Зате.... зафіксована база всіх книг, котрі я планую написати😙

Буду вдячна, якщо поширите пост в інстаграм 💔

https://www.instagram.com/p/DM2Ct57sdfZ/?igsh=aTVmMDB3eXZjcWh6

Що говорять між рядками: сила підтексту у діалогах

Я завжди знала: найсильніші слова — це ті, які не були вимовлені вголос.

У хорошому діалозі читач чує не лише репліки, а й паузи між ними, тон голосу, той погляд, що тривав на секунду довше, руку, що сіпнулась, але так і не торкнулась плеча іншого героя.

Це і є підтекст.
Все те, що говорить серце, але не промовляє рот.

🔖 Коли персонаж каже одне, а має на увазі зовсім інше

— Я в порядку.
— Добре.
(обоє брешуть, і обоє це знають)

— Вибач.
— Не треба.
(він прощає, але біль ще тримає її за горло)

— Якщо щось станеться — я подбаю.
(він не впевнений, що виживе сам, але обіцяє все)

Я пишу такі діалоги не заради красивої драми.
Я пишу їх, бо люди не завжди чесні — навіть із собою. І персонажі мають право на ту ж саму людську складність.

🔖 Як я працюю з підтекстом у книгах
Дивлюсь, чого герой не може сказати прямо:
— соромиться
— боїться зруйнувати стосунки
— ще не розуміє, що саме відчуває
— не довіряє
— навпаки, надто глибоко довіряє й не хоче травмувати іншого

Будую сцену так, щоб підтекст був гучніший за слова:
— показую реакції, а не пояснення
— вставляю паузи, зміну теми, неочікувані переходи
— використовую короткі речення замість монологів, коли герой емоційно пригнічений

Редагую з запитанням: “А що він насправді хотів сказати?”

🔖 Чому це важливо?
Бо коли читач сам відчуває те, що герой не сказав — з’являється зв’язок. Довіра. Співпереживання.
А такі емоції не забуваються.

Насправді між рядками — живе правда.
Іноді болюча, іноді ніжна, іноді зла. Але завжди справжня.

Ідеальні діалоги — це не коли всі все розклали по поличках.
Це коли читач закриває книгу, а серце ще чує фразу, якої там не було, але яка промовлялась кожною паузою.

А ти читаєш між рядками?

#поради

Kara Labert | Mother of Realms