Здравствуйте, Доктор. Тут мне такой шедевр пропаганды пришел на тему мобилизации, с таким охватом. С такой психологичностью. Что волосы дыбом встают. Уже представляю истеричные выкрики, прочитавших этот шедевр, мамочек, отправляющих детей на фронт. Поплакала и отправила... Так надо.
«Шедевр» длинный, украинцам надо либо пропускать мое письмо, либо стараться вчитаться.
Отправила мне эту жесть женщина, ходившая на митинги «за Навального». Женщина, с 24 февраля кроющая Путина матом, методично кроющая. Но эта любительница русской словесности имеет в своем окружении украинцев с Донбасса. Украинцев, ратующих за Путина, — все имеют право на свое мнение. Так, вот, эта женщина. после прочтения шедевра пропаганды заявила:» Россия должна победить!» Я просто в нокауте… Получается, пропаганда способна обработать даже тех, у кого совсем небольшой процент «неоднозначности»? Это страшно.

Далее текст «шедевра»:
О ГЛАВНОМ ВПЕЧАТЛЕНИИ УХОДЯЩЕГО ДНЯ

Пусть он быстрее пройдет и забудется. Потому, что в нем жил стыд...

Говорят, что на грузинской границе много машин, везущих дезертиров, с питерским и московскими номерами. Машин действительно очень много. Тысячи! Такого никогда здесь не видели...
Эти "очереди русского позора" сейчас с особым садистским удовольствием снимают и показывают пародийные укро СМИ и прочие CNN...
У них пир желчи и разбрасывание праздничного дерьма!
Мол, вот это есть "Рюски мiр", который "свАих не брАсает"?!..

Надо утираться, ребята. Обтекать и утираться...
Мне не то, чтобы было стыдно за дезертиров, но как-то стремно видеть этот довольно массовый исход от войны "пидорков" и "хипстеров"...

С другой стороны, а чего мы хотели?!!
Это всем нам привет от много лет работавших над расстлением общества всех федеральных телевизионных каналов, включая первые, и все эти "музобозы", ТНТ и камеди-клабы.

Это всем привет от политики унижения пенсионеров, в том числе военных пенсионеров, тех же блокадников, которые ушли в Вечность, так и не получив должного внимания богатейшей страны-победительницы.

Эти эшелоны с дезертирами - плод труда коллективного эрнста, познера, дудя и фурсенко, а также прочих министров "недобразования", проводивших в жизнь проамериканскую политику воспитания "потребителя услуг", а не "граждан своего Отечества"...

Это всем нам привет от разгула порнографии, педерастии в шоу-бизнесе, киркоровщины, от кривляний Дани Милохина и чёрта Моргенштерна, любовно взрощенных в качестве "лиц" крупнейших ТВ-каналов и банков страны...

Продолжать?... Или вы сами?

...Я никак не дойду до фразы, из-за которой я начал этот пост.
Так вот: наша нынешняя армия и ее пацаны оказались лучше своего общества. Наша армия и ее солдаты оказались на удивление лучше тех, кто их воспитывал и "образовывал". Потому, что они воюют за то, чего им не объяснили.

Понимаете? За многие годы, пока они росли, на их глазах над Россией безнаказанно глумились. Им не рассказали и не показали Россию, которой можно гордиться. Им вкатывали в уши только западную музыку и образы, только мысли "Эха Москвы", "Дождя" и "Новой газеты"...
Им доказывали, что им "не повезло" в жизни и они родились не в свободном и красивом мире, а якобы в "задрипанной совковой Рашке".

Получается так, что они сейчас воюют за Родину, которая их никогда особо не любила.
А это очень непросто - воевать за то, чего нет, но должно быть.
За идеалы, за веру, за Бога и за Отечество... Ну, как положено в веках русскому солдату...

Для меня это так же ясно, как и то, что спецоперация будет приносить все больше жертв, неумолимо превращаясь во Вторую Великую Отечественную войну за Россию.

Как сказал наш лучший и единственный из оставшихся на ТВ проповедник отец Андрей Ткачев: "Ибо в мирное время нашу кислую многомиллионную банду полу-христиан никак не разбудишь"...

Наши парни сегодня воюют за ту Россию, которая должна быть, которая должна проснуться, одуматься, покаяться и быть.

А пока ее нет. Но обязательно будет!

Ей Богу, раньше я в это слабо верил. Теперь верю сильнее. Знаете, почему?
Потому, что Российская Армия и ее пацаны оказались лучше нас!

