«Гарантії безпеки Трампа порожні, пане Зеленський»: Демократична партія США закликає Зеленського не погоджуватися на мирний план, запропонований Трампом, — NYT.

Як все-таки добре, що гарантії безпеки демократів, які ті люб'язно надали довірливій Україні у 1994 році, виявилися не порожніми при президентах-демократах у 2014 та 2022 роках. Американських глобалістів, які програли крайні вибори та наразі там нічого не вирішують, в контексті війни в Україні цікавить приблизно те саме, що й європейських глобалістів, які ще поки що при владі — вічна війна, вічна смерть та вічна руїна. Їх не цікавить, скільки українців залишилися без домівок через обстріли та окупацію; не цікавить, скільки сімей втратили своїх близьких; не цікавить, скільки населених пунктів знищено вщент; не цікавить буття українського солдата.

Єдине, що їх цікавить — якнайдовше перетягування уваги московитів на червону ганчірку, роль якої вони повісили на Україну. На гарантії безпеки Трампа, порожні чи не порожні, надіятися також не варто. На наступні вибори в США він не піде, а новий президент скаже, що це не його гарантії. Дієві гарантії безпеки собі створити може лише Україна, шляхом закінчення війни, вигнання та покарання міндічів, розвитку Збройних сил, та веденням національно-орієнтованої, україноцентричної політики, можливо навіть створенням власного воєнного блоку в східній та південній Європі.

☠️ @vallholl

Цікаво дивитися, як деякі українські моралісти засуджують американську спецоперацію проти комуністичного наркокартелю.

Приєдналися вони до засудження європейськими лібералами на чолі з лідером коаліції нікчемних Великобританією, та до московитів. Мораль в нашому світі — поняття не постійне. Якби якась Україна провела спецоперацію на території придністровського гетто — за проросійське гетто впряглося б пів Європи, проти України ввели б санкції, треті країни погрожували б вводом своїх військ, хтось можливо і ввів би. Все тому, що Україна — не серйозний гравець на міжнародній арені, вона не має свого лоббі та впливу в інших країнах. Інша справа — спецоперації Росії, США, Ізраїлю проти суверенних держав. Проти когось виступають лише словесно, проти когось вводять санкції, але це поріг. Сила надає право. Сила ж і визначає мораль.

Венесуела, до того ж, союзник Московії, метисизована країна-наркокартель з найбільшими в світі запасами нафти, але при цьому її гроші дешевші за папір, на якому їх друкують, а основним доходом там є наркотики. Попри все, американська спецоперація була зосереджена на військові об'єкти та політичне керівництво країни — серед цивільних постраждалі є скоріше від дій венесуельської армії. "Спецоперація" московитів, нібито направлена проти політичного керівництва України — триває чотири роки, супроводжується знищенням нашої цивільної інфраструктури, обстрілами житлових будинків, повним знищенням населених пунктів, катуваннями та вбивствами українських військовополонених.

Політичне керівництво ж дискомфорту на майже початок п'ятого року війни не відчуває, на відміну від цивільних українців — деякі навіть помітно прибавили в розмірах та статках. Спецоперація московитів — прикриття для знищення етнічної української нації, виселення українців з їхніх етнічних земель та заселення їх інородцями. Ниніщнє політичне керівництво України, казнокрадське та передбачуване, яке дозволяє їм це робити, московитів влаштовує. Краще б моралісти, особливо міжнародники, засуджували це. А ще краще — приймали б якісь міри по протидії. Засудження варте штучне розтягування війни, якщо вона прямо шкодить нації. Особливо якщо це в інтересах політичних керівництв обох сторін.

☠️ @vallholl

134 роки тому народився письменник, поет, філолог, професор — Джон Рональд Руел Толкін.

