Кусь, чи не кусь, от питання!
Що благородніше в душі: кусьнуть
Пращі і стріли злющої руки,
Чи збунтуватися против моря туч
І кусьом їм кінець зробити?

... Кусьом мерців сказати: ми скінчили
Кусання хвостика і мирські турботи,
Що їх спадкує тіло. Це – потреба
Здійснити бажане – кусьнути, ну, кусьнути.
Кусьнути і, можливо, бачить сни.
Але ж які вони по кусю будуть,
Коли, струсивши пил земний із лап,
Одержимо жаданий покусанок?

Це ви у нього живете

Це мої зубки.
Таких зубок багато, але ці - мої.
Мої зубки - мої найкращі друзі. Вони - моє життя. Я повинен навчитися володіти зубками так само, як володію своїм життям.
Без мене мої зубки марні. Без моїх зубок марний я.
Я повинен гарно робити кусь моїми зубками.
Я повинен робити кусь швидше ніж ворожі капці роблять хлоп.
Я повинен кусьнути людину до того, як вона відшльопає мене.
І я це зроблю. Клянуся перед Богинею Бастет!
Я і мої зубки - ми захисники котячого роду.
Ми не боїмося ні собак, ні капців, ні навіть пилососів!
Ми рятівники котів. Нехай буде так, поки не залишиться більше зла. Мурк!

Продовжуємо вашу кусь-творчість

Чулувіки у ванній такі:

І ось питання: кусь а чи не кусь.
Неначе просто все, та я вже втямив,
І одного я трішечки боюсь:
Що хвіст оцей кінчається зубами.

Най прибуде з вами кусь)

Кіфло