Олена Зеленська | Olena Zelenska
Photo
🇫🇷 Мер Парижа Анн Ідальго – одна з тих закордонних посадовців, які першими відвідали Бучу та Бородянку одразу після деокупації, у квітні 2022 року. А Париж, який вона очолює, за всю його гуманітарну й соціальну допомогу Україні та українцям у 2023-му отримав від Президента України відзнаку «Місто-рятівник».
📍Сьогодні пані Ідальго в Києві вже вчетверте, напередодні другої річниці деокупації наших північних регіонів – Київської, Чернігівської, Сумської областей. Надзвичайно важливі й водночас болючі дати для кожного українця. Адже саме два роки тому весь світ дізнався про жахи Бучі, Ірпеня, Бородянки, села Ягідного.
🤝 Подякувала меру Парижа, її місту, всім парижанам за те, що ці непрості два роки вони з нами, за їхню солідарність і рішучість у підтримці України.
Лише торік мерії округів французької столиці організували відпочинок для понад 300 українських дітей із постраждалих від російської окупації міст. Париж забезпечив прихисток і дав змогу працювати кільком українським артистичним колективам, зокрема трупі Kyiv City Ballet. Особливо вдячна мерії за рішення підтримати ідею проведення в Парижі напередодні Олімпійських і Паралімпійських ігор концерту Ukrainian Freedom Orchestra.
🗓 Попереду нова співпраця, адже цьогоріч Париж приймає Олімпійські ігри – 2024. Цінуємо принципову позицію пані Ідальго: жодних російських і білоруських спортсменів на іграх, навіть під нейтральними прапорами.
Натомість французька столиця готується стати найзручнішим містом для спортсменів і глядачів з інвалідністю. Пані мер розповіла: для цього переобладнують цілі квартали й транспортні лінії, будують інклюзивні спортивні майданчики, щоб зробити щоденний спорт доступним для всіх.
👌 Важливий досвід для України, у якій втілюємо Національну стратегію безбар’єрності. Сьогодні обговорили нашу співпрацю, зокрема можливість для української делегації відвідати Париж, щоб перейняти досвід колег. Наші люди з інвалідністю, які отримали її через війну чи інші життєві обставини, повинні мати всі можливості для повноцінного життя. Бо лише тоді матиме повноцінне життя й усе суспільство.
📍Сьогодні пані Ідальго в Києві вже вчетверте, напередодні другої річниці деокупації наших північних регіонів – Київської, Чернігівської, Сумської областей. Надзвичайно важливі й водночас болючі дати для кожного українця. Адже саме два роки тому весь світ дізнався про жахи Бучі, Ірпеня, Бородянки, села Ягідного.
🤝 Подякувала меру Парижа, її місту, всім парижанам за те, що ці непрості два роки вони з нами, за їхню солідарність і рішучість у підтримці України.
Лише торік мерії округів французької столиці організували відпочинок для понад 300 українських дітей із постраждалих від російської окупації міст. Париж забезпечив прихисток і дав змогу працювати кільком українським артистичним колективам, зокрема трупі Kyiv City Ballet. Особливо вдячна мерії за рішення підтримати ідею проведення в Парижі напередодні Олімпійських і Паралімпійських ігор концерту Ukrainian Freedom Orchestra.
🗓 Попереду нова співпраця, адже цьогоріч Париж приймає Олімпійські ігри – 2024. Цінуємо принципову позицію пані Ідальго: жодних російських і білоруських спортсменів на іграх, навіть під нейтральними прапорами.
Натомість французька столиця готується стати найзручнішим містом для спортсменів і глядачів з інвалідністю. Пані мер розповіла: для цього переобладнують цілі квартали й транспортні лінії, будують інклюзивні спортивні майданчики, щоб зробити щоденний спорт доступним для всіх.
👌 Важливий досвід для України, у якій втілюємо Національну стратегію безбар’єрності. Сьогодні обговорили нашу співпрацю, зокрема можливість для української делегації відвідати Париж, щоб перейняти досвід колег. Наші люди з інвалідністю, які отримали її через війну чи інші життєві обставини, повинні мати всі можливості для повноцінного життя. Бо лише тоді матиме повноцінне життя й усе суспільство.
