🇵🇹 Прибула до Португалії для участі у щорічній конференції в місті Ешторіл. Тема заходу – «Час переосмислювати».

Минулого разу я приїздила до португальського міста Кашкайш два роки тому, невдовзі після початку російської навали. Тоді місто стало другим у Португалії за кількістю прийнятих вимушених переселенців з України, навіть виявило бажання стати побратимом наших Бучі та Ірпеня, які щойно пережили російські катування.

📚 І ось тепер рада бути тут із дуже оптимістичної нагоди – відкриття української книжкової полички в муніципальній бібліотеці, за що дуже вдячна Посольству України в Португалії, Українському інституту та офісу Кримської платформи.

🇺🇦 Вже 200 таких поличок із найкращими українськими першоджерелами з історії та культури, художніми творами, науковими працями доступні в 50 країнах Європи, Азії, Африки, Америки. Ці книжки несуть знання й правду про нас нашим друзям і спілкування з батьківщиною – українцям, які опинилися далеко від неї.

🤝 Дякую українським громадам, зокрема й у Португалії, які допомагають наповнювати полички та єднаються навколо них.

Це і є місія культури та освіти – єднати людей і відкривати їх одне одному.

Сподіваюся, колись скажемо про ці полички: «Вони зберегли нашу культуру, відкрили її світові, допомогли пережити й перемогти найстрашніше».

Вірю, що культура сильніша за руйнування, а ми сильніші разом із нею.

🇵🇹 Два евакуаційні рейси для Українців – із Румунії та Польщі, – телемарафони #StopWar та #SaveUkraine, а також масштабний благодійний концерт «Життя переможе / Life Will Win» – усе це мер португальського міста Кашкайш Карлуш Каррейраш організував одразу після російського вторгнення в нашу країну. Познайомилася з паном мером, відвідуючи Португалію у 2022 році, в центрі для українських біженців, яким він опікувався особисто.

🤝 Під час нинішнього візиту до Португалії рада побачитися з паном Каррейрашем й подякувати за те, що його допомога та наша співпраця не припиняються. На кошти, виділені Кайшкайшем для Бучі, українське місто вже реконструювало Бучанський ліцей і Бучанську початкову школу, а в Ірпені відбудували садок «Червона калина». Заклади працюють офлайн і дають освіту сотням дітей.

📚 Сьогодні в бібліотеці Кашкайша відкриваємо українську книжкову поличку (про яку розповідаю в окремому дописі).

Україна і Португалія стають ближчими та зрозумілішими одна одній.

А відбувається це завжди завдяки людям – небайдужим і дієвим, таким, як Карлуш Каррейраш.

🇵🇹 Тепер у португальській столиці Лісабон є меморіальна дошка жертвам Голодомору в Україні 1932–1933 років. Сьогодні мала честь відкривати її разом із міським головою Лісабону Карлушем Моедашем та Надзвичайним і Повноважним Послом України в Португальській Республіці Мариною Михайленко.

Парламент Португалії визнав Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу ще у 2017-му. І дуже важливо, що тепер це має ще й матеріальний вияв, який можуть побачити всі жителі та гості країни.

🫂 У наших країн немає спільних кордонів, але в нас є дещо більше: багато спільних людей (українців, які приїхали сюди ще до російського нападу та знайшли прихисток після нього). У Лісабоні є проспект України, а в Києві віднедавна є вулиця Португальська – на знак взаємодопомоги між нашими країнами.

Але найважливіше, що в нас багато спільних цінностей. Головна з них – цінність людського життя. Обидві наші країни набули її не просто так. Ми її усвідомили та вибороли. Обидві наші країни прожили дуже тяжке ХХ століття, боролися проти диктатур і свавілля.

І нині Україна змушена оборонятися вже проти реваншизму та зазіхань тієї самої імперії, яка влаштувала голодомор. Вже правнуки тих, хто пережив штучний голод, мусять рятувати своє життя від російських ракет.

🤝 Тому я так вдячна мерії Лісабону і всій Португалії за те, що вони розуміють важливість встановлення справедливості, зокрема й історичної, важливість покарання та засудження злочинів, хоч би як давно вони сталися. І наша спільна пам’ять – потужний інструмент для цього.