Дни 1118-1124

Здравствуйте, Доктор.
Здравствуйте, все.
Привет, это Макс.

161 Неделя:

День 1118. Персона года Time. '29: Оуэн Юнг (Мир, в котором Человек года — промышленник и дипломат с планом ослабления Версальских санкций послевоенной Германии)
День 1119. Памяти Невилла Чемберлена (Премьер-умиротворитель. Антигерой II Мировой).
День 1120. БПЛА (Новое слово)
День 1121. Никсон и Брежнев: Новая глава (Когда сходств больше, чем различий)
День 1122. Нобели Мира. '1902: Шарль Гоба (Бюро Мира)
День 1123. Дети Вдовы (Воззвание не умеющим ни читать, ни писать)
День 1124. Смотри табло (Ничего без посредников: ни войны, ни переговоров)
======

Война. День 1118. Персона года Time. '29: Оуэн Юнг

Свет. На выжженном поле.
Сквозь чужие грехи.
Бьёт. Версаль. Поневоле.
План. Привносит штрихи.

План. Ослабить удавку.
Счёт. Оплачен сполна.
Встань. Не к пушке. К прилавку.
Жизнь. Известна цена.

Жизнь. Согласно контракта
Мир. Без веток траншей.
Долг. Де-юре. Де-факто.
Взят. Разбоем мужей.

Взят. В осмысленной бойне
Войн. Набат облетел.
Львы. Сегодня спокойны.
Гнев. Орлиный удел.

Гнев — строительный мусор.
Столб. Опоры толсты.
Стой! Не время укусов.
Строй. Скорее. Мосты.

Строй. Поднимет на марше
Пыль. Военных дорог.
Юнг! От мира все дальше
Свет. Но делал, что мог.

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm
#timeperson

27.10.1874 — 11.07.1962 | 17.03.2025
======

Война. День 1119. Памяти Невилла Чемберлена

Не тот. Не злодей. Не герой.
Предложен эпохе. Судьбой.
Над картой. Ползущей по швам.
Чернилам, бумагам, словам
Поверил. Как в Божий закон.
Навеки? Но был обречëн.
С позором. Порвут тишину.
Он думал, спасает страну.

Отдал. Подписал. И ушëл.
Оставил надрез. Но в раскол
На карте, не зная границ,
И krieg устремится, и blitz.
Отсрочка? Иллюзии грëз?
Уехал за миром. Привëз!
Остался в легендах с виной.
Пред Миром. Европой. Страной

Чужое отдам, но спасу
Земель Альбиона красу.
Триумф. Невозможный успех.
Бумага. Спасает? Не всех.
Смотри же на мрачный урок —
Чужим не замиришься впрок.
Не тот. Не злодей. Не герой.
Не с миром вернулся. С войной.

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm
#X9

18.03.1869 — 09.11.1940 | 18.03.2025
======

Война. День 1120. БПЛА

Всë то, что было — лук и стрелы,
Мушкеты, нарезной патрон,
Всë безнадëжно устарело,
Лишь засоряют полигон.

Война — не залпы от орудий,
Не крик солдат, не звон штыков,
Она — в жужжании посудин
«Увидел — сбросил — был таков».

Безликой птицей в поднебесье
Парит, имея в сердце лëд,
Его не спрячешься пореза,
Бездушно каждого найдëт.

Подобно карточному дому
Изнанкой вывернут блиндаж,
Лишь по отверстию входному
Поймут, но поздно, «Нет, не наш…»

Ведь где-то там, прильнув к экрану,
На удаленьи многих миль,
Игрок наносит кнопкой рану,
Игрок броню стирает в пыль.

Мир небесам! Но вижу тучи
Несущих смерть жужжащих птиц.
Они осколочно-горючи.
Они без душ. Они без лиц.

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

19.03.2025
======

Война. День 1121. Никсон и Брежнев: Новая глава

Тени прошлого
Вышли из тьмы.
Дружба пóлюсов —
Замкнутый круг.
Мы от пошлого
Стали немы‌.
И вполголоса
Страшно. А вдруг?..

Переписана
Новым глава,
Пуще прежнего
Радужный мрак:
Этот Никсона
Вторит слова,
Тот за Брежневым
Носит пиджак.

Перезвонами
Занят эфир,
Поголовью
Транслируют блюз.
С Аполлонами
Будет ли мир,
Если кровью
Построить Союз?

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

20.03.2025
======

Война. День 1122. Нобели Мира. '1902: Шарль Гоба

Этот свет, что маяк сквозь туман,
что очаг неисчерпанных сил,
он не ищет в портрете изъян,
он надежду сердцам подарил.

Колокольный накроет набат
раскалëнный Минервы алтарь,
тщетно в рясах упрятать солдат,
в «не убий» — «просто насмерть ударь».

На душе за ожогом ожог.
Мирный воин безумен? Упрям?
Сила слова? Немых диалог?
Кто врагов уравняет друзьям?

Этот свет между складками туч,
этот свет в пепелище руин,
от земного он компаса луч
в этом мраке батальных доктрин.

Но слышны отголоски вдали
канонады рассерженных труб,
слышен стон опалëнной земли,
в небеса уходящий и в глубь.

«Мир — не случай, но каторжный труд,
и Война — далеко не судьба», —
завещание добрых причуд
для наследников Шарля Гобá.

