатори, ЛЕП, підстанції і розподільна мережа. І не тільки розповідаємо - показуємо на дуже наочних ілюстраціях.

Також у статті мова про те, що відбувається, коли російські атаки "виносять" одну або кілька ланок з цього ланцюга; як енергетики "латають дірки"; як надходить електрика з Європи, чому її не завжди можна купити стільки, скільки потрібно, і чому не завжди закуплена енергія доходить до споживачів, які її найбільше потребують.

Дочитайте до кінця статті - там кілька корисних порад, як кожен споживач маленькими і непомітними діями може зробити свій внесок: зменшити навантаження на систему і допомогти їй впоратися в ці непрості часи.

Читайте і дивіться ілюстрації

Чи можуть загрозливі звуки війни асоціюватися з певними кольорами? Відома українська художниця Алевтина Кахідзе вважає, що так. З нею погоджується багато українців.

"Свист — це щось на кшталт білого. Він вирізняється з-поміж усього іншого. І якщо ти його чуєш, вмикаються зовсім інші інстинкти. Це не колір, це справжня смерть. Свист ракети", — каже одна з учасниць проєкту "Червоного хвиля найдовша".

Вона — серед тих 60-ти ветеранів, цивільних, які перебували під окупацією, дітей, які виїхали з країни, з якими поговорила Алевтина Кахідзе. На основі цих інтерв’ю художниця візуалізувала звуки війни: вибухи, постріли, загрози з неба, а також помилкові звуки війни (шуми, які лише здаються пов’язаними з війною).

Вона поєднала записані звуки (прямі свідчення і записи з поля бою) з музикою — і асоціації опитаних перетворилися на світловий та відеоарт, що заповнює фізичний простір.

Ми представили лише частину цього проєкту — показали, який звук із яким кольором асоціюється в різних груп людей. Ви теж можете проголосувати й описати свої асоціації за посиланням

"Ця ідея, що ми можемо завдати Росії стільки втрат, щоб вона колапсувала, — абсолютно ідіотська і не має жодної цінності в стратегічному чи операційному плані. Вона приносить лайки в соцмережах — і все. Це не стратегічна перемога!"

Так каже Райан О'Лірі, колишній командир Chosen Company — добровольчого підрозділу іноземних бійців. Колишній сержант Національної гвардії Айови, він брав участь у війнах в Іраку та Афганістані, а з 2022 по 2024 рік воював у ЗСУ.

На думку військового, концентрувати зусилля підрозділів БПЛА на винищенні російської піхоти абсолютно неправильно. Ось одне із його пояснень:

"Бригади контролюють окопи. Але ніхто не контролює, що відбувається за 20-80 км в нашому тилу, тобто в нашій глибині. Коли ніхто не "володіє" глибиною, ніхто її не захищає. Коли ніхто її не захищає, Росія заповнює її дронами. Коли Росія заповнює, логістика сповільнюється. Коли логістика сповільнюється, фронти тихо колапсують.

Достатньо зрозуміло? Мабуть, ні для України. Продовжуємо трубити про 30 тисяч+ убитих на місяць, поки втрачаємо території через це лайно".

Потрібно контролювати і зачищати глибину по той бік фронту і захищати свою глибину, каже Райан О'Лірі. І тут ми з ним згодні. Але є й речі, з якими ми не погоджуємося. Читайте наші ремарки наприкінці статті. І долучайтеся до дискусії в коментарях

Якщо співставити мапи України з іншими європейськими країнами з цього матеріалу, можна побачити разючу різницю між тим, як влаштована енергомережа у нас і у них.

В Україні це в цілому невелика кількість магістральних ліній високого вольтажу з низкою потужних електростанцій в різних частинах мережі. У Західній та Центральній Європі - ціле павутиння з ліній нижчого вольтажу, на яке, немов бісерини, нанизані електростанції високої, середньої, низької і зовсім малої потужності.

Між цими двома мапами - прірва. У Західній і частково Центральній Європі мережі формувалися з бізнес-логіки: конкуренції, ефективності, близькості генерації до споживача. В тоді ще радянській Україні мережу орієнтували на можливість тотальної війни й надпотужної промисловості.

По суті, те, що нам дісталося - це надійний, але застарілий бункер. Те, що створено в Європі - високоефективна мережа, орієнтована на споживачів і бізнес. І значно краще захищена від ударів.

Як нам вийти з цього "бункера" і створити кращу, ефективнішу і захищенішу систему? На основі нашого спілкування з різними експертами, енергетиками та профільними спеціалістами можемо виділити три майже консенсусні кроки. Читайте в нашому матеріалі

Якщо ви зайдете у будь-який російський зет-паблік буквально через півгодини після чергового удару по українській енергетиці, вас пересмикне.

