🇺🇦🇸🇮 Безпрецедентна підтримка протезування та реабілітації у львівському Superhumans Center, відбудова у співпраці із Фундацією Олени Зеленської лікарні в Ізюмі, яку зруйнували окупанти, – усе це допомога Україні від Словенії.

Перший джентльмен Словенії Алеш Мусар – активний учасник Саміту перших леді та джентльменів, який уже вчетверте відбудеться цієї осені в Києві.

Як завжди, наша з колегами мета – порушити тему, актуальну для України та світу. І цього разу йтиметься про, можливо, найважливіше – безпеку дітей в усіх її вимірах, починаючи з воєнних загроз і насильства в родині й закінчуючи шкільним булінгом.

📱А оскільки доктор філософії Мусар давно цікавиться ще й захистом від дезінформації в сучасному суспільстві, то долучиться до панелі «Безпека молодого покоління у віртуальному вимірі». На ній обговоримо всі загрози, які чекають на дітей в інтернеті, та способи їх подолання.

Одна з навичок ментальної самооборони, яку має опанувати молодь України та світу, – відрізняти правду від брехні та протистояти маніпуляціям. Сподіваюся, саміт, як завжди, запропонує світові дієві відповіді на ці непрості питання.

Маленького хлопчика на ім’я Матвій колись не хотіли брати до жодного літнього табору через його складні діагнози. Зіткнувшись із таким ставленням, мама Олеся Яскевич, засновниця ГО «Бачити серцем», не опустила рук: вона вирішила організувати простір, де дітей не ділять за медичними діагнозами, а де просто,цікаво та дружньо всім без винятку.

📍Так у Києві, на теренах Новопечерської школи з’явився «Космотабір: простір для всіх». З 2016-го в ньому побувала майже тисяча дітей, з них 100 – лише цьогоріч.

Діти від трьох до 18 років зі складними порушеннями розвитку, з аутизмом,синдромом Дауна, порушеннями зору та слуху, психічними порушеннями, ДЦП, ті,хто втратив батьків на війні, ВПО та діти, що перебувають під опікою, брати й сестри дітей з інвалідністю та діти без інвалідності – усі знаходять тут розуміння, друзів, розваги та розвиток.

🫂 Коли дуже різним людям добре разом, це і називається інклюзія.

Відвідуючи Космотабір сьогодні разом з уповноваженою Президента з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’єю Герасимчук, із задоволенням узяла участь у його повсякденних активностях, яких тут безліч: від руханки з тренерами до різноманітних майстер-класів.

Все це – не просто літні розваги, а крок до того, щоб дуже різні діти могли повноцінно перебувати й комунікувати в суспільстві далі. Ставали не виключеними, а включеними в життя.

🏠А ще ГО «Бачити серцем» реалізує проєкт «Тренувальна квартира» для молоді з інвалідністю, де кожен учасник за допомогою супроводу вчиться самостійності.

Саме таку квартиру та її мешканців відвідувала днями у Вашингтоні, де була з візитом. Побачила, як цей підхід підтримує віру в себе і в дітей, і в їхніх родин. Тож рада, що й Україна починає йти таким успішним шляхом.

🪐 Нам дуже-дуже потрібно більше таких проєктів і таких місць, як Космотабір. До речі, про назву. Вона не лише про той космос, куди літають астронавти, а й про той, який всередині в кожної людини і який іншим подекуди непросто зрозуміти. Але його треба прийняти таким, який він є, щоб і нас, відповідно, прийняли та зрозуміли.
Тобто інклюзія – це те, що потрібно всім.

Часто можна почути, що війна притуплює відчуття, робить трагедії звичними, а людей – черствішими. На щастя, не завжди. Бо весь український досвід свідчить, що радше навпаки. Коли обороняєш життя, якому загрожує небезпека, його цінність, навпаки, відчувається загострено.

📊 Нещодавнє опитування стало несподіванкою навіть для мене. 83% українців називають безбар’єрність новою цінністю для країни. Це щось геть нове у свідомості людей. Адже за понад два роки російських атак усі зіткнулися з необхідністю бігти до укриття. Нести на руках дітей чи стареньких. Підійматися на високі поверхи без світла. Евакуюватися. Рятуватися й рятувати близьких будь-якого віку і з будь-яким станом здоров’я.

Коли перед російським вторгненням ми починали розмову про безбар’єрність, доводилося роз’яснювати, що ЦЕ ПОТРІБНО ВСІМ, бо кожен може бути хворим, немічним, просто розгубленим. Тепер, на жаль, всі ПІЗНАЛИ ЦЕ НА СОБІ.

📈І вже не 10%, як перед вторгненням, а 24% кажуть, що вже створюють, як можуть, безбар’єрність навколо себе. 63% вважають, що це повинна робити держава. Про це свідчать дані дослідження, проведеного за підтримки ЮНІСЕФ. Правда в тому, що безбар’єрність маємо створювати таки разом – свідоме суспільство та свідома держава. Поодинці ніхто не впорається.

🔎 Активно вивчаємо й упроваджуємо закордонний досвід: від переобладнання всього простору Парижа відповідно до потреб гостей Олімпіади та Паралімпіади до реабілітаційних практик Норвегії, США, Великої Британії, від організації працевлаштування людей з інвалідністю в Естонії до литовської системи оцінювання після травм.

📍 Сьогодні про найкращі світові практики безбар’єрності профільні міністри та експерти розповідали на засіданні Ради з прав людини, гендерної рівності та різноманіття при Міністерстві закордонних справ України. Зокрема, було презентовано досвід Канади та Данії. Захід був присвячений міжнародній підтримці інклюзивності та безбар’єрності в Україні в умовах війни.

Сподіваюся скоро побачити всі ці рішення втіленими в нашій країні.

🤝 Вдячна всім міжнародним друзям, які діляться знаннями та ресурсами, щоб Україна й українці змогли відновитися після пережитого й мали краще життя – без бар’єрів та обмежень.