Як контент психолога у соцмережах впливає на динаміку клієнт-терапевтичних відносин?
Які виклики постають перед процесами перенесення та контрперенесення в епоху соціальних мереж?

Ділюся записом свого виступу на XX Всеукраїнській національній гештальт-конференції.

Чесно кажучи, не все встигла обговорити, що планувала. Наступного разу точно візьму собі більший слот — на 1,5 години.

Учасники живого виступу давали позитивні відгуки, сподіваюся, і вам сподобається ця доповідь. Запрошую до діалогу, якщо тема вас зацікавить.

P.S. Посилання на презентацію дивіться тут

Автор дуже гарно описав, як НЕ ТРЕБА психологу вести соцмережі

Друзі, вітаю вас із Новим роком 🤍

Мій цей рік був різний.
Виснажливий. Живий. Справжній.

Рік, де багато не про «хочу», а про «треба».
Де я вчилася тримати –себе, дитину, клієнтів, життя.
Працювати не з позиції натхнення, а з позиції присутності й відповідальності.
Бути поруч. Бути реальною. Без прикрас.

Дякую вам за довіру.
За те, що читаєте. Відгукуєтесь. Лишаєтесь.
Це справді має для мене значення.

У новому році хочу побажати нам простих речей.
Опори всередині.
Тепла між нами.
І віри – тихої, але стійкої.

Ми справимося.
Кожен у своєму темпі.
Але – справимося.

З Новим роком 🤍

Я вже давно кажу, що в найближчому майбутньому (протягом 5-10 років) ШІ-асистенти кардинально трансформують сферу психологічної допомоги. Вони витіснять значну частину соціальних працівників та напевно половину практикуючих психологів, а світ психотерапії зміниться назавжди й безповоротно.
У цьому відео мій колега з гештальт-спільноти детально аналізує цей процес та розмірковує над важливим питанням: що саме залишиться винятковою прерогативою живих фахівців?
Рекомендую до просмотра всі відео з цього поейлиста - записи доповідей XX всеукраїнської гештальт-конференції. Там є, до речі, запис й мого виступу.

Вправа “Ціна без провини та сорому”

Вчора на терапевтичної групі «Проявленість» для психологів робили класну діагностичну вправу. Вирішила поділитися нею з вами.

Вона може допомогти дослідити власні установки щодо ціноутворення та зрозуміти, що саме впливає на твої фінансові рішення.

Як працювати з вправою:
Виділи собі 30-40 хвилин спокійного часу, коли тебе ніхто не відволікатиме. Відповідай чесно, без самоцензури – ці записи лише для тебе. Дозволь собі відчувати те, що виникає, навіть якщо це дискомфортні емоції. Працюй послідовно, не перестрибуй кроки – кожен етап готує ґрунт для наступного.

БЛОК 1: Діагностика через проекцію

Вправа “Три ціни”
Крок 1: Напишіть перші три цифри, які прийшли:

1. Моя реальна ціна зараз
2. Ціна, яку я хочу, але соромлюсь озвучити
3. Ціна, за яку я б працював “без провини”

Крок 2: Дослідіть кожну ціну через метафору:

- Яка форма/колір/образ у кожної ціни?
- Де в тілі відчувається кожна з них?
- Який голос (чий?) коментує кожну ціну?

Крок 3: Дослідіть розрив між цінами:

- Порефлексуй, чому такі суми та чи співпадають перша та третя?
- Що станеться, якщо я візьму “соромну” ціну?
- Хто в моєму житті засудить/схвалить?
- Яку ціну платив/ла мій батько/мати за свою працю?
- Як ставилися до грошей у моїй родині?

БЛОК 2: Експрес-аналіз установок (15 хв)
Вправа “Мої грошові інтроєкти”

Крок 1 (5-7 хв):
Швидко запишіть перші фрази, що спливають у голові, коли ви думаєте про підвищення ціни:

- “Не можна…”
- “Люди подумають…”
- “Гідна людина завжди…”
- “Соромно, коли…”

Крок 2:
Оберіть ТОП-3 найсильніші установки.

Для кожної задайте собі питання:
- Чи це моє переконання чи запозичене?
- Від кого я це почув вперше?
- Чи служить воно мені зараз?