--

Миру всім, рідненькі ❤️! Дуже давно не писала, тому в листі буду звертатися до багатьох людей:
1) Для Дмитрия из России (да и всех мобилизированных россиян, не желающих принимать участие в этой кровавой войне): для сдачи в плен существует проект "Хочу жить", круглосуточная горячая линия по сдаче в плен:
+38 066 580 34 98
+38 093 119 29 84
Телеграмм-канал «Хочу жить».
П.С. можно сдаться в плен с техникой и получить денежное вознаграждение.
Ещё можно вступить в российский легион "свобода России"- у них есть телеграм канал с чат-ботом, номера телефона к сожалению не нашла, всё общение через бот. Ну и на крайняк если уже находитесь на территории Украины и номеров как сдаться в плен нет, думаю можно в полицию Украины позвонить "102" и сдаться.Или просто выбросить оружие, поднять руки вверх и выйти с белым флагом.
2) Проклятый Эльф из севера Мордора и все адекватные россияне- держитесь, не теряйте рассудок, вы не одни, вас там много, даже если вас всего 10% россиян (я думаю больше)-это 14 миллионов! Проклятый Эльф просил фильмы для разрядки: мне очень понравился украинский сериал "Папик", посмотрите-отвлечетесь.
3) Евгений Олегович спасибо вам за ваш колоссальный труд! Хотела спросить насчёт профилактики в сезон простуд: мы сейчас с ребенком ходим на процедуры в поликлинику, там повышается риск что-то подцепить, как себя уберечь? Есть ли польза от оксолиновой мази, арома-масел, маски защитной? Спасибо!
4)Сегодня был подорван Керченский мост, что конкретно там случилось не известно, по предварительным данным подорвался грузовик, начинненный взрывчаткой. Я так понимаю что за рулём был смертник...это же до чего нужно довести россиян,чтобы появились смертники?! Смерть этого человека не останется незамеченной, очень жаль погибшего и всех граждан Мордора, вынужденных покончить с собой из-за невозможности жить в такой стране...
4) Отдельно хочу обратится к жителям российской республики Дагестан: вы чуть ли не единственные,кто первый и в таком количестве вышли против могилизации. Спасибо вам!
Эх, пора наверное представиться: Таня, з самого серця України 💙💛. Тримаємося, скоро перемога!

Война. День 228. Попутав берега

Не время обвинять
Незримого врага.
Останутся пылать,
Попутав берега,
И тонущий пролёт,
И ферма, что фольга.
Уже не пронесёт!
Будите Старика!

И линия красна -
Не включишь дурака.
Причина всем ясна -
Маршрут грузовика.
Заказчика найдет
Почти наверняка.
В себя пускай придёт!
Заставьте Старика!

Большой московский хлев,
Он словно из песка.
Ажиотажный блеф
В отчаяньи. Тоска
Едва ли доведёт
До дула у виска.
Вам предъявили счёт!
Гоните Старика!

Война ФМ | @voina_fm

09.10.2022

Евгений Олегович, как и обещала, пишу, живы. Сегодня. Сейчас -да. Какой будет день? Вечер? Ночь? Никто не знает. Будет? Хочется ОЧЕНЬ ЧТОБ БЫЛО МНОГО -МНОГО ЕЩЁ ДНЕЙ. Сегодня впервые закралась мысль уехать. Но куда? На Западную? За границу? Кому мы там и там нужны? Без денег никто никому не нужен. И Украина никому кроме Нас с Вами, Украинцы, не нужна. Что делать дальше -не знаю... Пока стараюсь выдохнуть, дочка тянет книжки.
P.S. Дочка сейчас немного приболела, часто ссылаюсь на Вас, Евгений Олегович. Что пить надо больше и ТД. Деловито уточняет у меня- Это Наш Дядя Доктор так говорит? Любим Вас. Спасибо Вам! Будем жить! Надеюсь, что Все, Долго и Дома.
Днепр

Адекватные россияне ,где вы ?

Добавлю к словам Оли ,сегодня нам уже не страшно как 24 го ,но намного больнее,боль ужасная ,но злость ещё сильнее .

Мы 8 месяцев боремся ,а вы всё молчите .На ваше молчание -наше проклятие .

Ну не могу я больше искать ,среди сволочей радующихся ,этим ракетным атакам ,убивающих жизнь ,адекватных русских…не могу …

Наташа .

Доброго дня, дорогие подписчики.
Доброго дня Доктор.
Хочу обратится к россиянам.
Дед в очередной раз показал своё лицо. В очередной раз россияне показали свое лицо.
Ответили? «Начали по настоящему»? Кого-то сломите вы этим? Нет. Украинцы станут сильнее. Думаете возникнет майдан и снесут Зеленского? Нет. Потому что Зеленский сейчас в Киеве. А где ваш Пыня? Жрёт подаренные дыни и катается на тракторе?
Вам так засрали мозги победой над фашизмом, что вы стали сами фашистами.
Какую пилюлю вам дать чтоб снять весь этот морок с ваших глаз?
Вас гонят на убой, и вы молчите. Как в поговорке — «ссы в глаза — божья росса».
Я смотрю комментарии в россиянских пабликах и не могу, а наверное и не хочу понять уже поведение — радость и счастье. Счастье от того, что гибнут мирные граждане.
Нет, нет оправданий больше, нет оправданий «вне политики», «меня не касается», все. Теперь ответит каждый, каждый кто и «против», «вне политики», и уж тем более «за».
Уроды, вы не заслуживаете ни какого снисхождения.
А ещё хочу пожелать долгих лет вашему любимому Пыне, и его компании. Долгих, очень долгих лет. Чтобы эти суки долго и упорно сидели. Я не знаю где они будут отбывать наказание.
Есть такая колония в России, «Полярная сова», мне кажется им там самое место. И вертухаев наших, российских, там оставить. Чтоб швабру в жопу им вставляли за каждую выпущенную ракету.

