«До кінця війни ми не знаємо, хто в ній герой, а хто — ні!»

Думаєте, що це фраза якогось Шарія чи Арестовича?

А ні, це одна з відмазок Історико-топонімічної комісії (ІТК) при Одеській міськраді, щоб НЕ перейменовувати вулиці на честь загиблих українських військових. Нам навіть стало цікаво, а на чию перемогу сподіваються члени цієї комісії, але залишимо це іншим органам.

31 серпня в Одесі пройшло засідання ІТК, де розглядалось звернення Демократична Сокира. Одеса (@D7_Odesa) щодо перейменування на честь загиблих Героїв шести (!) вулиць міста-мільйонника, в якому понад три тисячі вулиць, з яких близько трьохсот потрібно перейменувати в рамках декомунізації/деколонізації.

Спочатку про хороше. Вулицю радянського генерала Бочарова буде перейменовано на честь Героя України Владислава Бувалкіна! На цьому хороше, на жаль, закінчилось.

Зрадонька №1. В ІТК придумали собі черговість обрання нової назви для вулиці, яка підлягає перейменуванню. Першість мають узагальнені назви, після них повернення історичних назв, територіально-адміністративні, природно-ландшафтні назви, історичні знакові події, знакові місця, памʼятки та туристичні обʼєкти країни та міста й останнє місце — імена людей. І саме завдяки цьому в історичному центрі Одеси жодна вулиця не підходить для перейменування на честь загиблих Героїв. Завжди знаходиться «рускій помєщік» чи його завод і вулиці стають Шпалерними, Цвяховими й Лінолеумними.

Зрадонька №2. Знаєте, чию думку ІТК врахувала замість думок представників громадських і ветеранських організацій, родичів загиблих військових? Ігумєньї Сєрафіми, агентки РПЦ в України. Вулицю Жуковського перейменовувати не можна, бо він Шевченка викупив, а радянських маршала Говорова і генерала Петрова — бо вони з фашизмом боролись!

Зрадонька №3. На засіданні комісії документи раптово переплутувались, а з листами-перепустками взагалі невідомо що сталось і на саме засідання довелось просто таки прориватись. Справді, навіщо авторам звернення й родичам загиблих знати, що там ІТК наприймає.

Зрадонька №4. Раптово ІТК вирішила, що тепер можна перейменовувати вулиці лише на честь захисників, які мають звання Героя України або є повними кавалерами ордену «За мужність». До речі, це не допомогло у перейменуванні вулиці Жуковського на честь Віталія Блажка, який і Герой України, і повний кавалер згадуваного ордену.

Ми щасливі, що імʼя Владислава Бувалкіна найближчим часом буде увіковічене на карті Одеси. Але в нас залишається безліч питань до членів Історико-топонімічної комісії.

Чому голос представників РПЦ переважає голос активістів, ветеранів і родичів загиблих захисників?
Чому радянські генерали, які «звільнювали» Галичину й Фінляндію, важливіші за Героїв України, які в цій війні поклали своє життя за наше?
Чому автор гімну Російської імперії має вулицю на свою честь в центрі міста, а Герої України — лише незавершений меморіал перед ОДА?

Коли ви почнете працювати як українці, а не як недоагенти Росії?

🪓Демократична Сокира🪓