Який шлях долає родина у «нормальному світі», щоб поїхати влітку на відпочинок? Робота, синхронізація відпусток батьків і канікул дітей, трішки сперечань: море чи гори?
🌿 Шлях, який пройшла родина Овчаренків, доки не «видихнула» у Карпатах, – кардинально інший. У Сніжани та Геннадія дев’ятеро дітей, наймолодшому хлопчику у цій великій прийомній родині (ДБСТ) лише шість. Разом вони пережили окупацію у Херсонській області, разом у пошуках безпечного дому виїхали спочатку до Кривого Рогу, а згодом на Одещину.
Уявіть стан батьків, яким потрібно не просто подбати про дев‘ятьох дітей – урятувати їх. Вони вимушено жили з окупаційним режимом, що автоматично означає психологічне та фізичне насилля, примусові I депортації та допити людей поруч – усі ті жахи, що відкрилися нам після звільнення Херсонщини.
Діти з родини Овчаренків – одні з тих, хто відпочив у другій зміні табору «Артек – Буковель» завдяки Olena Zelenska Foundation. Батьки-вихователі з найменшими членами сім‘ї теж мешкали у будиночках поруч. У спілкуванні з ними ми зрозуміли, що відпочинку вони не мають ніколи, тож обов’язково вирішили передбачити його разом із дітьми. Спочатку ми планували, що в кожну зміну відпочиватимуть ДБСТ з однієї з прифронтових та деокупованих областей. Та, коли на Херсонщині сталося лихо, сформували зміни насамперед для сімей звідти та з Миколаївщини.
⛰До кінця літа плануємо оздоровити у Карпатах близько 1200 дітей із подібних великих прийомних родин. Тут уже відпочили понад 500 дітей з батьками. Бо ж не тільки Овчаренки пережили неймовірно складні півтора року повномасштабної війни. ДБСТ по всій країні зіткнулися з неймовірними труднощами, дехто на межі фізичного виживання. І підтримати їх у побуті, дати можливість бодай тиждень-два відпочити – пріоритетне завдання зараз для моєї Фундації.
🌿 Шлях, який пройшла родина Овчаренків, доки не «видихнула» у Карпатах, – кардинально інший. У Сніжани та Геннадія дев’ятеро дітей, наймолодшому хлопчику у цій великій прийомній родині (ДБСТ) лише шість. Разом вони пережили окупацію у Херсонській області, разом у пошуках безпечного дому виїхали спочатку до Кривого Рогу, а згодом на Одещину.
Уявіть стан батьків, яким потрібно не просто подбати про дев‘ятьох дітей – урятувати їх. Вони вимушено жили з окупаційним режимом, що автоматично означає психологічне та фізичне насилля, примусові I депортації та допити людей поруч – усі ті жахи, що відкрилися нам після звільнення Херсонщини.
Діти з родини Овчаренків – одні з тих, хто відпочив у другій зміні табору «Артек – Буковель» завдяки Olena Zelenska Foundation. Батьки-вихователі з найменшими членами сім‘ї теж мешкали у будиночках поруч. У спілкуванні з ними ми зрозуміли, що відпочинку вони не мають ніколи, тож обов’язково вирішили передбачити його разом із дітьми. Спочатку ми планували, що в кожну зміну відпочиватимуть ДБСТ з однієї з прифронтових та деокупованих областей. Та, коли на Херсонщині сталося лихо, сформували зміни насамперед для сімей звідти та з Миколаївщини.
⛰До кінця літа плануємо оздоровити у Карпатах близько 1200 дітей із подібних великих прийомних родин. Тут уже відпочили понад 500 дітей з батьками. Бо ж не тільки Овчаренки пережили неймовірно складні півтора року повномасштабної війни. ДБСТ по всій країні зіткнулися з неймовірними труднощами, дехто на межі фізичного виживання. І підтримати їх у побуті, дати можливість бодай тиждень-два відпочити – пріоритетне завдання зараз для моєї Фундації.
❤327👍28😢1
34-річна Альона з Черкащини пересувається на кріслі колісному, бо з дитинства має інвалідність. Але жінка – мама трьох дітей і сама веде господарство в приватному будинку. Альона давно мріяла керувати автомобілем, і ось тепер зможе й це.
33-річна Людмила з Вінниччини була на пасажирському сидінні, коли втратила руку в ДТП. Щоб позбутися автострахів, працює із психологом та… вчиться кермувати!
35-річний Віталій із Київщини отримав травму спинного мозку ще у 2007-му. Відтоді на кріслі колісному, але водночас допомагає іншим, очолюючи ГО «Група активної реабілітації». Важко пережив окупацію в Бучі. А тепер втілює мрію: вчиться водити автівку.