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm
#нобелимира

21.05.1843 — 16.03.1914 | 21.03.2025
======

Война. День 1123. Дети Вдовы

— Ответь же, ты принадлежишь?..
— Я принят был за такового.
— Скажи одно, скажи мне лишь,
Скажи мне истинное Слово.

— Я не умею прочитать
И написать не в силах тоже,
Но на двоих сложить печать
За буквой букву вместе сможем.

— Боюсь, невежеству — предел…
— Оставь сомненья у порога…
— Ах, ты упорствовать посмел?..
— Закончу. — Верно. Слава Богу.

Но чем ты сможешь объяснить
Своë невежество в науках.
— Я вижу смысловую нить
В прикосновеньях, перестуках,

В миру, где каждый Вольный — Брат,
И будь то Ложа ли, Капитул…
— Довольно. Я, признаюсь, рад,
Но чем обязаны визиту.

Стопа к стопе, рука с рукой,
Через плечо шепчу в секрете:
— Беда случилась! — Боже мой!
Ко мне! Ко мне же, Вдовьи дети!

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

22.03.2025
======

Война. День 1124. Смотри табло

Он бьëт из-за,
Он бьëт из-под,
Он бьëт поверх,
Навесом через,
Окрестят — стерх,
Сомненья — ересь.
Глаза в глаза —
Удел господ.

Воюет. С кем?
Воюет. Где?
Воюет. Для
Чего не зная.
«Уйдëт земля
С билетом к Раю.
Будь глух и нем.
Молись звезде».

Беседа о.
Беседа без.
Беседа с тем,
Кто непричастен.
Спросить: «Зачем? —
Ответ неясен, —
Смотри табло
И жди конец».

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

23.03.2025
======

Если смотреть телевизор, то витает ощущение скорой паузы. Хотя бы паузы. Но глядя на землю — фотография Вердена времëн Первой Мировой. Человеческая мясорубка, уносящая сотни и тысячи жизней ради того, чтобы фронт стоял на том же месте.

Ещё переговорщики эти... Карасин и Беседа. Как будто Гоголь пишет затянувшуюся драму с говорящими фамилиями второстепенных персонажей.

Берегите себя. До понедельника.

Ваш Макс.

Здравствуйте, доктор.
Здравствуйте, все.

Обращаюсь с одним вопросом - нужен волонтерский бусик. Наш волонтёр Александр ездит на почти убитой машине, маленькой, загружая ее для ребят без меры и рискует остаться без нее в любой момент, там много чего не в порядке. Она вообще не для грузоперевозок, ему подогнали старенькую ещё три года назад. При этом говорит, что у наших воинов столько проблем и потребностей, что он не может морально позволить сделать сбор себе на такую машину.
Вот хочу помочь и не знаю как быть.
Может, кто-то подскажет идею?

Тримаймося
Виктория, Сумская область

Письма войны ,но не о войне,а попах во время войны. ㅤ

В Київській області викрито священників, що підпільно виробляли алкогольну продукцію

З незаконного обігу вилучено майже 20 тис. літрів фальсифікованого алкоголю.

Я под стАлом. Только не могу понять от смеха или от слёз я там оказалась В Украине живёт два сорта украинцев: украинцы сволочи и идиоты и украинцы патриоты,настоящие патриоты, а не те,что горланят о своём патриотизме. Очень боюсь,как бы после этой страшной войны, украинцы из серии сволочей- идиотов не оседлали бы власть в Украине лозунг : "Церковь -опиум для народа". Был очень справедлив. Не путать религию и церковь с ВЕРОЙ.
БОГУ НЕ НУЖНО ЗДАНИЕ -Церковь . И посредники между человеком и Богом в виде попов не нужны. ИМХО.
КИЕВЛЯНКА.


ㅤ

Дорогие читатели канала, дорогой доктор!!!!!
Пишет Елизавета из Вены.
Мой родственник из Изюма сейчас защищает Украину на Волчанском направлении.
Его бригаде очень нужен Экофлоу .
Если кто-то мог бы помочь или знает волонтеров, которые могли бы помочь, буду очень признательна.
Пожалуйста напишите мне по почте ElizavetaHeinz@gmx.at
Слава Украïнi!!!!!

