8 лютого 1587 року виконано смертний вирок Марії Стюарт
Жахливий день в європейській історії, який мав велике значення для процесів занепаду. Звісно, її стратила інша королева. Звісно, це не вбивство Карла І Англійського або Людовіка XVI Французського.
Але все ж, пролилась священна королівська кров. Сама ідея того, що монарха можно стратити, стала реальністю, а не божевільною фантазією з нічного кошмару.
Норма того, що королів не можна вбивати, існувала завжди. Так, її неодноразово порушували, але в даному випадку святотатство було замасковано під правосуддя.
Певен, що цей день зіграв важливу роль в деградації Європи. Кров ніколи не проливається дарма, а королівська тим більше. Питання лише в тому, чи очищує вона, чи наводить на землю прокляття.
@EdYurchenko🎓
Жахливий день в європейській історії, який мав велике значення для процесів занепаду. Звісно, її стратила інша королева. Звісно, це не вбивство Карла І Англійського або Людовіка XVI Французського.
Але все ж, пролилась священна королівська кров. Сама ідея того, що монарха можно стратити, стала реальністю, а не божевільною фантазією з нічного кошмару.
Норма того, що королів не можна вбивати, існувала завжди. Так, її неодноразово порушували, але в даному випадку святотатство було замасковано під правосуддя.
Певен, що цей день зіграв важливу роль в деградації Європи. Кров ніколи не проливається дарма, а королівська тим більше. Питання лише в тому, чи очищує вона, чи наводить на землю прокляття.
@EdYurchenko🎓
ОСТАННІЙ БІЙ ХОЛОДНОЯРЦІВ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СВІТОВОГО ПРАВОГО ОПОРУ
9 лютого 1923 року засуджені до смертної кари холодноярці, серед яких більшість складали отамани, вирвались з камер, захопили зброю та дали свій останній бій. Більше 4 годин, в самому центрі окупованого більшовиками Києва йшов жорстокий бій.
Коли настала повна безвихідь, більшість повстанців вкоротило собі віку традиційним козацьким способом. Як православні люди, козаки не могли вчиняти самогубства, тому в ситуації безвиході, коли смерть була не актом відчаю але опору, вони взаємно вбивали себе з побратимами.
Юрій Горліс-Горський у своєму романі «Холодний Яр» пише про це так:
"Коли безвихідь стала очевидною, отамани стали посеред коридору парами, один проти одного. Похмурий проти Загороднього, біля них інші отамани Холодного Яру, за ними козаки-холодноярці та інші повстанці. Кожний тримав однією рукою свою рушницю, іншою – направляв цівку товаришевої рушниці собі в серце.
– Ну, готово?... Увага! Живе Україна! Один! Два! Три!
Шістнадцять тіл впало на підлогу… Інші, не маючи набоїв пішли "в багнети". Їх чекісти косили кулеметним вогнем у ноги, щоб узяти живими."
Зараз про цей відчайдушний акт героїзму та відмову капітулювати перед обличчям смерті майже не згадують навіть в Україні. Але вона має велике символічне значення в загальносвітовому масштабі.
Після взяття червоними Криму в 1920 році, на всіх просторах колишньої Російської імперії спалахували лише окремі вогники опору.
Боротьба Унгерна фон Штернберга та його бійців завершилась поразкою влітку 1921 року, після чого легендарний барон був розстріляний.
Вірменські повстанці під керівництвом Гарегіна Нжде протримались теж до літа 1921 року. Хоча змогли відступити зорганізовано і продовжити боротьбу в еміграції.
До осені 1922 року протримався «Приамурський край», контрольований білогвардійцями, але він повністю залежав від японців і самостійно зміг чинити опір менше двох місяців (хоча треба віддати належне, сили були нерівні і пріамурська «Земська рать» проявила себе непогано).
Окремо треба виділити середньоазійських басмачів. Але треба розуміти, що ефективного контролю над Середньою Азією не існувало ще за царської доби, отже більшовики завойовували регіон ледь не з нуля.
Холодний Яр протримався до осені 1922 року, в умовах безперервної партизанської війни і впав через зраду. Великий шмат території більшовики не могли взяти під реальний контроль не в степах Монголії або горах Кавказу, а просто серед Східної Європи, в самому серці загарбаної України.
І навіть останній акт опору приречених холодноярців став справжнім ляпасом комунякам. Вони померли так як вирішили вони, а не більшовицький трибунал, ще й зробили ворогам кровопускання на останок.
Тому боротьба Холодного Яру має велике значення в загальносвітовому масштабі. Це символ опору лівацькій тиранії навіть в умовах, коли здається, що все зайшло у безвихідь.
Ми, українці, повинні пам'ятати про це не лише в контексті нашого визвольного опору, але й в масштабі світовому і універсальному.
Сьогодні, коли європейська християнська цивілізація, частиною якої є Україна, стоїть на межі вже не просто кризи, а поневолення і загибелі, символ холодноярського опору повинен перетворитись в приклад універсального значення.
«Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.»
І в вогні цьому згорить вся брехня і неправда, що душить сучасний світ, а воскресла Русь-Україна виконає свою національну місію, розпочавши велику Реставрацію.
9 лютого 1923 року засуджені до смертної кари холодноярці, серед яких більшість складали отамани, вирвались з камер, захопили зброю та дали свій останній бій. Більше 4 годин, в самому центрі окупованого більшовиками Києва йшов жорстокий бій.
Коли настала повна безвихідь, більшість повстанців вкоротило собі віку традиційним козацьким способом. Як православні люди, козаки не могли вчиняти самогубства, тому в ситуації безвиході, коли смерть була не актом відчаю але опору, вони взаємно вбивали себе з побратимами.
Юрій Горліс-Горський у своєму романі «Холодний Яр» пише про це так:
"Коли безвихідь стала очевидною, отамани стали посеред коридору парами, один проти одного. Похмурий проти Загороднього, біля них інші отамани Холодного Яру, за ними козаки-холодноярці та інші повстанці. Кожний тримав однією рукою свою рушницю, іншою – направляв цівку товаришевої рушниці собі в серце.
– Ну, готово?... Увага! Живе Україна! Один! Два! Три!
Шістнадцять тіл впало на підлогу… Інші, не маючи набоїв пішли "в багнети". Їх чекісти косили кулеметним вогнем у ноги, щоб узяти живими."
Зараз про цей відчайдушний акт героїзму та відмову капітулювати перед обличчям смерті майже не згадують навіть в Україні. Але вона має велике символічне значення в загальносвітовому масштабі.
Після взяття червоними Криму в 1920 році, на всіх просторах колишньої Російської імперії спалахували лише окремі вогники опору.
Боротьба Унгерна фон Штернберга та його бійців завершилась поразкою влітку 1921 року, після чого легендарний барон був розстріляний.
Вірменські повстанці під керівництвом Гарегіна Нжде протримались теж до літа 1921 року. Хоча змогли відступити зорганізовано і продовжити боротьбу в еміграції.
До осені 1922 року протримався «Приамурський край», контрольований білогвардійцями, але він повністю залежав від японців і самостійно зміг чинити опір менше двох місяців (хоча треба віддати належне, сили були нерівні і пріамурська «Земська рать» проявила себе непогано).
Окремо треба виділити середньоазійських басмачів. Але треба розуміти, що ефективного контролю над Середньою Азією не існувало ще за царської доби, отже більшовики завойовували регіон ледь не з нуля.
Холодний Яр протримався до осені 1922 року, в умовах безперервної партизанської війни і впав через зраду. Великий шмат території більшовики не могли взяти під реальний контроль не в степах Монголії або горах Кавказу, а просто серед Східної Європи, в самому серці загарбаної України.
І навіть останній акт опору приречених холодноярців став справжнім ляпасом комунякам. Вони померли так як вирішили вони, а не більшовицький трибунал, ще й зробили ворогам кровопускання на останок.
Тому боротьба Холодного Яру має велике значення в загальносвітовому масштабі. Це символ опору лівацькій тиранії навіть в умовах, коли здається, що все зайшло у безвихідь.
Ми, українці, повинні пам'ятати про це не лише в контексті нашого визвольного опору, але й в масштабі світовому і універсальному.
Сьогодні, коли європейська християнська цивілізація, частиною якої є Україна, стоїть на межі вже не просто кризи, а поневолення і загибелі, символ холодноярського опору повинен перетворитись в приклад універсального значення.
«Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.»
І в вогні цьому згорить вся брехня і неправда, що душить сучасний світ, а воскресла Русь-Україна виконає свою національну місію, розпочавши велику Реставрацію.
👍1
27 сторіч безперервної державності та уроки Японії для світу
11 лютого наш далекосхідний союзник відзначає 2771 років з дня заснування своєї державності. Згідно з традиційною японською історіографією, саме в цей день нащадок богині сонця Аматерасу, перший Імператор Японії Дзімму, зайняв престол. Зараз важко відрізнити легенди та міфи від історичних реалій, коли мова йде про настільки віддалені часи. Але безсумнівно, що японська державність втілена в імператорському домі, є найстаршою в світі.
▶️Які уроки Японії потрібно пройти Україні? Читайте за посиланням
@EdYurchenko🎓
11 лютого наш далекосхідний союзник відзначає 2771 років з дня заснування своєї державності. Згідно з традиційною японською історіографією, саме в цей день нащадок богині сонця Аматерасу, перший Імператор Японії Дзімму, зайняв престол. Зараз важко відрізнити легенди та міфи від історичних реалій, коли мова йде про настільки віддалені часи. Але безсумнівно, що японська державність втілена в імператорському домі, є найстаршою в світі.
