💬 «Коли надто багато страшних подій тривають так довго, у декого можуть опускатися руки, з’являтися відчуття безсилля, неможливості змінити ситуацію на краще. Така втрата надії може бути дуже небезпечним моментом для суспільства. Тому важливо продовжувати робити те, що нам під силу, щоб зберегти відчуття власної спроможності. І не припиняти контакту з іншими людьми, долучатися до спільних дій».
🎙 Таку формулу стійкості вивів Бессел ван дер Колк – психіатр зі світовим ім’ям, який майже 50 років вивчає травму. Він став гостем другого епізоду сезону «Наука стійкості» подкасту «Простими словами» від The Village Україна, що виходить у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».
❕ Не кожна жахлива подія призводить до психологічної травми. Але якщо людина відчуває безпорадність, якщо світ навколо її не підтримує, може відбутися сильна травматизація, каже науковець.
🫂 Окрім маленьких кроків, що наповнюють життя сенсом, як-от волонтерство чи піклування про когось, автор радить шукати приклади, що надихають і підтримують. Це і сильні лідери, і люди, які мали схожий досвід. Наважитися говорити про пережите й не ділити травми на «справжні» та «несправжні» – ще один крок, що допоможе відновити стійкість.
🎧 Розмова доступна для прослуховування на всіх подкаст-платформах:
▫️Apple Podcasts - https://apple.co/3I8UKWl
▫️Google Podcasts - https://bit.ly/3T6ybI9
▫️SoundCloud - https://bit.ly/49ouKSG
▫️Spotify - https://spoti.fi/42R7jio
▫️YouTube - https://www.youtube.com/watch?v=m-Do9S4xAaI
🎙 Таку формулу стійкості вивів Бессел ван дер Колк – психіатр зі світовим ім’ям, який майже 50 років вивчає травму. Він став гостем другого епізоду сезону «Наука стійкості» подкасту «Простими словами» від The Village Україна, що виходить у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».
❕ Не кожна жахлива подія призводить до психологічної травми. Але якщо людина відчуває безпорадність, якщо світ навколо її не підтримує, може відбутися сильна травматизація, каже науковець.
🫂 Окрім маленьких кроків, що наповнюють життя сенсом, як-от волонтерство чи піклування про когось, автор радить шукати приклади, що надихають і підтримують. Це і сильні лідери, і люди, які мали схожий досвід. Наважитися говорити про пережите й не ділити травми на «справжні» та «несправжні» – ще один крок, що допоможе відновити стійкість.
🎧 Розмова доступна для прослуховування на всіх подкаст-платформах:
▫️Apple Podcasts - https://apple.co/3I8UKWl
▫️Google Podcasts - https://bit.ly/3T6ybI9
▫️SoundCloud - https://bit.ly/49ouKSG
▫️Spotify - https://spoti.fi/42R7jio
▫️YouTube - https://www.youtube.com/watch?v=m-Do9S4xAaI
❤228👍19
🇺🇦 «Борітеся – поборете!» Скільки разів звучали ці слова? Скільки промовляли їх одне одному українці, щоб підтримати, надихнути, дати надію? І як часто ці рядки затребувані в останні два роки російського вторгнення…
210 років виповнюється сьогодні з дня народження Тараса Шевченка. Не просто письменника – автора, який залишається з читачем на все життя, якого можна відкривати й перевідкривати мірою власного дорослішання чи дорослішання країни.
📃 Сьогодні в Києві вручили Премію імені Тараса Шевченка – найпрестижнішу авторську нагороду країни для літераторів, публіцистів, митців.
За рішенням журі та указом Президента України (традиційна процедура для присудження премії) цього року в неї 11 лауреатів:
📍журналісти Євген Малолєтка, Мстислав Чернов, Василіса Степаненко, які підготували матеріали про облогу Маріуполя та зняли фільм «20 днів у Маріуполі»;
📍творці вистави «Конотопська відьма» – режисер Іван Уривський, художниця-постановниця Тетяна Овсійчук, хормейстерка Сусанна Карпенко;
📍артистка Джамала, композиторка Кармелла Цепколенко та художник Андрій Єрмоленко;
📍поети-військовослужбовці Дмитро Лазуткін і Ярина Чорногуз.
