Великий і досить якісний матеріал.

Увага ! На сайті є версія українською

https://time.com/7200212/person-of-the-year-2024-donald-trump/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR3Zl1gGXKzvH_pOW1b6xrujIWTkJUZ3A0-az8MWtnGHrIxNashaF41-wgA_aem_rcE7fuPb9SMhyRR5kKrYmw

САУДІТИ РАДИКАЛЬНО ЗБІЛЬШАТЬ ВИДОБУТОК НАФТИ.

🇸🇦 По справжньому гарні новини з Близького Сходу. Королівство Саудівська Аравія має намір збільшити видобуток нафти на мільйон барелів до вересня 2026 року.

Видобуток нафти в країні зросте з 8,9 млн. барелів на день до 9,9 млн. на день.

Гарне співпадіння з приходом до влади Трампа та його першочерговим завданням - максимальним зниженням цін на енергоносії.

​​106 років без національної державності...

З них особливо ганебні 31 рік з 1991 по 2022, коли отримавши все готове, примудрилися не те, що нове здобути, а й старе прогадили.

Лише звитяга останніх двох років дає надію. Масштабна війна народжує аристократію, а аристократія здатна народити повноцінну державність.

Але в 1918 році державність вже була. Заснована на українських принципах, а не на сумнівних чужинських ідеологемах. По справжньому своя.

Пробачте нам Ваша Світлосте...

✨ Запрошуємо на відкриту лекцію Сергія Чаплигіна: "На захисті нашої ідентичності!" ✨

❗Про що говоритимемо?

✨"Смерть Бога": Як філософська концепція Ніцше відображає сучасну кризу цінностей і смислів?

💁‍♂️Ліберальна свобода: Як ідея "звільнення від" привела до розриву колективних ідентичностей?

👪Гендер і ідентичність: Чому боротьба за толерантність може стати загрозою для самої сутності людини?

🗣Майбутнє ідентичності: Як зберегти людяність у світі, який прагне позбавити нас нашої природи?

🖌❗Особливий контекст:
УІКДІ надає майданчик для виступу Сергія Чаплигіна, чиї погляди викликали суперечливу реакцію. На відміну від Києво-Могилянської академії, яка заборонила його лекцію, ми вважаємо, що його позиція життєво важлива для успішного майбутнього українського суспільства.

📅 Дата: 18 грудня, 🕕 Час: 18:30
📍 Місце: Conservative Hall

Реєстрація за посиланням - https://forms.gle/a6rHBWXJgSUJps2y8

#філософія #ідентичність #постгуманізм #духовність #УІКДІ #консерватизм #УкраїнськийКонсерватизм

​​15 ГРУДНЯ — ДЕНЬ, КОЛИ БІЛЬШОВИКИ РОЗПОЧАЛИ ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКИХ ЕЛЛІНІВ

15 грудня 1937 року більшовицька влада розпочала так звану "грецьку операцію НКВС". Вона увійшла в історію, як найжорстокіша з так званих "національних операцій".

Оцінки кількості жертв досі коливаються в межах 8 -10 тисяч. Величезна кількість для відносно невеликої спільноти.
Майже всіх їх було вбито. Серед загиблих було непропорційно багато освічених та успішних людей. Народ намагались позбавити лідерів...

Більшовики не приховували своїх планів, адже крім фізичних репресії були розгорнуті репресії проти національно-культурної автономії та елінської ідентичності.

Репресії породили хвилю еміграції і принаймні біля 10000 греків втратили батьківщину. Фактично, по сукупності факторів, ми можемо казати про масштабний геноцид понтійських греків з боку більшовиків.

Для України ця трагедія має особливе значення.

Подавляючу більшість жертв склали представники понтійських греків – прямі нащадки грецької спільноти, яка існувала навколо Чорного моря з доби античності. Останні уламки колись багаточисельної спільноти, які були переселені з Криму на узбережжя Азова в 1778 році.

В ХХ сторіччі вони зазнали подвійного геноциду з боку турецьких шовіністів та більшовиків. Антиелінський терор, який розпочався в 1937 році, мав на меті знищити останніх з них.

На щастя, наші співвітчизники вистояли і зберегли свою ідентичність. Сьогодні Україна – єдина країна, де понтійські греки лишились на рідній землі. Іншої Батьківщини в них немає. Греція хоча і стала прихистком для більшості з них, але може вважатись рідною землею, як частка колись великого елінського світу. Приблизно так як Туреччина для кримських татар.