Слава Украине.

Дмитрий, СПб.

Здравствуйте, доктор и все читатели канала. Я из России. Было уже дело, что писала к Вам сюда на канал в начале всей этой катастрофы. Потом просто читала письма других людей. Сейчас хочу скорее выговориться. Это как отдушина.
За весь этот промежуток времени от моего письма до «сейчас» я многократно пыталась найти хоть кого-то, кто готов действительно подумать о чем-то, кроме своей пятой точки. Благо нашла такого собеседника в своей подруге. Это было такое облегчение, так как попытки выйти на разговор с мужем заканчивались фразой «не накручивай себя», с мамой - «не все так однозначно» (крайне раздражает данная позиция), про бабушек, как своих, так и мужа, вообще молчу (они, как мне кажется, молиться готовы на царя). И все в том же плане по наклонной.
И вот объявлена могилизация. Как же, бл***, поменялось их мнение. Ну почти всех, но ладно бы осознали всю ситуацию, что мы преступники, так нет… все просто возмущаются, что это коснулось их. Я только и слышу, что «а почему мы должны», «а где регулярная армия». Единственное, что не поменялось, так это разговор с мамой. Она до сих пор продолжает, что все не так однозначно, а при разговоре, что вдруг придёт повестка моему мужу, получила ответ, что неправильно не идти. Там я вообще в осадок выпала. Ну и удивляют бабушки, которые твердят «это такой ужас», но царь молодец - страну на ноги поставил. Только в каком месте интересно.
У мужа тут услышала разговор с его знакомым, где он сказал: «если придёт повестка, деваться некуда - пойду». Пыталась с ним поговорить на эту тему и выяснить, от куда такое беспрекословное подчинение идти на убой, где цель только причинение вреда, но даже он не знает. Да, ему не хочется оставлять нас с ребёнком, но, дословно, «бегать я тоже не хочу».
Знаете, я и раньше жутко хотела идти на митинги, да крушить все вокруг, но не шла, так как на руках годовалый ребёнок. Сейчас это желание только усиливается, но пока так же сижу ради ребёнка дома.
И как же хочется, чтобы эти идиоты с дубинками и оружием в окружении царя очнулись, отвлеклись от получаемого бабла, повернулись к нему и близстоящим и нажали на курок.
Я не знаю, чего точно ждать в ближайшее время, и готовлюсь ко всем поворотам, но что знаю точно, так это - итог будет одним, просто степень тяжести может быть разной. И ладно я хоть сколько-то прожила, хотя мне ещё жить и жить, но как же я боюсь за ребёнка. Он только все познаёт. Дай Бог, мы ещё увидим мирное время, но это будет только с полной заменой власти, и то не факт.
Спасибо, что есть такая возможность выговориться.
Слава Украине. Сил Вам.
Россия очнись, и не рой ещё большую яму.

Любі українці, пам'ятайте, що ціль терору посіяти паніку та страх! Саме тому вони луплять по мирним містам.
Тримайтеся, бережіть себе та своїх близьких!
Нашим ворогам ніколи не знищити нашу націю!
Беремо себе в руки та продовжуємо боротьбу! Нас захищають найкращі!
Кончені терористи будуть покарані!

Здравствуйте, Доктор.

В такое утро очень сложно отправлять Вам стихи, написанные вчера и написанные совсем о другом. Но так уж вышло, что каждый мой "девятый" День кому-то посвящён.

Вчера, 09.10 исполнилось бы 63 года Борису Немцову, убитому несколькими выстрелами в спину в феврале 2015 у стен Кремля на Большом москворецком мосту. Немцов в 90-х был первым официально озвученным преемником Ельцина на посту Президента РФ. Политик, который вырос самостоятельно и публично, в отличии от. Но, очевидно, столь яркие и слишком свободные люди там, наверху, в тот момент были не нужны.

С 2014 года Борис много говорил о том, что если Диктатор не будет остановлен изнутри и/или снаружи, то расширение войны - неизбежный факт.

Сегодня весь мир видит, как "высокоточно" ведёт свою неправовую и аморальную войну один спятивший дед. И я не понимаю, чего он (мир) ждёт. Не понимаю.


Война. День 229. Памяти Бориса Немцова

Я знаю точно -
Слова все тщетны,
Ведь днем и ночью
В прямом эфире
Народным массам,
Увы, запретны
Вопросы к асам
Мочить в сортире.

Я знаю точно -
Призвать к ответу
Ударом сочным,
Ударом в корпус
Могли бы… люди,
Подняв карету:
"Эй, Царь на блюде,
Поправь-ка компас!".

Я знаю точно,
Пойдёт на братца:
"А так ли прочны
Границы мира?" -
Тоска - в домашних,
Не разобраться
В вопросах важных? -
Встречай Мортиры!

