Опіка (3)
Я вже виходила від лікаря. Телефонує мені Ліда. Прийшла Староста привела опіку і двох пожежників перевіряти стан отопительної системи. Ліда вирішила, перевірити їх компетентність, і запитала за пляму на стелі. Ті в ступор. Доки Ліда розбиралася з даною проблемою. Староста і дві з опіки побігли хазяйнувати в другій кімнаті. Кричали чому не вклалися в хату, чому не постелили ленолеум, чому на стіни не причепили гіпсокартон, чому вікна не поміняли, чого це ми в хату не вклалися, ми ж стільки отримуємо. Постійно кричали на Ліду, якого біса вона так багато отримує грошей ледь не з кулаками. Буцають відра з водою.розкидають речі. Любомир коли спить впісюється. І в цей момент він спав. Вони почули запах і почали кричати, що ми тварюки ледаші не перимо постелей заберуть дітей. Ліда, що дитина інвалід пісяє під себе навіть вставити не змогла. Отак вони бігали все перевертали. Причепилися до топлива, Ліда відповіла: Ви ж дров не дали, тож топлю тим що є". Там пожежники почали, щось казати а Ліда " так ви пізно прийшли в ту зиму сажа горіла тиждень, ви пізно приїхали. Ми старості казали, ніхто не реагував, нікому до нас діла не було". Староста ледь на дитячий туалет не сіла. Ще трохи прокричали і пішли. Через три дні я пішла на пошту, мене відкликала староста і спробувала попозорити, я на неї як накинулася, вона в своє крісло і вросла. Вона апелювала, що нас двоє, а я казала що з дітьми як у нас повино бути троє, хай дає соціального працівника, якщо не подобається і постіль дає і дрова, якщо щось не так. В школі соціальний працівник сказала, що прийдуть ще, щоб були готові. Я відповіла, що ні до кого я не готуюся, я роблю свої планові роботи, а ваші фантазії залишіть при собі. Вона поцікавилася які це планові роботи. Переробка залишків городини, акуратно скласти все, щоб Нам не заважало, досушити все і скласти і всеодно через цих ідіотів кукурудза не досушена було упакована в відерця і поцвіла. Якого лізти.
Опіка прислала вчителя і соціального працівника. Вони прийшли, ну ми ж все майже розгреблися і їм нормально. Ми пояснили чим ми топимо, і що саме не сподобалося і чому так вийшло.вчителі в шоці. Ліда сказала, що нічого діймати людей які втратили все в тихому спокійному місці, вони військово зобов'язані хай їдуть з передової дітей витягувати. Вони швиденько пішли.
В сльозах подзвонили знайомому волонтеру. А він нам сказав, що впускати опіку це добровільна штука, в них нема ордеру чому до них самі виходимо. Не редагуйте.
На голках пережили зиму. Здається один раз приїздили коли нас дома не було. Дуже приємно приїжаєш а хвіртка на розпашку, ніколи опіка за собою не зачинить. Староста продовжує бігати по селу і розповідати які ми свині. Тобто розповідати, де і що у нас у хаті стоїть. За цей час ми зробили шафки, все акуратно склали,владнали, в хаті приємно і акуратно. Одного вечора ми пекли качку, і якийсь невідомий п'яний мужик,почав виносити нам вікна і двері. " Виходьте погомоніти треба, я знаю староста казала, що їжі у вас повно, а чоловіка нема" Ми психонули і купили на хвіртку дві задвижки. На іншу причепили не ципочку замок, нарешті нас залишили в спокої. Мені оформляти виплати. Прийшла в старостат, все зробила. І побачила візітку здачи на вторинну переробку сміття. Я зраділа і взяла собі. Староста почала питати, чи є що здавати. Я підтвердила, що так і багато. Тоді староста зачала скандал, що ми свині і нічого не вклали. За що ми її виматюкали і сказали, що у нас цілий відео архів в яку хату ми зайшли. Нічого носитися до нас із своєю опікою. Через три дні приїхала опіка, поліцейський і староста забирати дітей із сім'ї у біженців, які приїхали в одних трусах і яким толком нічого не надали. Хвіртка закрита, так вони біля колодязя знесли нам забор. Ми потім розбирали його, щоб хоча воду набрати. Нас вдома не було. Телефонують.
- ви де?
- в лікарні
- дитину саму лишати не можна
- він зі мною
- на вас село скаржиться, ви себе погано поводите
- я вам відкрию таємницю староста - не все село.
- ми забирати дітей
- чому
- ми точно знаємо, що у вас бутилки під ногами катаються, і антисанітарія
- з чого ви це взяли