Автори каналів подають наслідки цих ударів як неабияку перемогу. Коментарі взагалі важко читати без презирства: росіяни відчувають ледь не звірячу насолоду від того, що в оселях киян та мешканців інших українських міст холодно і темно. Їх тішить в тому числі, що холодно і темно дітям та старшим людям, бо всі ці люди, мовляв, "платять податки на українську армію". Вони смакують кожен новий удар - і закликають до ще сильніших.

Звичайно, легко викликати звірячі емоції, звертаючись до тих, хто втрачає або вже втратив людську подобу. А от в західному інформаційному полі російські пропагандисти діють інакше.

Ми дослідили розкручений англомовний російський пропагандистський ресурс "Лорд Бебо" в мережі X. Це доволі знана мережа з понад 700 тис. читачів, яка подає англомовним читачам пропаганду РФ у її чистому, дистильованому вигляді.

І тут - жодних переможних реляцій. Навпаки: для західного користувача наслідки ударів намагаються применшити. Розповідають, що в Києві люди ходять в ресторани і нічні клуби, мають розкішні домівки зі світлом і теплом. А ще - щосили розкручують контент (в тому числі створений ШІ) про російську Камчатку, де випали аномальні сніги, і показують, як від цього весело тамтешнім дітям. Мовляв, у нас теж холодно - і нічого.

Одна з можливих причин, чому наслідки ударів намагаються "запетросянити" - росіяни хочуть зменшити потік гуманітарної допомоги, який надходить до України з країн ЄС. Цей потік викликає у пропагандистів справжню лють. Але є й інші причини. Про них - в нашому матеріалі

​Пам’ятаєте "палац пам’яті" з серіалу BBC "Шерлок", де герой Камбербетча розкладав розрізнені факти по уявних кімнатах і складав з них цілісну картину?

Робота з відкритими даними — той самий "палац пам’яті" в реальному світі. І саме такого способу мислення навчає новий освітній серіал "Основи роботи з відкритими даними" на платформі Дія.Освіта.

За вісім коротких серій глядач проходить шлях від базового розуміння, що таке відкриті дані, до вміння бачити за цифрами реальні процеси, знаходити аномалії, будувати аргументи й перетворювати набір цифр на інсайти та історії.

Завдяки відкритим даним в Україні вже створені сервіси Prozorro, Є-Data, OpenDataBot, YouControl, SaveEcoBot, ЛУН Місто та EasyWay.

Освітній серіал буде корисний журналістам, аналітикам, держслужбовцям, розробникам, підприємцям і дослідникам — усім, хто працює з даними та публічною інформацією й хоче розуміти, як влаштовані процеси в державі, економіці й суспільстві.

Реєструйтеся на курс "Основи роботи з відкритими даними" на платформі Дія.Освіта

Поки російське населення слухає путінську маячню про "демілітаризацію та денацифікацію" як головні цілі війни РФ в Україні, окупанти не втомлюються збирати врожаї на захоплених українських землях.

Чи вплинув на кількість цих врожаїв підрив російськими військовими Каховської ГЕС? Коротка відповідь - ні.

Якщо докладніше, то урожайність знизилася лише на окупованих територіях Херсонщини, де рослинництво традиційно залежить від зрошування. На інших окупованих територіях загарбники нарощували сільськогосподарське виробництво у 2024 - 2025 роках після деякого просідання в перші роки війни. Зокрема, вони зібрали непогані врожаї пшениці та соняшнику.

Допомагає окупантам і те, що фронт зсувається вглиб української території, а замість ЛБЗ розростається кілзона. Внаслідок цього вони отримують можливість збільшувати с/г виробництво в глибшому тилу Донеччини та Луганщини.

Докладно про це, з графіками та мапами - в нашому свіжому проєкті з журналістики даних

Однією з ключових характеристик у війні на виснаження є співвідношення вбитих і поранених. Традиційним співвідношенням є 1:3 (один убитий на трьох поранених). Воно досить умовне, ґрунтується на усереднених показниках Другої світової війни, а для більшості сучасних воєн характерний суттєво вищий відсоток виживання. Втім, росіяни, які воюють і помирають в Україні, і до цього умовного показника не дотягують.

В останні два роки відбулися трансформації, які призвели до того, що росіяни мають більше загиблих, ніж поранених. Частка вбитих у втратах РФ зросла до 56%, йдеться в нашому матеріалі, який ТЕКСТИ створили спільно з фондом "Повернись живим".

