В адмінів в четвер іспит, який буде вирішувати їх подальшу долю. Але адмінша уже готує вам статтю

Поки задонатьте хлопцям ще. До 6 числа часу майже нічого, а ще треба 10 000 на два невеликих генератори.

Банка:
https://send.monobank.ua/jar/AZTSx5afKb

Частину суми ми вже зняли на підсумки та зимові каремати-піддупники (якщо вам здається, що "це ж не мавік" спробуйте хоча б день посидіти в снігу дупою)

Посилка їде, звіт буде як заберуть. Ближче до вечора буде ще звіт по печивках. Всім дякуємо❤️

Якщо у когось просто є генератор, який простоює і не шкода передати на ЗСУ - пишіть

Ось воно, ще печивко

Трохи не встигла до Дня провокатора, але всіх причетних з пройдешнім))

Обіцяла вам розповісти трохи про Революцію від першої особи і про те, чому вона для мене завжди була виправдана.

Колись я перегоню всі довгочити з телеграфу в Друкарню. Можливо навіть зразу після сесії.

Тут ще підлетів звіт за піддупники і підсумки

Панство, сьогодні день людей з інвалідністю.

Багато хто уже пожартував про аудиторію своїх каналів.

Ми люди культурні, жартувати не будемо, точно знаємо, що в нас у підписниках є такі. В адмінському складі теж.

Насправді, день людей з інвалідністю для України як ніколи актуальний. Не секрет, що кількість людей, як військових, так і цивільних, що зазнали інвалідності внаслідок війни у нас зростає та зростатиме надалі.

І проблема навіть не в тому, що люди з інвалідністю існують, а в тому, що для них все ще мало пристосувань. Я сьогодні бачила інформацію, що 50% українців не бачили людей з інвалідністю в публічних місцях.

Пояснення просте, люди просто намагаються не потрапляти туди, де апріорі для них не комфортно. І якби ж ішлося лише про умовні ТРЦ. Серед аудиторії у нас є студенти. Подумайте, чи багато людей з інвалідністю у вашому ВНЗ? Хто працює: у вас багато колег на роботі, хто має інвалідність?

Це не тому що таких немає, а тому що:

1. Якщо інвалідність з народження або з раннього віку – людина має низькі шанси отримати хорошу освіту і, відповідно, вступити у провідний ВНЗ (навіть провідний у своєму місті). Відповідно що? Відповідно менше шансів на хороше працевлаштування.

2. Страх бути об’єктом критики, знущань або «слабкою ланкою» в колективі (так, травля за ознакою інвалідності все ще існує)

3. Багато хто розуміє, що буде в гірших умовах аніж інші, бо немає пристосувань (наприклад, пам’ятаєте я казала про іспит у минулий четвер? У нас були підготовчі лекції в університеті, але мені просто не було сенсу їх відвідувати, бо я їх не чую, а транскрибування немає. Щоправда я все одно туди приходила, деякі викладачі ставили презентації, за що їм подяка). Те саме стосується, наприклад, незрячих людей. Як вони мають есе писати? Або курсову? Багато ви бачили компів, які друкують шрифтом Брайля? А багато ви знаєте професорів в універі, які можуть його читати?

4. Моє улюблене – доступність курсів. Мені відмовили у прийомі на курс, бо я не чую. Та за шо?? При чому організатор курсів – «елітний» заклад.

5. Нерозуміння людей. Ну тобто люди губляться. Якщо на людину в колісному кріслі ми в принципі навчалися реагувати, то з тими ж незрячими або нечуючими – складніше. Наприклад, людині, яка ніколи не бачила кольорів не можна пояснити щось за кольором і тут уже треба думати, як ти пояснюєш. Нечуючим не поясниш звуки. Найкраще про нерозуміння і непристосованість суспільства скаже реальний випадок. Коли я готувала тренінги для нечуючих – кілька людей спитало: «для них треба переклад шрифтом Брайля?».

Дуже багато різних моментів, які заважають соціалізації і спричиняють ізоляцію.

Я бачила багато цивільних з різними видами інвалідності, багато військових з різними видами інвалідності. Дуже часто це були молоді люди (а часом взагалі діти!), на яких ще рано вішати ярлик непридатності до повноцінного життя й садити на голку соцвиплат.