Война ФМ | @voina_fm

1959 - 2015 - 2022

10.10.2022

Создатели и участники этого канала,

имею ли я моральное право разделить с вами горе и боль за террор, который в очередной раз устраивают эти мрази на вашей земле? Позвольте высказать, что это абсолютно чудовищно и недопустимо, и мне очень жаль, что военные преступники, их хозяева, подпевалы и просто ватноголовые идиоты сегодня пируют на костях. Среди них и моя родная мать, а ведь я уже думала, что мое разочарование в человеке достигло дна. Я не знаю лично погибших и пострадавших, но сегодня я плачу вместе с теми, кто их знал. Скорблю о погибших и раненых и молюсь о здравии тех, кто все еще остается в опасности🙏 Не имею смелости на то, чтобы спрашивать у вас "как вы?", боюсь ответа.
Мысленно я сейчас с вами. И дай бог нам, россиянам, прозрения и ответственности за свои поступки.

Анастасия, НиНо.

Сегодня , зайдя в ТГ- каналы , где опубликованы жуткие кадры последствий ударов российских ракет, я увидела реакции отдельных "нелюдей"- смайлик " поднятый большой палец". Кем же надо быть, чтобы радоваться людскому горю. Могу представить технически, когда по ТВ сказали, что нанесен удар по заводу или военной базе - радость победы русни. Но...здесь перед глазами окровавленные лица, трупы, разрушенные дома, сгоревшие машины с людьми и... "большой палец", как одобрение. Россия- это приговор тебе! Тебе уже не восстать! Мерзость и тлен в душе твоей! Да, не каждый русский поставит этот смайлик, но они есть и они плесень, которая покрывает все. Нет такого средства, чтобы отмыться

Ирина, Днепр

Доброго дня Любий Лікарю.
Болюче відчуття дежавю.
Сьогодні вийшли із дому в школу, бух бух. Набираю вчительку. Питаю, що відбувається. В відповідь нічого не відомо ведіть дітей. Трішки відійшла гул. Зазвичай племіниця прискоком стрибала в перед, а я із сином поволі пленталися до школи. То зазвичай. Цього разу коли загуло племіниця розвернулася і помчала до мене, вчепилася в руку так що репнув шов на рукаві куртки. Я навіть не злякалася. Та й чого скільки таких пролетіло в Залимані над хатою, та так низько, що звуковою хвилею димарь розбили. Тай подумала, що то наш винищувач. Ну я й тягну тепер їх обох і пояснюю, що то наш літак він нас захищає.діти трішки заспокоїлися. Та не на довго. Пройшли декілька метрів і на нас як лавина нахлинули діти які поверталися зі школи. Наздогнала мама однокласника малої і крикнула " Ідіть додому в наш бік ракети летять". Все рукав відірвала. Почала кричати." Швидко додому, там Любомир, там баба. Вони нас вистежили. Вони нам і цей будинок підірвуть. Я їм не подобаюся, вони мене вбити хочуть". Я отетеріла. Привів до тями дивний смик у другу руку. Син уже почав осідати. Підхопила, потрясла. Очуняв. Блідий. Зателефонувала вчительці. Вибачається, себе сварить. Летить. Довкола всі як мурахи бігають. Я з дітьми сіла в заглибенку і сиджу. Минуло. Діти затягли в магазин. Купила солоденького. Морозива ласунку. І багато фаршу і курячих печінок. Морозиво дуже виручило. Антистрес для дітей подіяв. Через стрес їли несамовито.
Залізла в новини, масштабний удар. Чула кожен вибух в Києві. Це ж якої сили, що я з такого далику чула. Жах. Нагадало її Ізюм, але по Ізюму били меншим калібром і набагато ближче він був. І знаєте що я відчула. Ні не страх. Злість. Я така людина- я ніколи нікому не заздрила. Ненавиділа лише одну людину в житі - батька мого сина. Він мене вагітною покинув. Уже 13 років нічого про нього не знаю. Це жахливе відчуття. Воно зжерало мене із середини. Я не хочу ненависті, я тримаюся. Але уже на грані. Сьогодні була близька до ненависті. Але не страх. Не дочекаєтеся. Вдома мама б'ється в істериці. Питає що роботи. Я порадила їй попрати дощовою водою. Сама пішла натягувати питну. Натягала третину. Світло зникло. Діти уже сиділи біля погреба, мама зібрала всі тривожні валізи. Я свої і не розбирали. Спустили в погріб стільці і сидимо. У дітей істерика, зазначу не переляк. Злість. Жахнувся як 7 річна племіниця проклинала Путіна. Син заснув. Мама плаче. Не ві страху. Від безвиході, що під Ізюм дозвонитися не може. Я на них дивлюся і в мене одне бажання забитися в куток і просто тихо плакати. Племіниця взяла за руку. " Тьотя ми ж уже гірше переживали". Відпустило. З 30 спроби дозвонилася в село. Все гаразд. Маму попустило. Повідомили, що тепер всі троє навчаються дистанційно. Все тепер і води попити ніколи буде. Сиділи поки не повідомили про запуск метрополітену. Дали світло. Донесла води.Я вчила, а мама хоча б їсти приготувала. Зараз лягаємо спати в гарному одязі. Помолилися Богу, щоб зберіг і ми завтра прокинулися. Яке сильне і болюче відчуття дежавю
Слава Україні.
Катерина Ізюмський район

Страшнее злодеяний людей грешных - только бездействие праведных.