▶️Які уроки Японії потрібно пройти Україні? Читайте за посиланням
@EdYurchenko🎓
Telegraph
27 сторіч безперервної державності та уроки Японії для світу
11 лютого наш далекосхідний союзник відзначає 2771 років з дня заснування своєї державності. Згідно з традиційною японською історіографією, саме в цей день нащадок богині сонця Аматерасу, перший Імператор Японії Дзімму, зайняв престол. Зараз важко відрізнити…
Виступав сьогодні в якості політексперта з україно-еміратських стосунків. Мав можливість порівняти ефективність монархо-аристократичного ладу та пост-советської "демократії".
📲 Відео
@EdYurchenko🎓
📲 Відео
@EdYurchenko🎓
СВЯТИЙ РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ МИКОЛА ЯПОНСЬКИЙ
Сьогодні згадується великий святий сучасності. Чоловік, що заснував і протягом десятків років очолював православну церкву в Японії. Першим наверненим японцем став сінтоїстський священник, який проник до дому отця Миколая, щоб вбити його.
"Як можеш ти мене бажати вбити, якщо навіть не знаєш чому я вчу?"
Ці слова зупинили його і він погодився вивчати православне християнство, щоб спростувати його. Але став християнином, а пізніше православним священником.
Коли розпочалась російсько-японська війна, св. Микола Японський звернувся до православних японців з такими словами:
«Сьогодні за звичаєм я служу в соборі, але відтепер надалі я вже не буду брати участі в громадських Богослужіннях нашої церкви. Досі я молився за процвітання і мир Японської імперії. Нині ж, раз війна оголошена між Японією і моєю батьківщиною, я, як російський підданий, не можу молитися за перемогу Японії над моєю власною батьківщиною. Я також маю зобов'язання до своєї батьківщини, і саме тому буду щасливий бачити, що ви виконуєте обов'язок у ставленні до своєї країни.»
Православні японці віддано бились за свого імператора, якого їх співвітчизники вважали земним богом. Імператор Мейдзі був вражений шляхетністю святого та відданістю його пастви. Православна громада Японії стала прикладом поєднання відданості християнському Богові та нехристиянському монарху, який спирався на дохристиянську традицію.
В 1911 році виповнилося півстоліття з тих пір, як молодий ієромонах Миколай вперше ступив на японську землю. До цього часу в 266 громадах Японської Православної Церкви було 33017 християн, 1 архієпископ, 1 єпископ, 35 священиків, 6 дияконів, 14 вчителів співу, 116 проповідників-катихизаторів.
В 1912 році святий віддав душу Господу. Його було поховано на токійському цвинтарі. Дозвіл на поховання дав особисто імператор Мейдзі, на похороні були присутні декілька десятків тисяч японців. Значну, якщо не більшу, частину процесії складали сінтоїсти та буддисти.
За 58 років християни намагались перенести мощі святого в собор, але їм це не дозволили, оскільки "великий вчитель належить не тільки їм, але всьому японському народові, незалежно від віросповідання".
Думаю краще підтвердження пастирського успіху св. Миколи Японського саме цей епізод.
@EdYurchenko🎓
Сьогодні згадується великий святий сучасності. Чоловік, що заснував і протягом десятків років очолював православну церкву в Японії. Першим наверненим японцем став сінтоїстський священник, який проник до дому отця Миколая, щоб вбити його.
"Як можеш ти мене бажати вбити, якщо навіть не знаєш чому я вчу?"
Ці слова зупинили його і він погодився вивчати православне християнство, щоб спростувати його. Але став християнином, а пізніше православним священником.
Коли розпочалась російсько-японська війна, св. Микола Японський звернувся до православних японців з такими словами:
«Сьогодні за звичаєм я служу в соборі, але відтепер надалі я вже не буду брати участі в громадських Богослужіннях нашої церкви. Досі я молився за процвітання і мир Японської імперії. Нині ж, раз війна оголошена між Японією і моєю батьківщиною, я, як російський підданий, не можу молитися за перемогу Японії над моєю власною батьківщиною. Я також маю зобов'язання до своєї батьківщини, і саме тому буду щасливий бачити, що ви виконуєте обов'язок у ставленні до своєї країни.»
Православні японці віддано бились за свого імператора, якого їх співвітчизники вважали земним богом. Імператор Мейдзі був вражений шляхетністю святого та відданістю його пастви. Православна громада Японії стала прикладом поєднання відданості християнському Богові та нехристиянському монарху, який спирався на дохристиянську традицію.
В 1911 році виповнилося півстоліття з тих пір, як молодий ієромонах Миколай вперше ступив на японську землю. До цього часу в 266 громадах Японської Православної Церкви було 33017 християн, 1 архієпископ, 1 єпископ, 35 священиків, 6 дияконів, 14 вчителів співу, 116 проповідників-катихизаторів.
