Шановні підписники, ми закликаємо вас створювати ажіотаж навколо того, що орки роблять із нашими полоненими.
Перекладайте, тегайте вестернів, вставляйте посилання на оригінал та на офіційний коментар - потрібен максимальних ажіотаж.

Ми не маємо права кидати своїх. То ж давайте знову піднімемо цей світ, щоб про те, що відбувається - не забули.

Трохи пізно, але, всеж

День державності.

Мабуть, тільки зараз ми починаємо хоч якось розуміти її ціну.

Державність - це не просто інструмент, що має певні функції. Це - стан, в якому країна має змогу бути суверенною, має свою історію та становить лад на своїй землі. Державність - це правда та воля поколінь, що вкладають свої сили, кров, життя заради забезпечення простору для майбутніх поколінь.

Державою не народжуються, а Державою стають. Довгі роки ми мали свою країну, проте державність встановлюємо лише зараз. Втім, ми маємо визначну історію кроків до її побудову. І непід’ємну ціну, яку ми платили і платимо всі ці роки, кожен день. За державність нашої України.

І зараз, як і в майбутньому, все тільки у наших руках. Будуймо, охороняймо та розвиваймо. Ніхто за нас цього більше не зробить.

З Днем Державності України!

Сьогодні поговоримо про те, як пов’язані фактчекінг і ШІ

Розподілю цей текст на три пункти:

1. Не перевіряйте факти за допомогою ШІ. Можливо, ви користуєтеся не безкоштовною версією Chat GPT і ваше джерело видає вам досить непогані результати, але краще попросіть ШІ дати джерела, а їх уже самі почитайте. Річ у тім, що нейромережа ще не є 100% гарантом точності (гадаю, ви і самі в курсі).

2. Завжди перевіряйте інформацію, яку вам дав ШІ. Chat GPT, з яким я намагаюся спілкуватися культурно і не вчити сваркам на непотрібні теми – намагався мене запевнити, що в Україні з 2012 року є Закон, що забороняє ЛГБТ і встановлює відповідальність за гомосексуальність. Водночас, він також намагався довести, що в праці Томи Аквінського «Сума Теології» обстоюється право жінки воювати та загалом рівні права чоловіків та жінок. Досить довго довелося випитувати в нього, де він це знайшов, і він навіть доволі правдоподібно відповідав. Тобто вказував джерело, розділ, сторінку. Якщо людина не відрізняється великою дотошністю, то вона цілком може вирішити, що раз ШІ (особливо якщо це платний ресурс) вказує настільки детально, то напевно воно там таки є. Звісно, вся ця інформація не була правдивою. Тому, панове, якщо не хочете впасти обличчям в лайно – завжди перевіряйте першоджерело, навіть якщо ШІ вам скине пряму цитату. Обов’язково перевіряйте, бо цитата все ще може бути з іншого джерела, іншого авторства.

3. Перевіряйте інформацію, яку вам дала інша людина на предмет залучення ШІ. Вище я вказала випадки, коли ШІ надає неякісну інформацію. Задача була – захиститися від помилки нейромережі. А цей пункт стосується протилежного випадку, тобто коли ШІ чудово впорався із завданням. Можливо, ми можемо відрізнити текст, написаний нейромережею від того, що написаний людиною чисто по стилю, але людина все ще може залишити текст ШІ основою і зробити тільки косметичні правки для правдоподібності. Те саме із зображеннями. Наприклад, коли вам скинули текст новини – перевіряєте чи існує першоджерело і що це. Якщо вам скинули зображення – теж перевіряєте першоджерело, або, наприклад, якщо на ньому уже є назва якогось ресурсу – йдете на цей ресурс. Мені потрапляло на очі зображення, створене нейромережею, котре містило досить якісно згенерований текст, але цей текст був відсутній у джерелі (на сайті). Цей пункт, теоретично, можна ігнорувати, коли йдеться про нагенеровані меми, жарти і несерйозний контент. Інша справа, коли інформація заявляється як факт, або коли вона викликає у вас сильні емоції.

