Відповідь Виктории-Харьков / Харків

Виктория-Харьков / Харків,

У вас там в Харкові КАБи на людей скидають ті самі пушкіністи, ахматовці, булгаковці, ценители великой культури.
Причому з кожним днем все більше і більше.

А мільйонна спроба розпочати "діалог" із одним із чисельних ...здунів, який теж скидає свій персональных КАБ на мізки сочатовців, у вигляді "ну дуже розумних сентенцій", а головне таких "щирих", "чесних", "порядних" - це така форма підлещування чи це така форма ескапізму, чи це ваша персональна заявка на вступ до клубу ...здунів тільки збоку українців, якіх, до речі, теж вистачає - Шарій, Оксана Марченко із чоловіком, Діана Панченко, Чаплига, Співак, і купа решти?

Надія з Києва

Здравствуйте, участники чата. Виктория из Харькова, очень рада читать ваше письмо. Вы пишите, что надо найти выход из этого безумия. Может вам,и кому то ещё, будет интересна моя позиция. У меня уже сложился свой рецепт(да в принципе я всегда так предпочитаю жить):
я стараюсь общаться и окружать себя адекватными людьми,а именно:
-которые понимают причинно- следственные связи, и в прошлом, и в настоящем,и в будущем,
-всегда исходят из реальности,а не из облачных,розовых фантазий
-имеют реальные цели и ищут доступные пути к их осуществлению
- отвечают за все свои слова,не говорят лишнего ни себе ,ни другим. Потому,что слово-это программа, которую мы задаём своему сознанию,и дальше так и действуем по этой программе.
И вы знаете-с этим действительно легче. Многое не кажется безумием,на многое глядишь без розовых очков,а значит ищешь и находишь выход. Адекватные люди очень помогают ментально.

Если кто то меня не понимает,то объясню очень примитивно.
Вот прихожу я в магазин. Очень много товаров, красивых, роскошных, привлекательных,облегчающих жизнь,приносящих радость и счастье от их обладания, и вроде бы необходимых мне.
Но у меня есть ограниченная сумма,и купить я могу что то определенное, далёко не все,что мне хочется,и что мне необходимо. Поэтому есть варианты:
- тупо украсть, попытаться сбежать,быть пойманным, получить наказание,лишиться и денег,и товара,и свободы,и чести,и человеческой жизни.
-набрать в корзину всё, что нравится и хочется. Получить краткосрочную эйфорию, держа эти товары в объятиях и представляя,как я ими буду пользоваться. На кассе получить публичный позор,унижение,чувство неполноценности из-за невозможности расплатиться, лишиться своего товара и чувства собственного достоинства.
- или взять то,что по карману здесь и сейчас. Определить то,что очень хочется, очень необходимо, составить план,как заработать на это в будущем,какие есть для этого ресурсы,возможности и силы. Иметь силу духа сказать себе правду и навсегда отказаться от мечты иметь некоторые вещи. И начать действовать для достижения реальных целей.

Постоянно искать виноватого в том,что у меня мало денег или жить в каких то сказках, постоянно бродя по залам магазина и представляя себя обладателем этой роскоши-это не выход вообще для меня. Тем более у меня ещё есть и ответственность перед другими. Поэтому такие варианты я даже не обсуждаю,не погружаюсь во всё это, элементарно не трачу время.

На все вопросы, обсуждаемые, заданные мне,я ищу ответ, исходя только из реальности,доступной мне. Так и отвечаю,нравится это кому то или нет. Пустую риторику считаю использовать не только бессмысленно, глупо,но и крайне вредно.
Тоже Ольга

Эх Ирина ...
Т.е. когда я получил порцию "добра" лично от Вас за письмо в поддержку позиции Евгения Олеговича - это Вы так с орками боретесь? Вместе с Гордоном, Вами любимым, который до откровенной евгеники докатился в интервью с Эйдельман. На радость рашистским пропагандонам и той части украинцев, про которую Понасенков не постеснялся в выражениях.
Когда я написал про свое понимание причин - ради кого и чего именно Евгений Олегович готов из любого утюга выступать - это я "расчесал нервы" кому конкретно?
Если Вы не согласны с моей позицией - пишите по сути, если Вам просто на кого-то (все равно на кого) нужно вылить ушат негатива - пишите письма в адрес ВВП, это также продуктивно, как манифестации, митинги под окнами и т.п., что Вы предложили.
"Подвиги" свои описывать - это к другому автору, не ко мне.