Контакты командира могу дать.
З Повагою,
Елiзавета, Вiдень

Вирили часник
Доброго дня Любий Лікарю
Прийшла весна. Дерева і кущі перевезли на нову хату іще осінню, лишили ті які на нашу думку пропали. Але щойно прийшла весна вони виявилися живими. У кінці серпня минулого року ми не знали, що вдасться купити хату. Ми взагалі не очікували цього. Тоді лист в офіс президента укрпоштою якогось біса помандрував в Одесу. Ми були переконані, що в 2024 ми нічого вже не отримаємо. Тому зкопали грядочки і посадили часник, і дрібну цибулю, я її називаю сльози. Бо в 5 міліметрів в діаметрі. Виросте добре, не виросте буде добрево. В банці в кладовці точно засохне і ніякої користі не буде. Потім наш ва-банк і підправка дублікату листа на офіс президента через нову пошту і нарахування заброньованих коштів по сертифікатам усій Україні у вересні. Тритижневий забіг. І різкий стрибок в останній вагон. В останній день перед поверненням коштів у державу заключено договір про купівлю. Доки випав сніг встигли лише перевести і пересадити дерева. Далі тяжка довга зима із шаленим перепадами погоди. І от відтала земля ми вирили часник, вкоротили корінці, впакували в пластикові відерцях, в торбу. Вирили дерева і кущі які минулого разу не вмістилися багаторічні лікарські трави впакували і сестра поїхала. Важко, об'ємно. Але ми уже навчені купуємо білет на місце де наш багаж нікому не заважає. Коли сестра приїхала на нову хату пирішив дощ, але вона по дощу все висадила, все що привезла. В хаті іще дуже холодно. Хоч і брала з дому перекус всеодно дуже зголодніли. Виявила, що в хаті не може зараз нічого робити. Причина - відійшла зовні опалубка, а злив зроблений так, що в ту дірку летить вода. І доки не просохне на вулиці неможливо нічого зробити. В одній кімнаті не правильно зроблено отоплення, на стільки, що вже становить небезпеку. І для нас тепер єдиний вихід коли просохне зрізати отоплення і робити дибелий ремонт. От така ситуація, але рослини потехеньку переселяються. Ми готуємося.
Слава Україні
Катерина Ізюмський район

Гірка вода
Доброго дня Любий Лікарю
Коли ми тільки почистили колодязь вода була гіркувата але з часом це минуло, так дістаємо мутну, але гіркоти не було. Того дня ми прокинулися і побачили новини про прильот ракети в Чернігів. В цей час в колодязь вода повинна прибувати, але зараз вона стоїть на одному рівні. В той ранок води вода убула. Ми набрали води поралися. Я набрала води і почала чистити зуби. Полоскати, а вода гірка як полинь. Ми в шоці. Бігом кип'ятити, щоб хоча б пити було. Почали питати по селу. А вони кажуть, що постійно пити купують бутильовану. Що, в селі є колодязі, скважини а вони з них пити не можуть. Вся проблема в меліорацій них канавах зроблених за СРСР. Вони всі колодязі труять. Вийшло так, що від Чернігова добре тряхонуло землю і в колодязь пішла вода із канав - болото. Тепер і зуби полощимо кип'яченою водою. І після цього мене запитують, що мені не подобається в цьому селі, чого я лишатися не хочу. Хоч би вода не зникла до переїзду.
Слава Україні
Катерина Ізюмський район

Голки із росії
Доброго дня Любий Лікарю
Ми зараз готуємося до переїзду. Коли ми евакуювалися на Чернігівщину нам люди надавали багато одягу. А от коли діти із нього повиростали у нас брати ніхто не захотів, бо у містечку дешевий і якісний секенд. Зношений ми утилізували. А що робити з тим з якого виросли і не жодного разу не одягли. Почали їх переживати на наволочка на подушка, фартухи, пов'язки на голову і сумки. Нам же переїжджати, сумок, рюбзачки, нічні сорочка, різні чохли для олівців спиць і крючків переїзд, щоб не розліталося такого багато треба. У нас сталося диво на Ізюмщині вціліла швейна машинку, дивом, просто дивом до неї не дійшов вогонь. От ми шиємо і ламаються у нас голки. У село приїздить раз на тиждень ринок. От пішла сестра у купила голки на швейну машинку. Почали шити а, вони всі нитки рвуть, одна взагалі вушко не прорізане. Почали уважно вдивлятися, а в них там де повино бути згладее, трішки заокруглене - гострий кутик. Так вона проста все рве така голка. Та що ж таке. Дивимося упаковку.А це показник чіткості і якості - ВИРОБЛЕНО В РОСІЇ. Голки ми замовили німецькі через інтернет, от в німецьких все стесане, заокруглене нічого не рветься і гарно шиє. А оці російський голки віднесли тій хто продав в влаштували їй добрячий скандал, щоб гидоту всіляку не продавала
Будьте уважні
Катерина Ізюмський район

Памятка на века
Входящие

ПОЖАЛУЙСТА,публикуйте время от времени, чтобы не затерялось
*****
ПРОСТАЯ ЛОГИКА:
*****
1) Страна, напавшая на другую страну и вторгшаяся на чужую территорию - ВСЕГДА страна агрессор! Это то, что делает прямо сейчас и уже несколько лет Россия!
*****
2) Власти, приказывающие своим войскам истреблять мирное население другой страны, их города, коверкать их жизни и судьбы и заставлять бежать - ВСЕГДА сеют геноцид и фашизм! Это то, что прямо сейчас делает Россия в течение лет!
*****
3) Страна, напавшая на народ, с которым её связывает общая история и в которой живут её коллеги, друзья и родственники - ВСЕГДА МОНСТР, ЧУДОВИЩЕ, действия которого не описать словами какого-либо языка мира! Это просто чистое ЗЛО, кошмар, равного которому НЕ СУЩЕСТВУЕТ! И это то, что прямо сейчас делает Россия в течение лет!
*****
4) Власть, которая ЛЖЁТ своим согражданам внутри своей же страны через средства массовой информации и оправдывает своё вторжение на территорию соседнего государства - не должна быть осуждена, а просто НЕМЕДЛЕННО УНИЧТОЖЕНА!
*****
5) КАЖДЫЙ ГРАЖДАНИН страны-ZZ-агрессора, сидящий в ней на жопе и безучастно наблюдающий за тем, что творит режим его страны с мирными жителями соседней страны - ЛИЧНО ВИНОВЕН в происходящем, ибо, согласно конституции РФ, вся власть принадлежит народу! Из всех граждан России более 75% - ВИНОВНЫ в смертях тысяч мирных людей, целых семей, женщин и детей!
*****
6) ЛЮБАЯ СТРАНА, когда либо за всю историю человечества ступившая с завоевательной войной на чужую землю, была, мягко говоря, глубоко не права! Это - всегда на очень долгое время - ВИНА в смерти огромного количества людей, глубокий след в истории, который НЕВОЗМОЖНО ничем разгладить!
*****
7) Россия провела за более чем 20 лет правления Путина не одну такую «спецоперацию» на территории других стран, утопив эти страны в их крови! Тем самым Россия ЧЕСТНО ЗАСЛУЖИЛА всеобъемлющих санкций на СОТНИ ЛЕТ и полного закрытия доступа ее граждан за пределы страны, а также отказ от любых экономических и продовольственных контактов с этим огромным и уродливым пятном на планете Земля!
**********

