Друзі, поздоровляю вас усіх зі святом - Днем Державного Прапора України! Саме 23 серпня 1991 року, після провалу прорадянського путчу в Москві, група народних депутатів-патріотів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійного залу Верховної Ради.

На фото зображений прапор з мітингу антирадянського Українського культурологічного клубу в Києві 9 березня 1988 р. Його активісти зібралися біля пам'ятника Тарасу Шевченку із 30 саморобними прапорцями.

Учасники мітингу надягали прапорці на дерев'яні древка вже перед самим пам'ятником, оскільки так легше було їх сховати від можливого обшуку в дорозі. В той час публічна демонстрація української національної символіки, зокрема, синьо-жовтого прапора, переслідувалася і каралася радянською владою.

#уп_політика
#уп_історія

Вітаю вас усіх, друзі, із Днем Незалежності України! Із днем того, чого ми поки маємо лише крихти, а решту повинні ще завоювати!

#уп_політика
#уп_самозахист

Білорусь все продовжує свої страйки й мирні протести. А я хочу нагадати вам, друзі, що таке справжній страйк!

#уп_білорусь
#уп_майдан
#уп_самозахист
#уп_психологія
#уп_політика
#уп_культура

Пам'ятайте це, друзі. Збройний опір нашим ворогам є дуже важливим, але не треба забувати й про інші можливості.

#уп_самозахист
#уп_психологія
#уп_політика

Трішки гумору про лицемірну ватну "гомофобію". Переклад:

Росіяни: вкрай гомофобні
Також росіяни: мають національну традицію сосати хуй

Якщо хтось не зрозумів, сенс жарту у грі слів - у англійській мові слово "cock" означає і "півник", і "хуй".

#уп_гумор
#уп_здоров_я
#уп_психологія
#уп_політика

Дуже вірні слова...

Зараз буде дуже неприємна стаття для деяких персонажів, але мені похуй.

Після 2014 року правий рух дуже сильно розрісся. З’явилося багато нових людей які прийшли на хвилі Майдану і війни.

Але це привело до того, що якість правих впала, у порівнянні з тим, що було раніше.

Вже з 2016 року якісь нових прихильників правого руху дуже швидко падала. Ідейність зникала, лишалося лише бажання куражу і «модне» відчуття бути причетним до якоїсь спільноти. Через це правий рух наповнило купа мутних персонажів, які із своєю системою цінностей у 2011-2012 роках ліпше пішли б проти правих за 300 гривень тітушками на якусь акцію, ніж за власний кошт на ідейному пориві їхати 300 км. у Київ на двіж.
Різні напівкримінальні елементи, шарлатани на кшталт Міші Ковальчука, чучела яким не западло обнюхатись амфетаміном або під нацваєм стояти на акції.

Нажаль неофіційно сьогодні вважається нормою, що деякі з правих можуть вживати наркотики, п‘янющими їздити на авто, займатися антисоціальною поведінкою і тупо не знати основ ідеології, мети, навіщо все це робиться, та найголовніше деяким з них відсутнє поняття честь. Вони давно переплутали атентат(вбивство ворога) з банальною побутовою мокрухою.
Вони забули, що гроші і хай далеко не завжди отримані білими шляхами треба витрачати на саморозвиток і діяльність, а не на наркотики, повій та модний одяг.

Ті хто найбільше кричать за честь, самі ж кидають своїх товаришів на гроші і підставляють під кримінальні справи.
Ті хто найбільше волають за вірність, — блядують більше ніж повії.
Ті хто кажуть, що вірні ідеї до кінця, на першому допиті стучать на тих, хто за них готовий вмерти.

Праві мають бути елітою цієї країни, цього народу, цієї нації, а не тим, на що себе перетворили певні особини які вважають себе правими.
Праві мають бути кращими, а не героями мемів Медвежатка. Ви гірше анархістів, бо анархісти, то бидло і антагоністи і цього не приховують, а ви прикриваючись ідеями, честю та іншими речами нічим від них не відрізняєтеся.

Якщо правий зґвалтував когось, підставив своїх, зрадив своїх,
зрадив справу, то покарання йому має бути жорстокішим ніж воно було б іншим людям.
Нам життєво необхідно викорінювати маргінальну субкультурну чернь з наших рядів. Інакше наш народ прости вимре, бо лише на національні еліти якими мають бути праві у нас остання надія та сподівання.
Читайте більше книг, займатися саморозвитком і найголовніше, ви маєте пам’ятати, що ваша ідея, честь і чистота крові, — важливіша за ваше життя. І що ліпше вмерти ніж жити обезчещеним.

У мене все.
Слава Україні.

Сталин прийняв Росію із сохою, а залишив... Теж із сохою, власне.

#уп_історія
#уп_економіка
#уп_політика
#уп_гумор

​​Як Гугл облив брудом видатного французького письменника

Ліберали дуже хочуть показати нам, що негри також зробили великий внесок у європейську цивілізацію. Але оскільки це брехня, то їм доводиться брехати знов, вигадуючи такі приклади.

Сьогодні Гугл показав багатьом країнам, здебільшого Європи та Америки, і Україні в тому числі, дудл (анімаційну картинку на основі власного логотипу), присвячений Олександру Дюма-батькові (1802-1870). Це один з найвідоміших письменників Франції, автор багатьох чудових пригодницьких романів на історичні теми, найвідомішими з яких є "Три мушкетера" та "Граф Монте-Крісто". Саме до дня виходу в світ першої частини цього роману і був приурочений дудл. Здавалося б, ну що ж може піти не так?

Але у лібералів завжди може! Виявляється, у біографії Олександра Дюма-батька є така собі чорна пляма: його бабуся по батькові була негритянкою, рабинею з острова Гаїті. Ну була й була - це вельми мало вплинуло на зовнішність письменника, його життя і зовсім ніяк - на його твори. Але покидьки з Гуглу вирішили інакше, явивши мільйонам людей малюнок Олександра Дюма-батька зі шкірою кольору бруду.

Тому я пропоную вам, друзі, самостійно оцінити зовнішність великого письменника за картинами, написаними його сучасниками - оскільки кольорових фото тоді ще не робили (у наступному пості). Що ж до належності Олександра Дюма-батька до білої раси, то за поглядами двох найбільших авторитетів у цій сфері - Адольфа Гітлера (Нюрнберзькі расові закони) та Девіда Лейна він є нормальною білою людиною. Перш за все, Олександр Дюма-батько мав зовнішність у межах можливого для білої раси, в тому числі блакитні очі, які не дуже добре видно на репродукціях картин. Також він вів себе як слід білій людині, зробив внесок саме у європейську культуру і сам вважав себе французом. Цього цілком достатньо.

Що ж до негрів, участь яких у житті Олександра Дюма-батька була дійсно вагомою, то вони були літературними. Так називають авторів, які таємно написали деяку частину його літературного спадку замість самого письменника - за винагороду, звісно ж. Бо не може одна людина за життя написати близько 100 тисяч сторінок - і це лише те, що було опубліковане! Але то вже зовсім інша історія...

#уп_історія
#уп_культура
#уп_проза
#уп_політика