Христос воскрес!

Хто в Києві приходіть на Софіївську на гагілки 😁

Було чудово, до речі, дуже файний двіж. Для Києва це прогрес я рахую, бо майже всі роки до цього гагілки були або у Львові в Шевченківському гаю, або в Пирогово, але з меншою кількістю людей. Плюс раніше майже всі народні строї, що я спостерігала, були галицькі/бойківські/гуцульські, бо вони найбільш впізнавані та збережені в побуті, а ось наддніпрянські не дуже були представлені. Зараз у Києві навпаки (колись і в мене такий буде, дуже гарні)

Ви знали, що можна не чути власних слів і власних думок, але усе одно все розуміти та нормально говорити?

Ага, бачу, що знали🤔 Окей, а як ви тоді знаєте, що ви сказали і що сказали саме те, що хотіли? Дослідження світу мод он

Спробую додати вам трохи контексту. Тут буде індивідуальний досвід, який я потім ще спеціалісту передам, тому якщо вам не зрозуміло/не цікаво – можна не читати. Викладаю тут, бо може ви скажете якісь цікаві/важливі власні спостереження (щодо себе, а не щодо мене), які можна буде додати до дослідження. Колективний досвід має більше значення.

Я вирішила написати медичний case-study по самій собі. Чому? Уже не один рік ходжу до лікарів зі своїм слухом, навіть за кордоном була, і все одно вони не можуть дати мені ради. Тобто не те, що запропонувати лікування, а навіть нормально діагностувати. Вони то дійшли висновку, що сталося *щось* (драка) що запустило процес втрати слуху, але не можуть знайти, де саме проблема. В результаті дійшли до того, що причина може бути не у фізичній травмі, а в спричиненому стресі. Приписали ліки. Як думаєте, шо сталось? Я перестала чути взагалі що-небудь плюс додався прекрасний концерт у голові за рахунок чого думати стало майже нереально, бо озвучка думок просто не могла пробитись через все інше. Ліки змінили, але нічого не відновилось, так шо походу це назавжди. Зважаючи на те, що ліки були з впливом на ЦНС, припускаю, що це може означати, що проблема знаходиться саме там, але замість того, щоб стало краще – вийшло гірше.

Не дуже приємно, але живьом.

Не бачу прикола в тому, щоб звинувачувати когось з лікарів, бо вони, схоже, реально вперше мали з таким справу і довго думали, що можна зробити. Пішла ритись в інтернетах, але нічого толкового не знайшла (хіба на reddit деякі люди описували схожий досвід, але в них була та ж ситуація, що лікарі не в курсі, що з цим робити). Стандартні способи адаптування у вигляді слухових апаратів або імпланта у такому випадку не підходять (апарати просто не допомагають, а щоб імплант ставити, треба розуміти, в чому проблема, щоб не зробити ще гірше). Знайшла інфо, що можна зробити case-study і подумала «чому б і ні?» - зрештою, найгірше, що може статися – це те, що кейс виявиться не потрібним на практиці (але ж він буде десь в архівах і якщо знадобиться – можна буде його розкопати).

Нащо воно треба?

💠Знати, що якщо призначити деякі препарати людині з уже наявним порушенням слуху – можна отримати «чудовий» результат у вигляді повного оглушення. Не хотілось би, щоб ще хтось повторив цю долю.
💠Повивчати функціонування людини в контексті зв’язку між мисленнєвим та мовленнєвим процесом. Тому й спитала, як ви визначаєте, чи сказали те, що хотіли. Я, наприклад, орієнтуюсь на напруження голосових зв’язок та вібрацію, але якщо можливо одночасно не думати і не чути, що говориш, то, напевно, є розділення між мисленням та мовленням і відповідні дослідники можуть розпорядитись цею інформацією на користь.
💠Адаптація та інтеграція в суспільство. Відверто, нічого не чути – неприємно, плюс люди, переважно, або ігнорують і продовжують говорити словами через рот, навіть якщо знають, що ти не можеш їх чути, або ти просто для них «зникаєш». Но я ж у мами екстраверт, мені треба взаємодія з живими людьми, а людям, передбачувано, не хочеться просто підлаштовуватись під мене, не отримуючи нічого взамін. Значить треба приносити користь і шукати методи контакту, які комфортні для всіх учасників. Власне, так я і дійшла до ідеї фінансової комунікації, але це не єдиний адаптивний метод. Мені здалося вдалою ідеєю розписати це на кілька сторінок і передати в хороші руки, щоб можна було комусь допомогти, бодай у довгостроковій перспективі. Он там організовують центри національного спротиву, я ж теж туди прийду і будемо разом думати як мене і мені подібних з користю задіяти.

Тут, в коментах можете написати свої корисні спостереження за темою, я їх тоді до case-study додам, будуть не лише мої власні висновки. Або питання позадавайте, щоб я на них в цьому case-study відповіла😁

Коли обговорюють Крим, йдеться не лише про український суверенітет і право на національне самовизначення.

Йдеться про надважливий фактор балансу безпеки у Чорноморському регіоні, критично важливому для Франції, Німеччини, Британії, Туреччини – усіх європейських країн і більшості країн НАТО.

Крим — це природна фортеця, що контролює Чорне море, через яке проходить 30% світової торгівлі зерном, а також ключові шляхи до Середземномор’я.

Від 2014 року Росія перетворила півострів на військову базу: системи ППО, авіація, флот, ракетні комплекси. Саме з Криму Росія блокувала українські порти, шантажуючи Європу новою хвилею продовольчої кризи.