Эта простая памятка из семи пунктов ДОЛЖНА висеть в каждом доме на Земле, в каждой стране!

Пожалуйста, ПУБЛИКУЙТЕ ЭТО СНОВА И СНОВА - во ВСЕХ сетях , на ВСЕХ столбах - везде и всюду!!!

Слава Украине!!!

Спасибо!

Березовий сік
Доброго дня Любий Лікарю
У нас біля хати ростуть берези. Коли ми щойно приїхали сусід ходив зудів " давай березу зрубаємо, давай березу зрубаємо.". Потім ми виявили, що у батьковій хаті завдяки зсу мародери не вкрали наші інструменти і перевезли на Чернігівщину. Ми просвердлювали дірочки і збирали сік. Перший рік сестра просведлила і поїхала до батьків. Я з ним просто дуріла. Я закатувала його, не могла з ним впоратися. Закатали 60л березового соку. Потім нам був як порятунок, бо в колодязі зникла вода, його почистили і півроку з колодязя тягли одну глину. А пили ці пів року березовий сік. Підкизший - чудовий хліб виходить. В 2024 сестра була в дома і вона його активно пила у свіжому вигляді. Проблеми з водою тут постійно. Закрила я 20л соку і ми його до середини літа випили. В цьому році у нас переїзд і навіть свердлити не планували, але прибігла бабуся яка допомогла нам на самому початку. Загалом вона часто до нас ходить з дітьми поспілкуватися, воду взяти. У нас мутна йде, а у неї і такої нема. Плаче і плаче" соку хочу, соку хочу" довелося свердлити. От ми випиваємо скільки можемо свіжого, а той відносимо одній і другій бабусям які нам найбільше допомогли на початку.
Одного разу сестра відвезла 5л іде назад. А їй в спину матом загинає бабусин сусід. Виявляється моїй сестрі по тій вулиці ходити не можна, бо його такса там бігає. Сестра цього не почула, це бабуся розповідала. От якби сестра почула, вона розповіла б де йому не можна ходити. Ох не можуть дочекатися коли ми поїдемо. Бачимо ми не хороших людей.
Слава Україні
Катерина Ізюмський район

В'язання
Доброго дня Любий Лікарю
Провали пам'яті вплинули на всі сфери мого життя. Головні болі в спині не давали ні на чому зосередитися. Одного разу коли уже переїхали знайшла між речами спиці. Вив'язану горловину із манішкою. Я не могла зрозуміти, що це і хто робив. Сестра сказала, що це в'язала я. Я дуже здивувалася факту, що я вміла в'язати. Сестра сказала, що раніше я вміла в'язати і спицями, і гачком, і мактаме і бісером, трохи вишивала в трохи шила одяг. У мене шок.
Я взяла спиці в руки і довго їх крутила, що з ними робити я взагалі не розуміла. В архівах знайшла відео згідно з яким я почала плести цей каптур. Я не могла зрозуміти як це робити, але все ж я взяла в руки спиці і почала плести.
Петлі злітали, спиці випадають, нічого не виходить. Потім пішло, виходить. Точніше плетуть руки, я мозок вибухає. Спиці плетуть, а мозок не зрозуміє, що робить. З часом прийшло розуміння, що я роблю. Пам'ять почала повертатися. Складні узори робити не можу, бо по суті вчуся наново. А м'язової пам'яті вистачає лише на ази. Так само по м'язовій пам'яті я плела й гачком і я толком досі не можу згадати макраме, з голкою ситуація таж сама. Від неї в прямому сенсі шарахаюся. Мій мозок не розумів як її тримати. Але з часом паніка вляглася. І зараз спокійно зашиваю і шию. Вишивати, ще не пробувала.
Зараз згадала основні ази. Іще вчуся багатьом новим технікам по відео у інстаграмі і тіктоці. Опанувала декупажі. Я не здаюся, я поверну старі знання і вчуся новому. Це заспокоює і відволікає від жаху за вікном. Це стимулює мою реабілітацію. Не опускаю руки інакше я буду не я.
Тримайтеся українці, шукайте може ви теж щось забули. Робота руками добре відволікає від поганих новин.
Славна Україна
Катерина Ізюмський район

Дни 1124 — 1131

Здравствуйте, Доктор!
Здравствуйте, все!
Привет, это Макс.

