Побувала сьогодні в Центрі захисту прав дитини – провела тут зустріч із Генеральною секретаркою Ради Європи Марією Пейчинович-Бурич і міністеркою закордонних справ, освіти та спорту Ліхтенштейну Домінік Гаслер.

Обговорювали повернення українських дітей, яких викрадає Росія. Наголосила: маємо тиснути на агресора, щоб якнайшвидше повернути додому депортованих дітей. А ще – шукати інструменти, які зупинили б цей злочин.

Адже кількість викрадених зростає, Росія відчуває безкарність. І лише спільно можемо це припинити.

Це пані Марія Чернуха, жителька селища Лісне, що на Харківщині. Їй 78 років, і нещодавно жінка вперше в житті відвідала психолога.

Її історія, на жаль, дуже типова для людей старшого віку з прифронтових регіонів України, однак має абсолютно нетипове закінчення. І для мене важливо поділитися нею.

Пані Марія жила за 20 кілометрів від кордону з ворогом. Майже місяць вона ховалася в підвалі, потім зважилася переїхати до Харкова. Жінка була врятована, але геть розгублена, дезорієнтована на новому місці, перебувала у стані повної безнадії.

Однак пані Марії пощастило потрапити до психолога та вчасно отримати підтримку.

💭 «Раніше, коли приходила до лікарні, бачила табличку «Психолог» і думала, що ніколи до нього не піду: Боже збав. А коли пішла, то забула за ці «бахи», обстріли. Ми настільки глибоко розмовляли, що багато що в мене залишилося позаду, я відчула полегшення», – зізнається жінка.

🤸🏼‍♂️ Тепер вона щодня робить руханку й виконує дихальні вправи з «Аптечки самодопомоги» – навіть пробувала стояти на голові! Але ключова терапія в іншому: за порадою психологині вона веде щоденник, у який записує свої мрії та причини радіти життю.

Щоб зустріч із психологом була не щасливим випадком, як для пані Марії, а повсюдною та доступною послугою для всіх, хто її потребує, у Валківській і Кегичівській громадах Харківської області в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» запрацювали перші Центри життєстійкості.

👩‍💻 Тут є і психолог, і патронажні сестри, і фахівець по роботі з ветеранами, і соціальний працівник. Додатково пропонуватимуть й інші послуги, наприклад денний догляд за дітьми з інвалідністю.

🫂 Головне завдання центрів – створити середовище, у якому кожен зможе отримати підтримку в кризових ситуаціях, навчитися давати раду стресу, покращити стосунки в родині та, зрештою, якісно й корисно провести час. Сподіваюся, саме тут, у громадах, формуватиметься культура піклування про ментальне здоров’я.

Центри відкрито завдяки зусиллям Харківської обласної військової адміністрації, місцевих громад, Координаційного центру з психічного здоров’я КМУ за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) як пріоритетний проєкт Міністерства соціальної політики України в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».

🦽 Людині з дитячим візочком або на кріслі колісному легше піднятися пандусом. Людина з протезом нижніх кінцівок, імовірніше, обере сходи.

І коли ми проєктуємо простір з нуля, не можна віддати перевагу чомусь одному. Сходи обов’язково мають дублюватися пандусом і навпаки. Якщо це вхідна група, найкращий варіант – вхід у нуль.

Гнучкість у користуванні – один із базових принципів, на яких ґрунтується універсальний дизайн.

👉 Як спростити вже спроєктовані простори з урахуванням норм доступності, щоб світ став зручним для всіх. Як іще на етапі планування будівництва знайти ідеальні рішення, що не потребуватимуть адаптації чи розумних пристосувань. Саме про це йдеться в Альбомі безбар’єрних рішень, де викладена нова філософія створення дружнього міського середовища.

📍 Мандрівник із багажем на колесах буде вдячний, якщо на пішохідному переході не доведеться долати бордюри, адже про їхнє зведення до рівня дороги завчасно подбали. Це – яскравий приклад рівноправного використання простору.

📍 Стійка рецепції з різною висотою – зручне рішення і для дорослого, якому необхідно стоячи підписати папери, і для дитини, якій цікаво все бачити, і для людини на кріслі колісному, яка може комфортно спілкуватися з фахівцем.

📍 Сенсорні кнопки виклику ліфта не потребують докладання фізичних зусиль. А універсальні позначки зі стрілками дадуть змогу потрапити на верхній або нижній поверх кожній людині, незалежно від віку, досвіду чи знання мови.

📖 Розробляючи концепцію універсального дизайну, фахівці прагнули наблизитися до архітектурних рішень, які про доступність, безпечність та комфорт для більшості членів суспільства. А в найширшому сенсі – про бажання побудувати світ, у якому всі люди почуватимуться вдома.

40 % українців за останні пів року відчували потребу в психологічній допомозі. І лише 8 % зверталися по неї до фахівця.

📊 Такими є результати третьої хвилі соціологічного дослідження, яке компанія Gradus Research провела в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».

Здавалося б, 8 % – це дуже мало. Однак на все треба дивитися в порівнянні. Адже ще пів року тому цей показник був на 2 відсоткових пункти нижчий. Тому зростання, яке маємо нині, надзвичайно вагомий результат у масштабах суспільства, яке взагалі не мало культури звернення по психологічну допомогу.

👉 Важливо, що в дослідженні проаналізовано бар’єри, які заважають людям піти до фахівця. Наприклад, 29 % опитаних не вважають свої проблеми достатніми для звернення, ще 25 % упевнені, що можуть впоратися самостійно.

А от 23 % опитаних переконані, що це дорого. Тож завдяки дослідженню ми бачимо: треба докладати ще більше зусиль для інформування населення. Щоб люди знали: послуга з ментального здоров’я може бути безоплатною, а отримати її можна насамперед у свого сімейного лікаря.

👍🏻 До речі, у цій царині теж маємо хороший результат. Опитування свідчить, що довіра українців до сімейних лікарів саме в контексті турботи про ментальне здоров’я зросла: з 12 % до 16 % за пів року. Найбільше таким фахівцям довіряють люди старшого віку. І це тішить, адже ніколи не пізно почати дбати про свій психоемоційний стан.

Це важливе дослідження, на яке спираємося, розбудовуючи послуги в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». Бо звернень жінок до фахівців фіксуємо значно більше, ніж чоловічих, а отже, маємо посилити комунікацію. Бо бачимо: треба приділити ще більше уваги молоді, яка виявилася найвразливішою до стресу.

Та головне, розуміємо, як діяти заради стійкості суспільства загалом і кожної людини зокрема. І працюємо заради цього.