Люди, які в найтяжчі для України часи створюють нові змісти, підносять український голос і тим самим підтримують дух інших.
Ризикну припустити: Шевченкові всі вони точно сподобалися б.
Бо вони борються.
Ми боремося.
І поборемо.
210 років виповнюється сьогодні з дня народження Тараса Шевченка. Не просто письменника – автора, який залишається з читачем на все життя, якого можна відкривати й перевідкривати мірою власного дорослішання чи дорослішання країни.
📃 Сьогодні в Києві вручили Премію імені Тараса Шевченка – найпрестижнішу авторську нагороду країни для літераторів, публіцистів, митців.
За рішенням журі та указом Президента України (традиційна процедура для присудження премії) цього року в неї 11 лауреатів:
📍журналісти Євген Малолєтка, Мстислав Чернов, Василіса Степаненко, які підготували матеріали про облогу Маріуполя та зняли фільм «20 днів у Маріуполі»;
📍творці вистави «Конотопська відьма» – режисер Іван Уривський, художниця-постановниця Тетяна Овсійчук, хормейстерка Сусанна Карпенко;
📍артистка Джамала, композиторка Кармелла Цепколенко та художник Андрій Єрмоленко;
📍поети-військовослужбовці Дмитро Лазуткін і Ярина Чорногуз.
Люди, які в найтяжчі для України часи створюють нові змісти, підносять український голос і тим самим підтримують дух інших.
Ризикну припустити: Шевченкові всі вони точно сподобалися б.
Бо вони борються.
Ми боремося.
І поборемо.
❤299👍17
Разом зі знімальною групою проєкту «Світ навиворіт» і його автором Дмитром Комаровим провели цілий день у дитячому будинку санаторного типу.
📍Нині тут мешкають 44 дитини. Звісно, про них дбають. Однак дітям потрібні батьки – це відчутно одразу. Ті, з ким можна мріяти й відкривати світ. Адже діти, що зростають у дитячому будинку, зазвичай ніде не бувають, не мають змоги обирати навіть такі дрібниці, як сніданок чи улюблена іграшка, – те, з чого складається дитинство.
🧒 На жаль, в українських закладах інтернатного типу досі проживають 27 606 дітей. Більшість із них не сироти – вони мають батьків, які з якихось причин не змогли піклуватися про дітей. І для мене особисто дуже важливо розуміти, чим живуть ці діти, про що мріють, чому потрапили до дитбудинку та як ми вже зараз можемо їм допомогти.
Наприклад, з’ясувалося, що мої нові знайомі – мешканці цього дитбудинку – мріють побачити Київ. Тож моя Фундація організувала для них поїздку до столиці. Дитячі емоції марно описувати – краще побачити в новому випуску програми «Світ навиворіт».
👨👩👧 В кожної дитини має бути родина. Нехай прийомна, але сповнена любові й турботи. Таку мету поставила перед собою Україна. І моя Фундація другий рік поспіль системно підтримує розвиток сімейних форм виховання. Вже надали підтримку кожній третій великій прийомній родині в Україні: від гаджетів до будівельних матеріалів для утеплення дому. Зводимо перші 14 будинків для таких сімей, які втратили дім через війну. Організували відпочинок майже 1500 дітей і батьків із прифронтових громад подалі від війни.
🫂 Ну а поки ще не всі діти мають тих, кого можуть назвати батьками, Фундація, зокрема, візьме менторство над мешканцями цього дитбудинку. Бо добробут українських дітей – це найважливіше, що можемо робити зараз, що насправді може робити кожен дорослий.
📍Нині тут мешкають 44 дитини. Звісно, про них дбають. Однак дітям потрібні батьки – це відчутно одразу. Ті, з ким можна мріяти й відкривати світ. Адже діти, що зростають у дитячому будинку, зазвичай ніде не бувають, не мають змоги обирати навіть такі дрібниці, як сніданок чи улюблена іграшка, – те, з чого складається дитинство.