Толкін народився 3 січня 1892 року в Блумфонтейні в Оранжевій Вільній Державі — бурській республіці у Південній Африці, в родині Артура Руела Толкіна, англійського банківського менеджера, та його дружини Мейбл. Подружжя покинуло Англію, коли Артура підвищили до посади керівника Блумфонтейнського відділення британського банку. Толкін умів читати вже у чотири роки, а невдовзі навчився писати. Його мати дозволяла йому читати багато книг. У 1904 році, коли Толкіну було 12 років, його мати померла від діабету у віці 34 років. Перед смертю вона доручила опіку над своїми синами отцю Френсісу Ксав'єру Моргану з Бірмінгемської ораторії.

У віці 16 років Толкін познайомився з Едіт Мері Братт, в яку закохався, але його опікун, отець Морган, заборонив йому спілкуватися з Едіт, поки йому не виповниться 21 рік. Приблизно тоді ж Толкін виявив свою цікавість до мов, та почав вивчати латину та староанглійську. У 1909 році у віці 17 років він вивчив есперанто, та створив перший штучний алфавіт. В січні 1913 року Едіт Братт та Рональд Толкін одружилися. У серпні 1914 року Британія вступила у Першу світову війну, і Толкін вирішив відразу не йти до Британської армії. Після складання випускних іспитів, 15 липня 1915 року його було призначено тимчасовим другим лейтенантом у Ланкаширські фузилерські полки.

Під час битви на Соммі він брав участь у штурмах Швабенського редуту та Лейпцизького виступу. Толкін в тій битві втратив багато шкільних друзів, а його батальйон був повністю знищений невдовзі після його повернення до Англії, де він провів решту війни в гарнізонній службі. Тоді ж він почав працювати над «Книгою втрачених оповідань», спробу створити міфологію для Англії — проект, який він покинув, так і не завершивши. Після закінчення війни в 1918 році, першою цивільною роботою Толкіна був Оксфордський словник англійської мови, де він працював переважно над історією та етимологією слів германського походження. У 1920 році він зайняв посаду лектора англійської мови в Університеті Лідса.

У 1920-х роках Толкін взявся за переклад поеми «Беовульф», та розпочав серію лекцій про неї. У 1937 році він опублікував повість «Хоббіт, або Туди і звідти», та взявся за написання «Володаря Перстнів», якого завершив у 1948 році, а публікації всіх томів зміг завершити лише у 1955 році. Протягом свого життя на пенсії, з 1959 року, Толкін постійно отримував зростаючу увагу громадськості та літературну славу. Зі славою прийшла і цікавість його до політичних поглядів, які громадськість засуджувала. Толкін ненавидів демократію у всіх її проявах, називаючи її шляхом до рабства. Він належав до старої аристократичної расової думки, яка після Другої світової війни була відсунута на полицю історії через політкоректність.

Будучи католиком, натхнення до своїх творів Толкін брав у вічного та чарівного — в міфах Старої Європи, що зробило і його твори по-своєму чарівними. Як знавець давньогерманських мов і культури, міфів та легенд, які були одними із його головних інтересів протягом життя, він своїми сюжетами створив цікаву інтерпретацію та переосмислення кельтської та германської фольклорної історії та саг. Його творчість пройнята язичницькою любов'ю до природи, популяризує давні теми героїзму, долі та мужності. У вигаданому світі Толкіна язичницькі елементи відчуваються одночасно давніми та духовно резонансними.

Він зобразив міфи Європи у такому позитивному, героїчному світлі, недосяжному для більшості його попередників та наступників. Завдяки його працям багато людей знаходили натхнення в давній Традиції та налагоджували з нею зв'язок. Можна стверджувати, що Толкін, бажаючи того чи ні, вніс значний внесок у відродження етнічної релігії, досліджуючи язичницьку міфологію та вплітаютчи її в свої твори. Вчений, поет, та солдат помер 2 вересня 1978 року. Він любив свою дружину, своїх дітей і свій народ настільки, що присвятив своє життя відродженню міфів і легенд. Він був чоловіком, який подумки та в голос називав себе християнином, але душею був ближчим до Старої Європи.

☠️ @vallholl