День пам’яті Дня жертв Голодоморів та роковини по Голодомору 32-33 років відзначається кожну четверту суботу листопаду.
Страшний, штучно викликаний голод, що поніс за собою мільйони смертей. Акт геноциду, що був вчинений злочинцями та московськими поневолювачами.
Руїна, голод та смерть. Це три вершники, що споконвіку супроводжують темні сили загарбників. Поневолення завжди не несе за собою нічого, окрім цього.
Проте народна пам’ять житиме вічно. Її не викорінити ні батогом, її не можна змусити позбутися, навіть, відібравши останню зернину. Пам’ять про біль, страждання, голод та смерть.
Загарбники нищили всіх. Прикриваючись своїми кровожерлививими ідеями, вони нищили всіх. Помирали як діти, так і старі. Як жінки, так і чоловіки. Голод нікого не оминув.
Ми збережемо пам’ять і надалі. Правда про це і надалі лунатиме по всьому світу.

А сьогодні… Сьогодні ми запалимо свічку та згадаємо жертв Голодоморів. Згадаємо, задля того, щоб не допустити цього більше ніколи знов.

Нагадуємо, що до 6 грудня акція триває. Ви можете спекти печивко вдома (і знаємо, що дехто вже це робив) та надіслати чи передати знайомим із ЗСУ.

Також триває збір для Айдару. Після 6 грудня буде загальний звіт.

Банка для Айдару: https://send.monobank.ua/jar/AZTSx5afKb

До речі, у вашої адмінші сьогодні День Народження, порадуйте її донатами на баночку

В адмінів в четвер іспит, який буде вирішувати їх подальшу долю. Але адмінша уже готує вам статтю

Поки задонатьте хлопцям ще. До 6 числа часу майже нічого, а ще треба 10 000 на два невеликих генератори.

Банка:
https://send.monobank.ua/jar/AZTSx5afKb

Частину суми ми вже зняли на підсумки та зимові каремати-піддупники (якщо вам здається, що "це ж не мавік" спробуйте хоча б день посидіти в снігу дупою)

Посилка їде, звіт буде як заберуть. Ближче до вечора буде ще звіт по печивках. Всім дякуємо❤️

Якщо у когось просто є генератор, який простоює і не шкода передати на ЗСУ - пишіть

Ось воно, ще печивко

Трохи не встигла до Дня провокатора, але всіх причетних з пройдешнім))

Обіцяла вам розповісти трохи про Революцію від першої особи і про те, чому вона для мене завжди була виправдана.

Колись я перегоню всі довгочити з телеграфу в Друкарню. Можливо навіть зразу після сесії.

Тут ще підлетів звіт за піддупники і підсумки

Панство, сьогодні день людей з інвалідністю.

Багато хто уже пожартував про аудиторію своїх каналів.

Ми люди культурні, жартувати не будемо, точно знаємо, що в нас у підписниках є такі. В адмінському складі теж.

Насправді, день людей з інвалідністю для України як ніколи актуальний. Не секрет, що кількість людей, як військових, так і цивільних, що зазнали інвалідності внаслідок війни у нас зростає та зростатиме надалі.

І проблема навіть не в тому, що люди з інвалідністю існують, а в тому, що для них все ще мало пристосувань. Я сьогодні бачила інформацію, що 50% українців не бачили людей з інвалідністю в публічних місцях.

Пояснення просте, люди просто намагаються не потрапляти туди, де апріорі для них не комфортно. І якби ж ішлося лише про умовні ТРЦ. Серед аудиторії у нас є студенти. Подумайте, чи багато людей з інвалідністю у вашому ВНЗ? Хто працює: у вас багато колег на роботі, хто має інвалідність?

Це не тому що таких немає, а тому що:

1. Якщо інвалідність з народження або з раннього віку – людина має низькі шанси отримати хорошу освіту і, відповідно, вступити у провідний ВНЗ (навіть провідний у своєму місті). Відповідно що? Відповідно менше шансів на хороше працевлаштування.

2. Страх бути об’єктом критики, знущань або «слабкою ланкою» в колективі (так, травля за ознакою інвалідності все ще існує)

3. Багато хто розуміє, що буде в гірших умовах аніж інші, бо немає пристосувань (наприклад, пам’ятаєте я казала про іспит у минулий четвер? У нас були підготовчі лекції в університеті, але мені просто не було сенсу їх відвідувати, бо я їх не чую, а транскрибування немає. Щоправда я все одно туди приходила, деякі викладачі ставили презентації, за що їм подяка). Те саме стосується, наприклад, незрячих людей. Як вони мають есе писати? Або курсову? Багато ви бачили компів, які друкують шрифтом Брайля? А багато ви знаєте професорів в універі, які можуть його читати?

4. Моє улюблене – доступність курсів. Мені відмовили у прийомі на курс, бо я не чую. Та за шо?? При чому організатор курсів – «елітний» заклад.

5. Нерозуміння людей. Ну тобто люди губляться. Якщо на людину в колісному кріслі ми в принципі навчалися реагувати, то з тими ж незрячими або нечуючими – складніше. Наприклад, людині, яка ніколи не бачила кольорів не можна пояснити щось за кольором і тут уже треба думати, як ти пояснюєш. Нечуючим не поясниш звуки. Найкраще про нерозуміння і непристосованість суспільства скаже реальний випадок. Коли я готувала тренінги для нечуючих – кілька людей спитало: «для них треба переклад шрифтом Брайля?».

Дуже багато різних моментів, які заважають соціалізації і спричиняють ізоляцію.

Я бачила багато цивільних з різними видами інвалідності, багато військових з різними видами інвалідності. Дуже часто це були молоді люди (а часом взагалі діти!), на яких ще рано вішати ярлик непридатності до повноцінного життя й садити на голку соцвиплат.

Я майже не чую, але працюю, вчуся, займаюся волонтерством, роблю проекти (хоча не секрет, мені іноді потрібна допомога для вербальної комунікації) тому я вважаю, що інші, у разі створення належних умов можуть бути абсолютно повноцінними й активними членами суспільства (і наближати перемогу!).

Навіть якщо у громади немає коштів на те, щоб, скажімо, зробити пандуси й знизити бордюри – є інші способи зберегти людину як функціонального члена суспільства (зараз, до речі, працюємо над розробкою таких проектів).

Читала цей твір тричі перед вступом у 5 клас, коли він ще був у програмі для 10 класу. Просто тому, що він у мене є.
Твір абсолютно прекрасний у тому, наскільки він страшний у передачі атмосфери Голодомору. І в тому, як він добре запам'ятовується.
Ще минулого року я згадувала про нього і казала, що це обов'язково для прочитання навіть тим, хто не вивчав у школі.
Тому так, я однозначно за повернення твору "Жовтий князь" в шкільну програму