❤255👍17
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🇺🇦🇫🇷 Сьогодні разом з уповноваженою Президента з питань безбар’єрності Тетяною Ломакіною зустрілася з мером Парижа Анн Ідальго. Під час мого останнього візиту до Франції пані Ідальго розповіла, що напередодні Олімпійських ігор частина мікрорайонів Парижа стане безбар’єрною. Тож сьогодні рада була продовжити обговорення цієї важливої для України теми.
❤316👍18
🧑💻В одному з обласних центрів зайнятості, який відвідала нещодавно, встановили підйомник, щоб до закладу могли потрапити люди на кріслах колісних. От тільки, щоб скористатися ним, треба натиснути кнопку й чекати, коли хтось спуститься і «дасть добро». Уявіть, як це – стояти під дощем, снігом чи сонцем, щоб тобі «погодили» можливість скористатися твоїми ж законними правами?
А є ще «цікавіші» рішення, про які розповідають самі люди з інвалідністю, як-от кнопка виклику допомоги, розміщена взагалі за сходами. Тобто людина на кріслі колісному її просто не дістанеться.
📍 Сьогодні на засіданні Ради безбар’єрності під головуванням Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, за участі уряду, комітетів Верховної Ради, представників ООН, Ради Європи, ВООЗ, USAID й інших міжнародних організацій в Україні, посольств і місцевих адміністрацій говорила саме про це. Ця умовна кнопка виклику має посісти особливе місце в уяві кожного як метафора псевдодопомоги. Кожне своє починання треба перевіряти нею: чи можна цим реально скористатись, або ж це фейкове рішення, до якого не дотягнутися.
👉 Нагадаю, коли ми підводили минулорого разу підсумки року, то відзначили тривожну цифру: для 50 % нашого суспільства люди з інвалідністю залишаються невидимими. Про те, що бачать їх у громадських місцях, каже лише чверть опитаних. А насправді людей з інвалідністю лише офіційно 3 мільйони. І ще близько 300 тисяч додалося за два роки ворожого вторгнення. Соціальна невидимість завжди має лише одну причину: брак можливостей.
Тому кожен новий проєкт у сфері безбар’єрності має примножувати можливості. Відкривати, а не закривати. Робити видимими людей через їхні потреби.
📑 Не маємо часу на формальні рішення. Нас і так щодня намагаються знищити. Ми повинні навчитися зберігати й цінувати кожного жителя країни. Лише це шлях до спільного самозбереження й виживання.
А є ще «цікавіші» рішення, про які розповідають самі люди з інвалідністю, як-от кнопка виклику допомоги, розміщена взагалі за сходами. Тобто людина на кріслі колісному її просто не дістанеться.
📍 Сьогодні на засіданні Ради безбар’єрності під головуванням Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, за участі уряду, комітетів Верховної Ради, представників ООН, Ради Європи, ВООЗ, USAID й інших міжнародних організацій в Україні, посольств і місцевих адміністрацій говорила саме про це. Ця умовна кнопка виклику має посісти особливе місце в уяві кожного як метафора псевдодопомоги. Кожне своє починання треба перевіряти нею: чи можна цим реально скористатись, або ж це фейкове рішення, до якого не дотягнутися.
👉 Нагадаю, коли ми підводили минулорого разу підсумки року, то відзначили тривожну цифру: для 50 % нашого суспільства люди з інвалідністю залишаються невидимими. Про те, що бачать їх у громадських місцях, каже лише чверть опитаних. А насправді людей з інвалідністю лише офіційно 3 мільйони. І ще близько 300 тисяч додалося за два роки ворожого вторгнення. Соціальна невидимість завжди має лише одну причину: брак можливостей.
Тому кожен новий проєкт у сфері безбар’єрності має примножувати можливості. Відкривати, а не закривати. Робити видимими людей через їхні потреби.
📑 Не маємо часу на формальні рішення. Нас і так щодня намагаються знищити. Ми повинні навчитися зберігати й цінувати кожного жителя країни. Лише це шлях до спільного самозбереження й виживання.
