🇺🇦 Не лише професійні дипломати – кожен українець зараз амбасадор України, коли розповідає про нас і нашу оборону.
Це і є культурна дипломатія нині – знання і правда про нас. Системні і глибокі. Бо ми бачимо, що буває, коли їх немає або вони викривлені: українське називають російським, а далі починають привласнювати. Так це працює. Спочатку на українського автора чи вченого довго кажуть, що він російський. А потім кажуть те саме на українське місто. Саме з культурної апропріації починається окупація.
🛡 Усі ми в небезпеці, коли бракує знань. Натомість обізнаність захищає. Ось про що культурна дипломатія зараз.
Виступила на шостій щорічній фаховій конференції – Міжнародному форумі культурної дипломатії, що його організував Український інститут у співпраці з Міністерством закордонних справ України.
Форум традиційно об’єднав представників і представниць державного сектору, міжнародних організацій, культурних інституцій і громадянського суспільства для обговорення ролі культурної дипломатії в часи глобальних трансформацій та в умовах війни Росії проти України.
🟦 Розповіла про новий, але вже успішний проєкт культурної дипломатії – Глобальну коаліцію українських студій. Цю державну ініціативу ми започаткували торік. За цей час учасниками коаліції стали 19 університетів із 9 країн. Висловила бажання долучитися майже сотня (91) іноземних установ.
📖 Що це означає на практиці? Що тисячі студентів і молодих науковців у різних країнах вивчатимуть історію, мову, культуру й сьогодення України у своїх ЗВО. Дізнаються про нас не тільки з новин та соцмереж, але й із першоджерел.
Часто чую, що ідея створення Глобальної коаліції українських студій моя. Але насправді хочу подякувати за цю важливу ініціативу Українському інституту. Саме він поклав початок її зародженню та втіленню. Також цей проєкт розвивається завдяки Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту, Міністерству закордонних справ України, Міністерству освіти і науки України, а також Кримській платформі та багатьом посольствам і дипломатам.
🤝 Дякую всім, хто залучений до культурної дипломатії. Нести знання і розуміння – це теж форма захисту нашої ідентичності й життя.
Це і є культурна дипломатія нині – знання і правда про нас. Системні і глибокі. Бо ми бачимо, що буває, коли їх немає або вони викривлені: українське називають російським, а далі починають привласнювати. Так це працює. Спочатку на українського автора чи вченого довго кажуть, що він російський. А потім кажуть те саме на українське місто. Саме з культурної апропріації починається окупація.
🛡 Усі ми в небезпеці, коли бракує знань. Натомість обізнаність захищає. Ось про що культурна дипломатія зараз.
Виступила на шостій щорічній фаховій конференції – Міжнародному форумі культурної дипломатії, що його організував Український інститут у співпраці з Міністерством закордонних справ України.
Форум традиційно об’єднав представників і представниць державного сектору, міжнародних організацій, культурних інституцій і громадянського суспільства для обговорення ролі культурної дипломатії в часи глобальних трансформацій та в умовах війни Росії проти України.
📖 Що це означає на практиці? Що тисячі студентів і молодих науковців у різних країнах вивчатимуть історію, мову, культуру й сьогодення України у своїх ЗВО. Дізнаються про нас не тільки з новин та соцмереж, але й із першоджерел.
Часто чую, що ідея створення Глобальної коаліції українських студій моя. Але насправді хочу подякувати за цю важливу ініціативу Українському інституту. Саме він поклав початок її зародженню та втіленню. Також цей проєкт розвивається завдяки Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту, Міністерству закордонних справ України, Міністерству освіти і науки України, а також Кримській платформі та багатьом посольствам і дипломатам.
🤝 Дякую всім, хто залучений до культурної дипломатії. Нести знання і розуміння – це теж форма захисту нашої ідентичності й життя.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤226👍32
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Нести знання й порозуміння – шляхетна місія, яка здатна впливати на наше майбутнє через побудову довіри, подолання упереджень і формування критичного мислення.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤249👍31
«Моє оточення – побратими, які мають ампутації. Моє бажання – мати місто, пристосоване до потреб усіх соціальних груп, і комфортне життя в ньому».
«Уже 35 років пересуваюся на кріслі колісному й добре знаю всі труднощі та перешкоди, з якими стикаються люди з інвалідністю».
«Я знаю, за яку країну воював. Це країна, у якій немає бар’єрів, зручна для всіх верств населення. Чому я? Тому що кожен має почати із себе. Втратити ногу не означає перестати боротися».
