Купуючи російську нафту та газ, ви фінансуєте вбивства українців. Дійте рішучіше. Досить годувати російську військову машину.
——
Buying Russian oil and gas, you are financing the killings of Ukrainians. Act more decisively. Stop feeding the Russian military machine.

​​❗️Увага! Запускають нову систему оповіщення

Державна служба надзвичайних ситуацій спільно з мобільними операторами розгортає систему оповіщення із використанням технології Cell broadcast.

☑️ Як повідомляють у ДСНС, повідомлення відразу виводиться на екран телефону, поверх усіх програм або заблокованого екрана, з одночасним гучним попереджувальним звуковим сигналом.

☑️ Це робиться для оперативного інформування населення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій або інших небезпечних подій та послідовність дій у цих ситуаціях. Абонентам Київстар найближчим часом почнуть надходити тестові повідомлення від DSNS.

Вчасно отримана інформація рятує життя!

‼️ Знищення ворожих танків бійцями полку "Азов"

«Что нам делать с Украиной» і що нам робити з Україною

Українців справедливо обурила стаття «Что Россия должна делать с Украиной» Тімофєя Сєргєйцева на ріа «новості». Текст розраховано не стільки на залякування нас – для цього окупанти застосовують інші методи. Буча, Гостомель, Ірпінь та Бородянка. Стаття орієнтована на російського споживача.

Це спроба російської влади розвернути «спецоперацію» «обмеженими силами» для самих росіян у «всенародну війну» «історичну справедливість», «справу честі» і посприяти соціальній мобілізації. Аби в затяжній війні мати більше сил і ресурсів. Щось подібне робив «рязанский сахар» у 1999 перед другою Чеченською.

Важливо інше. Який треш творився в нашій політиці останні 20 років? Автор «денацифікації» через концтабори – політтехнолог Тимофій Сєргєйцев, з 1999 року працювавший у наших політпроектах. Немає запитань до автора, з ним усе ясно. Питання до тих «наших» політиків.

Сєргєйцев був у команді, яка вигадала «чорний» плакат передвиборчої кампанії Партії Регіонів 2004 року. «Україна, поділена на три сорти».

В 2012 році був найнятий Пінчуком для кампанії нардепа Безбаха, людину олігарха в Партії Регіонів і ексфункціонера «Інтерпайп». Окрім ліберально-прозахідного реноме пан Пінчук – бізнес-партнер «Роснефті», автор ідеї «відмови від Криму та НАТО» в 2016 році на сторінках WSJ.

Чи дивно, що Сєргєйцев купу разів супроводжував проекти Пінчука? Мімікрія олігархії під прозахідну розбивається об деталі: російський нацист Сєргєйцев в 2010 був політтехнологом ще і у «надії прозахідного електорату» Яценюка. А насправді – колов поле Тимошенко в інтересах Януковича.

Ті ж Куликов і Сергейцев писали сценарій фільму «Матч», де пузаті україномовні поліцаї показані гірше за німців у 1942 році. Стратегія нашого «розлюднення» видна в роботі Сєргєйцева і рисах його кампаній. Новий текст – лише крапка.

В 1999 році працював у штабі Кучми із Іскандером Валітовим та Дмитром Куликовим, російським політтехнологом-методологом. Хто їх найняв? Знову Пінчук та його соратник по «Трудовій Україні» Андрій Деркач. Російський шпигун і дезінформатор, шеф спецоперації про «плівки Байдена».

А ще він випускник Академії ФСБ РФ, син глави СБУ Деркача, знятого після касетного скандалу навколо Кучми. У 2020 році Куликов і Сергейцев визнали: скандал зрежисували в Росії, аби порушити наші стосунки з США. Іншим дружком Деркача-молодшого вже тоді був Юра Луценко, його товариш по Соцпартії. Він же всплив як критик посла США Йовановіч у 2019 році. А це був перший етап втручання в американські вибори російськими спецслужбами.

Спектакль відбувався від імені Коломойського, який посадив поряд з Деркачем шісток: експрокурора Кулика, нардепа СН Дубінського та інших. Але замовником була РФ: вона ж надала нібито українській провокації масштабів, вивела це на шпальти лояльних медіа.

Нещодавно американське медіа The Hill вийшло із заголовком «Єдиний шанс врятувати США від краху – зняти санкції з РФ». А в 2019 воно брало в Луценка вигідні для РФ коментарі про корупцію посла США в Києві Йовановіч. Не історія, а дебела консерва, де плавають наші політики.

Російські пазли складались десятки років і майже готові лише тепер. Я складаю їх вже третій рік. Не вірю в збіги. Сучасна Україна, війна і олігархія, зіпсовані і воскреслі стосунки Києва із Заходом – цей цикл тягнеться десь з 1999 року.

Наші олігархи думали, що вони грають. Насправді ж грали ними, і продовжують грати далі. Російська політика милує і карає наших князьків. От Пінчук у 2018 році ненадовго позбувся можливості експортувати труби в РФ, ледве не розорився. Що він тоді пообіцяв взамін?

Це можливість розтрощити олігархію, про яку вже місяць нічого не чутно: воюють навіть поштарі з «Укрпошти», роблять щось корисне маргінальні громадяни – та де наші «олігархи»? Чи не продали Україну знову як «невигідний» актив? Війна – шанс для ревізії й зовнішньої політики, і внутрішньої. Вона показала, що олігархи є зайвим елементом: у бізнесі їм є місце, але політично вони кволі і безпорадні, а ще нерозбірливі у зв’язках. Далі обов’язково буде – бо ще не було так, щоб далі не було.