162 Неделя:

День 1125. Персона года Time. '30: Махатма Ганди (Мир, в котором Человек года — лицо ненасильственного протеста, подточившего ножки трона Империи)
День 1126. Сумы: Эхо Эр-Рияда («Хорошо» «поговорили»...)
День 1127. Ariston: Come back (Вернулся? Уходил?)
День 1128. Не смотреть со стороны (Англия и Франция вступают в Крымскую войну против России)
День 1129. Памяти Академика А.Ф. Цыба (Свет надежды, когда у тебя T3N1M0)
День 1130. Signalgate (А мы думали они прикидываются такими)
День 1131. Парижский мирный договор (окончена Крымская война)
======

Война. День 1125. Персона года Time. '30: Махатма Ганди

Босой пилигрим выходил на дорогу,
и солнце пески превращало в стекло,
с открытой душой без ковчега, без бога,
но в ней бушевало тепло.

Босой пилигрим. Раскаленные плиты
остудит прохладой бурлящий прибой,
молчания золотом критики биты
сильнее печали любой.

Босой пилигрим. Меж кристаллами соли
Британской короны не виден урон,
но вызов гордыне без толики боли
термитом подтачивал трон.

Босой пилигрим. Он не просит пощады,
заветы о Мире угодно беречь,
слова-катапульты, слова-баррикады
заменят любую картечь.

Босой пилигрим. На истории-прялке
он сплëл паутину грядущей судьбы,
и белому шлему, что ходит вразвалку,
и людям, что, нет, не рабы.

Босой пилигрим стал персоною года,
и славой окутан, и Миром любим,
«Великой душой» наречëнный народом
Махатма. Босой пилигрим.

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm
#timeperson

02.10.1869 — 30.01.1948 | 24.03.2025
======

Война. День 1126. Сумы: Эхо Эр-Рияда

Мы хорошо поговорили,
договорились говорить
без оговорок «или-или»,
хоть и до этого не били,
чтоб киловатты не крутили,
теперь совсем не будем бить.

Блестят с иголочки наряды,
блестит щеками делегат,
уполномоченные гады
договорятся в Эр-Рияде,
и перед камерами рады —
остановили камнепад!

Мы хорошо поговорили,
мы проявили конструктив,
пусть за версту разят промилле,
всë на словах, ни строчки в билле,
эквивалентами в тротиле
пригладим лучше жилмассив.

И миротворец в парном танце
опустит очи опосля:
«Идëт война. Чего стесняться?
Дома не входят в список станций.
Удары? Будут ударяться.
Ведь всë для мира. Мира. Для».

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

25.03.2025
======

Война. День 1127. Ariston: Come back

Торговля — не измена?
Торговля — просто суммы?
Торговля — ноль колонки,
Простой колонки «стыд»?
Не все имеют цену?
Не все утонут в шуме?
Не все стоят в сторонке?
Не каждый отличит?

Ушëл. Попробуй втиснись?
Ушëл. Считай — нарушил?
Ушëл. Назад не звали,
И скатертью асфальт?
Таков он нынче, business?
Таков, увы, as usual?
Таков предел у стали?
Таков её гештальт?

Стиральные машины
Не отстирают души,
Не отстирают флаги,
Не отстирают честь,
Но сеющим руины,
Внутри себя, снаружи,
Привычны их зигзаги.
Торговля — всë, как есть.

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

26.03.2025
======

Война. День 1128. Не смотреть со стороны

По предначертанному плану
Идëт Империя Войной.
Век XIX — к Осману.
Теперь на Киев, Боже мой…

Вторая в мире с верой в Приму
Перед собой толкает бред:
«Мы Третий Рим!» — но даже Риму
Неловко от таких побед.

Париж и Лондон. Те же лица.
«Враги», — ты скажешь без затей,
Но эти самые столицы
Не лезли в дом чужих людей.

И встали, не поверишь, вместе
Держаться прежних рубежей.
При Николае — дело чести,
И при Владимире уже.

Причуды, петли временные
Вьют вереницу адресов:
Константинополь был. И Киев.
А дальше? Вильнюс? Кишинëв?

Две даты марта, две причины
Им не смотреть со стороны.
В тумане земли Украины
Все две позорные войны.

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

27.03.1854 | 27.03.2025
======

Война. День 1129. Памяти Академика А.Ф. Цыба

Он не святой, но в этих стéнах
От древних что-то алтарей,
Забьëтся робко в антигенах
Свеча надежды, с ней теплей.

Беру билет. Дорога жизни.
Под стук колёс. В Наукоград.
Везу вердикт. Машинописный.
Надеюсь. Смогут. Победят.

Он не святой, но это имя
Во всëм, в контрасте и лучах,
Во всëм, что так неуловимо,
Но не удержишь на плечах.

Записки клеток Фарадея
Посмотрят. Стëкла. На просвет.
И я достану. В лотерее.
Счастливый. Выигрышный билет.

Он не святой, но уповаю —
Увековечен поделом.
Стремлюсь к обещанному раю
Потом, когда-нибудь потом.