Эх Дмитрий.

Здравствуйте Виктория-Харьков!
С удовольствием подискутирую с умным и адекватным человеком. Большое спасибо за предложение.
Судя по началу Вашего письма - понимание масштаба и глубины сегодняшних проблем в США, Европе, Ближнем Востоке и т.д. - у нас похожи. Если согласны с этим, то расчёсывать данную тему - смысла не вижу. Жду от Вас предложений по теме дискуссии.
От себя предлагаю обсудить следующее - у какой страны (абстрактно), с точки зрения устройства ее общества, устройства ее государства и политической системы, экономики и социальных институтов есть максимальные шансы на выживание и прогресс (не халифат)) в современных условиях. Есть ли такие страны сегодня? Можно ли собрать со всех лучший опыт, учесть чужие ошибки и построить такую страну и общество, в которую бы стояла очередь людей со всего мира? Причем не за холявой, а с личными мозгами, энергией, деньгами, идеями и желанием работать, жить и растить своих детей в покое и достатке.
Веток дискуссии может быть много - экономика и налоги, организация общества и политические институты, здравоохранение и образование, охрана правопорядка и оборона страны и т.д. и т.п.
Поддерживаю Вас, Виктория в том, что дискуссия должна быть открытой. Для тех, кто кому она действительно интересна и кто готов вести ее конструктивно и цивилизованно.
Для тех, кто понимает разницу между спором, переходящим в срач и дискуссией, имеющей целью найти решение и единомышленников.

С уважением,
Дмитрий уже не из...

P.S. "Эра милосердия", увы, не наступила. Но это не значит, что она невозможна.

Здравствуйте, доктор. Здравствуйте, все.орки... вы уже в курсе.
Скажите, Дмитрий, Ваша землячка Ника Белоцерковская , по Вашему мнению совершает "подвиг"?
На первый взгляд, такая себе, девушка -мотылек проделывает колоссальную работу, помогает ЗСУ, чуть ли не с первых дней полномасштабной...еще и прекрасные тексты выдает, доводя до истерики Ваших бывших соплеменников.
А вот в чем не прав Гордон?
Назвая россиянцев , в массе своей, тупыми ,злобными , кровожадными дегенератами?
Десять лет рашка терроризирует Украину.два с половиной года полномасштабная война.эта тупая масса как-то среагировала?или двух лет мало, чтобы мозги в кучу собрать и понять? Эти уроды радостно заключают контракты и идут зарабатывать на нашей крови. А у этих уродов есть матери, жены, дети и никто у них на ногах не висит и не останавливает.так в чем же неправда? Или Вам просто " за державу обидно"? То, что российская глубинка живет в дермище я своими глазами видела.для моего юнного, неокрепшего ума это был шок.не верю, что сейчас что-то изменилось. Скорее есть вопросы к Эйдельман, с её фантазиями о "прекрасных людях из Екатеринбурга и Бурятии". Предъявите хоть одного. Мы уже на ваших "хороших" насмотрелись.на тех которые "снимите санкции, народ страдает" и "народ не виноват, это война путина".
С большим уважением отношусь к русскому легиону, даже кое с кем пообщаться довелось, но увы...сколько их в масштабах такой длинной страны. Обещаю поменять своё мнение и публично извиниться, если увижу как тупая, недалекая рашка, захочет снова стать нормальной страной Россией, избавится от своего упыря, прекратит войну, выдаст всех военных преступников, заплатит реппарации...что-то меня на фантастику потянуло.
Была я подписана на одну дамочку в инсте, потниха- самоучка, довольно интересная.из россии( да, Дмитрий, человеческое мне не чуждо). Никакой политики, семью свою все время пиарит. У неё четыре сына и дочка. И вот на днях выставляет дамочка фото, демонстрирует новый семейный luk , а у мужа на футболке жирнющая буква зю. Она накануне новым прессом для наклеек хвасталась, вот муженьку на пузе этим прессом буковку и накатала. В семье четыре сына... Помогите мне , Дмитрий, понять, в чем не прав Гордон. Я серьезно. подтверждение его слов мы видим каждый день.прошлой ночью я это отлично видела из своего собственного окна. Только без демагогии про "неправильных" политиков и президентов.и про "одурманивание пропагандой" не надо. Двадцать первый век на дворе. Вы не стесьняетесь в эпитетах, когда говорите о нас. Поговорите о своих соплеменниках, пожалуйста, про Васю из Екатеринбурга или Машу из Челябинска.