Будучи подписанным на творческих людей со всего мира, я понял, что я больше могу смотреть на посты и проекты россиян, абстрагируясь от войны россии против Украины. Я почувствовал это давно, но написать решил сейчас, после очередной массированной атаки на мою страну.

Я не могу простить россиянам, пускай даже «хорошим» и очень талантливым, их бездействия. Я не понимаю, как они могут продолжать публично заниматься своим творчеством, вести стримы, давать уроки, продавать свои услуги и ни слова не говорить о войне.

С одной стороны я понимаю, что они не обязаны выражать свою позицию. Они имеют полное право просто работать и не афишировать свою позицию публично. С другой - я не могу принять такого положения дел. Быть «вне политики» теперь просто не этично.

Представим себе человека, который торгует пирожками на площади. Выходит каждый день на одно и то же место и начинает громко на распев повторять: «Пирожки горячие! Свежие! Домашние!». И вот однажды на этой площади, где он стоит каждый день с пирожками, начинают ежедневно происходить преступления. Людей поочерёдно то грабят, то насилуют, то пытают и убивают. И на фоне этого всего наш человек каждый день стоит и распевает: «Пирожки горячие!»…

Аморально делать вид, что ничего не происходит. Аморально продолжать вещать на огромную международную аудиторию, полностью игнорируя войну, даже не упоминая о ней. Недостаточно быть просто внутренне несогласным.



Россияне, тем что вы молчите, игнорируя преступления, вы фактически способствуете их принятию в обществе. Раз нет возмущения, значит происходящее - допустимая норма.



Я вас ни к чему не призываю. Мне плевать. Вы уже проиграли войну. Дальше вас ждёт только позор, изоляция от мира и рецессия.

Это вам жить в этой стране, среди людей, для которых насилие станет нормой. Не хотите ничего с этим делать - не делайте.



Андрей, Киев

Всего доброго всем добрым людям!

Безумно жаль тех, чью жизнь сегодня нелепо и преступно оборвали очередные судороги кремлёвского урода.
Скорейшего выздоровления тем, кто ранен.
Стойкости тем, кто потерял близких.
Понимаю, что грош цена моим соболезнованиям, но пусть лучше меня пошлют куда подальше с ними украинцы, чем они же подумают, что мне все равно.
Лучше всего сегодня выступил от лица Украины Золкин прямо из центра Киева - не добавить, не добавить.
Таня из сердца Украины - спасибо за заботу от обоих Дмитриев СПб (тезка, я думаю ,не будет против).
Ольги (Одесса и не только) - слов нет у меня таких, чтобы...
Тезка-земляк! Кроме Путина и его ближайшего окружения есть ещё немалая орда моральных уродов, без личного осознанного участия которых сегодняшние события были бы невозможны. Впрочем как и все предыдущие аналогичные мерзости.
Кто-то ведь исполняет месть пахана за его любимый мост, будь он проклят.
Кто-то взлетает, кто-то выходит в море, кто-то снаряжает, даёт целеуказание, готовит данные стрельбы...
Все они потом (если будет это потом) будут блеять, что они лишь исполнители, им приказали, они люди служивые. Вот только понятие преступного приказа и военных преступлений никто не отменял. С этими всеми то что делать...
А до "Полярной Совы" это существо не доживёт - свои же замочат в сортире, в попытке замести следы и выкупить прощение, свалив все на пахана.
Если честно, то все чаще в голове, когда думаю про Россию, всплывает неведомо где услышанная фраза:
"Здесь не исправить уже ничего, Господь, жги!"

Слава Украине!
Дмитрий СПб.

https://news.1rj.ru/str/Hello_Doc/7764
О, Ирина, вы не представляете сколько смайликов и "пальцев вверх" стоит под постами с жертвами в Донецке, иногда по 3 тысячи. Интересно, кто же их ставит?
Не у всех жертв такая шикарная рекламная кампания, как у украинских. Вы о многих просто не знаете. У нас жизнь по лотерее уже много лет, и сейчас каждый день прилеты в дома и школы, каждый день погибают люди, у себя дома или которые шли на работу или в магазин, но о них нет жалостливых новостей, на рекламную кампанию никто не дал денег, только сухие сводки: сегодня умерло столько-то. А когда люди подрываются на лепестках, им отрывает ноги, знаете сколько лайков под этими новостями?

