Кінець грудня 2024 (!) року.

Будівля Харківської міської ради пошкоджена російською ракетою.

Але досі з радянським гербом.

Вчергове надіслали звернення до міської ради з вимогою провести демонтаж.

Це питання треба нарешті закрити.

Бачу, захисники російської символіки в Одесі радісно поширюють висновок УІНП про те, що Константін Паустовський не є символом російської імперської політики (посилання на висновок УІНП у коментарі).
Як доказ прихильності Паустовського до України УІНП наводить таку цитату російського письменника: "Мои родные со стороны отца говорили только по-украински. С детства я полюбил певучий, гибкий, легкий, бесконечно богатый образами и интонациями украинский язык".
І все було б добре, якби не маленький нюанс. Вірніше два. По-перше, це цитата з дискусії Паустовського із Максимом Рильським «Литературной газете» (Москва) від 29 жовтня 1960, яка розсаврила їх назавжди через зверхність Паустовського до української мови.
По-друге, ця фраза має продовження, тож доведеться чесно дочитати її до кінця: "Но во времена Петлюры газеты на Украине начали печататься на так называемом «галицийском» языке... Он был сложен, тяжел, неблагозвучен, включал много иностранных слов. Естественно, что я не мог полюбить этот язык".

Особливе обурення Максима Рильського викликав оцей пасаж Паустовського: «Петлюра привез с собой так называемый галицийский язык – довольно тяжеловесный и полный заимствований из соседних языков. И блестящий, действительно жемчужный, как зубы задорных молодиц, острый, поющий, народный язык Украины отступил перед новым пришельцем в далекие шевченковские хаты и в тихие деревенские левады».

Вам теж нагадує це Табачніка, правда ж?

От і Максима Тадейовича, загалом стриманого, це неабияк зачепило. Він відповів шовіністу Паустовському у тій же Літгазетє. Рильський пише: "Минуя некоторое свое смущение по поводу термина «шевченковские хаты», позволю себе заметить, что на «тяжеловесном галицийском языке» (разумеется, лингвистика такого языка не знает) писали, в силу исторических обстоятельств, Иван Франко и Василь Стефаник. Что же касается украинского языка вообще, то вольно автору «Повести о жизни» знать только язык «задорных молодиц» – очевидно, киевских молочниц – и оставлять без внимания, что это язык великого народа, язык его чудесной литературы, представленной до Октября именами Котляревского, Квитки, Шевченко, Марко Вовчка, Панаса Мирного, Леси Украинки, Коцюбинского, язык замечательных народных дум и песен...
…Зачем же Вы позволили себе, основываясь исключительно на зыбких воспоминаниях детства и «туманной юности», высказывания о деятелях украинской культуры и о языке украинского народа, которые иначе, как оскорбление, не могут быть восприняты?»

Кажуть, що цей спір назавжди розсварив Рильського і Паустовського. Вони ніколи більше не спілкувались, Рильський не відповідав на телефонні дзвінки Паустовського.

Ось така абсурдна історія. Коли цитатами імперського тексту Паустовського аргументують фаховий висновок про його "неімперськість".

https://uinp.gov.ua/dekomunizaciya-ta-reabilitaciya/ekspertna-komisiya-uinp/fahovi-vysnovky-ekspertnoyi-komisiyi/kostyantyn-paustovskyy

Мирослава Барчук

У місті Самбір, що на Львівщині, депутати міської ради одноголосно прийняли рішення перейменувати вулицю Ясну на вул. Андрія Ткаченка - підполковника ПС ЗСУ, пілота винищувача МіГ-29, який загинув у бою в небі Донеччини 8.03.2024 р.

Також на Google Maps більше немає селища з назвою Бородіно(!!!), що на Одещині.

Зміни активно тривають.

У четвер, 19 грудня, депутати Львівської міської ради погодили перейменування вулиці Малинової на вулицю Рафала Лемкіна. Це рішення є визнанням внеску правозахисника, який ввів термін "геноцид" у міжнародне право.

Лемкін навчався у Львові та проживав в районі вулиці Замарстинівської. Він також є автором досліджень про геноцид, зокрема проти українців, і саме він запропонував та ввів у міжнародне право термін "геноцид".

Ще одна зміна на мапі Львова

https://suspilne.media/lviv/906421-u-lvovi-odnu-iz-vulic-nazvut-na-cest-19-ricnogo-geroa-ukraini/

З цікавинок.

На Google Maps відтепер є село Новий Париж, що на Одещині.

Ще одна думка.

Ось як можна було довести Інститут національної пам'яті до такого стану, що він офіційно захищає назви на честь росіян?

Ще раз оновили нашу мапу деколонізації.

Якщо є якісь уточнення чи доповнення - пишіть в коментарях.

https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=1YnX8G3D9z4QPvCkyjolQztPyRSQ&ll=48.918578535771196%2C30.76058624999998&z=6

Місто Ізмаїл, Одещина.

Після нашого звернення демонтовно ще кілька покажчиків зі старими назвами.

Цього року в місті проведено дуже багато роботи. Сподіваємося, що до весни зачистимо все в нуль вже.

У Харкові має бути вулиця Міська Барбари

Разом з 23 колегами-депутатами з різних фракцій надіслав сьогодні звернення до Харківського міського голови з закликом перейменувати одну з вулиць у центрі міста на честь Михайла Барбари.

Місько Барбара був не лише одним із основоположників української рок-музики але й визначним обличчям харківського культурного життя, співтворцем театру “Арабески”.

Він жив і творив у цьому місті понад 20 років, помер і похований у Харкові.

Те, що досі у місті немає вулиці його імені - ненормально. Харківська міська рада може і має виправити цю помилку.

Володимир В'ятрович