В 1912 році святий віддав душу Господу. Його було поховано на токійському цвинтарі. Дозвіл на поховання дав особисто імператор Мейдзі, на похороні були присутні декілька десятків тисяч японців. Значну, якщо не більшу, частину процесії складали сінтоїсти та буддисти.
За 58 років християни намагались перенести мощі святого в собор, але їм це не дозволили, оскільки "великий вчитель належить не тільки їм, але всьому японському народові, незалежно від віросповідання".
Думаю краще підтвердження пастирського успіху св. Миколи Японського саме цей епізод.
@EdYurchenko🎓
👍1
РІЧНИЦЯ ВБИВСТВА ДАНИЛА СКОРОПАДСЬКОГО.
23 лютого 1957 року, несподівано помер спадкоємець гетьманської булави, голова династії Скоропадських, Його Світлість Данило Павлович Скоропадський.
Не старий чоловік, без важких захворювань, навряд чи помре ось так просто.
Особливо, якщо його ненавидять і бояться в Кремлі.
Особливо, якщо він зміг налагодити взаємодію з ОУНівцями, припинивши ворожнечу між двома флангами правої еміграції.
Особливо, якщо одруження за лічені місяці і він повинен продовжити династію. Між іншим династична правонаступність стала таки реальністю в гетьманському русі, навіть незважаючи на відсутність реальної державної влади.
Особливо, якщо найширші кола позаполітичної української еміграції все більше довіряють саме йому, а не мутним діячам «демократичних кіл» з їх істериками, чварами і політичною імпотентністю.
Особливо, якщо саме після його смерті послідовно вбивають Льва Ребета, а трохи пізніше й Степана Бандеру, порозуміння з яким гетьманича настільки лякало червону Москву (та й її агентів або «корисних ідіотів» з українського середовища якім не була потрібна Україна «якщо не буде вона соціалістичною»).
Не буває таких смертей просто так...
Але втративши гетьманича, ми не втратили ані гетьманської ідеї, ані обов'язків перед династією.
Скоропадські пішли, але вони нам залишили зразок істинного державництва та вірне бачення порятунку України.
«У нас є різні партії, й кожна з них має в своєму складі багатьох чесних українських патріотів – треба намагатися всіх їх єднати для служби нації».
«Переді мною, як зверхником Гетьманського Руху, стоїть завдання: принести Гетьманську Ідею на суд українського народу».
Ось, що заповів нам гетьманич. Ми повинні боротись за єднання українців як Нації та зберегти гетьманську ідею, яка в стратегічній перспективі єдина може забезпечити виживання, а втім і панування українства.
@EdYurchenko🎓
23 лютого 1957 року, несподівано помер спадкоємець гетьманської булави, голова династії Скоропадських, Його Світлість Данило Павлович Скоропадський.
Не старий чоловік, без важких захворювань, навряд чи помре ось так просто.
Особливо, якщо його ненавидять і бояться в Кремлі.
Особливо, якщо він зміг налагодити взаємодію з ОУНівцями, припинивши ворожнечу між двома флангами правої еміграції.
Особливо, якщо одруження за лічені місяці і він повинен продовжити династію. Між іншим династична правонаступність стала таки реальністю в гетьманському русі, навіть незважаючи на відсутність реальної державної влади.
Особливо, якщо найширші кола позаполітичної української еміграції все більше довіряють саме йому, а не мутним діячам «демократичних кіл» з їх істериками, чварами і політичною імпотентністю.
Особливо, якщо саме після його смерті послідовно вбивають Льва Ребета, а трохи пізніше й Степана Бандеру, порозуміння з яким гетьманича настільки лякало червону Москву (та й її агентів або «корисних ідіотів» з українського середовища якім не була потрібна Україна «якщо не буде вона соціалістичною»).
Не буває таких смертей просто так...
Але втративши гетьманича, ми не втратили ані гетьманської ідеї, ані обов'язків перед династією.
Скоропадські пішли, але вони нам залишили зразок істинного державництва та вірне бачення порятунку України.
«У нас є різні партії, й кожна з них має в своєму складі багатьох чесних українських патріотів – треба намагатися всіх їх єднати для служби нації».
«Переді мною, як зверхником Гетьманського Руху, стоїть завдання: принести Гетьманську Ідею на суд українського народу».
Ось, що заповів нам гетьманич. Ми повинні боротись за єднання українців як Нації та зберегти гетьманську ідею, яка в стратегічній перспективі єдина може забезпечити виживання, а втім і панування українства.
@EdYurchenko🎓
ОСТАННІЙ ПАМЯТНИК РЯТІВНИКУ ІСПАНІЇ
На території автономного міста Мелілья, що знаходиться на середземноморському узбережжі Африки і належить Іспанії? демонтували останній памятник великому Франсіско Франко — чоловіку, що врятував країну від кошмару більшовицького тоталітаризму та неминучого геноциду, якій просто не міг не розгорнутись в процесі більшовизації консервативної, аграрної на той момент країни.