Доброго дня Любий Лікарю.
Кози
Коли ми виїхали ми випустили своїх породистих кіз на призводяще. Сусід ветеринар розповідав, що прийшли люди і забрали їх собі. Сусід ветеринар мав авто і переодично в короткі затишшя заїжджав в село привести гуманітарку і речі забрати. Ми цікавилися в нього чи відомо щось про наших козочок бо як діти вони нам були. Всі як один розповідали, що повбивало, або з'їли жодної живої. Ми оплакували їх важко цю утрату переживали.
Наших кіз іншими не сплутаєш в них або взагалі немає, або короткі вуха. На все село лише в нас і дві від нашого цапа. Все.
Приїжджає в село сестра і за шкибирток місцевих зірок мародерів нумо тягати. Вижило із 16 - 8. Трьох повернули собі тих лишили людям, що доглядали. Доглядали старики які не витримали б дороги. А наші кози очеровашки. І дояться в радість. Розповідають, що лише завдяки ним не здавалися і витримали те пекло. Один дідусь розповів як одного разу пішов до городу трохи молодої картоплі накопати. Моя козочка зірвалася з вірьовки і до нього вела себе дивно навіть агресивно. Дідусь хочеш не хочеш почав задкувати. Минуло декілька секунд на місце де він щойно стояв прилетіла міна від міномета. Дід трохи оглух, а так відбувся переляком. Також сусіди розповідають, що козенята втікали від приймачів і бігли назад у мій двір. Там бідолашних вбивало. Люди розповідали зі сльозами на очах як їм доводилося дорізати. Розповідають, що до мого двору був не здоровий інтерес. Спочатку щойно ми виїхали весь город закидали снарядами і навіть фосфором поцілили. Сестра розповідає, що сад спалений із 200 саджанців вціліло 15. Все вигоріло. Особливо вирва на зернових і гречці. Я з цієї ділянки спокійно 5 осіб прогодовувала. Хочете сказати випадково. Не думаю. Знали куди цілили. Хочуть нам 1933 організувати. Сусіди розповідають зазвичай пролетить дрон і все. А над нашою хатою п'ять кіл зробить. І от втекло козенятко, загудів дрон. Все обстріл. При найменшому русі у мене. Двоє скелетів в городі, інших встигли дорізати. Вбитий кіт. Пес вижив, але на лапу шкутельгає. По селу всі коні, корови вбиті. На все село менше 40 кіз і 5 корів. У одного бики і корівка вціліли. Тепер ходе і сміється з тих у кого худобу повбивало. Неадекват.В селі до війни були близько 4 000 жителів, ну не всі повернулися ну якщо і 5 частина зараз повернулася, цього мало. Не вистачатиме. І чому до мого двору так ушниплитя я що головний нацист? Чи у мене на зерновий тракторний завод. Особливо небезпечний об'єкти. Будинок в якому жило дві жінки і троє дітей. А може баба Маня страшний нацист, ну та баба Маня яку у вісні прямо в ліжку спалили. Лишилося від неї лише хрест в дворі біль згорівшої хати. Ой страшний небеспечний бендеровець на двох палицях ледве пов'язала. Так бендеровець родом із Астрахані все життя з російським паспортом і по російському говорила. Прожила серед укропів не клята не м'ята. А освободітелі нарешті звільнили від старої тілесної оболонки.
Знаєте в дитинстві я відрізнялася від однолітків. Росла д 90 - сті на прикордонні з Росією, тож мені не преба пояснювати як мені було. Бувало додому приходила вся синя від побоїв. Батьки казали давай здачі. А я боялася, що ще гірше стане. В якийсь момент стало нестерпно і я дала здачі. Ох дала відлупцювала торбою з горохом який бабці несла. Не чіпали. Навіть в друзі набиралися. Так і наша країна зараз. Путін хоче нас залякати. Що ж. З цього приводу можу сказати те що завжди мені казав дідусь.
Страшний, ой страшний поранений загнаний в кут звір, бо йому нічого втрачати
Та страшніший вовк, який захищає своїх цуценят і вовчицю. Від не задумуючись роздере любого. І думаєте це найстрашніший звір в лісі?
Ні! Найстрашніший звір в лісі вовчиця яка захищає свою родину. Вовк буде рвати, та як вирвешця втечеш. А вовчиця знайде, не сховаєшся. Тож будіть внутрішніх вовчиць у українцях. Грайтеся з вогнем. Не йдіть добровольцями. А хочете йти, що ж " Добро подаловать в ад". Бо сьогоднішнім обстрілом підписали смертний вирок всім і кожному хто із зброєю прийде. Не жалійтеся тоді.
Слава Україні
Катерина Ізюмський район

Здравствуйте, доктор! Это второе моё письмо Вам. Сегодня Всемирный день психического здоровья. Поздравлять в нашей стране( России) практически уже нЕкого... Те, кто поддерживает этот кошмар, давно с ума сошли, а те, кто не поддерживает- на грани...
Мне 55 лет. Среди моих знакомых и родни, те, кто на грани, наберется человек 20...И то в разных городах...Вы , украинцы всё кричите: делайте что нибудь, митингуйте и тд... Людиии, да что мы можем сделать?! Вы историю не читали? Фильмы не смотрели? Про фашистскую Германию, например... Ремарка не читали? Ну дайте совет мне 55 летней женщине, что мне делать?! Дайте мне совет!!!

