І ще одна крінжуха.

Завдяки листу Інститут національної пам'яті в Дніпрі повернули назву вулиці на честь російського співака Шаляпіна.

Знову пошуки "хороших русскіх".

У місті Кременчук, що на Полтавщині, демонтовно черговий покажчик зі старою назвою.

Також на Google Maps більше немає села з назвою Миколаївка-Новоросійська.

Верховна Рада з другої спроби все ж відкликала Юрія Бойка з посади члена Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції ТОТ.

«За» проголосували 258 депутатів.

Нарешті Рада звернулася до президента щодо позбавлення звання «Героя України» у Юрія Бойка — «за» голосували 232 нардепи.

Кінець грудня 2024 (!) року.

Будівля Харківської міської ради пошкоджена російською ракетою.

Але досі з радянським гербом.

Вчергове надіслали звернення до міської ради з вимогою провести демонтаж.

Це питання треба нарешті закрити.

Бачу, захисники російської символіки в Одесі радісно поширюють висновок УІНП про те, що Константін Паустовський не є символом російської імперської політики (посилання на висновок УІНП у коментарі).
Як доказ прихильності Паустовського до України УІНП наводить таку цитату російського письменника: "Мои родные со стороны отца говорили только по-украински. С детства я полюбил певучий, гибкий, легкий, бесконечно богатый образами и интонациями украинский язык".
І все було б добре, якби не маленький нюанс. Вірніше два. По-перше, це цитата з дискусії Паустовського із Максимом Рильським «Литературной газете» (Москва) від 29 жовтня 1960, яка розсаврила їх назавжди через зверхність Паустовського до української мови.
По-друге, ця фраза має продовження, тож доведеться чесно дочитати її до кінця: "Но во времена Петлюры газеты на Украине начали печататься на так называемом «галицийском» языке... Он был сложен, тяжел, неблагозвучен, включал много иностранных слов. Естественно, что я не мог полюбить этот язык".

Особливе обурення Максима Рильського викликав оцей пасаж Паустовського: «Петлюра привез с собой так называемый галицийский язык – довольно тяжеловесный и полный заимствований из соседних языков. И блестящий, действительно жемчужный, как зубы задорных молодиц, острый, поющий, народный язык Украины отступил перед новым пришельцем в далекие шевченковские хаты и в тихие деревенские левады».

Вам теж нагадує це Табачніка, правда ж?

От і Максима Тадейовича, загалом стриманого, це неабияк зачепило. Він відповів шовіністу Паустовському у тій же Літгазетє. Рильський пише: "Минуя некоторое свое смущение по поводу термина «шевченковские хаты», позволю себе заметить, что на «тяжеловесном галицийском языке» (разумеется, лингвистика такого языка не знает) писали, в силу исторических обстоятельств, Иван Франко и Василь Стефаник. Что же касается украинского языка вообще, то вольно автору «Повести о жизни» знать только язык «задорных молодиц» – очевидно, киевских молочниц – и оставлять без внимания, что это язык великого народа, язык его чудесной литературы, представленной до Октября именами Котляревского, Квитки, Шевченко, Марко Вовчка, Панаса Мирного, Леси Украинки, Коцюбинского, язык замечательных народных дум и песен...
…Зачем же Вы позволили себе, основываясь исключительно на зыбких воспоминаниях детства и «туманной юности», высказывания о деятелях украинской культуры и о языке украинского народа, которые иначе, как оскорбление, не могут быть восприняты?»

Кажуть, що цей спір назавжди розсварив Рильського і Паустовського. Вони ніколи більше не спілкувались, Рильський не відповідав на телефонні дзвінки Паустовського.

Ось така абсурдна історія. Коли цитатами імперського тексту Паустовського аргументують фаховий висновок про його "неімперськість".

https://uinp.gov.ua/dekomunizaciya-ta-reabilitaciya/ekspertna-komisiya-uinp/fahovi-vysnovky-ekspertnoyi-komisiyi/kostyantyn-paustovskyy

Мирослава Барчук

У місті Самбір, що на Львівщині, депутати міської ради одноголосно прийняли рішення перейменувати вулицю Ясну на вул. Андрія Ткаченка - підполковника ПС ЗСУ, пілота винищувача МіГ-29, який загинув у бою в небі Донеччини 8.03.2024 р.

Також на Google Maps більше немає селища з назвою Бородіно(!!!), що на Одещині.

Зміни активно тривають.

У четвер, 19 грудня, депутати Львівської міської ради погодили перейменування вулиці Малинової на вулицю Рафала Лемкіна. Це рішення є визнанням внеску правозахисника, який ввів термін "геноцид" у міжнародне право.

Лемкін навчався у Львові та проживав в районі вулиці Замарстинівської. Він також є автором досліджень про геноцид, зокрема проти українців, і саме він запропонував та ввів у міжнародне право термін "геноцид".