Варто відзначити два моменти.
По-перше, останній памятник не так просто стояв не в самій Іспанії, а в заморському володінні. Власне іспанців там біля половини населення, інші переважно місцеві мусульмани. Ганебний для іспанців факт але явно помітно, що представники іншого народу проявили більше поваги до їх історії та героїв. Цікаво й те, що це не мігранти, а саме місцеве корінне населення.
По-друге, всі політичні сили представлені в місцевому муніципалітеті, крім правої партії «Vox» підтримали це огидне рішення. Така ціна поміркованих «правих» або болота (яке гордо себе називає центристами). І перші й другі пляшуть під дудку лівих та виконують їх «хотілки» як дресеровані цуцики.
І з цього витікає саме важливе, що ми повинні зрозуміти.
Компроміс, який Франко вибудовував все своє життя після перемоги, неможливий. І це проблема не тільки Іспанії але й України і всього Європейського світу. Ліві не хочуть і не можуть йти на компроміс. Мир між організмом та раковою пухлиною неможливий. Вони або зруйнують нашу цивілізацію або ми зруйнуємо їх ідеї.
Ліві можуть використовувати будь-яку демагогію, а в деяких випадках навіть активно прикриватись «патріотизмом», як це відбувається в Україні. Сутність зарази все одно не змінюється і ілюзія «примирення» завжди буде стадією хвороби. Не може бути порозуміння з тим хто добро вважає злом і навпаки.
Отже, згадаймо добрим словом великого Каудільйо. Він захищав тоді всіх нас, всю християнську цивілізацію. Хто зна, можливо не отримай тоді червоні по носу в Іспанії, вони б в 1940-х дішли б до Ла-Маншу і зараз та сама Україна існувала б, можливо, як географічна назва або пережила б таку денаціоналізацію, що нашу мову знали б лише фахівці, а відсоток хрещених дітей коливався на межі статистичної похибки.
В будь-якому разі, цей злочин лівого режиму повинен надихати нас бути безкомпромісними в питаннях добра і зла, брехні й правди. З рабами диявола порозуміння неможливе.
@EdYurchenko🎓
На території автономного міста Мелілья, що знаходиться на середземноморському узбережжі Африки і належить Іспанії? демонтували останній памятник великому Франсіско Франко — чоловіку, що врятував країну від кошмару більшовицького тоталітаризму та неминучого геноциду, якій просто не міг не розгорнутись в процесі більшовизації консервативної, аграрної на той момент країни.
Варто відзначити два моменти.
По-перше, останній памятник не так просто стояв не в самій Іспанії, а в заморському володінні. Власне іспанців там біля половини населення, інші переважно місцеві мусульмани. Ганебний для іспанців факт але явно помітно, що представники іншого народу проявили більше поваги до їх історії та героїв. Цікаво й те, що це не мігранти, а саме місцеве корінне населення.
По-друге, всі політичні сили представлені в місцевому муніципалітеті, крім правої партії «Vox» підтримали це огидне рішення. Така ціна поміркованих «правих» або болота (яке гордо себе називає центристами). І перші й другі пляшуть під дудку лівих та виконують їх «хотілки» як дресеровані цуцики.
І з цього витікає саме важливе, що ми повинні зрозуміти.
Компроміс, який Франко вибудовував все своє життя після перемоги, неможливий. І це проблема не тільки Іспанії але й України і всього Європейського світу. Ліві не хочуть і не можуть йти на компроміс. Мир між організмом та раковою пухлиною неможливий. Вони або зруйнують нашу цивілізацію або ми зруйнуємо їх ідеї.
Ліві можуть використовувати будь-яку демагогію, а в деяких випадках навіть активно прикриватись «патріотизмом», як це відбувається в Україні. Сутність зарази все одно не змінюється і ілюзія «примирення» завжди буде стадією хвороби. Не може бути порозуміння з тим хто добро вважає злом і навпаки.
Отже, згадаймо добрим словом великого Каудільйо. Він захищав тоді всіх нас, всю християнську цивілізацію. Хто зна, можливо не отримай тоді червоні по носу в Іспанії, вони б в 1940-х дішли б до Ла-Маншу і зараз та сама Україна існувала б, можливо, як географічна назва або пережила б таку денаціоналізацію, що нашу мову знали б лише фахівці, а відсоток хрещених дітей коливався на межі статистичної похибки.
В будь-якому разі, цей злочин лівого режиму повинен надихати нас бути безкомпромісними в питаннях добра і зла, брехні й правди. З рабами диявола порозуміння неможливе.
@EdYurchenko🎓
Forwarded from Орден
#OrdenStream !
Сьогодні на стрімі буде гість — Олексій «Сталкер» — активний учасник Революції гідності та Війни на сході України. Лідер українських ідентаристів – організації «Національний спротив».
Поговоримо безпосередньо про ідентаризм, інші праві ідеології та рухи сучасної Європи, а також життєвий шлях та погляди самого Олексія.