«У мене донька з інвалідністю, Ми пройшли довгий шлях навчання та працевлаштування. Були першими в інклюзивному навчанні та майже першими в ЗВО. Своїм досвідом завжди ділюся з батьками. Всім розповідаю, що немає меж ні в чому, тому що безбар’єрність – це не лише про архітектурну доступність, але й про все, що нас оточує».
🇺🇦 Це цитати з анкет українців – громадських діячів, жителів міст і сіл, представників бізнесу, державних установ, жінок і чоловіків, ветеранів і цивільних, які вирішили спробувати себе в новій якості – амбасадорів й амбасадорок безбар’єрності.
🟦 Сімдесят людей зібралися в Києві на першу зустріч спільноти в межах Всеукраїнської кампанії соціальних змін «Безбар’єрність – це коли можеш». Коли читала їхні анкети, відчувала, що говоритиму з однодумцями, яким не треба пояснювати, що таке безбар’єрність.
Ще 5 років тому, коли ми порушили в Україні цю тему, було не так. Більшість українців вважала, що безбар’єрність – це щось про пандуси, бо бар’єри сприймали буквально, лише як фізичну перепону.
👥 І ми мусили не один рік пояснювати, що є ще й невидимі для ока, але від того не менш болючі несправедливі бар’єри. В роботі. В освіті. В можливостях. Обмеження за статтю, за віком, за станом. Що крім фізичного в безбар’єрності є ще суспільний, економічний, освітній, цифровий, інформаційний виміри.
📋 Власне, саме ці шість основних напрямів потім стали основою Урядової стратегії безбар’єрності. І за втілення кожного довелося боротись окремо.
І коли торік ми отримали результат опитування, у якому 87 % українців назвали безбар’єрність новою цінністю для суспільства, стало зрозуміло: зміни почали відбуватися.
Сподіваюсь, незабаром 100 % людей відчують цю безбар’єрність у своєму житті й амбасадори цьому сприятимуть.
«Уже 35 років пересуваюся на кріслі колісному й добре знаю всі труднощі та перешкоди, з якими стикаються люди з інвалідністю».
«Я знаю, за яку країну воював. Це країна, у якій немає бар’єрів, зручна для всіх верств населення. Чому я? Тому що кожен має почати із себе. Втратити ногу не означає перестати боротися».
«У мене донька з інвалідністю, Ми пройшли довгий шлях навчання та працевлаштування. Були першими в інклюзивному навчанні та майже першими в ЗВО. Своїм досвідом завжди ділюся з батьками. Всім розповідаю, що немає меж ні в чому, тому що безбар’єрність – це не лише про архітектурну доступність, але й про все, що нас оточує».
🇺🇦 Це цитати з анкет українців – громадських діячів, жителів міст і сіл, представників бізнесу, державних установ, жінок і чоловіків, ветеранів і цивільних, які вирішили спробувати себе в новій якості – амбасадорів й амбасадорок безбар’єрності.
Ще 5 років тому, коли ми порушили в Україні цю тему, було не так. Більшість українців вважала, що безбар’єрність – це щось про пандуси, бо бар’єри сприймали буквально, лише як фізичну перепону.
👥 І ми мусили не один рік пояснювати, що є ще й невидимі для ока, але від того не менш болючі несправедливі бар’єри. В роботі. В освіті. В можливостях. Обмеження за статтю, за віком, за станом. Що крім фізичного в безбар’єрності є ще суспільний, економічний, освітній, цифровий, інформаційний виміри.
📋 Власне, саме ці шість основних напрямів потім стали основою Урядової стратегії безбар’єрності. І за втілення кожного довелося боротись окремо.
І коли торік ми отримали результат опитування, у якому 87 % українців назвали безбар’єрність новою цінністю для суспільства, стало зрозуміло: зміни почали відбуватися.
Сподіваюсь, незабаром 100 % людей відчують цю безбар’єрність у своєму житті й амбасадори цьому сприятимуть.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤230👍25
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Радію, що коло однодумців постійно та стрімко розширюється. Сподіваюся, завдяки нашим новим амбасадорам ще більше людей будуть залучені до цієї ініціативи й розумітимуть, що безбар’єрність – це про всіх нас без винятку.