Зрештою, запущені з Криму ракети за лічені хвилини можуть уразити не лише Одесу та Кишинів, але і Бухарест, Стамбул, Варни.

Ні про яке визнання Криму російським серйозна мова йти не може. Тож працюємо, чинимо спротив і чекаємо на деокупацію. Доєднатися, щоб наближати її, можна тут: @zhovta_strichka_bot

Дискусія-обговорення “Складнощі залучення молоді в громадську діяльність та молодіжну політику”

Громадські організації @suviato_ua, @speelka229, @sii.institute, @aiesecinukraine та @yunkor_lviv запрошують на відкриту розмову про виклики, з якими стикаються молодіжні громадські організації у Львові.

Мета заходу — створити простір для діалогу між молоддю та представниками влади, щоб разом шукати рішення та формувати прозорі, сталі й дієві механізми участі молоді в ухваленні рішень на місцевому рівні.

Обговоримо такі проблеми:
• Низька залученість молоді до громадської діяльності та молодіжної політики;
• Обмежені можливості для самореалізації поза межами великих міст;
• Нестача ресурсів та підтримки у малих і середніх громадських організацій;
• Відсутність зрозумілих інструментів впливу молоді на прийняття рішень.

Коли: 25 квітня 2025 року (пʼятниця)
О котрій: 16:00
Де: Молодвіж Центр, вул. Скорика, 31

Реєстрація

Наочно про важливість маленьких донатів. Контекст: Європейський Інвестиційний Банк записує що хтось зі спільноти донорів кинув 1,4 та 0,2 євро на відновлення України

Настав рандомний момент часу, коли адмінша вигадала альтернативний концепт планетарію 😀

Довга історія, як виникла ця ідея, але мені прийшло в голову зробити тактильний планетарій. Ми як звикли планетарій уявляти: стоїть проектор і демонструє усе на півсферу. Моя ідея – в тому, щоб зробити цю півсферу доступною для того щоб її чіпати і при цьому щоб різні текстури, матеріали та температура позначали різні кольори. Умовно «тепле дерево» - це червоний, «холодний камінь» - чорний. Плюс передача звуку через вібрацію, як у вакуумі, а не як в атмосфері. Додати туди якись приколдес типу тактильного годинника (шоб можна було руку на нього покласти і в нього були кільця які б робили повний оберт за хвилину/годину/добу).

Це має сенс?
Поняття не маю, можливо дізнаюсь.

Це дорого?
Не обов’язково, технічно, намутити макет можна і з старих дощок, арматурин і цегли на подвір’ї, але щоб воно виглядало як достойний конкурент європейським музеям науки – так, треба ДУЖЕ багато грошів, у мене стільки нема і сенсу щось таке робити під час повномасштабної війни – небагато, але запишу, щоб не забути.

Це реально?
Технічно думаю так, але для цього треба поговорити зі спеціалістами.

Таке уже є?
Я не знаходила, але якщо ви бачили, то можете показати. По-ідеї, це доволі проста схема трансформації одного способу сприйняття світу в інший.

Тепер я вчу фізику (у школі з фізики було 4 з 12, зате з астрономії 12 з 12😁)

Моя подруга Гелена зібрала до купи 6 історій рідних зниклих безвісти військовослужбовців. Тяжка та болюча тема. Читаєш, а шкірою наче тече розпечена смола з безвиході та розпачу.

Абсолютно точно рекомендую до уваги, адже якими б не були ці теми, а говорити про них треба і це надважливо, якщо ми хочемо побудувати справжнє громадське суспільство, де люди не просто казатимуть «я розумію твій біль», а й дійсно знатимуть, як підтримати одне одного за надскладних життєвих обставин, з якими може стикнутися кожен із нас під час повномасштабної війни. В кінці тексту важливий «гайд», як поводитися з близькими людьми тих, хто числиться пропавшими безвісти.

ЧИТАТИ ТУТ

Принаймні так як я наразі бачу, якщо вірити написаному:

1. Гарантій безпеки в нас ніби й немає, але й аналогу репарацій ми платити не повинні. Виходить, що аби отримати якийсь фінансовий фідбек - треба в Україну вкластися
2. Україна веде переговори на багатьох рівнях, щоб залучати до інвестування та співпраці підприємців, готових вести справедливий бізнес та партнерство, а не експлуатувати. Нещодавно, до речі, була зустріч з американським бізнесом
3. В чому прикол взагалі партнерства в геополітиці: хочеш бути суб'єктним - працюй над цим. Це значить, що свої інтереси треба просувати і захищати протягом усього часу (якщо тут є ФОПи - то ви певно в курсі, що таке займатись своєю справою 24/7 щоб вона не здохла, навіть в межах одного міста, не те що на міжнародному рівні). Бізнес не знає, що значить зупинитись, як в принципі і геополітика. Тому це радше значить, що нас не "залишать у спокої", дозволивши відпочивати навіть якщо бойові дії припиняться, а тепер треба постійно пахать, щоб зберігати становище. Ну, старт є, умови є, боротьба триває получаєця🤷‍♂️ як казав мій дідо "ти народилась в Україні, на яке таке спокійне житя ти розраховуєш?"

Не буде у нас часу і можливості перевести дух коротше, треба буде як і до цього - вивозити все і одночасно. Це буквально робота для кожного з нас як зараз, так і в майбутньому, щоб будь-яка взагалі угода мала вигоду для України і для кожного з нас окремо. Так що основна порада наразі - вчимося не вигорати і не втомлюватись у довгостроковій перспективі 🥲

На день у мене жесть як багато роботи, але постараюсь викотити лонгрід, про який давно думаю і саме зараз він здається "в тему"