А що в самому змісті угоди?

Відповідно до ст. 472 КПК України в угоді зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов’язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення, затвердження та угоди.

Так а що там по неможливості оскарження? Ну, по-перше, відповідно до ст. 474 КПК України тут варіюється для кого саме. Так, от, наприклад, для підозрюваного/обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку та відмова від того, що прокурор зобов’язаний все доводити (логічно, бо підозрюваний/обвинувачений сам погоджується у тому, що він то вчинив). По-друге, потерпілий також позбавляється права на оскарження вироку суду та вимоги, в подальшому, притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди. По-третє, і прокурор теж позбавлений права оскаржувати судовий вирок.

А які такі наслідки невиконання? Відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.

У той же час, умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Грубо кажучи, угода про визнання винуватості - це чистосердечне зізнання у скоєному, згідно з яким обвинувачений/підсудний визнає свою провину, отримує певне послаблення можливого вироку за співпрацю (або можливу подальшу співпрацю щодо викриття інших осіб), але такий вирок буде залізобетонним і ніхто його оскаржити не зможе. Якщо буде себе добре поводити.

Так от, повернемося до суті. Як не дивно, але наше кримінальне процесуальне законодавство більш розвинене ніж кримінальне. Тому деякі речі в КПК є а в КК - нема.

Ця штука дійсно полегшує життя і економить час. Особа визнає себе винною, отримує певні послаблення але, при тому, все ще несе покарання яке вже не може оскаржити.

Тому ні, це не про “відкупився і вийшов”. Це про підвищення ефективності судової системи.

Голова Львівської ОВА підтвердив смерть Ірини Фаріон.

Як би там не було, щоб вона не казала, але в правовій державі недопустимо вирішення питання ТАКИМ чином.

Попередня кваліфікація - замах на умисне вбивство. Оскільки постраждала загинула в лікарні, кримінальне правопорушення автоматично кваліфіковуватимуть як умисне вбивство.

Відкинемо наразі конспірологічні теорії.

Співчуття рідним

Страшно. Насправді страшно, що смерть стало таким звиклим явищем.

Сьогодні русня поцілила по дитячому майданчику в Миколаєві де загинуло 3 особи (1 дитина). Ще 15 - постраждало.

Русня вбиває кожного дня. Русня хоче нас знищити. Ми маємо про це пам'ятати.

Зараз ми маємо зараз знаходити в собі силу, щоб об'єднуватися і будувати нашу державу. Разом.

Як би там не було. У нас є ворог. Не шукайте собі ворога у тому, хто поруч, але може казати те, що може не сподобатися.

Дуже б хотілося знати, хто злочинець і який мотив злочину.

Якщо чесно, мені стало лячно, бо мені колись погрожували розправою за українську мову і навіть за це побили (власне з того часу і почала втрачати слух).

Помітьте такий момент. Змушувати до спілкування російською через закони, заборони і насильство чомусь не соромно і багато хто продовжує нею спілкуватись та захищати. Однак українізація може бути лише лагідна.

Чомусь мені здається, що ви зараз можете побачити, що було б (у більших масштабах) у випадку договорнячка, а саме – розборки зі зброєю, замовні вбивства і жорсткі конфлікти між руснявими агентами та українськими активістами.

В коментах прозвучала теза про те, що в нас нема нормальних програм для переходу на українську мову. Ну, загалом, так, поверхневий пошук видав мені хіба програму Єдині (тепер в курсі, чого я бачила її на сайті КМУ, бо її запускав уряд). Навіть не ясно чи воно живе і наскільки, але, може, у вас вдасться вибити більше інфо.

Якщо у вас є якісь кращі програми з переходу на українську, то можете залишити в коментарях.

