Адміни сьогодні пішли в далекі гори, на широкі полонини і знайшли ось такий пам'ятний камінь УСС. Заїзду до нього немає, як і ніяких позначень на картах, проте були помічені зйомки кліпу до Дня Незалежності. Шкода тільки, що люди, схоже, просто обрали для зйомок гарний камінь у гарному місці, оскільки, якби вони подивилися, що написано - навряд чи ставали б на нього ногами. Дуже цікаво якось дізнатися історію цього місця. І ми дізнаємося, а ще дізнаємося про сотні, якщо не тисячі таких ось маленьких утаємничених історичних місць. Особливо, якщо кожен присвятить трохи часу конструктивній цікавості.

➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
Обговорення у нашому чаті🛋

А ми нагадуємо , що сьогодні, в 21:00, на каналі відбудеться лекція. Тема: "Політичні погляди людини vs реальна діяльність".
Всіх запрошуємо і чекаємо!

Послідовність людей залишає бажати кращого.
Цієї суботи о 21:00 ми проведемо лекцію: "політичні погляди людини vs реальна діяльність", де розповімо, що таке політичні погляди і чому, ані заявленій політичній позиції, ані навіть словам, що її, начебто, підтверджують - не можна вірити. Ну і скажемо трошки про себе)
Всіх чекаємо, панове!

Починаймо за 5 хвилин. Усіх чекаємо на лекції

Питання можете задавати у нашому чаті

Трошки по Афганістану. Всі вже сказали про паніку, стурбованість, про те, як США «втратили лице» і т.д. Тож ми скажемо дещо іншу річ. Що робили урядові війська і звичайні жителі Афганістану, коли Талібан розпочав стрімкий наступ? Здавалися або робили ціле нічого. У них був відсутній бойовий дух. Якби для цих чоловіків і жінок, які зараз вилізають на обшивки літаків була воля до збереження того ладу, що допомагали тримати американські війська – вони б не чекали, вони б взяли в руки зброю, вони б вбивали талібів на вулицях своїх сіл і міст, бодай би навіть ціною власного життя. Вони б чинили їм всякі перешкоди, допомагали урядовим військам, вели партизанську війну, бо чудово знали, яким був режим наприкінці 90-х.
Це свідчить лише про те, що встановлений режим не був для них настільки критично дорогим або їх рівня розвитку не вистачало на те, щоб боротися. Уряд, ЛГБТ і журналісти вилітають на Захід разом з американськими військовими, попутно заявляючи, що знову повернеться те, що було колись. Висловлюють стурбованість порушенням прав жінок та загалом прав людини. Проте, знову ж таки, де були ті, про кого зараз так «турбуються» (а по-факту, киданули)? Якщо цим жінкам аж настільки нестерпні умови утримання при Талібані, то, раз вони не захищалися – завжди можуть покінчити з життям, тим самим наробивши своєму ворогу більше шкоди, позбавивши його здатності до відтворення й продовження роду.
Якщо сам народ нічого не робить і не готовий померти за те, що ніби вважає правильним – ніяка допомога його не врятує і ніяке лицемірство Заходу не зможе зрівнятися з цією бездіяльністю. І що важливо для нас - не стати такими ж.

⚡️Сьогодні під будівлею МЗС, Михайлівська площа, 1 відбудеться акція, мета якої – висловити протест проти того, що літак, який був відправлений СПЕЦІАЛЬНО щоб вивезти 50 УКРАЇНЦІВ вивіз лише 8, і нагадати, про кого насправді треба турбуватися перш за все.


Чому ми закликаємо долучитися? ТОМУ ЩО ЦЕ ВАЖЛИВО ДЛЯ АБСОЛЮТНО КОЖНОГО ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ!

Як для тих, хто свідомо виступає за порятунок наших співвітчизників через національний зв’язок, так і для тих, хто ну дуже співчуває нещасним афганцям. Про афганців і Афганістан ми вже писали постом вище. Якщо ж ви дотримуєтесь позиції «це може трапитися з кожним, треба виявляти співчуття» - то так, це може трапитися з кожним.