Опіка (4)
- ви у старости взяли візитку, на здачу сміття на вторинну переробку.
- цікаво, а ви не думали, що у нас в кінці городу стихійний смітник, і ми там візьмемо на здачу.
- бігом додому
- я злочинець? Я щось порушила чи може моє пересування обмежене, тоді покажи документ на основі якого ви порушуєте мої конституційні права.
- ні не злочинець, вибачте, коли ви будете.
- 8 березня.
- а раніше?
- 8 березня, інакше знову поцілуєте замок, чи мені заборонена лікувати дитину.
- ні вибачте звичайно очікуйте, ми будемо 8 березня, щоб були вдома
- добре
За цей період ми обдумали, що робити і в чому проблема і залишили скаргу на гарячу лінію на старосту, що у неє превзяте відношення і вона коли зайде до хати ходе тоді по селу і розповідає, що у нас в хаті, що створює для нас небезпеку і в хату лізуть невідомі. А також забороняє телефонувати на гарячу лінію, лишати скарги на гарячу лінію. Ми спокійно робили своє. І 8 березня прийшли красоти без старости.
Ліда до них вийшла з кочергою. Я знімаю на телефон. Почали та всяке казати, що не згодні на зйомку, і типу це їхня територія хата на балансі села. Ми в шоці, з якого моменту вона на балансі опинилася. Ми їм трішки пояснили на якому балансі хата. Насправді хата підвішена в повітрі. Вона не на балансі села. Господиня хати померла 20 років тому, а в спадщину ніхто не вступив. І продають без документів. Тож вона в повітрі. Попросили представитися. Документи ніхто не показав, на основі чого прийшли документу нема. Назвали свої посади і навіть імен не сказали. Ми в цей день дітей відправили в школу, а Любомира до баби. Завели до хати. Сподобалося, що в галереї сініх. Намагалися, щось казати щоб ремонт і там зробили, але після пропозиції надати нас будівельний матеріал для цього від цієї думки відмовилися. Не встигли переступити поріг одна красота зачала скандал, їй сажою в хаті пахне. Я не зрозуміла, кажу що ми топимо, і проблем нема. Вона щось видала і Ліда її задавила пропозицією потрусити саду їм, якщо щось не подобається. Вони в шоці, возмущаються. І поліцейський пропонує перекидати піч, на що отримує дулю під носа і фразу " та то жирно буде". Він в осодок. Нам щось намагалися розказати про субординацію. Але ми розвернулися перекричали і натовкли носом, що ми робили ремонт, все і без них потрусимі і забілимо. До чого тут вони. Питають, чи відкриваються вікна - відповідь " староста, ще нові не поставила". Мовчання. Ми питаєма чи вирішується проблема лисиць. Вони, що відстріл заборонений, ходи з вилами і закривай двері. Пофіг на скажену лисицю, ми робимо проблему, там де її нема. Ми в шоці. Далі питаємо, а чому скрізь стільки сміття. Криси в хату лізуть, а тоді вам не подобається, як ми від них врожай рятуємо. " Ну нема вивозу, а криси на смітниках не розводяться, вони розводяться в сараї худоби. Тадаааааам. В нас просто щелепи відвисли.
-А як же органічні рештки на смітнику, на них криси розводяться, а крис тоді лисиці їдять.
- ні то вам здалося.
- добре, ви прийшли до нас у хату, сипите вимогами, а чому гуманітарки нема.
- у нас не було бойових дій, і ми відмовилися.
- тобто ви важаєте нормальним, людям нічим не допомогти і прийти, щось вимагати.
- а чим ми вам повинні допомагати? Чому ви важаєте, що ми вам щось повинні?
- той факт, що ви тут стоїте, каже про те, що повинні нам хоч чимось допомогти, ми сюди приїхали голі босі. Ну батькам кожного місяця гуманітарку дають. Вони нам свою гуманітарку пересилають. Ви нормальні.
- ну ті громади де дають гуманітарку багатші громади ніж ми.
- тобто багатші громади?
- так багаті
Поліцейський запитує:
- ви лишатися в цій хаті будете?
- ні!
- так чому ви тут сидите?
- а чому гроші по сертифікату, не нараховують, а?
- а ми причому?
- притому!
- як ви потрапили в цю хату?
- приїхав чоловік, пустив жити і попросив розвалити хату?
- розвалити?
- так!
Ліда біжить, відкриває відремонтовану розкладушку і кричить на опіку, що від них ми нічого не бачили, це все люди дали. Поліцейський в шоці запитує, а чому не давали. Ті очі опускають і кажуть, що нема. Тоді повертаються і питають, де це взяли.
- люди дали