Ірина.нескорена Сумщіна

Кози і козинята

Доброго дня Любий Лікарю
Другий рік підряд коза народжує мертвих козинят. Як ми її не лікували, як ми не намагалися її відгодувати нічого не допомогло. Минулого року іще змогла козлика вигодувати, а цього разу і молока не пішло лише солона сироватка. Ми просувалися з нею іще місяць в вирішили продати. Почали говорити з місцевими, а купувати не хочуть, готові лише безкоштовно на шашлик забрати. Ми в шоці. Ми їх не безкоштовно отримали. І тут подруга порадила, як подати оголошення про продаж. Кіз забрали за 1500, а купували за 2400. Одні збитки. Але без кіз стало легше. Всю увагу качкам і курям. В цьому році народжувалися важко як і козинята багато мертвих. Але якісь та вижили. Тут уже зоотерапія для дітей. Носилися вони з ними, годували поїли. І про війну не думали. Ми коли деокупували виявили, що там вижило 6 кіз. У в одного чоловіка нашим козам було добре от ми їх йому і лишили трьох. А нашу породисту козу, батькову козу і цапика батько забрав собі. Пролікували подавали вітаміни. Першим здав цап. Помер. Далі помер чоловік, якому ми кіз відали. І його дружина продала моїх кіз місцевій " підприємці" до війни вона якось хоч сіна накраде у нас, та кози якось перезимували. Але сама жодного разу не косила. Для кіз сараю нема лише чотири палиці і тен. Це диво, щей м'ясо на шашлик продавала і молоко. Боюся уявити, що там за молоко ба в кіз ніколи не вищала. І отак круглий рік пасла. В літку, ще якось,а зиму не переживали багато кіз. От їй і продали. Зима була тяжка і сіна не накрала. От так мої козочки від холоду і голоду і померли, я про це дізналася лише на прикінці весни. Боялися нам признаватися. Ми проістерили все літо, і зараз сльози на очах. Якби пішли на шашлик, було б не так прикро. Замурдувати голодом, знайшли кому продати. В літку виявили, що кози у батька хворіють і ніщо не діє. Ми підозрюємо, що щось було в снарядах, і почали розкладатися і поглинатися рослинами. Бо у кіз схоже на отруєння. Лише через рік призналися, що мою породисту жодного разу не биту козу жінка яка прийняла дуже била. І до кінця літа у моєї козочки розпухло коліно. Це дуже серйозно. З таким коліном наврядче зиму переживе. А батькова як ото отруїлася квола і тиняється. А який вибір, іншого корму там нема, а сюди далеко, і тут погані сараї. У жінки яка била козу відняло ноги. Кажуть, що моя козочка від побиття і від болю дуже била її у відповідь. А що дивного, ми ж її як дитину ростили, ну як наших діток за вухо смикнемо не більше, а тут раптом б'ють її палицею. Звичайно буде захищатися. В саду і городі все засохлої. Особливо в місцях прильотів рослинність бралася чимось схожим на ржавчтну і засихало. Знищене практично все і земля не відновлюється. А якщо щось вціліло, то приходе якась не хороша людина і ламає.
Короче, що не знищила окупанти добили односельчани. Немає нічого, все загинуло. Тепер мене назад ні що не тягне.
Слава Україні
Катерина Ізюмський район