👉Успішної роботи з вправою! Якщо виникнуть питання або захочеш поділитися інсайтами – буду рада почути.​​​​​​​​​​​​​​​​

ЩО КОЖЕН ПСИХОЛОГ МАЄ ЗНАТИ ПРО РДУГ

Короткий екскурс від досвідченого психіатра у еволюцію уявлень про РДУГ, виконавчі функції та різні типи розладу.

ЧАСТИНА 1. ІСТОРІЯ

РАННІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
ГІППОКРАТ (493 р. до н.е.) описував людей з «перебільшеною реакцією на сенсорний досвід». Пояснював дисбалансом «вогню та води»: коли Вогонь (енергія, рух) переважає Воду (спокій), людина швидка, прониклива, але нестабільна, часто змінює наміри.

АЛЕКСАНДР КРІЧТОН (1798) описав «розумовий неспокій». Виділив два типи уваги: спонтанну (працює занадто добре) та вольову (зламана). Припустив біологічну причину — «надприродну чутливість нервів». Зазначив, що стан може бути вродженим або набутим.

ГЕНРІХ ГОФМАН (1845) створив перший культурний архетип гіперактивної дитини — «Непосидючий Пилип».

КЛІНІЧНИЙ ДІАГНОЗ (початок XX ст.)
ДЖОРДЖ СТІЛЛ (1902) — «батько» діагнозу. Описав дітей із «дефектом морального контролю» при нормальному інтелекті, припустив біологічну природу.

ЕПІДЕМІЯ ЕНЦЕФАЛІТУ (1918–1928) показала зв’язок між ураженням мозку та симптомами РДУГ.

ЕРА «ПОШКОДЖЕННЯ МОЗКУ» (1950-60-ті)
Термін «Мінімальне пошкодження мозку», згодом — «Мінімальна мозкова дисфункція». DSM-II (1968): «Гіперкінетична реакція дитинства».

ЕРА УВАГИ (1970–1990-ті)
ВІРДЖИНІЯ ДУГЛАС довела: головна проблема — увага та контроль, а не рух.
DSM-III (1980): назву змінено на ADD, виділено типи з/без гіперактивності.
DSM-IV/5 (1994/2013): три підтипи — неуважний, гіперактивний/імпульсивний, комбінований.

СУЧАСНІСТЬ
Визнано пожиттєвий характер. Рассел Барклі: РДУГ — розлад виконавчих функцій (робоча пам’ять, планування, гальмування). Концепція емоційної дисрегуляції та нейрорізноманіття.

ЧАСТИНА 2. ВИКОНАВЧІ ФУНКЦІЇ
РДУГ — дефіцит виконання: людина знає що робити, але не може змусити себе зробити потрібне вчасно через дисфункцію виконавчих функцій.

КЛЮЧОВІ ФУНКЦІЇ:
1. Гальмування — «гальма» мозку. При РДУГ: імпульсивні покупки, перебивання, нездатність відірватися від стимулів.
2.Робоча пам’ять. При РДУГ: «ефект дверного отвору», забування інструкцій миттєво.
3.Відчуття часу — час ділиться на «Зараз» і «Не зараз». Мотивація з’являється лише під тиском дедлайну.
4.Саморегуляція емоцій. При РДУГ: емоційні спалахи, чутливість до відмови (RSD).
5.Планування. При РДУГ: ступор перед великими завданнями.
6.Самомотивація. При РДУГ: гіперфокус на цікавому, неможливість виконати нудне (функціональний бар’єр, не лінь).

ЧАСТИНА 3. РДУГ ЗА МЕЖАМИ СТАНДАРТІВ
РДУГ — поняття-парасолька для спектру станів. Ядро: проблеми з виконавчими функціями, увагою, гіперактивністю, імпульсивністю.

ТИПИ:
1. «Чистий» vs «Комплексний» — лише 20-30% мають РДУГ без коморбідностей (тривога, аутизм, депресія).
2.РДУГ vs CDS (Синдром когнітивного відключення) — не імпульсивність, а мрійливість, загальмованість, «туман у голові». Барклі вважає це окремим розладом.
3.Емоційні фенотипи (Реймхерр) — РДУГ з емоційною дисрегуляцією (часто плутають з БАР або МРО).
4.Біологічні типи (Нігг):
- Тип 1: Слабкий контроль (проблема «гальм»)
- Тип 2: Винагорода/мотивація (дофамінова дисфункція)

1)РДУГ при аутизмі (AuDHD) — якісно інший стан: менша соціальна мотивація, більша ригідність, гірша реакція на ліки.
2) «Кільце вогню» (Амен) — класифікація за сканами мозку (спірна академічно, але популярна серед пацієнтів).