Опіка (5)
- от таке погане вам люди дали
- що?
- а чому ви таке погане берете. Ви людям нічого не сказали, що вам таке погане дають.
- ні, люди мені претензії не пред'являють.
І тільки зараз бачать, що дітей нема.
- де діти ?
- у баба!
- а баба не допомагає
- а це по вашому звідки.
-Ну у вас чистенько, раніше було жах.
- що топлево не сподобалося. А дрова ж ви не дали, топлю чим можу
- чому ви важаєте, що ми вам щось повинні. Срач розвели, постіль не перуть.
- так дай постіль
- нащо
- ну вам же наша не подобається, давай.
- ми не повинні!
- та дайже хоча б на дитину інваліда який під себе постійно пісяє.
- якого інваліда, у вас він оформлений офіційно
- так обоє
- хто обоє
- мій сина і Ліди син, якого біса ти прийшла, мені сипиш претензіями і цього не знаєш.
- Добре де діти сплять.
- оту і тут. Нам не вистачає розкладного ліжка.
- вам принципово
- так, звичайне ліжко не стане.
- а хто вам шафи зробив
- ми!
- як ми
- ми самі
- добре Допобачення, через деякий час прийдемо, ще.
- на біса?
- Допобачення.
- а доречі, ви нащо нам забор зломили.
- то не ми
І тікати.
От так і живемо
Слава Україні
Катерина Ізюмський район

Всего доброго всем добрым людям!Ирина, все уже написано, в т.ч. мной и не раз:
https://news.1rj.ru/str/Hello_Doc/8822
От 20.12.2022 письмо.
Про то, что такое медиаморды, в т.ч. украинские - мне писать неинтересно.
Разницу между реальным лидером мнений и медиамордой нужно пояснять? Пример - Е.О. Комаровский и Д. Гордон. Писать про своих соотечественников в РФ (уже писал ранее), которых когда-нибудь приравняют к Праведникам народов мира - это их подставлять под молотки сегодня. И они делают свое дело не ради званий и медиаизвестности. Их немного, но они есть, что подтвердить могут тысячи Ваших соотечественников, которые сейчас в безопасности и воссоединились со своими близкими.
Что меня действительно интересует? См. предыдущее мое письмо. Очень надеюсь дождаться ответа на него.

Дмитрий уже не из...

Про ненависть и прочее

Здравствуйте.

Ребят, не знаю что вам сказать, но вы абсолютно имеете право на ненависть. Какая вообще разница, конструктивная она или нет. Я бы на вашем месте ненавидела. Что вообще еще можно чувствовать когда твоих людей убивают, твою жизнь разрушают, а труд многих поколений стирают в пыль?????