Я майже не чую, але працюю, вчуся, займаюся волонтерством, роблю проекти (хоча не секрет, мені іноді потрібна допомога для вербальної комунікації) тому я вважаю, що інші, у разі створення належних умов можуть бути абсолютно повноцінними й активними членами суспільства (і наближати перемогу!).

Навіть якщо у громади немає коштів на те, щоб, скажімо, зробити пандуси й знизити бордюри – є інші способи зберегти людину як функціонального члена суспільства (зараз, до речі, працюємо над розробкою таких проектів).

Читала цей твір тричі перед вступом у 5 клас, коли він ще був у програмі для 10 класу. Просто тому, що він у мене є.
Твір абсолютно прекрасний у тому, наскільки він страшний у передачі атмосфери Голодомору. І в тому, як він добре запам'ятовується.
Ще минулого року я згадувала про нього і казала, що це обов'язково для прочитання навіть тим, хто не вивчав у школі.
Тому так, я однозначно за повернення твору "Жовтий князь" в шкільну програму

«Погляд зосередився на пірамідах збіжжя: крізь дірявий брезент багато зерна видно, промоклого в дощі і підіпрілого. Сам колір зерна непереможно надив. Ось він — спасенний хліб. Перед очима. Чиста пшениця. Всього мішечок би набрати — сім'я врятується! Однаково ж зерно згниє на мокрому місці.

З того, що просипається в грязь, можна тисячі торб наповнити і спасти душі. Ні, і хліб, і люди гинуть. Хто наказав? Сильна варта обступила пропадущі піраміди, вся з гвинтівками; по-чужому говорить…»

Василь Барка, «Жовтий князь»

У 1991 році цей написаний очевидцем подій роман про Голодомор був у шкільній програмі. Аж допоки в 2011 р. тодішній міністр освіти і науки України Дмитро Табачник наказав вилучити його з програми, як "низькопробний твір".

«Низькопробний»… яка ж ганьба таке тавро вліпити на цей роман! Та він же писаний, мов білим віршем! Ритмічно побудований текст закручує тебе у самий вир страшної трагедії твоєї Nації. Змушує відчути гострим уколом в Серце несправедливість совітської диктатури.

Цей твір просто мусить прочитати кожен Українець.

Починається роман монологом думок матері та короткослівним діалогом її і дітей. Бігцем читаючи ті короткі репліки, мимохіть переймаєшся задушливою тривогою та дзвінкою напруженістю, яка повисла над сімʼєю Дарії…

Режим московської підстилки Януковича давно не при владі, але роман Василя Барки досі не повернули до навчальної програми як обов’язковий для вивчення. Це неподобство має бути виправлено.

Петиція тут

Панове, сьогодні день волонтера

По-перше, ми вітаємо всіх причетних зі святом

По-друге, нам на 2-ий генератор для Айдару не вистачає 3к

Ви знаєте , що це значить...

Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/AZTSx5afKb ))

Вітаємо всіх причетних з Днем ЗСУ!

Вдячні тим, хто зараз на службі.

Але тепер звернення до всіх. Вдячність - це мало. Так, вона може підіймати моральний дух, але не захищає від ворожих куль, уламків, вона не зменшує бюрократію і на неї навіть не проживеш.

Допоможіть військовим волонтеркою від себе або довірених волонтерів. Надайте консультацію з питання, з яким до вас звернулись (у межах компетенції, звісно). Створіть і поширте корисну петицію, яка могла б допомогти. Врешті-решт, добийтеся становища, де ви могли б дієво сприяти військовим. Варіантів абсолютно безліч і далеко не всі вони зводяться до передачі "останньої сорочки", на що іноді скаржаться ті, хто відмовляє в допомозі.

Конвертуйте свою вдячність у дію.

Для тих, хто може і хоче конвертувати вдячність у дію прямо зараз: залишилося трохи більш як 2600 грн для закриття збору на генератори Айдару:
https://send.monobank.ua/jar/AZTSx5afKb

Збір треба закрити сьогодні, тому максимальний репост + донат

Хтось з вас зараз має неілюзорний шанс закрити збір🤩

Закрито

Всім дякуємо❤️
Найближчі дні буде звіт по генераторах

⚡️ ГАРТ | Company – український бренд для справжніх воїнів.

Наша ідея полягає в подиху героїчних досягнень нашого народу, мужності та хоробрості поколінь.

Гартуємо дух боротьби разом !

ГАРТ | Company