P. S. Стрім благодійний — всі донати підуть на операцію для матері нашого побратима (деталі будуть в наступному пості).
Початок як завжди — 20:00
https://youtu.be/LPaXeJw72hQ
Сьогодні на стрімі буде гість — Олексій «Сталкер» — активний учасник Революції гідності та Війни на сході України. Лідер українських ідентаристів – організації «Національний спротив».
Поговоримо безпосередньо про ідентаризм, інші праві ідеології та рухи сучасної Європи, а також життєвий шлях та погляди самого Олексія.
P. S. Стрім благодійний — всі донати підуть на операцію для матері нашого побратима (деталі будуть в наступному пості).
Початок як завжди — 20:00
https://youtu.be/LPaXeJw72hQ
ЧІТКЕ РОЗРІЗНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ ВІД «УКРОЛІБЕРАЛІВ»
Як це не дивно, але на питання, навколо якого зараз тривають суперечки, дав відповідь більше ста років тому не українець, а француз. Засновник інтегрального націоналізму Шарль Морас.
«Пан Ерве патріот. Але він тримається думки, що в політичному сенсі є вищі інтереси, ніж національні інтереси, і що понад батьківщини існує людський рід...
Перед Богом ми скажемо: батьківщина і людство. Але якщо події скажуть: батьківщина або людство, що ми тоді повинні робити?
Ті, хто скажуть: «Франція понад усе» - це патріоти; а ті, хто скаже: «Франція, але ...» - це апостоли гуманізму.»
Як виявляється, для вирішення деяких питань достатньо не вигадувати велосипед, а орієнтуватись в європейській політичній думці.
Так що коли в наступний раз почнуть розповідати про «спільних ворогів» (звісно, Троцький був спільним ворогом Сталіну та Коновальцю, про ідеї взаємопорозуміння чомусь не чув) або «ми всі українці» ( Медведчук та покійний Захарченко, теж далеко не марсияни, якщо хтось забув) задайте всім цим прогресивним «демократизаторам» та «євроінтеграторам» просте питання:
«Україна або людство?»
Після цього, отримавши ярлик «фашиста», «провокатора» або навіть «ватника» (як можна так називати прихильника ідеї «Україна понад усе» – не зрозуміло, але в шизофреників свої стандарти), можете спокійно слати їх в напрямку вищє згаданих Медведчука з Захарченком (другий варіант кращє) і йти займатись своїми справами, позбувшись комплексу провин за порушення «солідарності українських сил».
@EdYurchenko🎓
Як це не дивно, але на питання, навколо якого зараз тривають суперечки, дав відповідь більше ста років тому не українець, а француз. Засновник інтегрального націоналізму Шарль Морас.
«Пан Ерве патріот. Але він тримається думки, що в політичному сенсі є вищі інтереси, ніж національні інтереси, і що понад батьківщини існує людський рід...
Перед Богом ми скажемо: батьківщина і людство. Але якщо події скажуть: батьківщина або людство, що ми тоді повинні робити?
Ті, хто скажуть: «Франція понад усе» - це патріоти; а ті, хто скаже: «Франція, але ...» - це апостоли гуманізму.»
Як виявляється, для вирішення деяких питань достатньо не вигадувати велосипед, а орієнтуватись в європейській політичній думці.
Так що коли в наступний раз почнуть розповідати про «спільних ворогів» (звісно, Троцький був спільним ворогом Сталіну та Коновальцю, про ідеї взаємопорозуміння чомусь не чув) або «ми всі українці» ( Медведчук та покійний Захарченко, теж далеко не марсияни, якщо хтось забув) задайте всім цим прогресивним «демократизаторам» та «євроінтеграторам» просте питання:
«Україна або людство?»
Після цього, отримавши ярлик «фашиста», «провокатора» або навіть «ватника» (як можна так називати прихильника ідеї «Україна понад усе» – не зрозуміло, але в шизофреників свої стандарти), можете спокійно слати їх в напрямку вищє згаданих Медведчука з Захарченком (другий варіант кращє) і йти займатись своїми справами, позбувшись комплексу провин за порушення «солідарності українських сил».
@EdYurchenko🎓
👍2
ТРАМП ПОВЕРТАЄТЬСЯ
Дональд Фредович вперше мав великий публічний виступ після завершення президентства. До цього він виступав лише один раз, з приводу смерті легендарного Раша Лімбо. Виступ відбувся в знаковому місці – на великій консервативній конференції, яка щороку проходить у Флориді.
Екс-президент звинуватив Байдена в проведенні «антинаукової та антиробітничої» політики (цікаве і грамотне поєднання). Він підкреслив, що американські інтереси знаходяться для Байдена на останньому місці і звинуватив того в тому, що перший місяць його правління виявився «найбільш руйнівним в американській історії».