Путин - конченный мудак, наш МИД и дипломаты - бесполезные мудаки, раз не смогли предотвратить войну, и все это - какое-то бесконечное стыдобище, позор человеческому роду и славянской ветви цивилизации. Ну и на западе тоже мудаки, их устраивало что наши олигархи паркуют в их банках ворованные денюжки. Абсолютно все их устраивало, пока Россия на их союзника не напала.

Я, кстати, тоже имею право на свои чувства (а их чертова палитра), но как-то глупо про них здесь рассказывать. Я говорю о них среди оказавшихся со мной в одной лодке.

С уважением,
Анна, россиянка в Германии (к сожалению, теперь эта вся география важна).

Здравствуйте, Доктор!
Здравствуйте, все!
Привет, это Макс.

136 Неделя Войны:

День 943. МИД Германии: «Серьезно?» (Когда подельник раскаялся и не дает забыть состав преступления)
День 944. Коренево: Ещё не приходил (Когда все украли заранее)
День 945. Нетерпимость (ко всему, кроме Войны)
День 946. Early (...раскисать, рано)
День 947. Приговорённые Трибуналом: Константин фон Нейрат (Довоенный глава МИДа. Приговор - 15 лет)
День 948. Сумы: Повторный крик (Двойная подлость)
День 949. Памяти Эмиля Золя (Бессмертный классик)
======

Война. День 943. МИД Германии: «Серьëзно?»

Нехитрая ныне адженда
Совбеза страны-интервента:
«Они перепишут легенды,
Они передëргают факты…»

Кипит возмущённый реактор
В обиде сугубо абстрактной,
И новое чтение Пакта
Устроят афишами МИДа:

«Напомним, не будет забыто:
Мы шли поперëк геноцида!»
Платочек, любезная Фрида?
Вы, верно, забыли печали?

И в спину, откуда не ждали,
Ножом бундесверовской стали,
С кем вместе мы в игры играли
Последней декадою лета.

Когда не просила ответа
Страна победившего зета,
Страна, запретившая Meta,
Страна — колыбель агитпропа.

Ведь ей, не имеючи стóпа,
Сосед постучал по окопу,
Принёс экземпляр Риббентропа
С наивным вопросом: «Серьезно?!»

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

23.09.2024
======

Война. День 944. Пгт. Коренево: Ещё не приходил

Кому: Министру обороны,
Министру внутренних… Тоска…
И Генеральному в погонах,
И Председателю СК:

«Мы бьëм челом, бояре-слуги,
Целуя перстень на персте,
Коленно просим госуслуги
Для резидентов пгт.

Мы отлучались ненадолго.
Одной ногой и здесь, и там.
Украли всë… Как будто Волга
Волной лизнула по дворам.

Цветы, конфеты, изолента,
Подгузник, свечи, доширак,
Носки, консервы, хлеб, сорбенты,
Верëвка, трактор. Как же так?

И нет в аптеке ни таблетки,
И в Детском мире — ни шиша.
И мы стоит в прицеле метком,
По разрешению дыша.

Не оставляя без кредита
Вооружённых наших сил,
Мы сообщаем (не сердито!),
Что враг ещё не приходил».

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

24.09.2024
======

Война. День 945. Нетерпимость

Они тебя вернут.
Они тебя спасут.
И мимо не пройдут,
И равнодушны, как зовут.

Набросятся свирепо,
Лицом уложат вниз,
Удар напомнит скрепы:
И «…от Бога», и «…плодись».

Кто первый, кто второй,
Кто сверху, кто спиной?
Не выучишь устой —
Отвесит сдачи Домострой.

Калории — для дела.
Ответственный момент.
Мы производим тело,
Как велел нам президент.

Война идëт вразнос,
Они воротят нос,
Не делая запрос,
Мол, не на нересте лосось.

И как тебя хватает,
Тебя, Отчизна-мать,
Терпеть всех тех, кто лает,
Направляя убивать?..