У мене вже є деякий досвід вивчення ШІ в юридичному полі та й загалом я ним користуюся, тому не виступаю проти технологій ШІ, хоча вважаю розумним кроком дослухатися і до розробників, які можуть вказувати на потенційні небезпеки. Людина, що напряму не залучена в цей процес – ніяк не може вплинути на те, які функції закладе в програму розробник, так само вона не може впливати на витоки даних (вони стаються у багатьох програмах, тому наївно казати, що от саме ШІ містить цей ризик). Однак ризик поширення неперевіреної інформації, про який теж говорять - лежить на споживачеві. І його однозначно можна зменшити, якщо не уникнути за рахунок перевірки інформації.

Ці два тижні постів буде або дуже мало, або дуже багато. Причину скажу потім.

Але в мене дивна думка. Колись задумалася про це під час дискусії в одному з чатів. Чи могло бути те, що дитина/діти, у разі розлучення батьків частіше залишається з мамою не просто «даниною традиції»/ «актом емпатії до мами», а запобіжним заходом від розлучення? А також засобом впливу, щоб якнайшвидше після розлучення було створено нову сім’ю.

Перед розлученням обом з пари проводять консультацію про наслідки цього кроку. Ця консультація – не регламентована чітко, тож що саме кажуть, крім чисто юридичних моментів, а-ля «поділ майна» - знають тільки учасники розмови.

Якщо припустити, що жінка, котра має дітей, переважно (але, звісно, не завжди) – має менший дохід, більше часу мусить приділяти дому і догляду за дітьми, а відтак потребує когось, хто буде концентруватися саме на заробітку, то наявність дітей могла бути причиною відмовитися від розлучення, щоб не втратити годувальника та частину майна (або й більшість, якщо майно було набуте чоловіком до шлюбу).

У мене нема ані підтверджень, ані спростувань цеї теорії, і нема суджень: добре це чи погано, тому хто бажає висловитись – ласкаво прошу в коментарі.

Апдейт по собаці, якому шукали дім

Друзі, ви тільки уявіть!

Цей песик з Баришівки і загубився аж 2 місяці тому. Його власники вчора вночі побачили пост і відразу набрали мене, зі сльозами у голосі вибачаюсь, що так пізно. Звати його Пушок. Тільки що за ним приїхали і ви тільки подивіться, як він радіє!

І радісно, що він повернувся у сім'ю, і сумно, бо самі вже так звикли до нього. 💔

Хвилинку уваги, шановне панство!

Ініціатива щодо створення ради громадського контролю при МКІП. 

Для чого треба РГК?
- контроль за витратами бюджетних коштів
- інформування громадськості
- залучення громадськості до дискусії з питань, що становлять суспільний інтерес
(Список невичерпний)

Знаходиться на стадії петиції, яку пропонуємо підписати тут

Куди ділася безсовісна адмінша?

Сподіваюся, вибачите мені таке тимчасове зникнення, давно чекала можливості. Адмінша вирішила, що їй мало в житті пригод і пішла в соло-походи в гори та практикувати анархо-примітивізм. Ну тобто пішла з порожнім рюкзаком))

Ото я вам не раджу так робити. Адмінша пішла на цей крок не тому що вона дуже прокачана, обходила гори вздовж і впоперек, все вміє і знає, а просто, бо їй так схотілося. Пані та панове підписники, не повторюйте, домовились?

Я вам скажу пару речей, які спробувала на практиці.

