🇺🇦🇺🇸 Спалені книжки з друкарні Харкова, зруйновані університети й пам’ятки, понівечені праці та долі вчених і студентів. Це сьогодення української освіти й науки, спричинене російською агресією, показуємо сьогодні у Вашингтоні. Наочно – у вигляді виставок, свідчень – на полях заходу «Українсько-американське партнерство в освіті та науці: сильніші разом», організованого Посольством України у США, Національною академією наук США спільно з Українським інститутом, МЗС України, Ukraine House, Фондом Президента України, МОН України.

Під час війни на винищення й руйнування – а саме таку веде росія – гинуть не лише люди, хоч це й найголовніше. Страждають розвиток і перспективи всього суспільства. Кожен удар по школі, університету, бібліотеці не тільки руйнує, а й відкидає на роки назад.

Але ми давно вирішили: не можемо дозволити собі розкіш чекати перемоги для відбудови. Щоб справді перемогти – передусім у цивілізаційному плані – нам треба відбудовувати життя зараз. Ми хочемо не просто зберегти територію. А зберегти на ній розвиток, науку, культуру.

🤝 Ось чому таке важливе освітнє партнерство між Україною та США. Ми раді можливості побудувати міцніші, прямі мости між нашими школами, університетами, науковими лабораторіями.

Коли питають, чим іще можна допомогти Україні, окрім дуже потрібної нам ППО, моя відповідь – поширенням нашої культури і знань про нас, нашу науку та історію.

🎓 П'ятдесят років тому Український науковий інститут Гарвардського університету став першим закладом, який займався вивченням історії та культури України. Але потім чимало американських університетів наслідували цей приклад, відкриваючи українські курси та стипендії з україністики. Дякую та сподіваюся, що їх буде все більше.

Розуміти Україну зараз – це краще розуміти весь світ. Бо багато українців творили світову й, зокрема, американську науку та культуру – від авіаконструктора Ігоря Сікорського до лауреата Нобелівської премії з економіки Саймона Кузнеця чи одного з діячів голлівудського кінематографа Луїса Барта Маєра, який народився під Києвом і заснував у США Академію кінематографічних мистецтв і наук та компанію Metro-Goldwyn-Mayer.

📚 Поширення знань і правди – це ще одна перемога над агресією, над руйнуванням, над хаосом. Знак для всіх сучасних варварів: людство більше не повернеться назад, у темряву та печери, хоч би як комусь цього хотілося.

🏥 Російська атака на хворих дітей з усієї України, які лікувалися в «Охматдиті», удари загарбника по Київщині, Дніпропетровщині, що забрали життя 44 дорослих і 5 дітей, – на обговоренні у Вашингтоні. На полях саміту НАТО. І на нашій зустрічі з колегами – першими леді та джентльменами світу.

Поки не зупинений агресор, діти в небезпеці. Не лише українські. Всі. Навіть якщо не всі дорослі світу це розуміють. Ми в нашій спільноті розуміємо. Ба більше, багато її учасників уже безпосередньо рятували українських дітей, вивозячи їх у перші місяці навали до своїх країн на лікування.

🇺🇦 Тему четвертого Саміту перших леді та джентльменів, який відбудеться в Києві восени, ще на початку червня ми визначили саме як «Безпека дітей». В усьому світі. Йтиметься про безпеку у воєнній ситуації, у якій, наприклад, опинилася Україна, – коли на дітей полюють воєнні злочинці загарбника. Але й про безпеку в ніби «мирному» житті – у родині, де теж буває місце насильству, у школі, де може спіткати булінг, в інтернеті, де легко зустріти хейт і дезінформацію.

Кожній і кожному з моїх колег – людям з активною громадською позицією – є що сказати з власного професійного, громадського і навіть батьківського досвіду. Кожен обере собі найближчу тему. Але наша спільнота ніколи не обмежується лише словами: у минулі роки на Саміті ми зібрали кошти на швидкі для України, започаткували медичне партнерство між українськими та закордонними кініками. Продовжуємо діяти. Бо найкраща відповідь на атаки, якими нас хочуть зупинити й паралізувати, – дія.

🦼Понад 300 тисяч українців офіційно отримали статус особи з інвалідністю з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Більш як вісім мільйонів громадян України – люди старшого віку та мають відповідні складнощі в повсякденному житті. Ще сім мільйонів українців – це діти, які ще не все можуть.

