Про надію на власні сили
Неодноразово вже було сказано про те, що люди повинні перш за все розраховувати на власні сили, як особисто, так і на більш загальному рівні. Як то кажуть: «якщо хочеш, щоб щось було добре зроблено – зроби це сам».
У своєму творі «Князь» Ніколо Макіавеллі зазначав про різницю сил власних, найманих та союзних. Він зазначав, що союзні війська можна допускати лише у крайніх випадках і лише, якщо потім ти зможеш їх стримати. Все ж історія знає багато прикладів, коли «союзники» під виглядом допомоги захоплювали території просто відмовившись їх покинути після допомоги, або накладали на того, хто їх запросив надмірну «подяку» за порятунок.
Україна не виняток, ми самі потрапляли під вплив імперій, спершу запросивши їх до себе додому. І ми продовжуємо це робити. Коли проводяться вибори у державі, від якої ми залежні, - ми сподіваємося, що перемогу здобуде сила, якщо не прихильна до України, то бодай ворожа Москві. Ніби й так, ми проявляємо любов до своєї держави, хочемо, щоб їй допомогли…
Проте, що для нас краще, нехай, в актуальній ситуації – виборах у США? Щоб США активно нам допомагала, надсилаючи транші чи щоб вона обрала політику ізоляціонізму і розвивалася самостійно, при цьому уникаючи втручань у внутрішні справи інших держав?
Кожен наступний транш, очевидно, збільшує наш зовнішній борг, який ми, здається, не збираємося коли-небудь погасити. Однак, що гірше, він вчить нас і далі жити так, як і було. Тобто не спиратися на власні сили, а вчитися крутитися, залежно від умов і вимог таким чином, щоб нам подали якомога більшу суму і на вигідніших умовах. Але умови не можуть бути вигідними для сторони, яка просить. Ми готові провести реформи не заради примарного європейського майбутнього, а заради того, щоб нам допомогли.
Ми певні, що не можемо допомогти собі самі.
Для нас було б краще, якби світові гегемони закрилися і нам довелося б стати самостійними. Наразі вони давлять нас своїм авторитетом, на противагу якому ми нічого не можемо поставити. Це не привід злитися на них, це привід працювати самим, бо вони, за правом сильного можуть нав’язувати нам свої цінності, своє бачення світу, не тому, що вони погані, а тому що ми слабкі.
Невже так приємно «ходити на задніх лапках», як Жужу, аби жити в теплі і достатку за чужі гроші? Невже приємно битися в закриті двері залу перемовин наших «друзів» з нашими ворогами?

Splendoris Apparent вітає всіх підписників з днем української писемності та мови! Розвиваймо ж її та поширюймо , щоб лунала вона по всьому світу!

😞🕯🙏 ПАМ'ЯТАЄМО...
9 листопада 2014 року ми втратили ще одного зовсім юного Героя!
Саша Райхерт, псевдо "Чорний". Йому було всього 18 років.
Ми в боргу перед ними....
Слава Нації!

