Не знаю, що мене більше турбує у сьогоднішніх байках трампа - те, що він сказав, що Україна почала війну чи те, що не можна виграти війну з країною, яка у 20+ разів більша. Чисто таке відчуття, що якби він думав, що перемогти можна - то йому було б байдуже, хто почав і саме ця небезпечна логіка і веде до підтримки пині, просто тому що на думку трампа невигідно стояти поряд з тим хто "програє" (при тому, що поточне існування України і її збереження як держави - саме по собі те ще диво)

Чат жпт підбиває мене написати наукову роботу. Походу наступні 60 днів пройдуть дивно, бо в медицині я не знаю майже нічого, крім того що вчили на вишколах 🌚

Шо ж це я вам непідписану угоду про надра аналізувала, а за підписаний меморандум нічого не кажу... Так от, якщо раптом ви задизморалились, то у мене є відбірний копіум.

1. Те, що майже всі підмітили вже: меморандум - не те саме, що угода. Зважаючи на те, що нещодавно американська сторона наполягала на тому, аби одразу була підписана повна угода, то підписання меморандуму - нормально.
2. Мені, звісно, було б зручніше, якби я мала на руках повний текст, але я його не маю. З того, що можна логічно вивести зі слів Зеленського, про те, що не було тиску з американської сторони (ну мб і не було, бо вони уже спробували тиск і це не призвело до підписання) - могло бути щось на кшталт "давайте ви підпишете меморандум, а ми вам за це пролобіюєм збільшення допомоги". Зважаючи на падіння підтримки політики Трампа - учасники переговорних груп могли затирати не таку відверту дичину. Можна сказати, що для України наразі це є можливістю подивитись "що далі буде". Можливо десь там є win-win, а не гра з нульовою сумою.
3. У нас продовжений воєнний стан до 6 серпня. Наступного тижня росія щось там має відповісти щодо "перемир'я". Тобто ми не зв'язали собі руки повною угодою, а наразі спостерігаємо, що станеться і матимемо легальне право відповісти на дії росії (плюс, можливо, перехопили певну ініціативу на фоні переговорного процесу штатів з росією, вставили свої 5 копійок, так би мовити)

Тобто наразі, враховуючи глобальний геополітичний хаос, видається, що ми в ньому поки нормально справляємось і маємо змогу поглянути, що відбудеться далі.

Христос воскрес!

Хто в Києві приходіть на Софіївську на гагілки 😁

Було чудово, до речі, дуже файний двіж. Для Києва це прогрес я рахую, бо майже всі роки до цього гагілки були або у Львові в Шевченківському гаю, або в Пирогово, але з меншою кількістю людей. Плюс раніше майже всі народні строї, що я спостерігала, були галицькі/бойківські/гуцульські, бо вони найбільш впізнавані та збережені в побуті, а ось наддніпрянські не дуже були представлені. Зараз у Києві навпаки (колись і в мене такий буде, дуже гарні)

Ви знали, що можна не чути власних слів і власних думок, але усе одно все розуміти та нормально говорити?

Ага, бачу, що знали🤔 Окей, а як ви тоді знаєте, що ви сказали і що сказали саме те, що хотіли? Дослідження світу мод он

Спробую додати вам трохи контексту. Тут буде індивідуальний досвід, який я потім ще спеціалісту передам, тому якщо вам не зрозуміло/не цікаво – можна не читати. Викладаю тут, бо може ви скажете якісь цікаві/важливі власні спостереження (щодо себе, а не щодо мене), які можна буде додати до дослідження. Колективний досвід має більше значення.

Я вирішила написати медичний case-study по самій собі. Чому? Уже не один рік ходжу до лікарів зі своїм слухом, навіть за кордоном була, і все одно вони не можуть дати мені ради. Тобто не те, що запропонувати лікування, а навіть нормально діагностувати. Вони то дійшли висновку, що сталося *щось* (драка) що запустило процес втрати слуху, але не можуть знайти, де саме проблема. В результаті дійшли до того, що причина може бути не у фізичній травмі, а в спричиненому стресі. Приписали ліки. Як думаєте, шо сталось? Я перестала чути взагалі що-небудь плюс додався прекрасний концерт у голові за рахунок чого думати стало майже нереально, бо озвучка думок просто не могла пробитись через все інше. Ліки змінили, але нічого не відновилось, так шо походу це назавжди. Зважаючи на те, що ліки були з впливом на ЦНС, припускаю, що це може означати, що проблема знаходиться саме там, але замість того, щоб стало краще – вийшло гірше.

