Ще двадцять вулиць перейменовано у Тлумацькій ОТГ на Прикарпатті.

У мене нема цензурних слів, але спробую. Влада Львова так і не дозволила поховати Дарію Гусяк, останню українку, котра відбула повністю 25 років комуністичних таборів там, де просили її близькі - поряд з її найкращою подругою і побратимами. Це ганьба. В місті, де все продається і все купується, саме в цей момент згадали про якісь "правила" і рішення 2008 року ховати ветеранів ОУН і УПА в певному місці і ніде більше, і не знайшлося нікого, хто б зупинив цей жах. Пані Дарію поховали не там, де хотів мер Садовий. Її прийняв родинний гробівець родини Шухевичів. Кажуть, що тимчасово. І від цього ганьба не стає меншою. Навпаки.

Вахтанг Кіпіані

Здолбунівській громаді на Рівненщині дерадянізували та дерусифікували 24 вулиці та шість провулків. Відповідне рішення ухвалили на сесії міської ради. Згідно з ним, 14 вулиць та провулків отримали персоніфіковані назви, решта — історичні й нейтральні.

с. Богдашів

Гагаріна — на Івана Огієнка;
Кутузова/Кутузова — на Святослава Хороброго;
Лагутіна — на Затишна.
с. Степанівка

Приходька — на Вишнева.
с. Мар'янівка

Грязнова — на Яблунева.
с. Орестів

Жовтнева — на Олени Теліги;
Рибальченка — на Церковна;
Суворова — на Євгена Коновальця;
8-го березня — на Вишиванка;
Мічуріна — на Платона Симиренка.
м. Здолбунів

Лермонтова — на Паненська;
Толстого — на Галини Журби;
Кутузова — на Бориса Магеровського;
Пушкіна/Пушкіна — на Костельна/Костельний;
Ціолковського — на Острозької Біблії;
Чайковського — на Миколи Леонтовича;
Чехова/Чехова — на Григорія Сковороди;
Щепкіна/Щепкіна — на Марка Безручка;
8-го березня — на Березнева;
Герцена — на Захисників Маріуполя;
Миколи Максися — на Володимира Ступака;
Пирогова/Пирогова — на Олени Пчілки;
Попова/Попова — на Олександра Довженка;
2-го лютого — на Гетьмана Сагайдачного.

Вулиця "Дружби Народів", Харків.

Доволі символічно виглядає.

До речі, її досі не перейменували, хоча була низка звернень від харків'ян назвати на часть місцевого мешканця, який брав участь у обороні Харкова і жив там - Олександра Клушина.

У Нарві в Естонії щойно демонтували танк.

Нагадаю, що там мешкає більше 90% етнічних росіян.

А тим часом у Хмельницькому, де при владі націоналісти, танк ніхто прибирати не збирається.

Ми вже не кажемо за низку інших міст.

Перейменовано вулиці у Устилузькій громаді на Волині.

ЗВЕРНЕННЯ ЗАКАРПАТЦІВ ТА ЗБІР ПІДПИСІВ
щодо демонтажу пам’ятника радянському солдату на кордоні зі Словаччиною та декомунізації Пагорба Слави на Кальварії в Ужгороді