Енергетична криза, що призвела до катастрофи в Техасі та відмова від стіни й фактична підтримка іммігрантів особливо викликали гнів Трампа. Як «імпотенцію» він визначив не здатність нового федерального уряду допомогти Техасу, що опинився в справжній льодяній пастці.
Трамп не забув і про порушені Байденом передвиборчі обіцянки. В першу чергу про відкриття шкіл та надання допомоги американцям. Що характерно, агресивне просування повістки в підтримку меншин навіть випередили найгірші очікування. В той час як реально очікувані більшістю обіцянки (без яких він ніколи не переміг би) відкладаються мінімум до другої половини весни.
Незважаючи на чутки про можливість створення «третьої партії», на грунті Трампізму, Дональд Фредович закликав всіх до єдності в лавах республіканської партії, особливо напередодні виборів 2022, де правим необхідно буде мобілізуватись заради реваншу.
Резюмуючи, можна сказати, що Дональд Трамп явно впевнений у своїх силах і не збирається ані покидати політику, ані віддавати контроль над республіканцями та консервативним рухом в цілому. Тепер варто очікувати зачистку верхівки партії, яку він може здійснити з опорою на її рядовий склад. Після чого, навіть теоретична необхідність в створення «третьої партії» відпаде.
«Дональд Фредович разом з нами! Дональд Фредович у кожнім із нас!»
@EdYurchenko🎓
Дональд Фредович вперше мав великий публічний виступ після завершення президентства. До цього він виступав лише один раз, з приводу смерті легендарного Раша Лімбо. Виступ відбувся в знаковому місці – на великій консервативній конференції, яка щороку проходить у Флориді.
Екс-президент звинуватив Байдена в проведенні «антинаукової та антиробітничої» політики (цікаве і грамотне поєднання). Він підкреслив, що американські інтереси знаходяться для Байдена на останньому місці і звинуватив того в тому, що перший місяць його правління виявився «найбільш руйнівним в американській історії».
Енергетична криза, що призвела до катастрофи в Техасі та відмова від стіни й фактична підтримка іммігрантів особливо викликали гнів Трампа. Як «імпотенцію» він визначив не здатність нового федерального уряду допомогти Техасу, що опинився в справжній льодяній пастці.
Трамп не забув і про порушені Байденом передвиборчі обіцянки. В першу чергу про відкриття шкіл та надання допомоги американцям. Що характерно, агресивне просування повістки в підтримку меншин навіть випередили найгірші очікування. В той час як реально очікувані більшістю обіцянки (без яких він ніколи не переміг би) відкладаються мінімум до другої половини весни.
Незважаючи на чутки про можливість створення «третьої партії», на грунті Трампізму, Дональд Фредович закликав всіх до єдності в лавах республіканської партії, особливо напередодні виборів 2022, де правим необхідно буде мобілізуватись заради реваншу.
Резюмуючи, можна сказати, що Дональд Трамп явно впевнений у своїх силах і не збирається ані покидати політику, ані віддавати контроль над республіканцями та консервативним рухом в цілому. Тепер варто очікувати зачистку верхівки партії, яку він може здійснити з опорою на її рядовий склад. Після чого, навіть теоретична необхідність в створення «третьої партії» відпаде.
«Дональд Фредович разом з нами! Дональд Фредович у кожнім із нас!»
@EdYurchenko🎓
Рекомендую канал Скотный двор
Тут моніторять соцмережі українських політиків і публікують найцікавіше. Без видуманих "інсайдів" та "авторської аналітики".
Підписуйтесь!
Тут моніторять соцмережі українських політиків і публікують найцікавіше. Без видуманих "інсайдів" та "авторської аналітики".
Підписуйтесь!
Telegram
Козлы и овцы Белгорода
Козлы и овцы Белгорода у нас на скотдворе! Делись с фото и скриншотами. Строго анонимно.
Прислать новость на скотдвор-
@skotobaza31
@ovechka31
Чат: https://news.1rj.ru/str/skotobazabolt
Прислать новость на скотдвор-
@skotobaza31
@ovechka31
Чат: https://news.1rj.ru/str/skotobazabolt
Forwarded from PETLYARIS DEATH BRIGADE
Українські юнкершафти: заборонена лекція про заборонених українців
Що ми знаємо про історію Другої світової? Нам розповідають про три основні сторони протистояння в Україні: радянська РСЧА, німецький Вермахт й українська УПА. Все. Нам все ще розказують про мільйони українців, які служили у лавах РСЧА, забуваючи додати, що більшість загнали туди силоміць. Нам твердять, що єдиним шляхом патріотичного українця в той час було йти воювати у ліси, у лавах повстанців УПА.
Але вони забувають розповісти, що у українців був і третій шлях. Шлях обраних, яким скористались далеко не всі. Протягом війни біля 30 тисяч добровольців стали до лав української дивізії військ СС "Галичина". Ким вони були – українськими супергероями чи гарматним м'ясом на поводу у німців? Як вони навчались, про що думали і чим жили?