КЛЮЧОВЕ ПИТАННЯ: Класичний РДУГ, CDS чи складний змішаний профіль?

Автор: Андрій Бондарчук @bondarchuk_psychiatrist​​​​​​​​​​​​​​​​

Я не знайшла жодного навчання з просування для психологів, яке б по-справжньому відповідало моїм професійним стандартам. Тому зробила своє.

За моїми плечима — 6 років у маркетингу та PR. Саме з цієї сфери я свідомо перейшла в психотерапію, добре розуміючи, як працює публічність, вплив і довіра.

Сьогодні я створюю навчальні формати для психологів про автентичне проявлення, етичне просування та масштабування практики без зради собі й професії.

Якщо ти тільки придивляєшся і хочеш зрозуміти, чи моя оптика тобі близька — почни з безкоштовного.

→ Подкаст “Як психологу розвивати особистий бренд через соцмережі”
→ Вебінар “Шлях автентичного та етичного просування”
→ Тест на синдром самозванця + подкаст на цю тему

А якщо ти вже добре знаєш свою конкретну точку болю і водночас готовий до глибини терапевтичної роботи з проявленістю — запрошую тебе в мій Instagram.

Проблема, з якою прийшла клієнтка:

«Часто мене просто паралізує, коли треба щось написати в загальний робочий чат. Пишу по суті, нічого дивного — люди там нормальні, робота як робота. Але в голові все одно: «Зараз усі прочитають і подумають, що я якась дурепа».

Як гештальт-терапевтці, мені важливо бути прозорою у своїй роботі. Я вирішила поділитися з вами тим, як саме проходить терапевтичний процес: якою є логіка моїх дій, на що я спираюся в роботі та які підходи й техніки використовую.

Ось з чого ми почали роботу 👇

Перші сесії — усвідомлення
- Ми досліджували «тут і зараз»: що відбувається в тілі, коли вона збирається писати (напруга, тремтіння, затримка дихання)
- Що саме вона відчуває, які образи/голоси з’являються
- Ми з’ясовували контекст: коли це почалося, чи є ситуації, де цього немає

Робота з полярностями
- Зробили експеримент з «порожнім стільцем»: діалог між «Я, хто пише» ↔ «Колеги, що читають/оцінюють»
- Виявили інтроект (чужі правила, що вона засвоїла): чиїм голосом звучить «дурепа»? Батьків? Вчителів?
- Дослідили протилежний полюс: «А якби ти ХОТІЛА, щоб тебе вважали дурепою — як би ти писала?»

«Повернення проекцій»
- «Колеги подумають» → перевернули: що ТИ думаєш про себе?
- Хто насправді тебе оцінює - вони чи твій внутрішній критик?

Завершення гештальтів
- Виявилися незавершені ситуації (публічне осоромлення, критика) — ми допрацювали їх через діалог і техніку «переписування минулого»

Експерименти між сесіями
- Писати повідомлення без перечитування
- Свідомо написати щось “недосконале” і відстежити реакцію (свою та реальну)

Мета нашої роботи — не перестати боятися, а усвідомити механізм параліча та повернути їй вибір діяти попри дискомфорт.

P.S. ЗАПИСАТИСЯ ДО МЕНЕ НА КОНСУЛЬТАЦІЮ МОЖЛИВО ЧЕРЕЗ ІНСТАГРАМ АБО МІЙ САЙТ

Перенесення і контрперенесення: короткий довідник (за Н. Мак-Вільямс)👇

1. Психопатичний тип
Перенесення:
- Маніпулює терапевтом
- Не бачить терапевта як окрему особистість

Контрперенесення:
- Бездумне прагнення допомогти / довести свою корисність
- Страх, уразливість, відчуття загрози

2. Мазохістичний тип
Перенесення:
- Терапія як спосіб самомучення

Контрперенесення:
- Співчуття, сум
- Провина, агресивність, безсилля розуміння

3. Депресивний тип
Перенесення:
- Страх бути відкинутим
- Потреба в допомозі та підтримці