Чи задумувались ви колись, що ми живемо за правилами, які самі не встановлювали, що наша провідна функція - це підтримка світого балансу?
Гадаю, багато хто задумувався, що ми живемо за приписами, які встановлювали не люди, що живуть зараз, проте не задумувалися, що деякі правила встановлені ще до появи людини, настання першого ранку чи появи нашої Сонячної системи.
Порядок був створений ще тоді, коли був створений Всесвіт. Людина ж створює свої власні аби адаптувати порядок денний до правил вищих.
Так, на приклад, звертаючись до релігійних джерел можна відмітити одне з основних джерел індуїзму - Ману-самгіта. Варто, хоча б зазначити, згідно цього тексту, світовий порядок і система каст були створені до появи перших людей (текст 31 та 32). Ролі в суспільстві і функціональні обов‘язки були створені та розподілені після створення загальних умов в яких кожна каста може існувати.
На справді, нічого дивного в уявлені давньої людини нема, оскільки основні правила, законодавство , прийнятна модель поведінки - були сформовані задовго до того, як вона народилася і вийшла з інстинктів. Їхня модифікація чи актуалізація відбувається лише для того, щоб допомогти людині-сучаснику, краще сприйняти вже існуючи правила, а не заперечити їх.
Однак деякі модифікації йдуть у розріз з порядком та порушують норми, котрі підтримують суспільство, змушують припинити його зростання, спрямовуючи до стагнації і подальшої деградації.
Тут хочеться згадати і звернутися до безсмертної класики фентезі «Сільмарілліону» Д. Толкієна - в першій же главі письменник розповідає, як Мелькор вносив свої темні тексти до первинної пісні Еру Ілуаватара, що впились у такинину Арди катастрофами та катаклізмами.
З цими темними текстами можна порівняти й певні модифікації, якими люди перекреслюють природний порядок, створюючи свій спотворений, зневірений та химерний, якого люди насправді дотриматися не в змозі.
Ми повинні вдосконалювати порядок, але не йти проти нього. Ми повинні творити, а не руйнувати, а наша пісня повинна зливатися в унісон з піснею Всесвіту.
Таким є благо для нас і воля того, що було до нас.

День Гідності та Свободи - визначний день для кожного українця.
Ще Григорій Сковорода у своєму De Libertate писав: «Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє. Ні ж бо, не злототне: зрівнявши все злото, проти свободи воно лиш болото».
І дійсно, що є свобода для кожного з нас, що перевершує воно злото, тобто усі матеріальні блага нашого світу. Той, хто продасть її - втрачає її назавжди, стаючи рабом, об‘єктом чужої волі...
Українці і наша Держава довели, що готові боротися за свободу та свою гідність, бо без гідності - нема свободи, бо той, хто не сповнений гідністю - не володіє й свободою.
Українці завжди чудово розуміли це золоте правило, саме тому завжди боролися за свою гідність та свободу, здобуваючи перемогу наш кожним, хто хотів відібрати її.
Проте, є те, що, іноді, відводить нас від долі бути свободними та гідними. І ймення тому - комплекс меншовартості.
Є в нашого народу звичка шукати пана, отримавши свободу. Й то на заході, то на сході, півдні чи півночі - пошуки у нас відбуваються усюди.
Проте, відкинувши це, можна сказати одне - ми здатні добитися того, щоб бути вільними та гідними. Це ми доводимо своєю волею до цих благ, що в кінцевому результаті допоможе нам здобути та підтримувати справжню свободу та гідність.
21 листопада почалися масові протести, що призвели до вираження такої волі у вигляді революції Гідності, волі та жаги до свободи та національної ідентичності.
І хай так буде завжди!
Зі святом вас, любі українці!

32-33 роки, що сповнені були та горя навік зазнали серця українців, коли голодних дух ходив з хати і до хати та збирав свої жнива.
Цього б могло не статися, якшо б українці в 1920-х були єдиними та Україноцентристськими. Коли б замість внутрішніх конфліктів переважав би інтерес зупинити ворога. Коли б державні інтереси переважали за інтереси кожного атамана, а Україна розраховувала на свої сили та вчилась би бути самостійною... Тоді б не було ні голоду, ні смерті українців.
Голодні роки вже давно позаду, проте пам‘ять і сум живе досі. Проте, ми не повинні жалітися - не повинні бути ми слабкими та безпорадними.
Ми не маємо плакатися. Ми маємо пам‘ятати ці роки і робити так, щоб вони ніколи більше не повторилися. А для того - Україна має бути і справді самостійна та незалежна.
Разом зі свічкою ставимо кулемет...