Какой-то сюр. Подобен бреду.
Прошëл. Все стадии. Едва.
На свет в тоннеле. Молча еду.
В свои каких-то сорок два.

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm
#X9

21.01.1934 — 08.11.2013 | 28.03.2025
======

Война. День 1130. Signalgate

О, времена! О, нравы! О, прогресс!
Где прежний гриф на тайне государственной?
А мы: «Игра! Прямой тропой вразрез
Ведут Сенат, а вместе с ним Конгресс.
И как ведут? Вселился точно бес!
Но меж собой исполнены коварствами».

О, времена! О, нравы! Сарафан!
Открыл на мир глаза нам тайный мессенджер:
Утрут слезу швейцарские Montblanc,
У них был план, надежный точный план,
Загнать врага в ловушку да капкан,
Ведь утвердил всë это главный менеджер.

О, времена! О, нравы! Дураки!
Их чат наполнен важными министрами,
Промежду них писака от руки
Притих, себе не веря вопреки,
Как в бой идут пилоты-старики,
А вслед эмодзи с верхними регистрами.

О, времена! О, нравы! О, сигнал
Подай нам, Боже — в чëм их преступление?
Ведь под присягой скажет, что не знал
Любой и каждый, кто там что писал,
И не пришьëт измену Трибунал,
Коль в чате этом — автоудаление.

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

29.03.2025
======

Война. День 1131. Парижский мирный договор

Война — это рана, война — это боль,
война — это чья-то чужая могила,
война — это вьюга, что шепчет пароль,
война — это память, что плохо учила.

Здесь каждый булыжник вопит про войну,
здесь каждая прядь поседеет внезапно,
здесь души как прежде стоят на кону,
здесь врут как и прежде о чëм-то масштабном.

И снова в молитве находят ответ,
и снова во тьме утопают глазами,
и снова «не знали» и «выбора нет»,
и снова «за что это, Господи, с нами?»

Она обожжëт окровавленный Крым,
она — не финал, в облаченьях предтечи
она обещала Победу одним,
она и другим пела схожие речи.

Он будет подписан, он будет плохим,
он точку поставит по чьей-то указке,
он будет Победой и тем, и другим,
он тем и другим обернëтся фиаско.

Как море на берег толкает волну…
как будто бы хватит запасов кошмара…
как вышло, что снова пришли на войну?
как будто по кругу вальсирует пара…

Война ФМ | Макс Фрай | @voina_fm

30.03.1856 | 30.03.2025
======

T2 стало T3.
Надо спешить.
Береги себя.
До Понедельника.
До апреля.

Твой Макс.

Здравствуйте, доктор.
Здравствуйте, все.

Пишу мало, наверное, весеннее обострение депрессии. Тяжко.

По совету доктора новостных канала оставила только два, чтобы не встречать много раз одни и те же печальные новости. Местный, по области и общий по Украине.
Из соцсетей уйти не могу - там пишу посты по волонтёрству (это, кстати, одно из требований налоговой, чтобы не докапывались до непонятных поступлений на карту).
Идёт очередной сбор, на этот раз на броник для штурмовика. Предыдущий спас ему жизнь, но восстановлению не подлежит. Работаем.
И с детьми работаем. У них тоже весеннее обострение всех психических состояний.

Тримаймося
Виктория, Сумская область

На фото ёжик-волонтёр :)

Здравствуйте, Доктор и все участники чата. Письма Макса - день 1117 – неприятие. Как же так! Твои стихи для меня (извини, что на ты, просто за всё время уже стал для меня хорошим заочным знакомым) – это тот островок, та спасительная гавань, где есть свои, коих в «живом» окружении мало. День 1129 ... И всё - таки хочется надеяться. Надеяться несмотря ни на что. Надеяться и верить вопреки. Вместе с тобой. Обняла.
Светлая я.

Мені кажуть все частіше, щоб я кидала займатись волонтеркою. Тому що тривожніше стало на Сумщині і хтозна що буде, якщо ті виродки сюди прийдуть (нічого хорошого, знаю). Тому що збори йдуть повільно. Тому що забагато витрачаю на це власних коштів і сил. Тому що “кому це потрібно”. Тому що “треба тікати з цієї країни”. Тому що вигорання і депресія. Тому що втомилася. Тому що…

А я пам'ятаю початок квітня три роки тому. Пам'ятаю, як стало відомо на весь світ про Бучу, Ірпінь і Гостомель. Про “Мрію”. Пам’ятаю про дороги смерті з розстріляними колонами машин. Про те, якими сумними і дорослими сталі очі людей навколо. 

Не забула про обличчя людей з алеї пошани. Людей, які віддали свої життя, захищаючи нас. Не забула про обстріли, вбитих і поранених. Не забула про домовину, в якій лежала дитинка двох днів з дня народження після обстрілу пологового будинку. Не забула про розкопки під Ізюмом. 

Я пам’ятаю, що війна не скінчилась і люди продовжують гинути щодня. 

І поки я можу щось робити, я буду це робити. Бо “не однаково мені”.

Вікторія, Сумська область 

Кривой Рог, мы плачем. Мы каждый день по ком-то плачем. Люди, трампанутый это все увидет?? Киевлянка

04.04 2025.