Таким чином ми можемо бачити, що мова йде про корінний народ України, якій було піддано жорстокому геноциду і який досі чекає на визнання цього факту з боку цивілізованого світу.

Символічно, що саме в цей день відбулось народження незалежної української церкви, яке було б неможливим без підтримки саме помісних церков еллінської православної традиції. Ми жили разом на нашій землі зі скіфських часів і разом пережили не одну катастрофу. Чого варті хоча б трагедії монгольської та османської навали або жахи більшовицького поневолення.

Певен, що скільки б не замовчувалась і не відкидалась память про спільну трагедію наших народів, правда все одно переможе.

Нехай Господь упокоїть невинно убієних та благословить братні православні народи на боротьбу за справедливість.

@EdYurchenko🎓

​​​​БИТВА НА РІЧЦІ КРИВАВІЙ – СЛАВНА ХРИСТИЯНСЬКА ПЕРЕМОГА НА ПРОСТОРАХ АФРИКИ

16 грудня 1838 року відбулась одна з найславетніших  перемог в історії християнської зброї. Наші бурські брати перемогли  величезне військо зулусів в нерівному бою і здобули свої землі на Півдні Африки.

Битва стала кульмінацією жорстокої війни, яку розвязав король зулусів Дингане проти бурських переселенців, які шукали прихистку від несправедливої до них британської влади та були налаштовані цілком миролюбно.

Під час перемовин про виділення їм земель для можливості поселення зулуси підло вирізали дипломатичну делегацію, яка була без зброї на зулуське прохання (!). Одна з найбільших підлостей в світовій історії військово-дипломатичних стосунків.

Треба підкреслити, що бури не погрожували і, в принципі, були налаштовані миролюбно. Землі вони прохали за свою допомогу в поверенні великої кількості худоби, що була викрадена в зулусів ворожим племенем. Якби їм відмовили, вони б просто пішли далі. Мандрівка групами по декілька сот людей, разом з жінками та дітьми геть не передбачала агресивних планів.

Після цього зулуси розпочали справжнє полювання на бурів. Під час найкрупнішого нападу, різанини в Вінені, вони вбили 41 чоловіка, 56 жінок и 185 дітей. Дорослі чоловіки складали лише  біля одної шостої частини жертв.

16 грудня 1838 року біля 460 бурських героїв зустрілись з 15000 армією зулусів. Лідер бурів, легендарний Андрій Преторіус, закликав своїх людей до мужності та віри в Божу милість.

Для бурів ця війна була релігійною в двох моментах, як війна християн проти безбожників та самозахист перед обличчям жорстокості та кричущої несправедливості.

Зберігся текст їх молитви перед битвою:

"Господи! Якщо Ти захистиш нас, і віддаси ворогів в наші руки, ми побудуємо будинок в честь імені Твого і наша перемога буде оспівана до останнього коліна нащадків наших, тому що в цей день будуть оспівувати Честь Твою".

Зулуси зробили три атаки, які були відбиті. Після тригодинного бою зулуси, втративши значну частину своїх воїнів, припинили активні дії і після контратаки бурів почали тікати. Вони втратили 3000 вбитими, в той час як з бурів ніхто не загинув. Було лише три легко поранених , включно з самим Преторіусом. Ніби Господь сподобив праведного Вождя пролити кров, пролиту в його славу.

Після цього долю ворога фактично було вирішено. Бури почали перемагати і на їх бік перейшов  рідний брат Дингане. Разом вони перемогли його і він загинув, коли намагався врятуватись від переслідувань власного брата. Гідний кінець для зрадника та душогуба.

Битва на річці Кривавій є яскравим прикладом прямої Божої допомоги християнським воїнам. Адже пояснити її результат перевагою вогнепальної зброї неможливо, в попередніх зіткненнях зулуси успішно протистояли бурам використовуючи кількісну перевагу. Та й мушкети 1830-х років далеко не кулемети хоча б початку ХХ ст.

Наслідком битви стало здобуття бурським народом його земель та заснування Республіки Наталь.

@EdYurchenko🎓

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ РЯБОВОЛА.

Герой та мучень Соборної України та Української Кубані, підло вбитий московськими шовіністами. Чоловік який реально міг приєднати рідну Кубань до України і загибель якого стала однією з основних причин більшовицької перемоги, яка знищила в тому числі і його фанатичних вбивць.

Людина доля якої вирішувала долю народів і яку зараз майже не пам'ятають. В Україні, на вівтар якої він поклав своє життя та смерть, лише одну вулицю назвали на його честь (якщо не помиляюсь). Хоча, при досі пануючому націонал - мазохізмі та культі "маленької ображеної України", це вже хоч щось.