🚘 Усі перелічені (і не лише вони) просто зараз стають водіями завдяки флагманському проєкту МВС «Автошколи для осіб з інвалідністю», який ми презентували сьогодні.
👉 Це частина ініціативи «Без бар’єрів» і саме та дієва безбар’єрність, яку наша країна зобов’язалася втілювати ще до російського вторгнення: рівні можливості, комфорт і зручність для всіх українців у всіх сферах.
В автошколах для осіб з інвалідністю можна опанувати автотранспорт категорії В й ручне керування автівкою, навчаючись в інклюзивних групах, індивідуально, дистанційно, за зручним графіком. Зараз теоретичні та практичні курси в адаптованих автошколах проходять перші 22 учня, один уже отримав посвідчення водія.
📍Найближчу з п’яти адаптованих автошкіл (у Києві, Кам’янці-Подільському, Кропивницькому, Львові та Дніпрі) можна знайти на сайті МВС.
Важко переоцінити цей проєкт нині, коли через російські атаки людей з інвалідністю в нас стрімко більшає щодня – молодих, активних, сповнених планів. Але всі ці люди обов’язково втілять задумане й реалізуються в Україні, упевнено керуючи не лише автівкою, але й власним майбутнім.
33-річна Людмила з Вінниччини була на пасажирському сидінні, коли втратила руку в ДТП. Щоб позбутися автострахів, працює із психологом та… вчиться кермувати!
35-річний Віталій із Київщини отримав травму спинного мозку ще у 2007-му. Відтоді на кріслі колісному, але водночас допомагає іншим, очолюючи ГО «Група активної реабілітації». Важко пережив окупацію в Бучі. А тепер втілює мрію: вчиться водити автівку.
🚘 Усі перелічені (і не лише вони) просто зараз стають водіями завдяки флагманському проєкту МВС «Автошколи для осіб з інвалідністю», який ми презентували сьогодні.
👉 Це частина ініціативи «Без бар’єрів» і саме та дієва безбар’єрність, яку наша країна зобов’язалася втілювати ще до російського вторгнення: рівні можливості, комфорт і зручність для всіх українців у всіх сферах.
В автошколах для осіб з інвалідністю можна опанувати автотранспорт категорії В й ручне керування автівкою, навчаючись в інклюзивних групах, індивідуально, дистанційно, за зручним графіком. Зараз теоретичні та практичні курси в адаптованих автошколах проходять перші 22 учня, один уже отримав посвідчення водія.
📍Найближчу з п’яти адаптованих автошкіл (у Києві, Кам’янці-Подільському, Кропивницькому, Львові та Дніпрі) можна знайти на сайті МВС.
Важко переоцінити цей проєкт нині, коли через російські атаки людей з інвалідністю в нас стрімко більшає щодня – молодих, активних, сповнених планів. Але всі ці люди обов’язково втілять задумане й реалізуються в Україні, упевнено керуючи не лише автівкою, але й власним майбутнім.
❤348👍48😢1
Олена Зеленська | Olena Zelenska
Photo
Сьогодні хочу познайомити вас із Сергієм Тітаренком – колишнім штурманом військового вертольота, майором ЗСУ. Нині ж він – психолог, який опікується ментальною реабілітацією наших захисників та захисниць.
Це історія про людину, що навчилася долати суттєві фізичні та психологічні бар‘єри — і при цьому має наскільки вражаючу силу духу, що тепер рятує побратимів та посестер від «пекла» в їх голові. Бо сам уже його здолав.
Дев'ять років тому, під час виконання бойового завдання, ворог поцілив у вертоліт Сергія, той упав з висоти у сто метрів та загорівся. Сергій зламав хребет, далі були численні операції та довготривале відновлення. Отримав інвалідність, наразі пересувається на кріслі колісному.
На власному досвіді Сергій зрозумів, що шлях повернення до цивільного життя іноді буває навіть важчим, ніж долати ворога на фронті. Тому опанував професію психолога, аби допомагати у цьому військовим.
Він впевнений: фізична та ментальна реабілітація повинні відбуватися паралельно. Більш того, психологічна підготовка має бути ще на етапі до початку бойових дій. Головним своїм завданням вважає переконати військових не нехтувати зверненням до фахівців. На цих же принципах ми постійно наголошуємо, реалізуючи Всеукраїнську програму ментального здоров’я.
👉 Прийти на прийом до психолога – це не прояв слабкості, це прояв сили, запевняє Сергій. Колишній майор ЗСУ Тітаренко сповідує концепцію: свій до свого по своє. Своїх пацієнтів у реабілітаційному центрі «Галичина» він консультує у форматі «рівний-рівному».