👉 Виходить, щонайменше третина населення особливо потребує інклюзивного простору та можливостей. Особливо, адже насправді в певний момент життя кожен із нас їх потребує.

Саме тому ще у 2020 році я ініціювала «Велику розмову про безбар’єрність» – це було опитування на державному порталі «Дія», у якому  взяли участь понад 50 тисяч українців. Усе найважливіше врахувала потім державна Стратегія безбар’єрності до 2030 року – дорожня карта зі створення країни, комфортної для всіх. Адже на меті – безбар’єрність в усіх її проявах: фізична, інформаційна, суспільна, цифрова, освітня, економічна.
Тому під час усіх закордонних візитів збираю по світу корисний для втілення стратегії досвід.

🇺🇸 Сьогодні у США – це зустріч з активістами SEEC, організації, яка допомагає людям з інвалідністю самостійно та повноцінно жити в суспільстві – мешкати в окремому житлі, вчитися, працювати, розважатися.

Під час круглого столу з Карен Лі, виконавчою директоркою SEEC, та Керол Бітті, секретаркою з питань інвалідності штату Меріленд, дізналася, як працює мережа помічників, які допомагають людям з інвалідністю впоратися з повсякденними викликами та вселяють віру в себе і свої можливості.

🫂 Україна лише запроваджує проєкти з підтриманого проживання – коли людина з інвалідністю вчиться мешкати окремо. Тож для нас особливо цінні поради в цьому напрямі.

Розповіла про наш український досвід і прагнення створити найкраще середовище для людей будь-якого фізичного стану та віку. Наше суспільство вийде з нав’язаної росією війни більш загартованим, але й більш людяним – бо робимо все для цього.

🇺🇸 Аманда пересувається на кріслі колісному та має декілька непростих діагнозів. Її мама сумнівалася, що донька зможе жити окремо від батьків: «Я завжди вважала, що це можливо лише для людей із менш складними формами інвалідності, але не для таких важкохворих».

Та це виявилося можливим: Аманда переїхала до світлої квартири з двома спальнями у пожвавленому районі міста. У квартирі вона мешкає разом із сусідом свого віку, який також любить парки, кафе та прогулянки.

👥 Жити повноцінно Аманді допомагає Програма спільного проживання від організації SEEC. Завдяки її мережі особистих помічників люди з особливими потребами можуть навчатися, відпочивати, займатися фітнесом, утілювати власні проєкти та всіляко розвиватися у своїй громаді.

Була рада познайомитися з Амандою, її родиною та людьми, які допомагають їй почуватися впевнено, захищено й вільно водночас.

Кожен має на це право. І в Україні, де людей з інвалідністю ще до повномасштабного вторгнення було 300 тисяч, а через російські злочини щодня більшає, маємо створити саме таке інклюзивне суспільство рівних можливостей для всіх.

🇬🇧 Вікторія Стармер – дружина нового Прем’єр-міністра Великої Британії. Кір Стармер обійняв посаду 7 липня, після перемоги Лейбористської партії.

Була рада познайомитися з пані Стармер сьогодні у Вашингтоні, на полях саміту НАТО.

Юристка за освітою, Вікторія Стармер нині працює у сфері охорони здоров’я – опікується питаннями безпечної праці лікарів Національної служби охорони здоров’я Британії.

Тож у нас одразу знайшлося багато спільних тем: саме зараз у Сполученому Королівстві з навчальною поїздкою перебуває команда українських експертів у галузі ментального здоров’я. Вони переймають найкращий британський досвід побудови системи психосоціальної підтримки.

На цю можливість вони чекали давно, адже Британія є батьківщиною фундаментальних підходів у сфері ментального здоров’я, готує надпотужних фахівців, за яких потім конкурують інші країни. З тим, як зараз організована система надання ментальної допомоги, які виклики вона долає, українських фахівців ознайомлять їхні колеги з британської Національної служби охорони здоров'я, Лондонського університету королеви Марії, Королівського коледжу психіатрів.

Дякую Великій Британії за цю можливість!

🔖 Зі свого боку запросила нову колегу до участі в четвертому київському Саміті перших леді та джентльменів, який ми нині активно готуємо. Цього разу він присвячений безпеці дітей – в умовах війни, в родині, у школі, у цифровому просторі.
Впевнена, що пані Стармер, мамі й активній учасниці багатьох шкільних проєктів, буде чим поділитися на наших тематичних панелях. Кожен новий голос збагачує нашу спільноту та зміцнює м’яку силу, за допомогою якої робимо світ кращим.