Контрперенесення:
- Співчуття
- Прагнення опікуватися

4. Маніакальний тип
Перенесення:
- Заперечує потребу в терапії
- Знецінює терапевта

Контрперенесення:
- Відчуває себе незграбним
- Почуття неадекватності, некомпетентності

5. Нарцисичний тип
Перенесення:
-Ідеалізація: терапевт як ідеальний об’єкт, очікування схвалення
- Знецінювання: обесцінювання терапевта, грандіозне Я

Контрперенесення:
- Відчуття обесцінення власної роботи
- Нереалістичні очікування швидких результатів

6. Параноїдний тип
Перенесення:
- Проекція агресора: ворожість, критика, зневага до терапевта
- Контроль: тривожність, недовіра, перевірки; потреба домінувати

Контрперенесення:
- Відповідна агресія, критика, бажання виправити помилкове розуміння
- Збільшення терапевтичної дистанції, контроль над власною тривожністю

7. Обсесивно-компульсивний тип
Перенесення:
- Надмірний інтерес до інтелектуальних і технічних аспектів терапії

Контрперенесення:
- Інтелектуалізація як захист
- Ізоляція власного афекту у відповідь

8. Шизоїдний тип
Перенесення:
- Внутрішній недоступний світ
- Дистанціювання, закритість

Контрперенесення:
- Безособовість, емоційна відстороненість
- Слабкість, відчуженість, неспроможність

9. Істеричний тип
Перенесення:
- Позиція жертви: безпорадність, залежність
- Еротизація: спокуса, драматизація

Контрперенесення:
- Бажання врятувати / роздратування від маніпуляцій
- Еротичні почуття / дискомфорт, відштовхування

🔺Ключові принципи:

✓ Контрперенесення - діагностичний інструмент
✓ Завжди поєднання типів
✓ Усвідомлення + супервізія = ефективність
✓ Полярні реакції - норма (ідеалізація↔знецінення)

Що насправді відбувається з психотерапевтом під час сесії.

Він працює не лише з матеріалом клієнта. Аналізує, як саме це сказано, де зараз зона розвитку, які захисні механізми задіяні. Паралельно звіряється зі своєю професійною «внутрішньою базою» – знаннями та досвідом.

Але є ще один, менш видимий рівень роботи.
Терапевт працює з тим, що відбувається тут-і-тепер у контакті. Його тілесні реакції, почуття, імпульси – це не завада, а інформація про поле між ним і клієнтом.

Тому на сесії психотерапевт постійно відстежує себе: фізіологічний стан, емоційні відгуки, внутрішні рухи.

«Мене нудить» від…
-> історії клієнта, його поведінки
-> або/та власних переживань, повʼязаних з темою
-> або/та я щось дивне зʼїв на сніданок

І водночас розрізняє, де активується його власний непропрацьований матеріал, а де це проєктивна ідентифікація, тобто переживання, які зазвичай виникають у людей поруч із цим клієнтом.

Саме здатність утримувати цю межу, не зливаючись і не відсторонюючись, і відрізняє зрілого терапевта від ще недосвідченого.

Думаю про одну з сьогоднішніх клієнток…

— Я вже рік хожу на терапію. Таке враження, ніби стою на місці. Все ті ж реакції, все той же сором та вина…
— Будь ласка, не йди зараз за голосом свого критика. Ти ж сама знаєш, що багато вже всього змінилося. Просто шлях дійсно довгий. Треба бути бережною до себе на цьому шляху.

Іноді найважче — побачити власний шлях, коли ти сам ним йдеш. Ми так звикли вимірювати зміни великими кроками, що не помічаємо, як тихо змінюється наше дихання перед тим, що раніше забирало весь кисень. Як з’являється секундна пауза там, де була лише автоматична реакція. Як слова “будь ласка” до себе перестають здаватися чимось неможливим.

Терапія — це не драбина вгору, де кожна сходинка чітко видна. Це скоріше спіраль, де ми знову і знову повертаємось до тих самих тем, але кожного разу – з іншої висоти, з іншою якістю присутності.

І найбільша зміна не в тому, що сором та вина зникають. А в тому, що з’являється простір, де можна їх побачити, назвати, і не дати їм керувати твоїм життям.