Поки що з живих і активних способів допомоги людям перейти з російської на українську я знаю тільки особисте сприяння (спілкуватися українською з людиною, щоб вона знала як це робиться) і коментарі каналів, де бан за російську🌚

Те відчуття, коли взнав, що тг канали (на які не підписаний) масово взламали руснявим ботом, прикріпленим до каналу через те, що інші канали (на які підписаний) почали це обговорювати. Це уже інформаційна гігієна чи уже ні?

Ніхто так добре не спалить твою пропаганду, як ти сам))

Ця ж ситуація – очевидний доказ того, звідки росте вся ця двіжуха про «дагаваріцца» і навіть якщо раніше можна було сумніватись, що раптом це не чисто руснява темка, а все ж таки, це у нас хтось десь втомився і все погано, то цей "взлом" виводить на чисту воду. Мені навіть складно сердитись на тих адмінів за "безпечність" і приєднання тих ботів, бо саме завдяки їх факапу підписники та інші адміни отримали таку відверту демонстрацію походження тези про договорняк (якби то було 1-2 малих канали - ніхто б і не помітив, а якби помітив, то забили б).

Навіть якщо в Україні ідею договорняка підхопили ті, хто справді втомився, то першоджерело – русня. І, дуже вірогідно, що вона застосовувала спершу таргетинг, обираючи людей, які уже підтримують меседжі про «мір». Ну а зараз…от 😅

Тепер до планового контенту.

Мене дивує одне явище, дуже поширене на просторах укртг. Називається: «присоромлювати своїх підписників».

На прикладах:

1. Спершу на всіх каналах дописи про Охматдит, збір коштів, води, продуктів для нього, зазначення про те, як адміни пишаються своїми підписниками, що вони скидають грошів і їдуть на локацію. А наступного дня – наїзд на підписників, що на Охматдит зібрали 100млн за день, а на військових місяць стоять збори на 20 000.

Відверто, ми як волонтери – теж не зовсім задоволені активністю по зборах військовим. На дописах по зборах чомусь завжди найменше реакцій і немає срача (якщо ви сумніваєтесь, що котрийсь збір справжній, то краще в коменти докопайтесь: вам там або дадуть пруфи, або ви зрозумієте, що брешуть). Водночас, я не знаю, яка реальна загальна сума щодня надходить у вигляді донатів на ЗСУ. Зборів дуже багато і не всі з них публічні (деякі збори – це чисто село військового скидається і шось купляє). Нам з паном адміном необхідно закривати збори і так само ми розуміємо, що маємо справу з нереально великою і жорсткою конкуренцією за донати, де нам необхідно довести людям, що вони мають задонатити і на збір своєму родичу/другу/знайомому і на наш збір для людей, яких вони в принципі не знають.

Щодо донатів Охматдиту або постраждалим із житлових будинків… Коли ти бачиш в центрі свого міста дим, особливо, якщо це місто – столиця твоєї країни і таке трапляється не щодня, то це все ж створює сильніший ефект на психіку, ніж коли ти намагаєшся уявити, що таке може трапитись або відбувається в інших містах. Ми з паном адміном іноді їздимо в прифронтові міста (не так часто, як хотілося б), щоб пригадувати, як виглядає війна зблизька.

Похибка людської фізіології, на жаль, і треба вчитися працювати з емоціями людей, а не лише з розумом. «Припиніть думати емоціями» - не працює, бо емоції це теж фізіологічна реакція, а не просто імпульсивна думка (втім не виправдовую відсутність роботи над собою для кращого контролю емоцій, адже це має вплив на якість життя загалом, а не лише на розподіл донатів).

2. Спершу на каналах 100500 дописів про Фаріон, до того ж – контроверсійних, одночасно з критикою особистості та висловленням співчуття та суму з приводу загибелі. Звісно, це провокує обговорення в коментарях, привертає увагу.

А наступного дня – критика підписників за те, що вони настрочили коментів на кілька томів стосовно людини, але коли загинула інша людина _підставити необхідне_ то було півтора дописи на каналі на 100 підписників.