Опрацювавши листи-відповіді Ужгородської міської ради та Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації, міжвідомчу переписку Міністерства культури та інформаційної політики України (експертна рада), Українського інституту національної пам’яті, Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації, Ужгородської міської ради щодо запитів українського суспільства на демонтаж двох найбільших об’єктів комуно-радянської спадщини Закарпаття – пам’ятника радянському солдату «Україна – визволителям» біля українсько-словацького кордону в Ужгороді та Пагорба Слави на Кальварії в Ужгороді, а також проаналізувавши законодавчу базу питання, а саме Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», Закон України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років», ми, представники громадських організацій та об’єднань, зокрема депутат Закарпатської обласної ради, президент Закарпатської туристичної організації Федір ШАНДОР, голова Коаліції об’єднань «Закарпаття за дерусифікацію» Маріан ТОКАР, керівник спільноти «Декомунізація. Україна» Вадим ПОЗДНЯКОВ, звертаємося до владних інституцій і зауважуємо наступне:
1. Процес декомунізації є суспільним запитом і загальнонаціональною кампанією з очищення від наслідків комуно-радянської ідеології в Україні й співзвучний із боротьбою українців проти російського агресора, відстоюванням права на свободу і демократію, захистом європейських цінностей та українських національних символів і традицій.
2. Сьогодні як ніколи влада і суспільство, всі громадяни України, незалежно від політичного чи соціального статусу, національної та релігійної приналежності повинні проявити єдність на всіх фронтах, де ведеться бій із загрозливою російською (в тому числі прорадянською) ідеологією та всілякими її агресивними проявами у всіх сферах людської життєдіяльності.
3. Згадані відписки владних інституцій на запити щодо демонтажу радянських символів за змістом носять переважно рекомендаційний характер й формальне посилання на законодавство, що дає можливість проявити принциповість у прийнятті рішення органами місцевого самоврядування (що у більшості випадків сміливо і роблять по всій Україні).
4. З повагою ставлячись до полеглих у боротьбі з нацизмом у роки Другої світової війни, закликаємо до цивілізованого вирішення питань за прикладом демократичних країн Європейського Союзу, до якого невпинно рухається й Україна.
5. Закарпатці, які історично вважаються толерантним населенням, підтримують деідеологізацію культурно-історичного регіонального простору й вимагають цивілізованого впорядкування пам’ятних історичних місць полеглим у всіх війнах.
Зважаючи на це, наголошуємо на обов’язку влади прислухатися до волі суспільства й спільно приймати важливі для регіону рішення. А тому нагадуємо, що згадані об’єкти на території Закарпатської області є найбільшими пам’ятками комуно-радянської спадщини, які потребують візуальних змін (демонтажу) на такій підставі:

1. Пам’ятник радянському солдату «Україна – визволителям» біля українсько-словацького кордону в Ужгороді. Дана 11-метрова споруда поблизу кордону з країною ЄС – Словаччиною, що зображує російського воїна у радянській військовій уніформі є спотворенням реальності й історичної правди, а також не відповідає сучасним патріотичним наративам українців, які протистоять агресору у російсько-українській війні. Зображені комуно-радянські символи заборонені законами, а написи не відповідають історичній правді, духу суспільно-державних змін та свідомості сучасного українця і повинні бути демонтовані або замінені. Дана експозиція також наносить непоправної шкоди іміджеві регіону через те, що тисячі туристів споглядаючи комплекс, отримують неправдиву інформацію про події. А зважаючи на той факт, що цей об’єкт стоїть на в’їзді в Україну з боку ЄС, країн-партнерів у боротьбі з російським агресором, розцінюємо це щонайменше як знак неповаги до миру і дружби між народами. Експертна оцінка діючих фахівців-істориків та правозахисників щодо об’єкту та суспільний резонанс навколо споруди публічно висвітлені неодноразово й вимагають негайних змін.
2. Пагорб Слави на Кальварії в Ужгороді. Комплекс поховань борців із фашизмом/нацизмом, які брали участь у визволенні Закарпаття у роки Другої світової війни усіяний шкідливими комуно-радянськими наративами. Зображення радянських солдатів, п’ятикутні зірки, серпи і молоти, написи «слава рядянській зброї», «радянська армія» та інші, що знаходяться не на намогильних спорудах (плитах), потребують демонтажу/заміні. Враховуючи те, що пам’ятний комплекс останнім часом став місцем поховання і полеглих захисників України в російсько-українській війні, саботаж владою демонтажу вказаних комуно-радянських об’єктів виглядає цинічно. Це не тільки неповага, але й ситуація, що межує зі здоровим глуздом, порушує нормальну психіку і здоров’я батьків, родичів та всіх інших, хто відвідує могили загиблих українських воїнів у війні проти російського агресора, який, у тому ж числі, використовує проти українців радянську символіку. Дана експозиція також наносить непоправної шкоди іміджеві регіону, оскільки тут теж бувають туристи, у свідомості яких залишається двозначність і неприємна інформація про повагу до живих і померлих. Експертна оцінка діючих фахівців-істориків та правозахисників щодо об’єкту та суспільний резонанс навколо споруди публічно висвітлені неодноразово й вимагають негайних змін.
Беручи до уваги назване, крім згаданих Законів України, керуємося і позицією Українського інституту національної пам’яті, висловленої у листі-відповіді на запит Закарпатської ОВА від 08.06.2022 № 06-7/2086, у якому конкретно йдеться, що «заміна написів та демонтаж комуністичної символіки можливий у випадку проведення ремонтно-реставраційних робіт. Проведення таких робіт органами місцевого самоврядування має відбуватися відповідно до положень, закріплених у пп.1 п. «а» ст. 29, пп.7 п. «а» ст. 30, пп. 10 п. «б» ст. 32, частини першої ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частин першої та шостої ст. 3, пп. 4, 12 частини другої ст. 6, частини третьої ст. 24, частини першої ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Отже, вважаємо, що демонтування комуно-радянських символів є цілком законною дією, а також вимогою часу, логічним запитом українського суспільства, яке відстоює зі зброєю в руках свободу і незалежність України від російських окупантів. А прийняття відповідних рішень – моральний обов’язок місцевої влади!
Враховуючи вищесказане, ПРОПОНУЄМО:
1) до Дня Незалежності України публічно прийняти рішення про здійснення ремонтно-реставраційних робіт (або демонтажу) на вказаних об’єктах із заміни комуно-радянської символіки, а саме: п’ятикутні зірки, серпи і молоти, неправдоподібні й некоректні написи та роки дат;