1 грудня - значна дата для кожного Українця, оскільки сьогодні ми святкуємо річницю Всеукраїнського референдуму 1991 року, на якому укоаїнці проголосували за незалежність нашої Держави, а також - початок справжньої Революції гідності, коли кров Укоаїнців окропилася за волю, національну ідентичність, незалежність та сувернітет.
Як і майже 30 років тому, у 2013 року ми стояли на передовій змін та на початку встановлення нового процесу, що повинен був створити нову потужну національну ідентичність.
Ми здобули свою державність безкровно, незважаючи на майже 75-ти річний гніт “Великого Брата” з Москви, що гомоном відзначилося тільки 22 роки потому, коли пролилася перша кров і почалася національно-визвольна Революція за здобуття справдньої суб‘єктності , як і Держави Україна, так і Української нацїї.
Після зміни підконтрольної Москві владі - сама колишня володарка пішла на нас війною, що ще раз відзначило значимість самої Революції національної свідомості та гідності, логічно продовживши її на полях битв з московським окупантом.
Хто б міг подумати, що через 7 років ми будемо відмовлятися від національної та дердавної суб‘єкності, через погрози одного західного сусіда перешкодити євроатлантичної інтеграції... З під лап одного господаря ми попрямували у руки іншого!
Коли виконували гімн іноземної держави у органі місцевої влади - наша влада не зреагувала. Коли українці виразили своє законне обурення - деякі чиновники (не будемо називати їх імена, бо вони не достойні навіть згадування) почали захищати сепаратистів! Як так?! Хіба ми не виборюємо всі ці 7 років свою суб’єктність кров‘ю, потом та сльозами?!
Ми пали нижче, ніж можна уявити... Проте...
Після смерті відбувається відродження.
Розквітне і воскресне наша слава і тоді... Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!

Усіх причетних героїв з днем Зброєних Сил України!

Конфлікт мрії та его - чому суспільство боїться влади найкращих?

#філософія #его #мрія #держава #меритократія
➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
Обговорення у нашому чаті🛋

По ту сторону добра та зла? Що є зло та добро, якщо одне, так само як і інше, несе одночасно блага одним, та біль іншим.

#філософія #баланс #самовиховання #добро #зло
➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
Обговорення у нашому чаті🛋

Ця стаття присвячена аналізу твору Фрадріха Ніцше "Так казав Заратустра". Шлях становлення від тварини до надістоти.

#філософія #людина #наддлюдина #досконалість
➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
Обговорення у нашому чаті🛋

Шановні соратники-борці за майбутнє!

Цей рік був важким, але дав змогу нам зібратися разом для того, щоб створити нову ідею покликану змінити світ та суспільство на краще. Прийнято казати, що складні часи народжують сильних людей і цей складний рік дав нам можливість створити наш рух.

У новому році нас, безперечно, чекатимуть нові випробування: складнощі та перемоги, втрати та придбання, а головне – копітка праця заради розбудови нашого руху та поширення наших ідеалів.
прийдешній, побажаємо всім нам, щоб ми змогли втілити те, у що мріємо, та відповідати тим критеріям, які закладаємо, як базові.

З Новим Роком!

Христос ся рождає!

У цей чудовий день Божого Рождества кожен православний християнин славить ім‘я його за родинним столом, коли вечірня зірка сходить і сповіщає нам про те, що рівно 2020 років тому народився Він.
Традиційна кутя, рецепт якої передається з покоління у покоління, борщ з вушками, пампухи, а також інші традиційні страви завжди присутні на святковому застіллі.
У цей час відчувається єдність поколінь. Коли ми промовляємо слова молитви за столом, а чи співаємо коляду - разом з нами те ж роблять вже покійні пращури і ще ненароджені нащадки.
Чтити Різдво Христове – не просто церковний ритуал, що проводиться щороку, - це жива традиція, котра поєдналася в Україні з дохристиянськими обрядами та уявленнями про світ, це національна пам’ять і обряд зі значним смисловим та символічним навантаженням. Це те, що кожен причетний повинен оберігати, плекати з поваги до минулого і в ім’я майбутнього.
У цей вечір хочеться побажати того, про що співають у колядці «Нова радість стала»:
«… Даруй літа щасливії
цього дому господарю.

Цього дому господарю,
Та ще й господині,
Даруй літа щасливії,
Нашій славній Україні!»

Слава во вишніх!

А тим часом ми можемо спостерігати, що 2021 рік почався дуже й дуже цікаво