🤝 Вірю, що спільними зусиллями зможемо створити простір, у якому повага, розуміння та прийняття стануть суспільною нормою, а будь-які бар’єри – минулим.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤256👍29😢1
Чотирирічний Дмитро з Херсона народився з розщілиною піднебіння. Хлопчик мав труднощі з диханням, харчуванням, а через війну лікуватися було складно. І ось у Львові реконструктивні хірурги паризької клініки Necker разом з українськими колегами провели операцію, яка значно полегшила його стан.
У співпраці українських і французьких медиків військовому, пораненому в око, вдалося видалити застряглий уламок ювелірно, через носову порожнину.
Разом з естонськими колегами наші лікарі також допомогли іншому захиснику, який мав параліч кінцівок. Сьогодні він знову може ходити.
🏥 Це лише деякі з понад 400 історій пацієнтів, яких українські й закордонні лікарі пролікували в медпартнерстві. Два роки тому була започаткована ця безпрецедентна співпраця на третьому Саміті перших леді та джентльменів.
📑 За два роки роботи ініціативи було укладено 71 партнерство, що об’єднало вже 37 українських і 45 закордонних медичних установ із 24 країн. Завдяки цій співпраці понад 700 українських лікарів пройшли навчання за кордоном, проведено майже 150 спільних операцій.
Рятуючи окремі життя, медики створюють нові методики. Регіональний центр родинного здоров’я в Дніпрі у співпраці з Massachusetts General Hospital (США) запровадив сучасний підхід до лікування фантомного болю після ампутацій.
Співпраця Чернігівської міської лікарні й Sunnaas Hospital (Норвегія) принесла в Україну нову методику для реабілітації після інсультів і черепно-мозкових травм.
🌍 Ми вже можемо впевнено говорити: медпартнерство не тільки допомагає Україні – воно збагачує знаннями всіх учасників. Досвід українських лікарів у порятунку людей після воєнних травм зараз найбільший у світі. На жаль. Але він же може зберегти життя ще багатьом людям в інших обставинах і країнах.
✍️ Сьогодні, у перший день Форуму Міжнародного медичного партнерства в Києві, учасники уклали угоди ще про вісім нових партнерств. Серед них меморандум між Міністерством охорони здоров’я України та Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ), який інтегрує в партнерську мережу ще 17 медзакладів із Німеччини. Отже, загальна кількість міжнародних партнерств уже сягнула 95.
Дякую всім причетним, українському МОЗу й кожному лікарю, який рятує життя в Україні в ці надважкі, але надважливі часи!
У співпраці українських і французьких медиків військовому, пораненому в око, вдалося видалити застряглий уламок ювелірно, через носову порожнину.
Разом з естонськими колегами наші лікарі також допомогли іншому захиснику, який мав параліч кінцівок. Сьогодні він знову може ходити.
🏥 Це лише деякі з понад 400 історій пацієнтів, яких українські й закордонні лікарі пролікували в медпартнерстві. Два роки тому була започаткована ця безпрецедентна співпраця на третьому Саміті перших леді та джентльменів.
📑 За два роки роботи ініціативи було укладено 71 партнерство, що об’єднало вже 37 українських і 45 закордонних медичних установ із 24 країн. Завдяки цій співпраці понад 700 українських лікарів пройшли навчання за кордоном, проведено майже 150 спільних операцій.
Рятуючи окремі життя, медики створюють нові методики. Регіональний центр родинного здоров’я в Дніпрі у співпраці з Massachusetts General Hospital (США) запровадив сучасний підхід до лікування фантомного болю після ампутацій.
Співпраця Чернігівської міської лікарні й Sunnaas Hospital (Норвегія) принесла в Україну нову методику для реабілітації після інсультів і черепно-мозкових травм.
🌍 Ми вже можемо впевнено говорити: медпартнерство не тільки допомагає Україні – воно збагачує знаннями всіх учасників. Досвід українських лікарів у порятунку людей після воєнних травм зараз найбільший у світі. На жаль. Але він же може зберегти життя ще багатьом людям в інших обставинах і країнах.
✍️ Сьогодні, у перший день Форуму Міжнародного медичного партнерства в Києві, учасники уклали угоди ще про вісім нових партнерств. Серед них меморандум між Міністерством охорони здоров’я України та Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ), який інтегрує в партнерську мережу ще 17 медзакладів із Німеччини. Отже, загальна кількість міжнародних партнерств уже сягнула 95.
Дякую всім причетним, українському МОЗу й кожному лікарю, який рятує життя в Україні в ці надважкі, але надважливі часи!
❤235👍18