🧒 На жаль, в українських закладах інтернатного типу досі проживають 27 606 дітей. Більшість із них не сироти – вони мають батьків, які з якихось причин не змогли піклуватися про дітей. І для мене особисто дуже важливо розуміти, чим живуть ці діти, про що мріють, чому потрапили до дитбудинку та як ми вже зараз можемо їм допомогти.
Наприклад, з’ясувалося, що мої нові знайомі – мешканці цього дитбудинку – мріють побачити Київ. Тож моя Фундація організувала для них поїздку до столиці. Дитячі емоції марно описувати – краще побачити в новому випуску програми «Світ навиворіт».
👨👩👧 В кожної дитини має бути родина. Нехай прийомна, але сповнена любові й турботи. Таку мету поставила перед собою Україна. І моя Фундація другий рік поспіль системно підтримує розвиток сімейних форм виховання. Вже надали підтримку кожній третій великій прийомній родині в Україні: від гаджетів до будівельних матеріалів для утеплення дому. Зводимо перші 14 будинків для таких сімей, які втратили дім через війну. Організували відпочинок майже 1500 дітей і батьків із прифронтових громад подалі від війни.
🫂 Ну а поки ще не всі діти мають тих, кого можуть назвати батьками, Фундація, зокрема, візьме менторство над мешканцями цього дитбудинку. Бо добробут українських дітей – це найважливіше, що можемо робити зараз, що насправді може робити кожен дорослий.
❤340👍22😢4
😴 Подбати про сон під час війни – завдання із зірочкою в умовах постійного стресу та повітряних тривог. Однак це необхідний мінімум турботи про себе, адже розлади сну безпосередньо впливають на якість нашого життя та здоров’я.
🎙 Про те, як налагодити сон в умовах сьогодення, – інтерв’ю з доктором медичних наук і психотерапевтом Олегом Чабаном. Його співрозмовниця – медична експертка ЮНІСЕФ Катерина Булавінова.
Як готуватися до сну вдень та чи можна компенсувати недосип, про мелатонін та снодійні, про наслідки розладів сну та до кого з цим звертатися – певна, більшість із нас знайдуть у цьому інтерв’ю корисне для себе.
📴 Перша порада пана Чабана, актуальна для кожної сучасної людини, – просто на деякий час відкласти телефон.
💭 «Ми всі живемо в екрані, у нас дуже багато екранного часу! А екранний час автоматично порушує сон. Тому потрібно регулярно давати собі спокій від гаджетів. Також допомагають прогулянки, помірна фізична активність. І головне – це спілкування. Родини, де люди спілкуються одне з одним, стають дефіцитом. Розмовляйте, вислухайте іншого: розмову теж можна назвати психотерапевтичною розрядкою. Коли ми допомагаємо іншим, кожному з нас стає легше».
🎙 Про те, як налагодити сон в умовах сьогодення, – інтерв’ю з доктором медичних наук і психотерапевтом Олегом Чабаном. Його співрозмовниця – медична експертка ЮНІСЕФ Катерина Булавінова.
Як готуватися до сну вдень та чи можна компенсувати недосип, про мелатонін та снодійні, про наслідки розладів сну та до кого з цим звертатися – певна, більшість із нас знайдуть у цьому інтерв’ю корисне для себе.
📴 Перша порада пана Чабана, актуальна для кожної сучасної людини, – просто на деякий час відкласти телефон.
💭 «Ми всі живемо в екрані, у нас дуже багато екранного часу! А екранний час автоматично порушує сон. Тому потрібно регулярно давати собі спокій від гаджетів. Також допомагають прогулянки, помірна фізична активність. І головне – це спілкування. Родини, де люди спілкуються одне з одним, стають дефіцитом. Розмовляйте, вислухайте іншого: розмову теж можна назвати психотерапевтичною розрядкою. Коли ми допомагаємо іншим, кожному з нас стає легше».
❤249👍26