2) невідкладно створити погоджену експертну комісію (раду) з авторитетних осіб із обов’язковим залученням фахівців Ужгородського національного університету, активістів громадських об’єднань, представників депутатського корпусу та відповідних управлінь органів місцевого самоврядування для об’єктивної оцінки можливостей та контролю проведення даної роботи;
3) врахувати досвід цивілізованих країн світу, де місця пам’яті про учасників усіх воєн увіковічнюють символічними знаками – скульптурними віночками, а не політичними чи ідеологічними позначками.
ЗАКЛИКАЄМО керівництво Закарпатської області та міста Ужгород взяти на себе моральну відповідальність за прийняття рішення про демонтаж чи проведення ремонтно-реставраційних робіт на вказаних об’єктах і, цим самим, підтримати більшість закарпатців, які вимагають декомунізації регіонального простору.
Переконані, що таке рішення влади сприятиме позитивному іміджу обласного центру й усього Закарпаття, яке не буде в загальнодержавному контексті асоціюватися із саботажем процесу декомунізації в Україні.
ЗАКЛИКАЄМО закарпатців, усю громадськість краю ПІДТРИМАТИ СВОЇМ ПІДПИСОМ дане Звернення до органів місцевої влади і публічно зголоситися до вимог щодо повноцінної декомунізації в регіоні за цим посиланням: https://forms.gle/a3g3179Am4psWEdW7

Слава Україні! Героям Слава!

Поговорили трохи про процес на Харківщині і саботаж там.


https://dumka.media/ukr/interview/1660668556-aktivist-vadim-pozdnyakov-derusifikatsiya-harkova-na-pauzi-cherez-vidsutnist-politichnih-bonusiv-dlya-terehova

У селі Лисець на Хмельниччині з фасаду будинку культури було демонтовано серп і молот та напис - імені Затонського.

Нагадаємо, що пан Затонський був одним із організаторів Голодомору.

Аналогічна ситуація і у селі Кузьмин на Хмельниччині.

Тут теж демонтовно серп і молот з фасаду будинку культури.

Символічно, що серед тікаючих з Криму є персонажі з футболками "СССР".

Декомунізація Криму проходить успішно)

Голова Закарпатської обласної ради Володимир Чубірко підтримує демонтаж 11-метрового радянського солдата на кордоні Ужгорода і Словаччини.

Тепер всі питання до Ужгородської міської ради.

Хотілось би, аби це було зроблено до 24 серпня.

У Львові перейменували ще низку вулиць.