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

25.09.2024
======

Война. День 946. Early

Вынуты стержни из контура-тела,
Сердце-реактор достигнет предела.
Стëрся графит, не рисуется мелом
Буднично смело.

Горькое блюдо неровной дорожки
Черпаю молча половником-ложкой.
Бог, как известно, совсем не Тимошка,
Знает немножко:

Знает длину стадионного круга,
Знает, зачем мы встречаем друг друга,
Знает, что хрупкое редко упруго
В рамках недуга.

Рано темнеет в записках о розне,
Двадать четыре уложены сносно.
Золото? Я и не думал серьëзно
Даже о бронзе.

Сколько в них было: живые, предтечи.
Мне бы успеть в этой авторской речи
Точку поставить. Финал недалече?
Видишь, перечу.

Давят виски атмосферные свëрла,
Давит комок пересохшее горло,
Хватит! Скупую ладошка утëрла.
Сказано — early.

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

26.09.2024
======

Война. День 947. Приговорённые Трибуналом: Константин фон Нейрат

Неоднозначный подпевала,
К Войне остался не у дел
При трëх начальниках (немало!)
Министр заграничных дел.

Он утверждал: изволил спорить
И днëм, и ночью при свечах.
Читать же стоит — при разборе
Не соглашался в мелочах.

Терпел попутчик несогласный,
Пером подписывая ложь,
Но посмотри, везде участник,
Копни поглубже, всюду вхож.

И жил он, как велит бумага —
«Там, сверху, всë за нас решат.
Что, вслед за Веной пала Прага?
Так, я всего лишь дипломат.

Никто не мог сопротивляться».
Но в назидание урок —
Здесь получил свои пятнадцать,
Считай, почти условный срок.

Сидишь, потомок бюрократа,
В тени? Не лезешь на рожон?
На Трибунал — persona grata,
Коль был в карету запряжëн.

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm
#приговорëнные

02.02.1873 — 14.08.1956 | 27.09.2024
======

Война. День 948. Сумы: Повторный крик

Я умираю каждый день,
Как жертва страшного обряда,
Я не живу, я точно тень
Сто тридцать шесть безумных кряду.

Я умираю в старике
И новорожденном ребëнке,
И тяжело, и налегке
Я обрываюсь нитью тонкой.

Я умираю, не поняв,
Я умираю в долгой муке,
Я принимаю плотью сплав,
В груди теряя перестуки.

Я умираю меж руин
За принадлежность только к виду.
Я умираю без причин
От православного шахида.

Я умираю не своей,
Я умираю не по сроку,
Я в груде брошенных камней
Четвёртый снизу, третий сбоку.

— Я умираю… — Брось, старик,
Ты целый день в каких-то думах.
— Второй удар… Повторный крик…
Я умирал сегодня в Сумах.

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

28.09.2024
======

Война. День 949. Памяти Эмиля Золя

Художник слова, натюрморт,
Пирог слоёный, кулинар —
Здесь горожанин и милорд,
Здесь куртизанка и монарх.

Описан быт от сих до сих,
И к чёрту ретушь, без прикрас.
Такой бы нынче прутих,
«Таким не место среди нас!»

И точно эхо тех времён
Несëт бессмертные слова
Всем тем, кто ложно окрылëн,
Кто в топке — ветки и дрова:

«Обрывки знаний без основ
Безумно дëргать наобум.
Так, череда привычных слов
Растлит любой некрепкий ум.

Все эти крохи от наук,
Великих истин и идей
Падут вердиктом “Недосуг”
От ограниченных людей».

Они уверены во всëм
И до, и после февраля:
«Нет, не вникаем. Да, идëм», -
Герои Мастера Золя.

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm
#X9

02.04.1840 — 29.09.1902 | 29.09.2024
======

Мрачная неделя. Очередная мрачная неделя Войны. Бессмысленной и несправедливой. Это надо повторять. Этот не само собой то, о чем все всë понимают. Очередная неделя Войны.