1.  Не лізьте в зарослі борщівника. Навіть якщо ви дуже впевнені в собі. Так, адмінша пізнавала світ і пізнала опік борщівником. Це дуже боляче, це поганий досвід, це -100000/10. І це ще не сильний і не великий опік, бо все ж таки намагалася пройти обережно, так що можна порівняти з чимось на кшталт вилитої гарячої олії. Не підходьте до борщівника і все на тому. Інші рослини теж можуть подарувати цікавий досвід, наприклад – подерти одяг і шкіру.
2.  Якщо написано: «обережно, у лісі змії», то це значить, що у лісі змії. Якщо нема такої таблички – то це про відсутність людей, а не про відсутність змій. Ні, мене не кусала змія, бо я дивлюся куди йду, але коли відійшла десь так на годину від цивілізації – почала дуже тривожитись від думки, що якщо отут зараз мене вкусить якась гадюка, то я ні не зможу отримати допомогу, ні не встигну до неї дійти.
3.  Якщо прогноз погоди каже, що буде тепло – це ще не значить, що буде тепло: може бути нестерпно спекотно або нестерпно мокро від випадкової неочікуваної грози. О так, як можете здогадатися – я пішла без дощовика. Як можете логічно вивести – мене залило. Не можу сказати, що це дуже новий досвід, бо заливало мене не один раз і не тільки дощем, але все ж топати в долину в мокрому одязі + з мокрим рюкзаком – не надто комфортно. А поки я спускалась – стало нестерпно жарко, сіла обсохнути і майже зловила чи то тепловий, чи то сонячний удар (суть така, що почало паморочитись в голові, темніти в очах і загалом нудити). Оскільки це мені теж уже доводилося багато разів переживати, то і цього разу розібралася.
4.  Їжа і вода. Напевно, ви скажете, що щоб піти в соло-похід без їжі і води – треба бути геть відбитим. Напевно, ви будете праві, але десь так зазвичай і відбувається. Я знайшла чорниці, але чорниць було менше, ніж очікувалося. Я знайшла малину та ожину, але вони не дозріли. Я не знайшла джерело, ходила і хотіла пити. Це мало б змусити повернутися додому, але … не той випадок.
5.  Якщо ви думаєте, що диких тварин – немає, то це ще не значить, що їх справді немає. Мої улюблені друзі – кабанчики (в принципі, вони йдуть, якщо шуміти, але шум може привернути увагу когось ще), цього разу я їх не зустрічала. Були тільки всякі дрібні лісові звірі на кшталт зайців і білок. Однак я вам чесно скажу, навіть вогнепал ще не гарантуватиме вам виживання від зустрічі, наприклад, з ведмедем, так що в Карпатах треба на це зважати.

І бонус, я пішла туди без аптечки))

Як я вже якось казала: «не почуваюся людиною, яка майже завершила повну вищу освіту, почуваюся людиною, яка дивом пройшла природній відбір»

Сподіваюся, ви зрозуміли, що так робити не треба. Тим більш, якщо ви не маєте ніякого досвіду і знань про гори. 

Щоправда, це не означає, що мій досвід був негативним. Насправді, я передбачала, що так буде. Більш того, я знала: що саме з того, що я роблю – погана ідея. Просто вперто продовжувала її втілювати.

Мені навіть сподобалося (особливо сподобалося, шо не вмерла). Не сказала б, що від цього відкрились якісь «вічні істини» і «секрети космосу», однак було безсумнівно цікаво.

Уже зовсім скоро повернуся з серйознішими статтями, але поки я наробила карпатських записок. Кидати на основний канал здалося офтопом, але за бажання можете переглянути дописи тут.

Що сталося з адміном і де його пости, історія замовчує

По законопроєкту реєстраційний номер 8225 від 24.11.2022

Цей проект уже породив велику кількість різних чуток. Дехто каже, що це спосіб реквізувати землю в народу України для того, щоб передати її у власність іноземців. Інші кажуть - це передача надлишкових повноважень державі, оскільки обмежує право власності. Треті ж виправдовують це все необхідністю швидко повернути землі, які знаходяться на т.о. територіях в чиїйсь власності за російським законодавством.

Але чи це дійсно так?