Що змінилося за 30 років досліджень у класифікації травм.

Базова класифікація Ленор Терр (1991)

Ленор Терр - американський дитячий психіатр, піонер дослідження дитячої травми
Тип 1 - разова подія
Аварія, напад, стихійне лихо. Чітка межа “до” і “після”, яскраві спогади, нічні кошмари, уникнення тригерів.
Тип 2 - повторювані події
Хронічне насильство, тривалі знущання, емоційне ігнорування. Розмиті межі, травма вбудована в повсякденність, немає чіткої точки початку.
Цінність: показала, що хронічний стрес може бути руйнівнішим за одноразову катастрофу і формує іншу нервову систему.

Критика і розвиток концепції

Бессел ван дер Колк - психіатр, автор “Тіло пам’ятає все”, засновник Trauma Center у Бостоні

∙ Реальність складніша за поділ на два типи
∙ Одна травма може запустити каскад інших
∙ Ключове не “що сталося”, а як тіло це запам’ятало
∙ Травма - це “заморожений” у нервовій системі досвід

Джудіт Герман - психіатриня Гарварду, авторка “Травма і відновлення”, ввела поняття складної травми

Окрема категорія для ситуацій з повною втратою підтримки та контролю (інтернати, торгівля людьми, тоталітарні режими) - руйнується сама ідентичність.

Сучасна критика ван дер Колка:

Елізабет Лофтус - когнітивна психологиня, провідна експертка з досліджень пам’яті та хибних спогадів

∙ Ідея “тіло завжди знає правду” призвела до псевдотерапевтичних практик
∙ Тіло реагує на стрес, але не зберігає факти
∙ Ризик формування хибних спогадів
∙ Іноді використовувалось для ігнорування когнітивної терапії та медикаментів

Практичні висновки

∙ Одноразова подія, що не відпускає - не перебільшення, можливо резонує з минулим
∙ Хронічний стрес без драматичного сюжету - нормально, травма як фоновий шум
∙ Суть травми: нервова система застрягла в стані загрози, цикл захисту не завершений

Головне: класифікації - орієнтири, не догми. Ваш досвід унікальний і заслуговує бути почутим без оцінок. Наука розвивається, ми вчимося.

*допрацьований мною текст психолога Ганни Собчак

Закон №4223: Невизначеність і критика
З сьогоднішнього дня, 7 лютого 2026 року, в Україні офіційно починає діяти закон про державну сертифікацію психологів та психотерапевтів. Пояснюю, що це означає, — у цьому відео.

Попри позитивні цілі, Закон про систему охорони психічного здоров’я викликає занепокоєння у професійної спільноти

ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА: ЗАКОН ЯК “СКЕЛЕТ”

“Закон – це лише “скелет”, який потребує великої підзаконної бази. Дуже багато вирішуватимуть постанови і накази, які прийматимуться на основі цього закону” — Лада Булах, авторка законопроєкту

Фактично: Закон набрав чинності 7 лютого 2026 року, але не діє повною мірою через відсутність необхідної нормативної бази.

ЩО ЗАЛИШИЛОСЯ НЕВИЗНАЧЕНИМ
1. Критерії для саморегулівних організацій (СРО)
❌Незрозуміло:
∙ Як визначатиметься “міжнародне визнання”
∙ Які критерії для отримання права на сертифікацію
∙ Процедура акредитації та контролю
Проблема: Більшість існуючих спільнот — громадські організації без акредитації як навчальні заклади.
2. Стандарти сертифікації та БПР
❌Не затверджено:
∙ Конкретні програми іспитів та критерії оцінювання
∙ Вимоги до БПР (скільки годин на рік)
∙ Порядок ресертифікації
∙ Положення про Національну комісію
∙ Процедури взаємодії СРО з Нацкомісією
3. Етика та контроль
❌Не розроблено:
∙ Єдиний етичний кодекс
∙ Процедури розгляду скарг
∙ Чіткі санкції за порушення
∙ Механізми нагляду
4. Реєстри
❌Не створено:
∙ Державний реєстр фахівців
∙ Реєстр провайдерів БПР
∙ Реєстр акредитованих СРО