«Моє завдання навчити ветеранів ідентифікувати та приймати себе нового. Це складно, але своїм досвідом, власним прикладом я показую: це можливо та необхідно робити. Хлопці та дівчата, які пройшли війну, мають розуміти, що ментальне здоров'я не менш важливе, ніж фізичне», – каже Сергій Тітаренко.
Не здаватися, використовувати всі можливості, об'єднуватись, ділитись одне з одним. Це головні засади успішної реабілітації, впевнений Сергій. Захоплююсь його позицією та вірю: кожна така людина своїм прикладом здатна змінити життя не лише військових — тисяч українців, що почують його історію 🇺🇦
Це історія про людину, що навчилася долати суттєві фізичні та психологічні бар‘єри — і при цьому має наскільки вражаючу силу духу, що тепер рятує побратимів та посестер від «пекла» в їх голові. Бо сам уже його здолав.
Дев'ять років тому, під час виконання бойового завдання, ворог поцілив у вертоліт Сергія, той упав з висоти у сто метрів та загорівся. Сергій зламав хребет, далі були численні операції та довготривале відновлення. Отримав інвалідність, наразі пересувається на кріслі колісному.
На власному досвіді Сергій зрозумів, що шлях повернення до цивільного життя іноді буває навіть важчим, ніж долати ворога на фронті. Тому опанував професію психолога, аби допомагати у цьому військовим.
Він впевнений: фізична та ментальна реабілітація повинні відбуватися паралельно. Більш того, психологічна підготовка має бути ще на етапі до початку бойових дій. Головним своїм завданням вважає переконати військових не нехтувати зверненням до фахівців. На цих же принципах ми постійно наголошуємо, реалізуючи Всеукраїнську програму ментального здоров’я.
👉 Прийти на прийом до психолога – це не прояв слабкості, це прояв сили, запевняє Сергій. Колишній майор ЗСУ Тітаренко сповідує концепцію: свій до свого по своє. Своїх пацієнтів у реабілітаційному центрі «Галичина» він консультує у форматі «рівний-рівному».
«Моє завдання навчити ветеранів ідентифікувати та приймати себе нового. Це складно, але своїм досвідом, власним прикладом я показую: це можливо та необхідно робити. Хлопці та дівчата, які пройшли війну, мають розуміти, що ментальне здоров'я не менш важливе, ніж фізичне», – каже Сергій Тітаренко.
Не здаватися, використовувати всі можливості, об'єднуватись, ділитись одне з одним. Це головні засади успішної реабілітації, впевнений Сергій. Захоплююсь його позицією та вірю: кожна така людина своїм прикладом здатна змінити життя не лише військових — тисяч українців, що почують його історію 🇺🇦
❤394👍37😢2
«Я сьогодні мов біговий кінь: біжу, але, якщо зупинюся, не факт, що зможу знову набрати темп. Як і всі в Україні, ми біжимо на адреналіні, розуміючи, що немає іншого способу довести справу до логічного завершення» – це відповідь на запитання «Ти як?» від очільника МОЗ Віктора Ляшка. Відверта та чесна відповідь, як, власне, увесь епізод подкасту «Простими словами», який записала редакція «The Village Україна».
🎙Минулого тижня я сама стала гостею цього подкасту, адже нинішній сезон проходить під егідою Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». А тепер усім, кому не байдужа тема психічного добробуту українців, рекомендую випуск із паном Ляшком, який разом із колегами з міністерства є одним із головних драйверів програми.
Це інтерв’ю «без краваток»: воно навіть називається «Чому бути міністром охорони здоров’я часом боляче». Адже Віктор Ляшко розповідає про особистий життєвий досвід, а також порушує теми, які є для суспільства найболючішими. Наприклад, як саме відбувається реформування військово-лікарських комісій, із якими пов’язані непоодинокі випадки приниження гідності бійців, або що робити з недобросовісними психологами й терапевтами, які практикують, не маючи належної освіти.
👉 За словами пана Ляшка, 80% людей можуть самостійно розв’язати психологічні проблеми, якщо мають методики самодіагностики та самодопомоги. Власне, це чи не найперша відповідь на питання, чому реалізація нашої програми ментального здоров’я є такою нагальною. Бо освіта українців, подолання стигми в цій сфері, підготовка якомога ширшого кола фахівців, які виявляли б тривожні симптоми на ранніх етапах, – це те, чим займаємося просто зараз.