И ОПЯТЬ АННА ГИН. ХАРЬКОВ.

" Я вчера заехала вечером в супермаркет, купить паштет Гектору. Время позднее, близится комендантский час, людей мало.

Стоим на кассе – я с банкой паштета и мужчина лет шестидесяти с пачкой масла и пакетом пельменей.
Сирена завопила. Мерзко так, на два голоса. То есть супермаркету мало одной, на улице. Они еще собственную зачем-то запускают и тревожный такой голос разносится эхом по пустому торговому залу: "Увага! Місто атакують ворожі безпілотники!".

Никто не дернулся, ни кассиры, ни покупатели. Только мужик с пельменями выругался матом.

– Заколебали, сволочи!

Последнюю неделю российские беспилотники атакуют Харьков буквально каждую ночь. Взрывы, пожары, люди под завалами, окровавленные дети, несущиеся скорые – ежедневная апрельская новостная лента города.

Мы снова ложимся спать одетыми. Мы снова переложили документы в огнеупорные пакеты. Мы снова клеим бумажные кресты на стекла.

Только за сегодняшнюю ночь – пятеро погибших и тридцать два человека ранены.

Утром на собачьем выгуле я заметила, что никто не приветствует друг друга привычным "доброго ранку".
Потому, что он не добрый. Среди погибших – целая семья: папа, мама и их двенадцатилетняя дочь. Они просто спали в своей квартире, на втором этаже.

Российский беспилотник нашли под телами. Прямое попадание.

Еще сотни людей остались без окон. "Более тысячи стекол было выбито сегодня взрывной волной" – эту фразу мер города может не переписывать каждое утро, просто копировать из предыдущей новости.

Знаете, на фоне всего происходящего в Харькове, очень странно смотреть мировые новости. Будто заглядываешь в параллельную вселенную.

Смотришь фрагмент из интервью Уиткоффа про "путин хороший парень, он молился за здравие трампа", а у тебя за окном в этот момент пылает пожарище. Потому, что хороший парень направил десяток дронов на жилой микрорайон.

Или омерзительная рожа Лаврова появляется в экране: "российская федерация строго придерживается договоренностей о прекращение огня по инфраструктуре". А через минуту у тебя на Салтовке свет вырубается, дрон попал в подстанцию.

И эти параллельные миры, они никак не пересекаются.

Вчера кажется, женщина из пострадавшего дома поясняет журналисту: "Я обычно в тамбур выхожу, когда тревога, а в этот раз не вышла к счастью (!)". Прямо туда, говорит, влетело, дверь вывернуло.

И ты понимаешь, что нет никакого безопасного места. Ни дома, ни в городе, ни в стране. Ни на улице, ни в подвале, ни меж двух стен.

Смертельная лотерея продолжается. Каждый божий день.

И нет никаких дипломатических решений в этой войне. Или лживый путинский режим уничтожит Украину, а вместе с ней и остатки демократического мира, или наоборот.

Тревога снова орет. Пойду гулять с собакой.

Меня в каждом интервью спрашивают о настроениях в Харькове. Тот случай, когда можно ответить одним предложением. Причем предложением мужика с пельменями.

– Заколебали, сволочи. "

КИЕВЛЯНКА.

Зайнялися луки від шахеда

Доброго дня Любий Лікарю
Кінець березня. Ніч ми лягли спати. Дзвінок від мами. Дивно зазвичай так пізно не телефонує. Беремо трубку, на тому проводі перелякані батьки.
- влучив каб
- куди
- в луки, все горить.
- що каже староста,
-щоб не панікували.
Дзвонимо старості.
- що сталося?
- прильот
- далеко?
- село не постраждало
- що відбувається?
- вже майже загасили, детонують не знайдені з 2022 снаряди. Хай батьки лягають спати.
Подзвонили заспокоїли батьків.
На ранок до старости
- щось з'ясували?
- була масштабна атака шахедів на Ізюм і один у нас прилетів, була детонація снарядів з 2022. Зараз все стабільно.
Сказала батьками, вони подякували і пішли садити цибулю.
Вигоріло 2 гектара. Дві детонації старих снарядів.
Просто моторошно стає, якою буденність для нас стали шахеди, каби, прильоти, детонація і пожежі. Аж страшно. Але так і є. Тримаймося.
Слава Україні
Катерина Ізюмський район