Отже, співвідношення втрат у росіян змістилося до приблизно 12 убитих на кожних 10 поранених. Які чинники це обумовили?

Є кілька причин. Перша - дронова війна. Також важливе ускладнення евакуації. І третє - російська тактика інфільтрації, яку вони застосовують останнім чином і яка також призводить до зростання втрат.

Докладно про ці впливи розповідаємо в нашому матеріалі - і показуємо на інфографіці. Читайте і дивіться

Як обігріти помешкання взимку, якщо температура впала нижче, ніж до +14? І якщо при цьому ви не маєте всіх грошей світу, але прагнете пережити ці труднощі з максимально можливим комфортом і не застудитися?

Саме з таким питанням стикнулися 40% серед усіх опитаних киян, які зголосилися заповнити анкету ТЕКСТІВ. Ще 28% мали в квартирах помірну температуру від +15 до +17, решта опитаних "розкошували" в помешканнях, прогрітих до +18 і вище.

Перше. Багато опитаних кажуть: чим менший житловий простір ви намагаєтесь обігріти, тим легше вам це вдасться. Тобто, найпростіше обігріти не всю квартиру, а одну найменшу кімнату чи приміщення, куди, звісно, треба буде перенести всю свою активність: працювати там, їсти, грітися.

Екстремум цього підходу: в кімнаті, що обігрівається, встановити намет або курінь з ковдр, в якому ви будете спати - таку собі термокапсулу.

Друге: потрібно максимально теплоізолювати приміщення, закрити усі щілини, через які до нього може потрапляти холодне повітря. Тут підійде і плівка, і скотч, і навіть ковдри, пледи та подушки.

Третє: не можете обігріти приміщення - обігрійте хоча б себе. Вам може знадобитися весь туристичний або військовий досвід. Звісно, на першому місці тут спальник для мінусових температур, ковдри, вовняні пледи. Хатні тварини в таких умовах також стають частиною системи обігріву. Коти і собаки поруч працюють краще за будь-яку грілку. І це не жарт, а життєвий досвід багатьох людей.

У цій статті - чимало лайфхаків. Чим грілися кияни, та як при цьому рятували свій психологічний стан - читайте в нашому матеріалі

Київську енергосистему будували з запасом міцності - так, щоб несправність чи навіть руйнування однієї з ланок не призводили до масових знеструмлень. Так було до повномаштбаної війни. Як створена ця енергосистема, і яким чином ворожі атаки призвели до того, що вона почала сипатися?

Про це - в нашому матеріалі з інфографікою.

До "великої війни" третина енергоспоживання Києва припадала на населення, третина - на промисловість, і ще третина - на електротранспорт, комунальне господарство, бюджетні установи, торговельні організації тощо. Постачання енергії забезпечували кілька ключових вузлів - як от міські ТЕЦ, Київська ГЕС, Трипільська ТЕС та атомні електростанції. Наполовину столиця забезпечувала себе енергією самостійно, за рахунок власної генерації, іншу половину давали зовнішні джерела.

З 2022 року Росія почала завдавати дедалі жорстокіших ударів по ланках цієї системи, а цієї зими й узагалі діяла з убивчою системністю. Кожен із цих ударів окремо не критичний. А от усі разом вони позбавили систему стійкості.

З чого складається столична енергосистема, і як діяти надалі, щоб підвищити її стійкість - розповідаємо

Після чергового збою в енергосистемі 31 січня 2026 року публічна дискусія вкотре звелася до простих пояснень: блекаут чи цілковитий колапс. Однак, як це і буває зазвичай, ці пояснення були хибними. Енергетик Віктор Відзіговський жартує: в Україні вже доходить до того, що перегорілу лампочку в туалеті називають "блекаутом квартири". То що це було?

Як стало відомо від українських урядовців, сталася аварія на лінії. Віктор Відзіговський розшифровує: швидше за все, йдеться про те, що згорів трансформатор напруги на українському розподільному пристрої.

По суті, це звичайна технічна відмова, однак після неї розгорнулися певні наслідки. Зокрема, виникла надлишкова генерація, після чого довелося гасити блок АЕС.

Експерт описує, як справляються з такими наслідками, як це працювало у мирний час, і що відбувається зараз, коли росіяни систематично завдають ударів по українській генерації та розподілу електроенергії. Він також цікаво описує становище енергосистеми, постраждалої від ворожих ударів. Читайте в інтерв'ю

Ми зробили анкету про перебої зі світлом, теплом і водою, а також про роботу міських, комунальних і аварійних сервісів у Києві за останній місяць. Нам важливо зрозуміти, як кияни оцінюють зміни, реакцію служб і які планують рішення в разі погіршення ситуації.

