Маленького хлопчика на ім’я Матвій колись не хотіли брати до жодного літнього табору через його складні діагнози. Зіткнувшись із таким ставленням, мама Олеся Яскевич, засновниця ГО «Бачити серцем», не опустила рук: вона вирішила організувати простір, де дітей не ділять за медичними діагнозами, а де просто,цікаво та дружньо всім без винятку.

📍Так у Києві, на теренах Новопечерської школи з’явився «Космотабір: простір для всіх». З 2016-го в ньому побувала майже тисяча дітей, з них 100 – лише цьогоріч.

Діти від трьох до 18 років зі складними порушеннями розвитку, з аутизмом,синдромом Дауна, порушеннями зору та слуху, психічними порушеннями, ДЦП, ті,хто втратив батьків на війні, ВПО та діти, що перебувають під опікою, брати й сестри дітей з інвалідністю та діти без інвалідності – усі знаходять тут розуміння, друзів, розваги та розвиток.

🫂 Коли дуже різним людям добре разом, це і називається інклюзія.

Відвідуючи Космотабір сьогодні разом з уповноваженою Президента з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’єю Герасимчук, із задоволенням узяла участь у його повсякденних активностях, яких тут безліч: від руханки з тренерами до різноманітних майстер-класів.

Все це – не просто літні розваги, а крок до того, щоб дуже різні діти могли повноцінно перебувати й комунікувати в суспільстві далі. Ставали не виключеними, а включеними в життя.

🏠А ще ГО «Бачити серцем» реалізує проєкт «Тренувальна квартира» для молоді з інвалідністю, де кожен учасник за допомогою супроводу вчиться самостійності.

Саме таку квартиру та її мешканців відвідувала днями у Вашингтоні, де була з візитом. Побачила, як цей підхід підтримує віру в себе і в дітей, і в їхніх родин. Тож рада, що й Україна починає йти таким успішним шляхом.

🪐 Нам дуже-дуже потрібно більше таких проєктів і таких місць, як Космотабір. До речі, про назву. Вона не лише про той космос, куди літають астронавти, а й про той, який всередині в кожної людини і який іншим подекуди непросто зрозуміти. Але його треба прийняти таким, який він є, щоб і нас, відповідно, прийняли та зрозуміли.
Тобто інклюзія – це те, що потрібно всім.

Часто можна почути, що війна притуплює відчуття, робить трагедії звичними, а людей – черствішими. На щастя, не завжди. Бо весь український досвід свідчить, що радше навпаки. Коли обороняєш життя, якому загрожує небезпека, його цінність, навпаки, відчувається загострено.

📊 Нещодавнє опитування стало несподіванкою навіть для мене. 83% українців називають безбар’єрність новою цінністю для країни. Це щось геть нове у свідомості людей. Адже за понад два роки російських атак усі зіткнулися з необхідністю бігти до укриття. Нести на руках дітей чи стареньких. Підійматися на високі поверхи без світла. Евакуюватися. Рятуватися й рятувати близьких будь-якого віку і з будь-яким станом здоров’я.

Коли перед російським вторгненням ми починали розмову про безбар’єрність, доводилося роз’яснювати, що ЦЕ ПОТРІБНО ВСІМ, бо кожен може бути хворим, немічним, просто розгубленим. Тепер, на жаль, всі ПІЗНАЛИ ЦЕ НА СОБІ.

📈І вже не 10%, як перед вторгненням, а 24% кажуть, що вже створюють, як можуть, безбар’єрність навколо себе. 63% вважають, що це повинна робити держава. Про це свідчать дані дослідження, проведеного за підтримки ЮНІСЕФ. Правда в тому, що безбар’єрність маємо створювати таки разом – свідоме суспільство та свідома держава. Поодинці ніхто не впорається.

🔎 Активно вивчаємо й упроваджуємо закордонний досвід: від переобладнання всього простору Парижа відповідно до потреб гостей Олімпіади та Паралімпіади до реабілітаційних практик Норвегії, США, Великої Британії, від організації працевлаштування людей з інвалідністю в Естонії до литовської системи оцінювання після травм.

📍 Сьогодні про найкращі світові практики безбар’єрності профільні міністри та експерти розповідали на засіданні Ради з прав людини, гендерної рівності та різноманіття при Міністерстві закордонних справ України. Зокрема, було презентовано досвід Канади та Данії. Захід був присвячений міжнародній підтримці інклюзивності та безбар’єрності в Україні в умовах війни.

Сподіваюся скоро побачити всі ці рішення втіленими в нашій країні.

🤝 Вдячна всім міжнародним друзям, які діляться знаннями та ресурсами, щоб Україна й українці змогли відновитися після пережитого й мали краще життя – без бар’єрів та обмежень.

🥙 Кожна дитина має право на здоровий, поживний і смачний обід у школі. Це мета Коаліції шкільного харчування, яка об’єднала вже 100 країн. Україна долучилася до неї наприкінці минулого року, бо її цілі повністю збігаються з метою нашої реформи шкільного харчування.

До повномасштабного російського нападу це було бажання створити для дітей корисне меню. Але на тлі нападу ми поставили собі ще більшу мету – захистити життя й освіту дітей, підтримати родини, дати їм сили пережити війну та розвиватися попри неї.

І сьогодні пишаюся тим, який великий шлях ми пройшли. Відбулося оновлення нормативної бази. Модернізовані старі кухні. Побудована унікальна фабрика-кухня в Бучі. Сотні кухарів і управлінців підвищили кваліфікацію. Якісне харчування з’явилося навіть там, де учні роками не мали доступу до гарячих обідів.

🤝 Дякую команді реформи, профільним міністерствам за те, що продовжуєте втілювати реформу – суспільно важливий, ба більше, дитячий проєкт – у такий складний для нашої країни час.

🌏 Окрема подяка міжнародним друзям: реалізація змін у регіонах не була б можливою без їхньої підтримки – надто важко оборонятися й розвиватися водночас.

📍 Команда реформи вперше в Україні провела захід уже в межах Коаліції, презентувавши міжнародним партнерам дослідження School Meals Case Study: Ukraine (за підтримки Дослідницького консорціуму шкільного здоров'я та харчування, Представництва ЮНІСЕФ в Україні, Бюро ВООЗ в Україні та Всесвітньої продовольчої програми ООН).

📈 Міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко, заступник міністра освіти і науки України Андрій Сташків, заступниця міністра економіки Надія Бігун, керівник команди реформи Орест Степаняк разом із представниками Запорізької, Одеської, Київської, Львівської ОВА поділилися нашим успішним досвідом, накопиченим за чотири роки.

🍽 Аби реформу можна було буквально спробувати на смак, вже традицією стало готувати на її заходах ті самі страви, які подаємо школярам. Борщем полтавським, ризото, нагетсами та сирниками частували сьогодні кухарі першої в Україні фабрики-кухні з Бучі.

Сподіваюся, що восени, коли Україна вперше прийматиме регіональний саміт Коаліції, у «меню»реформи будуть нові успіхи та здобутки.