🧑‍💻В одному з обласних центрів зайнятості, який відвідала нещодавно, встановили підйомник, щоб до закладу могли потрапити люди на кріслах колісних. От тільки, щоб скористатися ним, треба натиснути кнопку й чекати, коли хтось спуститься і «дасть добро». Уявіть, як це – стояти під дощем, снігом чи сонцем, щоб тобі «погодили» можливість скористатися твоїми ж законними правами?

А є ще «цікавіші» рішення, про які розповідають самі люди з інвалідністю, як-от кнопка виклику допомоги, розміщена взагалі за сходами. Тобто людина на кріслі колісному її просто не дістанеться.

📍 Сьогодні на засіданні Ради безбар’єрності під головуванням Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, за участі уряду, комітетів Верховної Ради, представників ООН, Ради Європи, ВООЗ, USAID й інших міжнародних організацій в Україні, посольств і місцевих адміністрацій говорила саме про це. Ця умовна кнопка виклику має посісти особливе місце в уяві кожного як метафора псевдодопомоги. Кожне своє починання треба перевіряти нею: чи можна цим реально скористатись, або ж це фейкове рішення, до якого не дотягнутися.

👉 Нагадаю, коли ми підводили минулорого разу підсумки року, то відзначили тривожну цифру: для 50 % нашого суспільства люди з інвалідністю залишаються невидимими. Про те, що бачать їх у громадських місцях, каже лише чверть опитаних. А насправді людей з інвалідністю лише офіційно 3 мільйони. І ще близько 300 тисяч додалося за два роки ворожого вторгнення. Соціальна невидимість завжди має лише одну причину: брак можливостей.

Тому кожен новий проєкт у сфері безбар’єрності має примножувати можливості. Відкривати, а не закривати. Робити видимими людей через їхні потреби.

📑 Не маємо часу на формальні рішення. Нас і так щодня намагаються знищити. Ми повинні навчитися зберігати й цінувати кожного жителя країни. Лише це шлях до спільного самозбереження й виживання.

📄 «Гайд безбар’єрних подій» – так називається проєкт, який презентувала сьогодні на засіданні Ради безбар’єрності під головуванням Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.

На кожному такому зібранні учасники щоразу презентують нові рішення, покликані зробити простір і можливості в Україні більш доступними.

🫂 «Довідник безбар’єрності» – гід із толерантної взаємодії. Він виник як довідник із коректного спілкування з відкритим кодом і поповнюється на тлі ворожого вторгнення. Бо перед усіма нами постають нові життєво важливі питання: як взаємодіяти під час стресу, куди звертатися людям з інвалідністю, як взагалі підтримати одне одного, не спричинивши додаткової травми?

«Гайд безбар’єрних подій» – ще один розділ довідника і реакція на ще один запит.

📍Організатори заходів – конференцій, виставок, будь-яких публічних зустрічей – дуже хочуть бачити серед своїх учасників людей із досвідом війни. Але як організувати це правильно? Ми ніколи не знаємо, хто поруч із нами: що ця людина пережила й що бачила, у якому вона стані зараз. Але можемо заздалегідь створити рішення, які подарують усім гостям приємний досвід. «Гайд безбар’єрних подій» саме про такі рішення, про повагу до досвіду різних учасників.

🦽Він докладно розбирає все, від комунікації до інтер’єру. Бо це теж важливо. Наприклад, гучні звуки, мерехтливе освітлення можуть нагадати багатьом про вибухи, і краще подумати про це заздалегідь.

📖 Зараз «Гайд безбар’єрних подій» існує як розділ довідника. У вигляді книги його сьогодні отримали учасники Ради безбар’єрності. Сподіваюся, Міністерство культури та інформаційної політики розповсюдить його у вигляді рекомендацій для креативної індустрії.

Одне з визначень безбар’єрності – це коли зручно всім без винятку. Думаю, воно могло б бути основним принципом на рівні держави і суспільства. Бо люди з досвідом війни – це нині всі ми. Ось чому безбар’єрні події та взагалі безбар’єрне життя потрібні всім нам.