❤213👍10
📄 «Гайд безбар’єрних подій» – так називається проєкт, який презентувала сьогодні на засіданні Ради безбар’єрності під головуванням Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.
На кожному такому зібранні учасники щоразу презентують нові рішення, покликані зробити простір і можливості в Україні більш доступними.
🫂 «Довідник безбар’єрності» – гід із толерантної взаємодії. Він виник як довідник із коректного спілкування з відкритим кодом і поповнюється на тлі ворожого вторгнення. Бо перед усіма нами постають нові життєво важливі питання: як взаємодіяти під час стресу, куди звертатися людям з інвалідністю, як взагалі підтримати одне одного, не спричинивши додаткової травми?
«Гайд безбар’єрних подій» – ще один розділ довідника і реакція на ще один запит.
📍Організатори заходів – конференцій, виставок, будь-яких публічних зустрічей – дуже хочуть бачити серед своїх учасників людей із досвідом війни. Але як організувати це правильно? Ми ніколи не знаємо, хто поруч із нами: що ця людина пережила й що бачила, у якому вона стані зараз. Але можемо заздалегідь створити рішення, які подарують усім гостям приємний досвід. «Гайд безбар’єрних подій» саме про такі рішення, про повагу до досвіду різних учасників.
🦽Він докладно розбирає все, від комунікації до інтер’єру. Бо це теж важливо. Наприклад, гучні звуки, мерехтливе освітлення можуть нагадати багатьом про вибухи, і краще подумати про це заздалегідь.
📖 Зараз «Гайд безбар’єрних подій» існує як розділ довідника. У вигляді книги його сьогодні отримали учасники Ради безбар’єрності. Сподіваюся, Міністерство культури та інформаційної політики розповсюдить його у вигляді рекомендацій для креативної індустрії.
Одне з визначень безбар’єрності – це коли зручно всім без винятку. Думаю, воно могло б бути основним принципом на рівні держави і суспільства. Бо люди з досвідом війни – це нині всі ми. Ось чому безбар’єрні події та взагалі безбар’єрне життя потрібні всім нам.
На кожному такому зібранні учасники щоразу презентують нові рішення, покликані зробити простір і можливості в Україні більш доступними.
🫂 «Довідник безбар’єрності» – гід із толерантної взаємодії. Він виник як довідник із коректного спілкування з відкритим кодом і поповнюється на тлі ворожого вторгнення. Бо перед усіма нами постають нові життєво важливі питання: як взаємодіяти під час стресу, куди звертатися людям з інвалідністю, як взагалі підтримати одне одного, не спричинивши додаткової травми?
«Гайд безбар’єрних подій» – ще один розділ довідника і реакція на ще один запит.
📍Організатори заходів – конференцій, виставок, будь-яких публічних зустрічей – дуже хочуть бачити серед своїх учасників людей із досвідом війни. Але як організувати це правильно? Ми ніколи не знаємо, хто поруч із нами: що ця людина пережила й що бачила, у якому вона стані зараз. Але можемо заздалегідь створити рішення, які подарують усім гостям приємний досвід. «Гайд безбар’єрних подій» саме про такі рішення, про повагу до досвіду різних учасників.
🦽Він докладно розбирає все, від комунікації до інтер’єру. Бо це теж важливо. Наприклад, гучні звуки, мерехтливе освітлення можуть нагадати багатьом про вибухи, і краще подумати про це заздалегідь.
📖 Зараз «Гайд безбар’єрних подій» існує як розділ довідника. У вигляді книги його сьогодні отримали учасники Ради безбар’єрності. Сподіваюся, Міністерство культури та інформаційної політики розповсюдить його у вигляді рекомендацій для креативної індустрії.
Одне з визначень безбар’єрності – це коли зручно всім без винятку. Думаю, воно могло б бути основним принципом на рівні держави і суспільства. Бо люди з досвідом війни – це нині всі ми. Ось чому безбар’єрні події та взагалі безбар’єрне життя потрібні всім нам.
❤209👍22