Здравствуйте, доктор. Здравствуйте, все.орки,горите в аду. Это коротенькое видео я посвящаю Вам, Дмитрий, а также остальным Вашим соплеменникам "а- ля ксения" и прочим нашим "тожеольгам", каторые любят рассуждать о неконструктивности ненависти. Sorry, Дмитрий, что ссылка взята с канала, ненавидимого, Вами Годона, но быстрее нигде не нашла.ролик чуть больше двух минут, но это лучшее, что видела за последнее время.
https://news.1rj.ru/str/dmytrogordon_official/73170

Сумы....💔 опять больница...опять смерти...все как любят русские фашисты. Сначала терракт, потом, когда на место приехали спасатели и другие службы, повторный удар.и за что мы так ненавидим "замечательных, добрых людей, читающих Пушкина", из Екатеринбурга, или, скажем, Саратова...?
Видео прикреплять не буду, мы в Украине видим и знаем, а доставлять удовольствие рашне, чтобы они веселеньких смайликов натыкали, не хочу.
Кстати, господа рашисты, а вы знаете , что в профронтовых больницах мы лечим ваших раненых ублюдков? Сумская больница св.Пателиймона, которую вы разбомбили в субботу утром не была исключением. Это не попадет в официальную статистику, но какие-то самки орков, точно не дождутся своих "мальчиков".
Это чтобы вы не особо резвились, радуясь нашим смертям.
За сим заканчиваю графоманить, что-то меня стало много.
Українці, тримаємось, рідненькі.💛💙
Ірина.нескорена Сумщіна

Опіка (1)
Доброго дня Любий Лікарю
Ви пам'ятаєте, я вам писала як ми вирвалися із пекла. Як ми жили у колишніх Лідиних свекрів і нам було дуже тісно. І ми зробили ремонт в будинку в якому живемо зараз. Як їли із концервних банок і готували їсти в концервних банках, бо нічого не було взагалі нічого. Як люди нас одягли, взули. Нам навіть спати було ні на чому. Ми спали на дорожках без подушок і вкривалися ряднами. Як ми з нуля все закупили, як дим вплив до хати, доки не заклали піч, як в першу весну в цій хаті нам на голову падала штукатурка. Як не було сараїв і качки жили під галереєю, а каченята із курчатами ночували в хаті. Як підіймали стіни сараїв із землі. Як з нуля городили забор. Ми не знали за що хапатися в цій хати довгий час ніхто не жив. І перший час грошей не було взагалі. Перші виплати ВПО ми отримали лише через місяць як заїхали в цю хату, а із виплатами на дітей, які постійно хотіли забрати, ми розібратися лише через 3 місяці. Вижили ми цей час завдяки добрим людям і своїй винахідливості. Та й ті кошти які отримували витрачали на ліки та їжу. Бо спробуй прийди до тями після того, що ми пережили. Тоді приїхали батьки, деокупації Ізюмщина біганина туди, повернення батьків на Ізюмщину. Ми розуміли, що тут не на довго, тому де спимо ремонт зробили, а в кладовці і сінях, і галереї обмели щоб на голову не падало і так лишили, дуже накладної, це по грошам. От так виживали ми рік як могли, я писала як нас тероризували миші і криси, як лисиця ледь в хату не зайшла. Та ми жили і не скаржилися. За цей час гуманітарку в селі отримали рази чотири від сили. Нам постійно казали, що в них нема вони відмовилися. Ну то й ладно. Ми не сперечалися. Завели качок курей виростили городину. Тут північ і холоди прийшли рано. Після того як першу партію з'їли криси від ідеї скидувати врожай в сарай і кухню відмовилися, все запхали в сіни. Нічого не пристосовано. Намагаємося врахубитися. Я активно переробляю. Ліда докуповує банки на скільки це можливо і дотягує, щоб не померзло останє з городу. Коли промерзли в сараї всі гарбузи ми себе похвалили, що понесли все в сіни. Але це був завал в прямому сенсі. Не знали за що хапатися. Дрова перший рік дозволили батьку перетягти із закинутої будівля, тим і топили. Але оскільки батьки тут не зимували частина лишилася на наступний рік. І ми повернулися до старої до воєнної практики, топити корою, шишками, качанами з кукурудзи, кочерижками капусти, шапками соняшнику, товстою стернею, стеблами кукурудзи і соняшнику, гілками і сухостієм. І так далі. Староста з самої весни нас постійно допитувалася, чи не крадемо ми дрова, чи все у нас гаразд і щоб ми її не осоромили. Ми постійно всім повідомляємо які у нас дітки і їхні особливості, але не всім доходе.

