🇷🇸 Розпочала візит до Сербії на запрошення дружини Президента країни Тамари Вучич. Братиму участь у конференції щодо ментального здоров’я.

Наша взаємодія набагато ширша й триває вже декілька років. Як активна учасниця Саміту перших леді та джентльменів, пані Вучич дотримується головного принципу нашої спільноти: навіть м’яка сила повинна бути дієвою, особливо коли йдеться про порятунок життів і відновлення справедливості.

🚑 Наприклад, саме завдяки нашим домовленостям Сербія надала Україні автомобілі швидкої допомоги – вони прибули у перший рік вторгнення, коли швидких особливо бракувало, і передані Харківському та Черкаському центрам екстреної медичної допомоги.

📚 Разом із першою леді Сербії, міністрами закордонних справ двох країн – Дмитром Кулебою і Марко Джуричем – відкрили українську книжкову поличку в бібліотеці Белграда – нове представництво проєкту культурної дипломатії, який налічує вже 200 поличок і 50 тисяч українських видань у 47 країнах. Це важливий напрям популяризації та ширшого знайомства світу з історичними, літературними, культурними ініціативами про Україну.

Покликання бібліотек і книжок – зберігати знання, культуру, історію. Українська книжкова поличка зберігатиме ще й зв’язок українців, які живуть у Белграді, із домом. Вдячна за реалізацію проєкту Міністерству закордонних справ України, Міністерству культури та інформаційної політики України, Українському інституту та Посольству України в Сербії.

🇺🇦 Вірю, що український спадок оселиться у белградській бібліотеці надовго, щоб розповідати, свідчити про Україну та створювати порозуміння між нашими країнами – міцне й тривале. Україна має збільшувати свою присутність у культурному просторі Балкан і Сербії зокрема. Проєкти культурної дипломатії мають сприяти цьому.

🇷🇸 Одними з перших тут оселилися кельти – заснували місто Сінгідунум. Згодом уже римляни звели своє укріплення приблизно між 6 і 11 роками нашої ери, тобто 2 тисячоліття тому! Фортеця розрослася вмісто, яке після поділу Римської імперії відійшло до Візантії. І невдовзі пережило страшну навалу гунських племен на чолі з Аттілою.

Нові племена, які заселили місто, назвали його Білим – через колір фортеці. Це були серби, і так вони розпочали історію своєї майбутньої столиці – Белграда. Чого тільки не пережило це місто-фортеця: болгарське, візантійське, угорське, турецьке, австрійське володіння, неодноразове руйнування і неодноразову ж відбудову.

📍З 1946 року фортеця, з якої все починалося, пам’ятка особливого значення. У назві вона зберегла турецьку епоху місця – kale (фортеця) і mejdan (поле битви). На щастя, навколо вже давно не битви, а прекрасний однойменний парк Калемегдан.

🎧 Разом із першою леді Сербії Тамарою Вучич, міністрами закордонних справ двох країн – Дмитром Кулебою і Марко Джуричем – та директором Белградської фортеці сьогодні побували в цьому історичному для Сербії місці, щоб відкрити український аудіогід. Це вже 84-й такий гід проєкту з українізації найвідоміших пам’яток світу. А Сербія – вже 45-та країна, де він втілений.

🇺🇦 Рада, що тепер і це стародавнє місце з героїчною історією зможе розповісти про себе українською, зокрема про можливість і неминучість відновлення після руйнувань. І про те, що на всіх місцях битв колись виростуть прекрасні парки – для втіхи й пам’яті своїх вільних народів.

🇺🇦🇷🇸 Цьогоріч виповнюється 30 років із дня встановлення дипломатичних відносин між Україною та Сербією. А відносини ці – багатогранні. Так, наступного року буде вже інша 30-та річниця – співпраці двох провідних ЗВО наших країн: Белградського університету та КНУ ім. Тараса Шевченка.

🧑‍🎓 Сербська мова та література вивчаються в КНУ як окрема спеціалізація, нині у ЗВО 14 студентів-сербістів на різних курсах, і, до речі, скоро стартує новий набір на 2024–2025 навчальний рік.
Тим часом у Белградському університеті працює сектор україністики.

Усі ці роки заклади здійснювали обміни студентами, а кафедра слов’янської філології регулярно отримує в подарунок нові видання сербської літератури від Народної бібліотеки Сербії. І зараз бібліотека КНУ передала низку спеціалізованих наукових видань колегам у Белградському університеті.
До речі, очільники МЗС двох наших країн – випускники саме цих ЗВО.

🤝 Під час візиту до Сербії рада бути присутньою при «народженні» нового співробітництва між нашими університетами – укладенні угоди про дослідження, освіту та культурну співпрацю, яку підписали проректорка Київського національного університету Ксенія Смирнова та ректор Белградського університету Владан Джокич.

👉 Це означає багато нових і важливих кроків. Наприклад, уже є домовленість про взаємне створення науково-освітніх центрів: сербського в Україні та українського в Сербії. Щоб вивчати не лише мови, а й те важливе, без чого їх не зрозуміти, – історію, філософію, культуру.

Університети завжди були осередками прогресу та порозуміння. Нехай так буде й цього разу.

🇺🇦🇷🇸 У 20-х роках XX століття після більшовицького перевороту майже 70 тисяч біженців з України знайшли притулок у Королівстві сербів, хорватів і словенців. Пізніше українці отримали тут офіційний статус національної меншини.

Майже через століття, за переписом уже 2012 року, приблизно 5 тисяч сербських громадян називають себе українцями, ще 15 тисяч – русинами.

🗞 Діє кілька українських громад, газет, журналів, українську мову викладають на відділенні україністики філологічного факультету Белградського університету та факультативно для учнів першого-восьмого класів у сербських школах іще кількох міст.

А в лютому 2021 року в місті Новий Сад навіть було встановлено пам’ятник Тарасу Шевченку.

Із російським вторгненням українців у Сербії вочевидь побільшало.

📍Під час візиту до Белграда рада зустрітися з ними всіма: і зі старими, і з новими представниками української та українсько-русинської громад.
Вони той живий і дієвий місток, який пов’язує наші країни – гуманітарною допомогою, акціями на підтримку України, просто активною громадянською позицією.

🤝 Подякувала за те, що гідно представляють Батьківщину та не втомлюються розповідати про неї в Сербії. Зокрема, про те, що Україна обороняє не лише себе, а й усе, що цінне для будь-якого народу, і сербського зокрема: можливість жити вільно, говорити рідною мовою, бути собою на своїй землі.