Вітаю, любий лікарю! Жодного разу не писала Вам,було бажання, але всі мої думки були озвучені іншими. Не бачу сенсу повторюватися, але зараз я зламалася, рожеві окуляри лопнути і боляче ріжуть в очі.
Трикляті руцькіє пропог@#дони кілька днів тому були обурені тим, що ми не боїмося ядерного удару. Про Щекавицю говорили, я ще тоді піймала себе на думці, що дійсно не боюся. Сьогодні було дуже гучно, зникло світло і вода. Не можу назвати ємоції які відчувала… Гнів, ненависть, жага помсти, злість, роздратування, … і відчуття провини, але не страх. Мої діти одного разу сказали :
- « Россияни плохие», на що я відповіла: « Небуває поганої нації, бувають погані люди в кожній наіії».
- Ненавижу Россию!
- Ненависть погане почуття, воно з‘їдає нас із середини.
- Чтобы они все умерли, чтобы по ним тоже летели ракеты!
- Чим ми тоді кращі за них? Ми маємо бути сильними і не втратити людяність.
Як я помилялася, як я шкодую про ці слова… Я зламалася… вся моя людяність, гуманність та віра у справедливість зникла є лише жага помсти, страшної помсти. Я бажаю смерті всім, хто бодай якимось чином причетний або радіє з того, що наші діти не можуть нормально ходити до школи, вкрадено безліч життів, зруйновано дім величезної кількості людей. Ці виродки навіть до моїх спогадів дібралися, тепер замість приємних спогадів лише обгорівші каркаси, розтрощені будинки та парки.
Я не боюся росію і росіян !!! Я ненавиджу, мені гидко, хочеться блювати, відчуваю огиду.
Марина, вчитель, Харківська область, з Харковом в серці.

Добрий вечір, лікарю! Добрий вечір, читачі каналу!
Останнім часом пишу Вам вкрай рідко, дуже багато роботи, але все уважно читаю, адже багато хто на Вашому каналі стали сім'єю, при цьому коли бачу деякі підписи, спершу ставлю сердечко, а потім вже читаю лист, і потім радію, що сердечко моє не було передчасним, автор повністю виправдав мої сподівання, як і завжди.
Але сьогодні, не дивлячись на всю завантаженість, не дивлячись на перебої із електроенергією, просто мушу Вам написати, адже Ваше відео зачепило мене до глибини душі. Ну як Ви могли порівняти отого старого маразматику із Драконом?! Моїй дочці нещодавно виповнилося 9, я її інколи називаю грайливо "Матір Драконів". З 4-х років вона обожнює драконів, все почалося із мультфільму "Як приручити дракона", всі частини якого вона задивилася до дір, потім вона дивилася короткометражний серіал про героїв цього мультфільму, потім малювала Книгу драконів, вкрай серйозно, вимірювала розмах крил кожного з драконів, описувала кожного до найменших дрібниць. Потім вона перечитала всі частини книги Крессіди Ковелл "Як приручити дракона". Пізніше ми ходили разом в бібліотеку і вивчали згадки про драконів у міфах і легендах різних народів. Про драконів вона може розповідати годинами, і не дай Боже хтось скаже, що дракони і динозаври - це одне й те ж саме, вона потім годину розповідатиме про їх відмінності. Звичайно, за ці 5 років захоплень моєї донечки драконами, мені теж довелося їх полюбити, я навіть іспит з драконів здала (до речі єдина з усіх наших родичів і друзів), і тут я чую як Ви порівнюєте путіна із цим благородним створінням, ну як же не написати Вам після цього. Не робіть так більше))))
Сьогодні вкрай багато новин, новин не найкращих, часто Ви, Євгене Олеговичу, згадуючи про Харківщину, говорите, що Ви там кожну вулицю, кожен кущик знаєте, як болить Вам. Сьогодні вранці мені згадувалося кожне Ваше таке слово, адже Київ для мене - найкраще місце на планеті. Вулиця Володимирська - це взагалі особливе місце для мене, практично кожна будівля на цій вулиці для мене із чимось пов'язана, не було жодного разу, щоб крокуючи цією вулицею, я з кимось не привіталася, обов'язково зустрічаю там знайомих. Як тільки з'явилося перше відео влучання, я одразу зрозуміла де це, і одна думка мене не полишала: навіщо? Так, вони безумні терористи, але ж вони мають своєму суспільству якось пояснити місце влучання. Хоч як би це не виглядало неграмотно, але у Вінниці вони хоча б вчепилися за словосполучення "Будинок офіцерів", ну там же офіцери були... А тут, я собі думаю, ну як же вони пояснять своїм, всім же очевидно стане, що це якісь оскаженілі нелогічні дії. В тому місці тільки освітньо-культурні заклади, ну ніяк не пояснити. Каюсь, я шукала логіку там, де її не може бути... Я зайшла на ТГ-канал Геббельса, ой, вибачте, сплутала, Соловйова, і там він розмістив карту Києва, де була виділена ця вулиця і написано, що на ній знаходиться будівля СБУ, яка і була їх метою, адже саме СБУ ніби-то причетна до підриву кримського мосту. І тут я зрозуміла усю свою недолугість... Чого я чекала??? Логіки, прозріння? Аж соромно за себе. На карті виділена вулиця, яка тягнеться ледве не через пів Києва і написано, що там розміщено СБУ, і далі під цим постом купа щасливих реакцій і ніхто, абсолютно ніхто з тих зомбанутих навіть не подумав порівняти місце вибуху із адресою СБУ. Та Ви ж навіть не злякали тим вибухом СБУ, адже на такій відстані у людному місці, де всі машини вранці на брущатці так сигналять і газують, нічого не чути за кілька десятків метрів, а вибух стався за кілька кілометрів, ідіоти Ви високоточні. А далі ще краще, я почала на рашистських каналах писати, що відео з місцем вибуху - за кілька кілометрів від СБУ. І що Ви думаєте, мій коментар когось збентежив? Вся та спільнота написала мені, значить так було задумано, щоб налякати нас, щоб наступного разу ми, бандерівці, знали, що можуть наше СБУ знести і не чіпали міст...