Опіка (2)
В кінці жовтня 2023 Макс захворів і ми з ним поїхали до лікаря. Гарбузи промерзли і щоб іх розрізати, вибрати насіння і відати їсти качкам треба було занести до хати і розморозити. В сінях не розмерзадлися і в кузні, тож на жаль іншого варіанту не було. В хату занесли відра з водою, бо в сінях вона замерзла. Плюс за день до цього батьки прислали 5 посилок із речами які вціліли в погребі і у сусідів. Там книги, деякий одяг. Гуманітарку, яка їм зайва. Бо тут нам же не дають. Шаф із картону ми тоді ще не зробили. Плюс ящики в яких ми намагалися просушити насіння, і деякі останні зібрані трави. Просушувалися залишки кукурудзи і 2 мішки горіхів. В галерею занесли вже ящики, щоб розподілити акуратно сушити, але на це просто не вистачило часу. Бо елементарно, нам треба колись спати. В старій шафі все відкрито і діти перед школою там на додачу щось шукали і перевернули. Ми як могли із 1 шафою на 5 чоловік підтримували порядок і все літо збирали матеріали для виготовлення шаф і закритя відкритих просторів у старих шафах. Бо доки було тепло робили загороди,забор і сараї. Щоб було де хоча худобі бути. Коли вдарили перші морози, а сараї ідеально не зробили, бо Ліда з Любомиром все літо проносилися з інвалідність, адже ніхто не хоче брати на себе відповідальність і ганяють по всій області з дитиною яка толком не ходе. Доки не поскаржилися в МОЗ. Тож стіни підняли, а добре замазати не встигли вдарили морози. І молодші каченята почали випадати від холоду. Доводилося дорубувати по 7 каченят в день. Я з них варила холодець роздавала людям які допомогли нам. Не могли з'їсти а на тушонку нема банок. Іще городину не всю переробила, здається баклажани лишалися. Короче не спали не їли, швидко все робили і те невстигали. Макс захворів і ми поїхали в містечко до лікаря. Біля димаря миші на горищі прогризли дві дочки і в хату протекла суміш води і сажі. Ми з цією плямою по цей день нічого зробити не можемо, вже 10 разів забілювали. З ранку протопили, і топливо лишилося лежати, бо Ліда продовжувала топити, чому його кудись ховати чи дівати, якщо хата зараз як раз топиться. Короче дуже зашилися. Ліда лише другий місяць отримала підвищену виплату по інвалідності Любомира, бо він себе не обслуговує, і нарешті добилися справедливої суми.