ОСНОВНІ РИЗИКИ
1. Корупційні ризики
∙ Непрозора взаємодія між СРО та Нацкомісією
∙ Можливість “купівлі” сертифікатів
∙ Суб’єктивні критерії відбору
2. Організаційні проблеми
Ключові питання без відповідей:
∙ Як врегулювати статус існуючих асоціацій без акредитації?
∙ Що робити фахівцям поза асоціаціями?
∙ Хто визначатиме якість програм підготовки?
∙ Скільки коштуватиме сертифікація та хто фінансуватиме?
3. Процесуальні недоліки
∙ Не проводилося широких обговорень у професійних колах
∙ Лише половина коментарів врахована між читаннями
∙ Майже не враховано проблеми психіатрії

ПОЗИЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛЬНОТИ
✅Підтримують:
∙ Необхідність регулювання та захист клієнтів
∙ Гармонізацію з європейськими стандартами
❌Занепокоєні:
∙ Прозорістю процесів та корупційними ризиками
∙ Доступністю сертифікації
∙ Якістю підзаконних актів

ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ
Для держави:
∙ Терміново розробити підзаконні акти
∙ Забезпечити прозорі механізми та антикорупційні запобіжники
Для професійної спільноти:
∙ Активно брати участь в обговоренні
∙ Контролювати формування Нацкомісії
∙ Готувати асоціації до акредитації
Для практикуючих фахівців:
∙ Відстежувати розробку нормативної бази
∙ Долучатися до професійних асоціацій
∙ Не чекати останнього моменту

ВИСНОВОК
Закон №4223 — необхідний, але недостатньо підготовлений крок.
Успіх залежить від:
∙ Якості підзаконних актів
∙ Прозорості процесів
∙ Участі професійної спільноти
Наступні місяці критичні для формування реальної системи охорони психічного здоров’я в Україні.

Максимальний термін впровадження: 3 роки для бюджетної сфери, 5 років — для приватної.
Слідкуйте за оновленнями на сайтах МОЗ України та Верховної Ради. Ваш голос важливий!

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ:
1. Офіційний текст закону:
Закон України № 4223-IX
2.THE PSYCHOLOGIST - Сертифікація психологів, Нацкомісія та обов’язкова освіта
3. Українська Правда. Життя - Що змінить закон: плюси та мінуси
4. Юридичний аналіз:
PRAVO тощо

☝️17.02 буде національна консультація щодо цього Закону та підзаконних актів. Детальна інфо на сайті Координаційний центр КМУ / Mental Health UA

Ось тут можна зареєструватися для участі

ЧОМУ ВЧИТЬ НАС КЕЙС БОГДАНИ ГОНЧАРУК

Це буде цікаво всім тим, хто просувається у соцмережах.

Цього тижня “духовна мільйонерка” з 500 тисячами підписників потрапила під перевірку фінмоніторингу. Люди тегнули Гороховського та Гетьманця –система спрацювала.

Це гарне нагадування про те, що:
1. Соцмережі зараз – інструмент публічного контролю
Максим Скибинський (блогер, автор каналу “Скібі Тру”) оприлюднив аудіо про виведення коштів через РФ і Білорусь. Сотні людей попросили розібратися – тегнули банки та депутатів. Monobank і ПриватБанк передали справу до фінмоніторингу. Гетьманець взяв під контроль.
Публічний тиск працює. Це потужний інструмент впливу.

2. Репутація = відповідальність за цінності
Гончарук транслювала: “не думайте про війну, думайте про Мальдіви” та “2022 –найкращий рік мого життя”.
Чим більший твій соціальний капітал, тим більша відповідальність за те, що ти несеш у світ. Особливо коли заробляєш на молодих матерях у декреті, продаючи їм ілюзії. Я вже не кажу про можливу фінансову діяльність з росією.

3. “Магічна пігулка” завжди знайде покупця
Такі “експерти” будуть популярні завжди. Війна, невизначеність, виснаження –ідеальний ґрунт для тих, хто продає легкі рішення складних проблем.
“Помедитуй –станеш мільйонером”. Це не просто дурниці. Це небезпечна маніпуляція на відчаї інфантильної частини населення.

4. Завдання пасіонаріїв –навчати розпізнавати
Як психолог, що працює з проявленістю експертів, бачу: ми не заборонимо всіх токсичних “гуру”. Але можемо говорити про них голосно. Розбирати їхні маніпуляції.
Навчати людей бачити червоні прапорці:
• Обіцянки швидких грошей
• Заклики ігнорувати реальність
• Культ особистості замість конкретних результатів
Кейс Гончарук –це нагадування: критичне мислення сьогодні –це не розкіш. Це виживання.