«Я патріот не лише своєї ближньої батьківщини – Кубані, але й старої Козацької Матері – України, - казав він. – Кубань є частиною однієї козацької землі, що починається над Дніпром, а кінчається під Кавказькими горами».

Царство Небесне козакові, лицарю Вільної Кубані та Золотоверхого Київа.

Пішов чоловік - доба, легендарний кобзар Остап Кіндрачук. До кінця він боронив український дух в окупованому Криму. Багато хто навіть не вірив, що він продовжує свою діяльність в окупації. Але він був реальністю. Нашою українською реальністю серед мороку окупації.

Після звільнення Ялти, перший новий пам'ятник в ній, кобзарю Остапу Кіндрачуку!

"Блеф і страшна для українства небезпека большовицької українізації України лежить в тому, що правляча тепер Україною московсько-інтернаціональна верства намагається вживати української мови не для того, щоб самій злитись з українським народом в одну національну цілість і сотворити на Україні свою місцеву владу (свою українську державу), а для того, щоб під покришкою "народньої" української мови прищеплювати народові свої не місцеві, московсько-інтернаціональні політичні змагання.

© В'ячеслав Липинський.

"ТЕОЛОГІЯ ДЛЯ ХРЕСТОНОСЦІВ" - КНИГА МОГО ДРУГА І ДУХІВНИКА.

Отець Ярослав (Ясенець) Yaroslav Yasenets , мій друг, духівник та багаторічний партнер з інтелектуальних та духовних пошуків,випустив книгу. Це гідний плід його багаторічної праці та творчості.

Замовити можна тут: https://news.1rj.ru/str/knyharnia_otium/545

Гасло "Православ'я або смерть" (точніше переклад гасла "ортодоксія о танатос" адже воно є першоночально елінським) офіційно заборонено в РФ і внесено в список екстремістських матеріалів за номером 865.

Щє до офіційної заборони цього еллінського за походженням гасла, проти нього особисто виступив голова РПЦ патриарх Кирило (Гундяєв).

"Якщо ми чуємо слова "православ'я або смерть !" треба побоюватись такого проповідника" - прямо заявив він щє в далекому 2009 році. Цікаво, що це було напередодні державної заборони і моспатріархія явно не реагувала на рішення влади, а просувала власну позицію. Скорш за все рішення влади було прийнято після відповідних консультацій.

За використання гасла в РФ реально пресують. Наприклад,можна сісти на декілька діб за репост з його використанням.

Так що тим хто намагається роздивитись в ньому "рашизм", я раджу припинити лицемірство і чесно визнати свою неприязнь до православного християнства і ,відповідно, до традиційної української культури яка з ним тісно пов'язана.

ГОЛОВНИЙ УРОК РУЇНИ.

Вкрай неприємні асоціації викликає сучасність з добою Руїни. Про неї часто згадують але її досвід не вивчають. Мовляв "це ж більше 300 років тому, тепер світ інший".

А "фішка" Руїни була як раз не в тому, що українці чубились, а в тому що довіряли "союзникам" і шукали "старших братів".

Чим закінчилася дружба з мос...ми всі знають. Але забувають як поляки розстріляли про польського Виговського, а долю про турецького Юрія Хмельницького ми точно не знаємо досі (лише, що турки закатували). Легендарний Дорошенко - "сонце руїни", добровільно склав булаву коли фактично виграв (!!!), бо такі гарні турецькі союзники йому попались.

Світ ділиться на чужинців і українців. Крапка. Немає ніяких "орко - ельфійських" протистоянь. Якщо ми це будемо чітко усвідомлювати то й міжнародна політика буде на порядок ефективніше і "партнери",як не дивно, будуть корисніше на порядок.

Думаю українським юдеям варто святкувати хануку окремо від російських, а календар їх нехай перевірить авторитетне  товариство з фейсбучних атеїстів та агностиків. Головною ознакою авторитетності буде відсутність знань про відмінності між сефардами та ашкеназі.

Гарна компанія. Хоча я сержант, а отець Ярослав не служить капеланом в "Азові". Доречі,в бригаді більшість православні, хоча є і рідновіри, і агностики, і навіть мусульмани.

Коротше, рівень обізнаності просто топ.