Слухайте, ну відповідальність адмінів намагатися формувати думку, висвітлювати події та нагадувати про людей. Кооперуватися між собою на постійній основі - як варіант. Якщо раптом стало соромно, що ви згадали одну людину, але не згадали іншу – скажіть щось на кшталт «за цею інфохвилею про ___ давайте не забувати також ___ + пояснення хто це»

Тож так, кидайте донати, коли вас шокував приліт поряд, бо ви це бачили, вас це злякало, але й кидайте донати військовим, бо ви РОЗУМІЄТЕ, що це потрібно. Обговорюйте людей, які викликають у вас емоції, але також не забувайте тих, кого варто пам’ятати, бо це розумно.

Джозеф Р. Байден зняв свою кандидатуру з виборів

Чекаємо на звернення

Камала Гаріс погодилася висунути свою кандидатуру.

Втім, Демпартія ще повинна її затвердити

Пару моментів по ІПСО та роспропаганді.

Те, що ми її бачимо – мало. Треба ще протидіяти (як уже якось було сказано).

Взагалі, знаю, що виділяють купу різних видів і способів просування наративів, але в моєму баченні існує два.

1. Вплив на думки/емоції

Сюди йде розпалювання ворожнечі, провокація розчарування і деморалізації, частково вплив на поверхневі страхи (бути вбитим ракетою, сидіти без світла і т.д.).

Насправді, на цьому рівні, ми уже певною мірою навчились протидіяти. Щоб не піддаватися на гнів – треба провести дослідження, розібратися (багато ситуацій є дійсно обурливими, але шляхом раціоналізації ми шукаємо способи вирішення проблеми, а не просто заперечення). Щоб не піддаватися розчаруванню – потрібно мати також ресурси, котрі висвітлюють позитивні новини (ні, нічого поганого в цьому немає). Щоб не піддаватись деморалізації – треба взаємодіяти з такими ж небайдужими людьми. Навіть якщо це 1-2 друзів, все одно простіше ніж одному. Щоб не піддаватися деяким страхам – теж достатньо раціоналізації: розібратися в питанні, заручитися підтримкою, скинутися з сусідами на генератор чи екофлоу, ходити в укриття врешті-решт.

2. Вплив на інстинкти та внутрішній простір

Передовсім – це про базові страхи. Непередбачувані, покликані не просто емоційно злякати на годину-дві, а заблокувати будь-яку дію раціональними побоюваннями, котрі, втім, складно (якщо взагалі можливо) подолати через роздуми та аналіз.

Що я маю на увазі?

Страх, що якісь з привезених на локацію продуктів, будуть отруєними. Страх, що волонтери, які мають документи та відвідують прифронтові міста, насправді добре прикриті русняві агенти. Страх, що волонтери є шахраями. Страх, що тебе вб’ють на рівному місці. Страх, що сусід, який до тебе залицяється – російський навідник, який кидає твої координати для наступного ракетного удару. Страх, що буквально найближча «небайдужа» людина тебе зрадить, збреше, підведе, облапошить і знищить. Думаю, перелік можете продовжити і самостійно.

Це складний для протидії вплив. Вона не нова, те саме було в совку 1930-х, коли неможливо було взнати, чи не донесе на тебе власна дитина. Якщо «пересварити» не працює, то все ще можна змусити людей боятися одне одного.

Можна раціоналізувати, що для уникнення ризиків – треба більше контролю. Страшно, що хтось принесе отраву – роби закупівлю самостійно або під власним наглядом. Перевіряй волонтерів. Не підпускай кого-попало близько.

Однак на практиці це не працює. Знижується охоплення та результативність дії – це перше. Друге – на жаль, навіть в закриті криївки проникали агенти нквс.

Останнім часом я спостерігаю посилення саме цього способу впливу, оскільки до простого тиску на емоції, українське суспільство доволі стійке.

Чи значить це, що нічого неможливо протиставити? Давайте спробуємо подумати в коментарях.