Опіка (3)
Я вже виходила від лікаря. Телефонує мені Ліда. Прийшла Староста привела опіку і двох пожежників перевіряти стан отопительної системи. Ліда вирішила, перевірити їх компетентність, і запитала за пляму на стелі. Ті в ступор. Доки Ліда розбиралася з даною проблемою. Староста і дві з опіки побігли хазяйнувати в другій кімнаті. Кричали чому не вклалися в хату, чому не постелили ленолеум, чому на стіни не причепили гіпсокартон, чому вікна не поміняли, чого це ми в хату не вклалися, ми ж стільки отримуємо. Постійно кричали на Ліду, якого біса вона так багато отримує грошей ледь не з кулаками. Буцають відра з водою.розкидають речі. Любомир коли спить впісюється. І в цей момент він спав. Вони почули запах і почали кричати, що ми тварюки ледаші не перимо постелей заберуть дітей. Ліда, що дитина інвалід пісяє під себе навіть вставити не змогла. Отак вони бігали все перевертали. Причепилися до топлива, Ліда відповіла: Ви ж дров не дали, тож топлю тим що є". Там пожежники почали, щось казати а Ліда " так ви пізно прийшли в ту зиму сажа горіла тиждень, ви пізно приїхали. Ми старості казали, ніхто не реагував, нікому до нас діла не було". Староста ледь на дитячий туалет не сіла. Ще трохи прокричали і пішли. Через три дні я пішла на пошту, мене відкликала староста і спробувала попозорити, я на неї як накинулася, вона в своє крісло і вросла. Вона апелювала, що нас двоє, а я казала що з дітьми як у нас повино бути троє, хай дає соціального працівника, якщо не подобається і постіль дає і дрова, якщо щось не так. В школі соціальний працівник сказала, що прийдуть ще, щоб були готові. Я відповіла, що ні до кого я не готуюся, я роблю свої планові роботи, а ваші фантазії залишіть при собі. Вона поцікавилася які це планові роботи. Переробка залишків городини, акуратно скласти все, щоб Нам не заважало, досушити все і скласти і всеодно через цих ідіотів кукурудза не досушена було упакована в відерця і поцвіла. Якого лізти.
Опіка прислала вчителя і соціального працівника. Вони прийшли, ну ми ж все майже розгреблися і їм нормально. Ми пояснили чим ми топимо, і що саме не сподобалося і чому так вийшло.вчителі в шоці. Ліда сказала, що нічого діймати людей які втратили все в тихому спокійному місці, вони військово зобов'язані хай їдуть з передової дітей витягувати. Вони швиденько пішли.
В сльозах подзвонили знайомому волонтеру. А він нам сказав, що впускати опіку це добровільна штука, в них нема ордеру чому до них самі виходимо. Не редагуйте.
На голках пережили зиму. Здається один раз приїздили коли нас дома не було. Дуже приємно приїжаєш а хвіртка на розпашку, ніколи опіка за собою не зачинить. Староста продовжує бігати по селу і розповідати які ми свині. Тобто розповідати, де і що у нас у хаті стоїть. За цей час ми зробили шафки, все акуратно склали,владнали, в хаті приємно і акуратно. Одного вечора ми пекли качку, і якийсь невідомий п'яний мужик,почав виносити нам вікна і двері. " Виходьте погомоніти треба, я знаю староста казала, що їжі у вас повно, а чоловіка нема" Ми психонули і купили на хвіртку дві задвижки. На іншу причепили не ципочку замок, нарешті нас залишили в спокої. Мені оформляти виплати. Прийшла в старостат, все зробила. І побачила візітку здачи на вторинну переробку сміття. Я зраділа і взяла собі. Староста почала питати, чи є що здавати. Я підтвердила, що так і багато. Тоді староста зачала скандал, що ми свині і нічого не вклали. За що ми її виматюкали і сказали, що у нас цілий відео архів в яку хату ми зайшли. Нічого носитися до нас із своєю опікою. Через три дні приїхала опіка, поліцейський і староста забирати дітей із сім'ї у біженців, які приїхали в одних трусах і яким толком нічого не надали. Хвіртка закрита, так вони біля колодязя знесли нам забор. Ми потім розбирали його, щоб хоча воду набрати. Нас вдома не було. Телефонують.
- ви де?
- в лікарні
- дитину саму лишати не можна
- він зі мною
- на вас село скаржиться, ви себе погано поводите
- я вам відкрию таємницю староста - не все село.
- ми забирати дітей
- чому
- ми точно знаємо, що у вас бутилки під ногами катаються, і антисанітарія
- з чого ви це взяли