Береги себя. До понедельника.
Твой Макс

Я не прошу грошей, наболіло треба виговоритися. Розгреблися - розповідаю. Думала збожеволію
Доброго дня Любий Лікарю
Вікторія Сумська область. Я просто розповідаю як відносяться чиновники громад де навіть окупації не було і не зачепило до постраждалих людей. Я розповідаю це для того щоб підтримати себе і інших психологічно. Показати, що є завжди вихід. Не можна дозволяти себе принижувати. Коли до нас вперше приходили служби ми не знали, що робити, не знали як діяти. Порадитися ні з ким, всі тебе цураються. І не розумію за що. В інтернеті і соцмережах нема жодної поради як краще діяти. Ми набивали такі шишки. І можливо мої листи допоможуть іншій мамі не підатися на бюрократичний тиск. Може хоч одній людині, це допоможе не опустити руки.
Мені особисто фінансова допомога не треба, крутимося все добре. Але мій кум проходе зараз реабілітацію після тяжкої аварії. Йому треба допомога. Якщо ви допоможете, буду надзвичайно вдячна . Дублюю попереднє повідомлення моєї куми.
Благаю про допомогу. Мій чоловік Віктор потрапив в страшне ДТП. З 2017 року він приймав участь в АТО і ООС. Під час повномасштабного вторгнення був на Донбасі і отримав поранення. Зараз він був у відрядженні і його спіткало горе. Наразі він проходе реабілітацію після перелому кульшової западини (ямки), перелому ребер та ключиці. Йому було проведено 4 операції, тривалий курс реабілітації. Якщо маєте можливість допомогти ми Вам будемо дуже вдячні!!! Нехай Вас Бог береже 🙏🇺🇦
Карта для донатів Приват
4149499093253993

П.с. якщо опіка веде себе не адекватно і сипле понтами, сипле вимогами, не надавши навіть елементарну допомогу. Отже раптом щось не так і вспливе, шо не допомагали отримають по шапці. Тому і залякують людей, щоб мовчали. Тут вихід один: у вас вимагаю - вимагайте у відповідь. Іншого способу, щоб вона залишили у спокої. Зрозумійте ця служба за нас відповідає. І не нормально тупа тиснути на людей, вони це роблять, бо їм дозволяють. Ці служби вважають тоді,що їм можна абсолютно все. І життя родин із особливими дітьми перетворюється на пекло. В листі про опіку я не показую своє тяжке становище. Я хочу показати на скільки обсурдні вимоги і претензії вони нам пред'являють. На скільки неадекватне поводження у чиновників коли їм не пручаються люди.
Слава Україні
Катерина Ізюмський район

Здравствуйте, Доктор. Давно не писала, новых мыслей нет, старые осточертели...
Мои очередные соболезнования украинцам...
Крови всё больше... Война всё больше становится похожа на Великую Отечественную...
Дмитрий, Вы правы. Медиаморду российских упырей принимают за реальные мнения людей. Это как вампиров сводить воедино с их жертвами... Детское сравнение, но почему-то лезет на ум. Не иначе как упырями банду, что сидит в ящике телевизора я назвать не могу.
Реальное отношение к войне далеко от Iрiного

Катерино, Ізюмський район, дуже дякую за Ваші листи. Навіть мені на замітку як спілкуватись з чиновниками корисно. Усе життя беру їх не хабарями, а лише "ізмором", у них терпіння закінчується раніше ніж у мене. Але як же то важко.
І з волонтерством важко буває, бо від податкової і фінмоніторингу допомоги немає, а вимоги є, ще й перевіряють.

Тримаймося
Вікторія, Сумська область

(зранку дізналась про прильоти по Запоріжжю і Херсону, дуже боляче)

Макс Фрай
Стихи "Повторный крик" про Сумы - в самое сердце.
Поделюсь у себя в соцсетях
Спасибо

Виктория, Сумская область