Знову ледь не згоріли
Доброго дня Любий Лікарю
Нещодавно возила котиків на стерилізацію і щеплення. Мене і жінку підвіз чоловік. Жіночка розповідала пів дороги як її душить дим коли рослині рештки палять в городах. Другу половину дороги розповідала як вона сама палить і ходять пожежники по дворах роздають попередження. Але це не діє. Палять. От одного дня говорю я із подругою із Харкова. Підіймаю очі і бачу як мені у вікно летить дим. А буквально тиждень тому горів смітник. Я перелякалася кинула трубку і вилетіла з хати. Виявляється сусідка по городу нагребла і запалила під самим сараєм купи. Купи горять, а вона хто зна де на іншому кутку свого городу. Іскри на сарай летять. Доки я добігла купи вже прогоріли трішки диміли. Я підійшла попросила, більше не палити біля мого сараю. І порадила компостну купу. Мені як завжди покрутили у виска. Тикнули, що я теж повинна прибирати. Намагалася вколоти, що я теж палю, але фразу навіть не доказала, бо я не палю в городі і на вулиці ніколи. І заспокоїла, що тут вона не политиме більше по одній простій причині. Вже все випалила. У мене тут уже рве дах. Як же дістали. У мене відчуття, що вони нас спалять в один прекрасний момент. Швидше поїхати звідси.
А кожного ранку мої діти втуплюються у вікно, яке виходить в город. Та не тільки з ранку. Постійно лелеки у нас пасуться. По одній простій причині. Коли в городах палять рослині рештки то через надвисокі температури в грунті на метр в глибину і по периметру на півтори метри від купи гине все живе і жаби з черв'яками теж. У їхніх городах лелекам і поїсти нічого. А ми не палимо і наш город аж кишить. Це забезпечує гарну урожайність рік у рік, а не те що сусіди розповідають, що через два роки і кукурудза толком не росте. А що зайве на те є пташки і їжачки, їх не дарма природа вигадала. Вічно мені скаржаться на медведки. У мене їх тут не було за ці два роки. А на Ізюмщині були. На Ізюмщині я спостерігала як її коти ловили, птахи і їжака з медведкою бачила. Вона нам не критична була. Ми ж не переорювати в саду, так там завівся і тарантул. От об'ївся він медведки. Правда купували отруту для медведки, але вона її не брала. А от тарантула не чіпали і за пару років жодної медведки не бачили і він виявився ефективніший за отруту. Жодного разу нас той тарантул не зачепив. А тут на Чернігівщині медведок нема, але у людей по селу є. І багато. Причина- везуть із ферми гній і з гноєм завозять медведок. Тобто у себе спалюють рослині рештки, лінуються зробити свій перегній. А у своєму перегної зазвичай медведка не заводиться, бо щоб краще гнило туди виливається вода після миття посуду, прання і інші рідкі відходи. Медведка цього не любить. Ну так спалити легше і сусідську хату заодно спалити, то легше. А потім поїхати за гроші купити той самий перегній і завести собі шкідників. Де логіка? Ну люди, город уже дав матеріал на перегній. Задача його скласти і підливати води, щоб гнило, за бажання можна розвести знезаражуючий розчини, щоб нічого не завелося, вирішиться проблема куди воду дівати, недоїдки з кухні, обчистки. Його можна контролювати, щоб гидота не завелася. А не палити під сараєм сусіда, щоб той за серце хапався чи цієї весни його сусіди не підпалять. Мало нам війни, щей робимо один одному робимо нерви. Ви знаєте, що кожної весни і осені Україна на супутникових знімках виглядає як зона стихійного лиха. Подібно виглядає лише зона масованих лісових пожеж. А ми це собі самі робимо. Під обстрілами,деякі сусіди ходили по російську гуманітарку, а потім як навіжені нагрібали купи і підпалювали. Окупанти в цей дим стріляти так, що голови не могли підняти. Ті дні були днями найгірших обстрілів. Досить наражати один одного на небеспеку.
Слава Україні
Катерина Ізюмський район

Анна Гин.

Сьогодні зранку у Харкові зацвіли абрикоси. Показались з трави перші кульбаби. Я нахилилась зірвати одну для Кіри й побачила на жовтій квітці крихітну божу корівку.

Розплакалася знов.

Тепер, здається, ця червона кумедна комаха буде завжди асоціюватись з маленьким Тимофійчиком.

Мати вбитого росіянами малюка розказала, що хлопчик дуже любив божих корівок.

На світлини з Кривого Рогу неможливо дивитись. А треба.

Я б додала, що треба всьому світу, але це немає сенсу.

На четвертому році великого геноциду України, вже зрозуміло – світ не здригнеться, не прокинеться, не жахнеться. Не назве злочинця – злочинцем, не стане вимагати справедливого трибуналу.

Нічого не зміниться у світі брехні, жадібності, ідіотизму. Навіть коли російська балістична ракета вчергове влучить у дитячий майданчик. Навіть коли вб’є і покалічить десятки дітей.

Нічого не зміниться там, де немає людяності.

Це не перші українські янголи, яким тепер назавжди три, сім, десять рочків. І так, на жаль не останні.

В такі дні, окрім жаху і болю, в мене є відчуття провини. Не вберегли. Хоча я, як-то кажуть, трохи дотична до наближення Перемоги. В прямому сенсі. Останні пів року я – є часткою шаленого волонтерського підрозділу, який робить корисні штуки для фронту. Руками.

Ми нікому не підпорядковуємося, окрім нашого божевільного "командира". І нічого нас не мотивує стирати пальці в кров, окрім люті й жаги справедливості.

Про це не можна публічно казати, застерігає "командир". Бо небезпечно. Але що може бути гірше, ніж маленький хлопчик, якому тепер назавжди три рочки? Нічого.

Я хочу, щоб сьогодні кожен спитав себе, що саме він робить для Перемоги. І що ще може зробити.
Бо ніхто нам не допоможе руйнувати цю імперію зла.

Вибачте, вийшло пафосно. Це настрій. Божа корівка винувата. Сонечко українською.

Кривий Ріг, Харків з вами.

Самое большое счастье будет в Украине и цивилизованном Мире,когда объявят,что путтн сдох.
Киевлянка.