🇮🇷 Триває місяць Прайду Ірану, і у нас чергова прохолодна перська історія. На цей раз – про те, як іранці могли тимчасово стати нашими співгромадянами.

Квітень 1920 року, в Росії громадянська війна. Білі, тікаючи від червоних, уводять свою каспійську флотилію в іранський порт Ензелі, який контролює Британія. Тим часом Червона Армія продовжує просуватись на південь. Більшовицькі війська заходять в Баку. Азербайджанська Демократична Республіка припиняє своє існування, і на її місці створюється номінально незалежна Азербайджанська Совєтська Соціалістична Республіка – в Союз вона увійде пізніше.

В травні іранський уряд шле в Москву ноту, в якій визнає новий уряд Азербайджану та обіцяє повернути Совєтам всі кораблі, що опинились в Ірані. Але поки нота йде в Москву, до Ензелі по морю підходить червона флотилія, а по суші – не менш червона кавалерійська дивізія. Білогвардійці тікають, британці відступають в місто Решт, більшовики забирають російські судна, убезпечують для себе акваторію Каспійського моря та принагідно лутять британський гарнізон. За кілька днів газета “Правда” урочисто оголосить, що Каспійське море стало совєтським, а нарком закордонних справ СССР запевнятиме іранців, що уряд в Москві нічого не знав про цю операцію, що більшовики прийшли в Ензелі виключно за кораблями і не мають планів втручання в іранські справи.

Тим часом то тут, то там виникають повстання в іранських провінціях. В Ґіляні, на північному заході країни, вже кілька років діє рух дженгелійців під керівництвом Мірзи Кучек Хана. Совєти, надихнувшись легкою перемогою в Ензелі, вирішують ловити момент. З Москви приходить наказ передати Кучек Хану всю зайняту територію, допомогти йому зброєю, інструкторами, добровольцями та грошима, почати широку совєтську агітацію, але робити все таємно і ніде не використовувати російських прапорів – коли що, то діяти від імені Азербайджану.

В червні проголошують Ґілянську Совєтську Соціалістичну Республіку зі столицею в захопленому більшовиками місті Решті. Там же створюють Комуністичну партію Ірану й Іранську Червону Армію під командуванням більшовиків, куди увійшли загони Кучек Хана та солдати з Азербайджану та Росії. В Решті починають видавати газету “Червоний Іран”, де публікують совєтську пропаганду та творчість Вєліміра Хлєбнікова.

В процесі виявилось, що між дженгелійцями та комуністами не так вже й багато спільного. Рух дженгелійців великою мірою спонсорувався місцевими патріотичними купцями, що прагнули звільнити Іран від британського впливу, тому з ними Кучек Хан не бажав сваритись, що не дуже подобалось більшовикам з їхнім прагненням до експропріації. Ліва агенда про вільних жінок Сходу теж не зустріла в Ґіляні розуміння: населення тут було занадто консервативне для таких змін.

Кучек Хана усувають від управління республікою. Червоний похід на Тегеран закінчується невдачею. Відновлювати конституційний лад в Ґілян прибуває майбутній шах Реза Пехлеві з перськими козаками – саме вони в той період придушували усіляких інсургентів. Більшовицькі урядовці повідомляють в Москву, що червоноармійці грабують та знущаються з селян, що аж ніяк не сприяє популярності ідей світової революції серед місцевих.

В листопаді ґілянську армію очолить українець Микола Гикало. Місцевих в ній – менше чверті, решта – росіяни та азербайджанці. Для іранців не є секретом, що це повстання розпалюють в Москві. Більшовики вирішують, що перська авантюра забирає забагато ресурсів, а проблеми є і в самій Росії – починаються переговори з Тегераном, в лютому 1922 року дві країни підпишуть договір про дружбу.

Ґілянська ССР припинить існування у вересні 1921 року. В грудні Кучек Хан замерзне на смерть в горах. В нинішньому ісламському Ірані він вважається національним героєм. З приходом до влади шаха Пехлеві комуністичний рух в Ірані занепаде. В 1946 році СССР ще раз спробує влаштувати проксі-війну на території Ірану. Деякі з ветеранів Ґіляну візьмуть участь і в цій авантюрі, але це вже інша історія.

📷 1-4: Мірза Кучек Хан сам та з соратниками
5: Газета “Червоний Іран”
6-8: Бюст Кучек Хана в музеї та його могила в Решті, жовтень 2016

🇺🇦🇨🇩 Володимир Сосюра про Демократичну Республіку Конго

📷 FB Глибокі Води

🇵🇰 Молитва за Чарлі Кірка. Десь в Пакистані

🇰🇪🇺🇦 Мурали на підтримку України від творчого колективу Maasai Mbili у нетрях району Кібера.
Найробі, Кенія, 2022 р.




Ще про нетрі міста Найробі

"Літаючий туалет" в кенійських нетрях

Кенійсько-український мурал в центрі Найробі