🗣 Про все це 12 березня розкаже відомий історик, дослідник Другої світової Роман Пономаренко.
❗️ Оскільки лекція таємна, про місце проведення ми повідомимо кожному, хто зареєструється.
🖇 Посилання на івент в ФБ
Що ми знаємо про історію Другої світової? Нам розповідають про три основні сторони протистояння в Україні: радянська РСЧА, німецький Вермахт й українська УПА. Все. Нам все ще розказують про мільйони українців, які служили у лавах РСЧА, забуваючи додати, що більшість загнали туди силоміць. Нам твердять, що єдиним шляхом патріотичного українця в той час було йти воювати у ліси, у лавах повстанців УПА.
Але вони забувають розповісти, що у українців був і третій шлях. Шлях обраних, яким скористались далеко не всі. Протягом війни біля 30 тисяч добровольців стали до лав української дивізії військ СС "Галичина". Ким вони були – українськими супергероями чи гарматним м'ясом на поводу у німців? Як вони навчались, про що думали і чим жили?
🗣 Про все це 12 березня розкаже відомий історик, дослідник Другої світової Роман Пономаренко.
❗️ Оскільки лекція таємна, про місце проведення ми повідомимо кожному, хто зареєструється.
🖇 Посилання на івент в ФБ
Forwarded from Катарсис △
Едуард Юрченко розігрує свою працю "Вогонь Традиції".
Для участі вам треба бути підписаним на youtube-канал "ORDEN". Поставити лайк під це відео та залишити під ним коментар.
У неділю 7 числа Едуард визначить переможця за допомогою жеребкування.
Хай щастить!
Для участі вам треба бути підписаним на youtube-канал "ORDEN". Поставити лайк під це відео та залишити під ним коментар.
У неділю 7 числа Едуард визначить переможця за допомогою жеребкування.
Хай щастить!
Forwarded from Орден
ALARM! Жінка на стрімі!
Напередодні 8 березня — дня, коли екзальтовані фарбовані та неголені феміністки вийдуть "качати" за аборти та Стамбульську конвенцію — Едуард Юрченко на стрімі поспілкується з представницею консервативного жіноцтва, яка проти усього цього вищезгаданого.
Заходьте ввечері, початок о 20:00
https://youtu.be/FSIKd2YDStQ
Напередодні 8 березня — дня, коли екзальтовані фарбовані та неголені феміністки вийдуть "качати" за аборти та Стамбульську конвенцію — Едуард Юрченко на стрімі поспілкується з представницею консервативного жіноцтва, яка проти усього цього вищезгаданого.
Заходьте ввечері, початок о 20:00
https://youtu.be/FSIKd2YDStQ
YouTube
Жінки проти фемінізму | Едуард Юрченко
ALARM! Жінка на стрімі!
Напередодні 8 березня — дня, коли екзальтовані фарбовані та неголені феміністки вийдуть "качати" за аборти та Стамбульську конвенцію — Едуард Юрченко на стрімі поспілкується з представницею консервативного жіноцтва, яка проти усього…
Напередодні 8 березня — дня, коли екзальтовані фарбовані та неголені феміністки вийдуть "качати" за аборти та Стамбульську конвенцію — Едуард Юрченко на стрімі поспілкується з представницею консервативного жіноцтва, яка проти усього…
Друзі, за вашими порадами я створив окремий канал де будуть хайлайти (найкращі моменти) з моїх стрімів.
Крім того, цей канал буде виконувати функцію резервного на випадок, якщо основний заблокують (що досить ймовірно).
Тому прохання підписатися (а також, в ідеалі, поставити лайк та залишити коментар). Перший контент вже є ☺️
https://youtu.be/g5FENrkglyE
Крім того, цей канал буде виконувати функцію резервного на випадок, якщо основний заблокують (що досить ймовірно).
Тому прохання підписатися (а також, в ідеалі, поставити лайк та залишити коментар). Перший контент вже є ☺️
https://youtu.be/g5FENrkglyE
YouTube
БАНДЕРА ЧИ МЕЛЬНИК? // Едуард Юрченко
Основний канал:
https://youtube.com/c/orden83
Підтримати канал:
5221 1911 0054 6406
Біткоїн-гаманець:
3PrwBcB35cuCz9GN6ZwesNA53bRPeCfsKa
Соціальні мережи Юрченка:
https://news.1rj.ru/str/EdYurchenko
https://www.facebook.com/eduard.urche...
https://instagram.com/
https://youtube.com/c/orden83
Підтримати канал:
5221 1911 0054 6406
Біткоїн-гаманець:
3PrwBcB35cuCz9GN6ZwesNA53bRPeCfsKa
Соціальні мережи Юрченка:
https://news.1rj.ru/str/EdYurchenko
https://www.facebook.com/eduard.urche...
https://instagram.com/