✔️Щоденна ранкова пробіжка, спортзал тричі на тиждень, аудіокнижки – простий перелік рутинних справ від міністра охорони здоров’я, який допомагає йому налаштуватися та ефективно виконувати свою роботу. Сподіваюся, цей епізод подкасту, як і його наступні випуски, допоможе вам знайти власну чесну відповідь на питання «Ти як?».
🎙Минулого тижня я сама стала гостею цього подкасту, адже нинішній сезон проходить під егідою Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». А тепер усім, кому не байдужа тема психічного добробуту українців, рекомендую випуск із паном Ляшком, який разом із колегами з міністерства є одним із головних драйверів програми.
Це інтерв’ю «без краваток»: воно навіть називається «Чому бути міністром охорони здоров’я часом боляче». Адже Віктор Ляшко розповідає про особистий життєвий досвід, а також порушує теми, які є для суспільства найболючішими. Наприклад, як саме відбувається реформування військово-лікарських комісій, із якими пов’язані непоодинокі випадки приниження гідності бійців, або що робити з недобросовісними психологами й терапевтами, які практикують, не маючи належної освіти.
👉 За словами пана Ляшка, 80% людей можуть самостійно розв’язати психологічні проблеми, якщо мають методики самодіагностики та самодопомоги. Власне, це чи не найперша відповідь на питання, чому реалізація нашої програми ментального здоров’я є такою нагальною. Бо освіта українців, подолання стигми в цій сфері, підготовка якомога ширшого кола фахівців, які виявляли б тривожні симптоми на ранніх етапах, – це те, чим займаємося просто зараз.
✔️Щоденна ранкова пробіжка, спортзал тричі на тиждень, аудіокнижки – простий перелік рутинних справ від міністра охорони здоров’я, який допомагає йому налаштуватися та ефективно виконувати свою роботу. Сподіваюся, цей епізод подкасту, як і його наступні випуски, допоможе вам знайти власну чесну відповідь на питання «Ти як?».
❤290👍46
Чи може «глянець» під час війни у своїй країні стояти осторонь, продовжуючи працювати, як і раніше, виключно з модною тематикою? Позиція Vogue Ukraine Edition – звісно ж, ні. Нині мета видання – не лише говорити про моду, але й створювати моду на українське у світі, і ця позиція мені надзвичайно імпонує.
📚 Нещодавно видання презентувало книжку «Сучасна українська проза та поезія». До неї увійшли нові твори 18 письменників і письменниць, написані українською та перекладені англійською мовою. Проілюструвала збірку фотографка й художниця українського походження Oлена Ємчук.
Це чудовий спосіб познайомити друзів чи колег за кордоном з українською культурою. Адже всі твори враховують сучасний контекст: частина з них написана до війни, решта – уже в розпал повномасштабного вторгнення. А ще це хороший варіант для тих, хто хоче відкрити для себе нових авторів у форматі коротких творів, щоб потім зануритися в чиюсь творчість глибше.
👉До речі, книжка має й благодійну мету: частину коштів від продажу спрямують на реабілітацію жінок-військових, якими опікується ГО «Жіночий ветеранський рух».
🇺🇦 Українська література, безперечно, збагачує світову культуру. Тож, коли «глянець» зі світовим ім’ям дає їй майданчик для спілкування з читачами, це означає, що Україну чутимуть і розумітимуть іще більше людей.
Говорити зі світом мовою мистецтва навіть під час жорстокої, не нами спровокованої війни означає говорити мовою гуманізму. І це те, що кардинально відрізняє нас від нападника.
📚 Нещодавно видання презентувало книжку «Сучасна українська проза та поезія». До неї увійшли нові твори 18 письменників і письменниць, написані українською та перекладені англійською мовою. Проілюструвала збірку фотографка й художниця українського походження Oлена Ємчук.
Це чудовий спосіб познайомити друзів чи колег за кордоном з українською культурою. Адже всі твори враховують сучасний контекст: частина з них написана до війни, решта – уже в розпал повномасштабного вторгнення. А ще це хороший варіант для тих, хто хоче відкрити для себе нових авторів у форматі коротких творів, щоб потім зануритися в чиюсь творчість глибше.
👉До речі, книжка має й благодійну мету: частину коштів від продажу спрямують на реабілітацію жінок-військових, якими опікується ГО «Жіночий ветеранський рух».
🇺🇦 Українська література, безперечно, збагачує світову культуру. Тож, коли «глянець» зі світовим ім’ям дає їй майданчик для спілкування з читачами, це означає, що Україну чутимуть і розумітимуть іще більше людей.
Говорити зі світом мовою мистецтва навіть під час жорстокої, не нами спровокованої війни означає говорити мовою гуманізму. І це те, що кардинально відрізняє нас від нападника.
❤348👍38