ПОЛКОВНИК ДЕНИС ПРОКОПЕНКО: СЬОГОДНІ З РОСІЙСЬКОГО ПОЛОНУ ДОДОМУ ПОВЕРНУЛИСЬ 11 ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ 12-Ї БРИГАДИ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ "АЗОВ"

Сьогодні з російського полону додому повернулись 11 військовослужбовців 12-ї бригади спеціального призначення «Азов».

Вони пройшли надзвичайно тяжкі випробування, які тривали майже 3 роки. 86 днів оборони Маріуполя, важкі бої на межі людських можливостей, полон, тюрми, допити, катування. Вони не здалися та вийшли з цього пекла переможцями.

Я вітаю з поверненням кожного, хто сьогодні нарешті зможе побачити та обійняти своїх рідних, хто проведе зимові свята в колі близьких, а не під наглядом вєртухаїв. Дякую вам за вашу мужність та силу духу.

Окрема вдячність бійцям нашої бригади, які взяли у полон 68 бойовиків на Торецькому напрямку та всім підрозділам СОУ, які  поповнюють обмінний фонд на усіх ділянках фронту. Ви робите колосальний вклад у справу повернення додому наших військовополонених, і я вдячний вам за вашу роботу. Хочу подякувати Президенту України та його команді, представникам МВС, СБУ, ГУР, «Асоціації родин захисників Азовсталі» та всім, хто щодня працює над поверненням наших полонених до України.

© Полковник Денис Прокопенко, командир 12-ї бригади спеціального призначення "Азов"

СЛОВО КОМАНДИРА БРИГАДИ "АЗОВ" ДО НОВОГО РОКУ

Весь 2024 рік 12-та бригада спеціального призначення «Азов» провела на фронті. Більшу частину року ми продовжували виконувати бойове завдання на Лиманському напрямку, а згодом підрозділ отримав наказ терміново передислокуватись на ділянку прориву під Торецьком. Ситуація на той час там була критичною. Титанічними зусиллями бійців «Азову» та суміжних підрозділів вдалося утримати ввірену ділянку фронту, нанести противнику максимальних втрат в живій силі та техніці, після чого він втратив свій наступальний потенціал та бажання проводити активні наступальні дії.

365 днів наші солдати, сержанти та офіцери стримували безперервні штурми росіян, контратакували, звільняли окуповані території, поповнювали обмінний фонд та евакуйовували цивільних з прифронтових територій. Я дякую кожному азовцю за проявлені мужність, відвагу та самовідданість. Цього року в результаті професійних та злагоджених дій військовослужбовців нашої бригади окупанти понесли значних втрат: як в живій силі, так і в техніці. Так буде і в 2025 році.

Та жодна успішна операція на війні не дається задарма. За кожною відбитою ворожою атакою і за кожним відвойованим метром української землі стоять піт, кров і життя наших бійців. Саме їхнім рішучим діям завдячує Україна, яка зустрічатиме новий рік у вільних українських містах.

Цієї можливості позбавлені 850 бійців «Азову», які понад два з половиною роки знаходяться у надзвичайно важких умовах у російському полоні. Спільними зусиллями різних відомств у 2024 році вдалося повернути з полону 169 наших побратимів. У наступному році ми продовжимо робити все, аби витягти з пекла російських тюрем всіх наших полонених.

Також цього року «Азову» вдалося подолати багаторічну заборону на отримання озброєння від Сполучених Штатів Америки. Втім, отримання результатів від суттєвого удару по російській пропаганді дещо призупинили бюрократичні затримки. Особовий склад «Азову» та я особисто сподіваємось, що у 2025 році бригада нарешті отримає зброю, на яку заслуговує, як ніхто.

І останнє. Сьогодні український та світовий медіапростір просякнутий впевненістю, що у 2025 році війна в Україні завершиться. Це переконання шкодить як фронту, так і тилу. Воно дає примарну ілюзію, заспокоює та розслаблює в ситуації, коли розслабитись означає втратити державу та незалежність. Якщо прогнози не виправдають себе, наше суспільство чекатиме важке розчарування, яке вдарить по обороноздатності країни. Цього ні в якому разі не можна допускати. До того ж, будь-які безпекові гарантії, які може отримати Україна, не означають, що українці зможуть перекласти відповідальність за оборону країни на плечі інших. У нас вже є сумнозвісний приклад Будапештського меморандуму, який приспав українське суспільство, переконавши у тому, що безпеку наших кордонів забезпечать підписи на папері.