7 очей супервізії: як психотерапевту побачити те, що залишається в тіні 👁️

Під час навчання на супервізора в гештальт-підході (це така людина, яка допомагає психотерапевтам зрозуміти більше про їхню роботу з клієнтами) мене вразив своєю глибиною та елегантністю наступний погляд на процес супервізії.

Модель “Семи Очей” була розроблена Пітером Хокінсом та Робіном Шохетом у 1985 році, інтегруючи реляційні та системні аспекти супервізії в єдину теоретичну модель. Найкраще — вона трансорієнтаційна, тобто може застосовуватися незалежно від психотерапевтичного підходу.

Уявіть: терапевт приходить на супервізію зі “складним клієнтом”. Зазвичай розмова йде про те, що робити — які техніки, які інтервенції.
Але Хокінс і Шохет запропонували набагато цікавіше: дивитися на терапевтичний процес через сім різних “очей”.

👁️ Око 1: Клієнт Не “що він каже”, а як він дихає, сидить, мовчить. Феноменологія до формулювань. Як би виглядав клієнт, якби ви зняли його на плівку?

👁️ Око 2: Інтервенції терапевта. що ти робив? Чому саме це? Які ще варіанти були? Тут про розширення репертуару, а не про правильність.

👁️ Око 3: Відносини клієнт-терапевт. Хто тут за що відповідає? Хто кого рятує? Які невидимі контракти діють між вами? Часто саме тут ховається ключ.

👁️ Око 4: Внутрішній світ терапевта. А що відбувається з тобою? Нудьга, збудження, безпорадність, роздратування — це не завада, це дані. Що твоє тіло знає про клієнта?

👁️ Око 5: Процес супервізора. Найцікавіше: супервізор стежить за собою. Чому мені хочеться врятувати цього супервізанта? Чому я відчуваю тугу, коли він розповідає? Паралельний процес — клієнт робить з терапевтом те саме, що терапевт зараз робить зі мною.

👁️ Око 6: Відносини супервізор-супевізант. Що відбувається тут-і-зараз між нами? Ця динаміка — дзеркало того, що діється в терапії. Якщо я зараз роздратований на супервізанта — можливо, його клієнт теж роздратований на нього.

👁️ Око 7: Ширший контекстОрганізація, культура, етика, “привиди” минулого. Ваш клієнт працює в токсичній корпорації? Ви — в державному центрі з неможливими нормативами? Контекст не фон, а співучасник.

🎯 Чому це працює?
Більшість проблем у супервізії виникають через “односоке бачення”. Терапевт фіксується на техніках (Око 2), а насправді проблема у відносинах (Око 3). Або супервізор дає поради (Око 2), не помітивши власної тривоги (Око 5).

Модель Семи Очей — це не чеклист, а карта. Вона показує, куди ще можна подивитися, коли застряг.

P.S. Модель придумана для супервізії, але чесно — нею можна користуватися і в терапії. Застряг з клієнтом? Пройдися по семи очах. Щось обов’язково ворухнеться 😉

Хто з вас, колеги-психологи, хоч раз виходив із сесії з відчуттям розгубленості – коли не розумієш, що щойно сталося, куди дивитись і де шукати опору?

Мабуть, кожен із нас бував у такому стані.
І перше, що спадає на думку – піти до супервізора. Але тут виникає наступне питання: а що саме він бачить у вашій роботі? На що орієнтується при аналізі сесії?
Саме цьому була присвячена моя нещодавна доповідь у колі колег «Фокуси супервізії в гештальт-терапії».

На реальних прикладах я розглядаю три основні фокуси супервізійної роботи: на клієнті, на терапевті та на терапевтичних стосунках. Кожен із них відкриває інший ракурс на те, що відбувається в терапії, і визначає напрямок подальшої супервізійної роботи.

👉Матеріал буде корисним як практикуючим психотерапевтам, так і супервізорам-початківцям, які лише формують своє бачення цього процесу.
Запис доповіді тут.

Готова поділитися презентацією. Як набереться 30 🔥, викладу її тут.