(продолжение)
І я от сиджу собі і уявляю хід їх думок, дивлюся на фото закривавлених киянок, які поспішали вранці на роботу, гарно вдягнені, із зачісками, із красивим манікюром і всі в крові... біля них працівники невідкладної допомоги накладають їм пов'язки, а вони стоять і думають (за уявленнями оцих зомбанутих): ну все, треба починати боятися росіян, бо могли ж оце зараз не мене посеред вулиці поранити, а не приведи Господи, у будівлю СБУ потрапити. Так думають, на Ваш погляд, перехожі у центрі Києва, справді?
На цьому каналі точно немає таких хворих на голову, як на каналі Соловйова, але ж, напевне, є ті, в кого "не все так однозначно". Спробую сформувати свої думки для росіян щодо сьогоднішніх подій.
Я не боюся, я втомилася боятися, я страшенно боялася у лютому, у березні, але не зараз, думаю, такі думки в багатьох моїх співвітчизників. Якщо моя дитина поряд, мені не страшно. Мені страшно в ті дні, коли я в офісі, лунає тривога, а моя дитина далеко. В такі моменти я інколи думаю, якщо її не стане, я не хочу жити. Якщо ми будемо разом, і станеться найгірше, я про це не дізнаюся, тому мені не страшно. Сьогодні ми були разом, тому я була абсолютно спокійною. Коли ми були в Тернополі, під час евакуації, і там лунала повітряна тривога, моя дитина зовсім не боялася і це дивувало місцевих, її питали чому вона не боїться, дочка відповідала: "Я з Бучі", тоді я зрозуміла, якщо дитина не боїться, то й я не маю, більше не маю, досить.
Останнім часом дивилася кілька фільмів про події у Чечні, багато хто з тих, хто пережив війну, зараз все розуміє, але воліє змиритися із тим, що відбувається із їх Батьківщиною, заради миру, вони бояться повторення тих подій. Їх можна зрозуміти, але ми інші. Мені здається, путін чекає від нас саме такої поведінки, він не розуміє, що ми інші. Я ніколи не житиму в імперії путіна.
Згадалася історія з дитинства, в моєї бабусі була кішка, її звали Фрося. В моєму дитинстві мене на літо привозили до бабусі у Полтавську область, там нас таких було четверо онуків. Думаю, Фрося ненавиділа літо, адже вона постійно була нашою донечкою, ми її колисали, одягали, намагалися годувати із пляшечки, жодного разу Фрося не продемонструвала нам своїх кігтів чи зубів. Вона частенько тікала із ліжечка з пелюшками, але жодного разу не проявляла агресії. Одного разу Фрося дуже мене здивувала. В неї народилися кошенятка, вони були у будинку, а Фрося лежала перед будинком на траві і ніжилася на сонечку, поряд ходила квочка із маленькими курчатами, курчата безсоромно залізали прям на Фросю, перестрибували через неї, вона дрімала і зовсім не звертала на них увагу. І тут із якоюсь шаленою швидкістю, ніби падаючий камінь з неба, на курчат кинувся яструб. Я ніколи до того не бачила яструба і з переляку почала якось несамовити кричати, я розуміла, що в курчат жодних шансів, адже кігті в того яструба були просто страшенні. Фрося з місця, з пози лежачи, підлетіла вгору метра на півтора вгору і вчепилася в того яструба, він явно такого не чекав, в той момент вона була не кішечкою, а тигрицею, яструб втік закривавлений, він ледве врятувався. Кошенятам нічого не загрожувало, але яструб погрожував курчатам, які для Фросі були рідними.
Мені здається, що саме ця історія яскраво відображає, що відбувається в українському суспільстві, коли росіяни обстрілюють наші міста. Яструб хоче знищити наших курчат. В нас не виникає бажання здатися і підгодовувати яструба, ми перестаємо лагідно мурликати і готові розірвати будь-кого, із будь-якими кігтями. Ви думаєте, ми вчора раділи підриву кримського мосту, а сьогодні жалкуємо про це через Ваші теракти?

(окончание)
Кримський міст - це артерія, яка забезпечує російських військових зброєю, ця зброя вбиває наших дітей, тому він має бути знищений, і ніяк інакше. Ви погрожуєте нам помстою за наш спротив? Своїм тероризмом ніби-то за той міст, який ще невідомо хто підірвав, Ви не лякаєте нас, а лише дратуєте, ми працюватиму ще наполегливіше, щоб прогнати яструба із свого подвір'я, ми не скоримося. Нас таких десятки мільйонів. Сьогодні сумний день, жахливий, але мені не сумно, а не плачу, сьогодні мій настрій і мої думки наповнюють інформаційний простір квотою добра, адже попри події, сьогодні я стала міцнішою, сьогодні в мені немає ненависті, яка може мене знищити, сьогодні - тільки ще більше сил для боротьби. Вам ніколи не перемогти нас, бо ми вже перемогли, просто Ви цього ще не зрозуміли.

Альона, м. Буча