Опіка (4)
- ви у старости взяли візитку, на здачу сміття на вторинну переробку.
- цікаво, а ви не думали, що у нас в кінці городу стихійний смітник, і ми там візьмемо на здачу.
- бігом додому
- я злочинець? Я щось порушила чи може моє пересування обмежене, тоді покажи документ на основі якого ви порушуєте мої конституційні права.
- ні не злочинець, вибачте, коли ви будете.
- 8 березня.
- а раніше?
- 8 березня, інакше знову поцілуєте замок, чи мені заборонена лікувати дитину.
- ні вибачте звичайно очікуйте, ми будемо 8 березня, щоб були вдома
- добре
За цей період ми обдумали, що робити і в чому проблема і залишили скаргу на гарячу лінію на старосту, що у неє превзяте відношення і вона коли зайде до хати ходе тоді по селу і розповідає, що у нас в хаті, що створює для нас небезпеку і в хату лізуть невідомі. А також забороняє телефонувати на гарячу лінію, лишати скарги на гарячу лінію. Ми спокійно робили своє. І 8 березня прийшли красоти без старости.
Ліда до них вийшла з кочергою. Я знімаю на телефон. Почали та всяке казати, що не згодні на зйомку, і типу це їхня територія хата на балансі села. Ми в шоці, з якого моменту вона на балансі опинилася. Ми їм трішки пояснили на якому балансі хата. Насправді хата підвішена в повітрі. Вона не на балансі села. Господиня хати померла 20 років тому, а в спадщину ніхто не вступив. І продають без документів. Тож вона в повітрі. Попросили представитися. Документи ніхто не показав, на основі чого прийшли документу нема. Назвали свої посади і навіть імен не сказали. Ми в цей день дітей відправили в школу, а Любомира до баби. Завели до хати. Сподобалося, що в галереї сініх. Намагалися, щось казати щоб ремонт і там зробили, але після пропозиції надати нас будівельний матеріал для цього від цієї думки відмовилися. Не встигли переступити поріг одна красота зачала скандал, їй сажою в хаті пахне. Я не зрозуміла, кажу що ми топимо, і проблем нема. Вона щось видала і Ліда її задавила пропозицією потрусити саду їм, якщо щось не подобається. Вони в шоці, возмущаються. І поліцейський пропонує перекидати піч, на що отримує дулю під носа і фразу " та то жирно буде". Він в осодок. Нам щось намагалися розказати про субординацію. Але ми розвернулися перекричали і натовкли носом, що ми робили ремонт, все і без них потрусимі і забілимо. До чого тут вони. Питають, чи відкриваються вікна - відповідь " староста, ще нові не поставила". Мовчання. Ми питаєма чи вирішується проблема лисиць. Вони, що відстріл заборонений, ходи з вилами і закривай двері. Пофіг на скажену лисицю, ми робимо проблему, там де її нема. Ми в шоці. Далі питаємо, а чому скрізь стільки сміття. Криси в хату лізуть, а тоді вам не подобається, як ми від них врожай рятуємо. " Ну нема вивозу, а криси на смітниках не розводяться, вони розводяться в сараї худоби. Тадаааааам. В нас просто щелепи відвисли.
-А як же органічні рештки на смітнику, на них криси розводяться, а крис тоді лисиці їдять.
- ні то вам здалося.
- добре, ви прийшли до нас у хату, сипите вимогами, а чому гуманітарки нема.
- у нас не було бойових дій, і ми відмовилися.
- тобто ви важаєте нормальним, людям нічим не допомогти і прийти, щось вимагати.
- а чим ми вам повинні допомагати? Чому ви важаєте, що ми вам щось повинні?
- той факт, що ви тут стоїте, каже про те, що повинні нам хоч чимось допомогти, ми сюди приїхали голі босі. Ну батькам кожного місяця гуманітарку дають. Вони нам свою гуманітарку пересилають. Ви нормальні.
- ну ті громади де дають гуманітарку багатші громади ніж ми.
- тобто багатші громади?
- так багаті
Поліцейський запитує:
- ви лишатися в цій хаті будете?
- ні!
- так чому ви тут сидите?
- а чому гроші по сертифікату, не нараховують, а?
- а ми причому?
- притому!
- як ви потрапили в цю хату?
- приїхав чоловік, пустив жити і попросив розвалити хату?
- розвалити?
- так!
Ліда біжить, відкриває відремонтовану розкладушку і кричить на опіку, що від них ми нічого не бачили, це все люди дали. Поліцейський в шоці запитує, а чому не давали. Ті очі опускають і кажуть, що нема. Тоді повертаються і питають, де це взяли.
- люди дали