Це анкета для людей, які мешкають в Києві. Приділіть хвилинку, заповніть її, допоможіть нам з'ясувати, з чим вам доводиться мати справу у вашому повсякденні!

Напишіть не тільки факти про перебої зі світлом, теплом і водою, а й вашу суб’єктивну оцінку того, як ви бачите динаміку цих проблем за останній місяць. Напишіть також, як оцінюєте роботу комунальних і аварійних служб. Опитування анонімне.

Заповнити анкету можна тут: https://tinyurl.com/2h744t4u

Заздалегідь вдячні кожному, хто відгукнеться! ❤️

Докладніше тут

Поки ми готували цей текст до публікації, двоє жінок із трьох, які в ньому описані, стали до лав ЗСУ. До 2022 року такі рішення здалися б їм, мабуть, неможливими. Але - війна.

Наталія в перший ранок повномасштабки взялася смажити сирники у своєму будинку під Києвом. Здавалося, що дім - останній острівок стабільності у світі, який божеволіє. Вже через кілька років вона не шукатиме стабільності: натомість опиниться в епіцентрі цього виру й рятуватиме людей, для яких відлік іде на хвилини і години.

Марина, маючи чітку проукраїнську позицію, зростала на Луганщині, фіксуючи навколо себе ознаки "оксамитової русифікації". Виїзд з рідного містечка супроводжувався розлученням з чоловіком та зреченням батьків. Це була перша важка евакуація, а друга сталася в Ірпені у 2022-му. Полишаючи палаюче місто, вона рятувала своїх тварин: кота, собаку, а потім і двох коней. Тепер, як і Наталя, рятує людей.

Ангеліна - теж з Ірпеня, і коли почалася велика війна, вона носила під серцем третю доньку. Дівчинка народилася навесні, невдовзі після того, як окупантів вигнали з її рідного міста. Згодом, коли війна триватиме вже на інших рубежах, на світ з'явиться ще одна сестра, четверта донька Ангеліни. І, маючи чотирьох дітей на руках, жінка головує в кількох міських ОСББ, невтомно працюючи над відновленням зруйнованих будинків.

В цьому матеріалі є багато ілюстрацій. На них видно, як війна змінювала життя трьох жінок, як залишила свій непозбувний вплив. Як і на кожного з нас.

Публікацію створили Texty.org.ua за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання за фінансування Норвегії та Швеції

Зазвичай їхня робота залишається трохи за кадром. Але не цієї зими.

Вони змагаються з хитросплетіннями труб, ходять по гарячій воді в черевах підвалів, місять багнюку впереміш із пташиним послідом на тісних горищах. Цієї зими комунальні сантехніки мають особливо багато роботи з комунікаціями, які тріщать, лопають, руйнуються, сифонять і течуть.

Один із них - герой нашого матеріалу В'ячеслав, або, як його називають місцеві, Славік.

Він завжди на телефоні. Завжди на ногах. В той день, який наша кореспондентка разом з ним ходила на аварії, він щойно одужав - перед тим лежав в лікарні. І одразу поліз у підвал, де прорвало, викупавшись у гарячій воді. Потім ходив у наскрізь мокрому одязі. В той день він не обідав - було ніколи.

Комунальну катастрофу в Києві сьогодні обговорює вся країна. Славік - один із тих, хто дає їй раду. Читайте, як пройшов наш день в його товаристві

Ця трагічна історія сталася на Черкащині, неподалік від Корсуня-Шевченківського. Одного морозного, сірого ранку під будинок ветерана Сергія Русінова прийшло одинадцятеро поліцейських - серед них восьмеро спецпризначенців. Вже за кілька годин частина правоохоронців загине - так само як і підозрюваний ветеран.

Сергія Русінова підозрювали в замаху на місцевого депутата Віталія Сторожука. Однак сам Сторожук ці підозри називає абсурдом. Більше того - версії про його ворожнечу з Русіновим, які нині посилено поширюються, Сторожук категорично відкидає. Каже, допомагав ветерану - а той відгукувався на прохання депутата, коли виникала потреба.

Що ж сталося біля Корсуня? Чому поліція підозрювала ветерана, чому інші люди відкидають ці підозри, і чому Сергій Русінов влаштував засідку і почав обстрілювати поліцейських? Цей репортаж — спроба по хвилинах відтворити, що сталося того дня, як з’явилися ключові версії слідства і чому частина з них викликала серйозні сумніви в родини, ветеранів і місцевої громади