Не дуже приємно, але живьом.

Не бачу прикола в тому, щоб звинувачувати когось з лікарів, бо вони, схоже, реально вперше мали з таким справу і довго думали, що можна зробити. Пішла ритись в інтернетах, але нічого толкового не знайшла (хіба на reddit деякі люди описували схожий досвід, але в них була та ж ситуація, що лікарі не в курсі, що з цим робити). Стандартні способи адаптування у вигляді слухових апаратів або імпланта у такому випадку не підходять (апарати просто не допомагають, а щоб імплант ставити, треба розуміти, в чому проблема, щоб не зробити ще гірше). Знайшла інфо, що можна зробити case-study і подумала «чому б і ні?» - зрештою, найгірше, що може статися – це те, що кейс виявиться не потрібним на практиці (але ж він буде десь в архівах і якщо знадобиться – можна буде його розкопати).

Нащо воно треба?

💠Знати, що якщо призначити деякі препарати людині з уже наявним порушенням слуху – можна отримати «чудовий» результат у вигляді повного оглушення. Не хотілось би, щоб ще хтось повторив цю долю.
💠Повивчати функціонування людини в контексті зв’язку між мисленнєвим та мовленнєвим процесом. Тому й спитала, як ви визначаєте, чи сказали те, що хотіли. Я, наприклад, орієнтуюсь на напруження голосових зв’язок та вібрацію, але якщо можливо одночасно не думати і не чути, що говориш, то, напевно, є розділення між мисленням та мовленням і відповідні дослідники можуть розпорядитись цею інформацією на користь.
💠Адаптація та інтеграція в суспільство. Відверто, нічого не чути – неприємно, плюс люди, переважно, або ігнорують і продовжують говорити словами через рот, навіть якщо знають, що ти не можеш їх чути, або ти просто для них «зникаєш». Но я ж у мами екстраверт, мені треба взаємодія з живими людьми, а людям, передбачувано, не хочеться просто підлаштовуватись під мене, не отримуючи нічого взамін. Значить треба приносити користь і шукати методи контакту, які комфортні для всіх учасників. Власне, так я і дійшла до ідеї фінансової комунікації, але це не єдиний адаптивний метод. Мені здалося вдалою ідеєю розписати це на кілька сторінок і передати в хороші руки, щоб можна було комусь допомогти, бодай у довгостроковій перспективі. Он там організовують центри національного спротиву, я ж теж туди прийду і будемо разом думати як мене і мені подібних з користю задіяти.

Тут, в коментах можете написати свої корисні спостереження за темою, я їх тоді до case-study додам, будуть не лише мої власні висновки. Або питання позадавайте, щоб я на них в цьому case-study відповіла😁

Коли обговорюють Крим, йдеться не лише про український суверенітет і право на національне самовизначення.

Йдеться про надважливий фактор балансу безпеки у Чорноморському регіоні, критично важливому для Франції, Німеччини, Британії, Туреччини – усіх європейських країн і більшості країн НАТО.

Крим — це природна фортеця, що контролює Чорне море, через яке проходить 30% світової торгівлі зерном, а також ключові шляхи до Середземномор’я.

Від 2014 року Росія перетворила півострів на військову базу: системи ППО, авіація, флот, ракетні комплекси. Саме з Криму Росія блокувала українські порти, шантажуючи Європу новою хвилею продовольчої кризи.

Зрештою, запущені з Криму ракети за лічені хвилини можуть уразити не лише Одесу та Кишинів, але і Бухарест, Стамбул, Варни.

Ні про яке визнання Криму російським серйозна мова йти не може. Тож працюємо, чинимо спротив і чекаємо на деокупацію. Доєднатися, щоб наближати її, можна тут: @zhovta_strichka_bot