Опіка (5)
- от таке погане вам люди дали
- що?
- а чому ви таке погане берете. Ви людям нічого не сказали, що вам таке погане дають.
- ні, люди мені претензії не пред'являють.
І тільки зараз бачать, що дітей нема.
- де діти ?
- у баба!
- а баба не допомагає
- а це по вашому звідки.
-Ну у вас чистенько, раніше було жах.
- що топлево не сподобалося. А дрова ж ви не дали, топлю чим можу
- чому ви важаєте, що ми вам щось повинні. Срач розвели, постіль не перуть.
- так дай постіль
- нащо
- ну вам же наша не подобається, давай.
- ми не повинні!
- та дайже хоча б на дитину інваліда який під себе постійно пісяє.
- якого інваліда, у вас він оформлений офіційно
- так обоє
- хто обоє
- мій сина і Ліди син, якого біса ти прийшла, мені сипиш претензіями і цього не знаєш.
- Добре де діти сплять.
- оту і тут. Нам не вистачає розкладного ліжка.
- вам принципово
- так, звичайне ліжко не стане.
- а хто вам шафи зробив
- ми!
- як ми
- ми самі
- добре Допобачення, через деякий час прийдемо, ще.
- на біса?
- Допобачення.
- а доречі, ви нащо нам забор зломили.
- то не ми
І тікати.
От так і живемо
Слава Україні
Катерина Ізюмський район

Всего доброго всем добрым людям!Ирина, все уже написано, в т.ч. мной и не раз:
https://news.1rj.ru/str/Hello_Doc/8822
От 20.12.2022 письмо.
Про то, что такое медиаморды, в т.ч. украинские - мне писать неинтересно.
Разницу между реальным лидером мнений и медиамордой нужно пояснять? Пример - Е.О. Комаровский и Д. Гордон. Писать про своих соотечественников в РФ (уже писал ранее), которых когда-нибудь приравняют к Праведникам народов мира - это их подставлять под молотки сегодня. И они делают свое дело не ради званий и медиаизвестности. Их немного, но они есть, что подтвердить могут тысячи Ваших соотечественников, которые сейчас в безопасности и воссоединились со своими близкими.
Что меня действительно интересует? См. предыдущее мое письмо. Очень надеюсь дождаться ответа на него.

Дмитрий уже не из...

Про ненависть и прочее

Здравствуйте.

Ребят, не знаю что вам сказать, но вы абсолютно имеете право на ненависть. Какая вообще разница, конструктивная она или нет. Я бы на вашем месте ненавидела. Что вообще еще можно чувствовать когда твоих людей убивают, твою жизнь разрушают, а труд многих поколений стирают в пыль?????

Путин - конченный мудак, наш МИД и дипломаты - бесполезные мудаки, раз не смогли предотвратить войну, и все это - какое-то бесконечное стыдобище, позор человеческому роду и славянской ветви цивилизации. Ну и на западе тоже мудаки, их устраивало что наши олигархи паркуют в их банках ворованные денюжки. Абсолютно все их устраивало, пока Россия на их союзника не напала.

Я, кстати, тоже имею право на свои чувства (а их чертова палитра), но как-то глупо про них здесь рассказывать. Я говорю о них среди оказавшихся со мной в одной лодке.

С уважением,
Анна, россиянка в Германии (к сожалению, теперь эта вся география важна).