Але навіть якщо бойові дії у 2025 році припиняться, війна нікуди не зникне. Вона дивитиметься на нас очима наших загиблих побратимів, нагадуватиме про себе руїнами українських міст, буде поруч у сльозах сотень тисяч українських родин, які втратили найдорожче. І вона дихатиме в спину самим фактом існування на наших кордонах ворога, який ніколи не відмовиться від наміру окупувати Україну. А це означає, що у нас не буде іншого вибору, окрім як продовжувати реформувати армію, нарощувати власний ВПК та готуватись. Тому що наступного разу окупант прийде ще сильнішим та ще більш підготовленим.

© Командир 12-ї бригади спеціального призначення "Азов", Герой України, полковник Денис Прокопенко.

Служу Українській Нації !

ТОЛКІН – НЕ ПРАВИЙ, А УЛЬТРАПРАВИЙ

Сьогодні свій День народження святкує один з найвидатніших письменників ХХ ст. Джон Роналд Руел Толкін запам'ятався нам в першу чергу чарівним світом Володаря перснів. Тож варто згадати і про політичні погляди генія.

​​Консервативні симпатії Толкіна не є секретом. Але їх нерідко вважають чимось на кшталт сентиментальної симпатії до всього старовинного, не надаючи їм реального політичного значення. Тим не менш недостатня політизованість «професора» пов’язана не з його аполітичністю чи поміркованістю, а з тим, що в Європі його часу не було сил, достатньо правих та консервативних (точніше традиціоналістичних), аби пригорнути його щирі симпатії.

Толкін ненавидів демократію в усіх її проявах, зокрема і в комуністичному. Цікаво, що він, цілком в дусі крайньо правої позиції вважав ці явища різними стадіями однієї хвороби. Навіть фашизм не пригорнув його симпатій саме через те, що був занадто масовим і демократичним. В цьому позиція Толкіна дивовижно нагадує Юліуса Еволу.

Нерідко йому приписують симпатії до демократії на підставі певної ідеалізації ним способу життя хоббітів, як свого роду ідеальних «простих людей». Але йому імпонувала в них ідея спокійного життя, що базується на традиціях замість законів та добрій згоді замість державного примусу. В хоббітів немає королів і аристократів не тому, що в них рішення приймає більшість, а тому що в них відсутнє політичне життя елітарного рівня. Їх самоврядування це просто мінімальна організація побуту громади.

Так само ідея свободи, по Толкіну, є цінною саме в протиставленні її безособовій демократичній державі але, водночас, не передбачає ані рівності, ані відходу від традиції як системи регулювання життя.

В «великому світі», за межами Шира, Толкін явно звеличує монархію та аристократію і, більш того, не бачить їм альтернативи.

Про його релігійність навіть казати нічого не треба. Людина, яка прийняла католицизм як більш традиційну форму християнства в протестантській Англії і, мало того, вкрай негативно сприймала модерністські реформи в межах самого католицизму, просто не може не визнаватись християнським традиціоналістом.

Толкіна нерідко вважають ледь не інтернаціоналістом через критику Британської імперії. Але в тому і проблема, що критикував він її (і навіть Великобританію саму по собі) з позицій етнічного націоналізму, залишаючись при цьому палким патріотом Англії.

В національному питанні Толкін був попередником таких сучасних рухів як альт-райти або ідентаристи. Негативно ставлячись до шовінізму, він однозначно підтримував націоналізм в його етнічному вимірі.

Звісно, матеріал величезний і в форматі коротенької замітки викладений не може бути суто з технічних міркувань. Але деякі речі ми можемо окреслити чітко.

Толкін був за Традицію проти бюрократії та законодавства сучасного зразка. За релігію проти секулярності. За монархію та аристократію проти демократії. За етнічний націоналізм проти космополітичних держав модерного зразку. Ідею рівності він вважав чимось на кшталт синоніму дияволопоклонства.

І цікаво, як би він поставився до сучасної боротьби за толе толерантність?

@EdYurchenko🎓

«Я не “демократ” хоча б тому, що “смиренність” і рівність — це духовні засади, а механізація та формалізація лише їх спотворюють. Унаслідок утворюється не суспільство стриманості й скромності, а радше зверхності й пихи.

Відтак які-небудь орки здобувають Перстень Влади, і нам залишається лише рабство».

Дж. Р. Р. Толкін

Друзі, всіх, хто хоче відзначити Різдво Христове завтра, за традиційним юліанським календарем - запрошуємо завтра в храм св. Стиліана Пафлагонського (ПЦУ) на 10.00 на Літургію.

Вул. Самійла Кішки (колишня Маршала Конева) 1В, м. Київ.