І чи любили б ви свою державу, якби перебували під загрозою смерті, вона пообіцяла вам літак, щоб вас врятувати, але замість вас туди посадили і забрали на вашу Батьківщину геть зовсім інших людей, які за свою власну країну і ідеали спромоглися аж закопати диплом про здобуття освіти у ВНЗ? Чи готові ви померти через те, що громадянство вашої держави не дає вам навіть належного захисту за кордоном? Чи через те, що вашій державі важливіше показати, яка вона гарна-добра перед іншими державами, ніж захистити своїх громадян?
Ви кажете, що не треба старатися подобатися іншим людям, всім неможливо догодити, треба турбуватися і любити себе. Це значить, що ви маєте долучитися навіть (і особливо!) якщо дотримуєтесь такої думки, бо ми повинні дати афганцям розібратися самим, не намагатися сподобатися іншим і перш за все допомогти тим, за кого Україна безпосередньо відповідає!

Така поведінка відповідає концепції Гідних держав і дійсно корисна для майбутнього. Тож, якщо хочете жити в кращому світі, де ваша держава вас захистить – долучайтеся до акції.

⏰Час: 17:30
🏛Місце: МЗС, Михайлівська Площа, 1

P.S. адміни зараз не в Києві. Тому, хто буде (а ми справді закликаємо бути, якщо не хочете, щоб вас потім залишили десь в небезпеці в чужій країні), плюсуйте @WikipedUA . Навіть якщо раніше не були на націоналістичних заходах – не бійтеся, приходьте) Адміни ж поки займуться юридичною роботою з цього питання)

У сьогоднішній статті ми розглянемо людські та державні взаємовідносини через призму трикутника Карпмана. Чому жертва ненавидить свого рятівника? Як перестати бути жертвою? Відповідь на це ми спробуємо знайти тут.

#психологія #держава
➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
Обговорення у нашому чаті🛋

З Днем Державного Прапора, шановні співвітчизники!🇺🇦

Сьогодні, 24-го серпня, ми святкуємо 30-ти річчя нашої держави… Ні, тут явно щось не так. Скоріше, 30-ти річчя з дня проголошення незалежності, бо як ми можемо забути 1000 років українського державотворення та боротьби за Українську державність.
Цілих 30 років у нас є наша незалежна держава, що створена була для захисту, регуляції взаємовідносин та представництва українського народу на міжнародній арені. Втім, чи виконує держава повномірно усі покладені на неї функції?
Зі здобуттям державності - ми не виборили суб’єктність, яка завжди виборюється кров’ю, слізьми та потом її синів та доньок. Зі здобуттям державності ми не перервали зв’язки з “метрополією”, що керувала усіма процесами, коли володарювала на наших землях (навпроти, ми загравали та підтримували тісний зв’язок), наша зовнішня політика брала курс на далекі орієнтири. Проте, не власні - чужі.
Втім, не час для дурних песимістичних думок. Нам кажуть, що у нас був величезний потенціал, так? Але потенціал не може так просто зникнути. Значить, його можна знайти.
Можна скільки завгодно нити про втрату, жалітися, впадати в ресентиментні і реакційні настрої, але правда від того не зміниться: Для того, щоб чогось добитися треба мріяти сердцем, обдумати головою і зробити.
Це неприємно, але коли мрія здобувалася просто? Якщо хочеш жити в достатку - вмій до цього йти. Бо й наука для самодисциплінованих, то чому народ, що будує державу так само не може дотримуватися дисципліни?
Ми граємося в одну й ту саму гру вже 30 років. Граємося, вважаючи, що суть гри змінюється.
Так, вона стає гірше, бо через стагнацію приходить деградація. Але обгортка здається нам кращою, навіює дух свободи, незалежності.

Але все в наших руках, бо є серед нас, українців, особистості, що здатні привести до величі та суб’єктності, є ті, хто можуть дати змогу цьому статися.
Майбутнє України - у наших руках. Тому, коли ми думаємо про нерозривний зв’язок між вже померлими, нами та тими, хто ще не народився, ми повинні задати собі просте, але, водночас, важливе питання: “А сьогодні, що для завтра, щоб не зрадити померлих, що дали мені можливість та ненароджених, перед якими маю борг залишити сильну країну, я, власне зробив”?

Ми всіх щиро вітаємо з Днем Незалежності! Давайте творити суб’єктну, величну, могутню державу для українців! Бо ж ми це можемо і ми цього заслуговуємо!

Слава Україні! Слава Нації!
Україна - понад усе!

Парад до Дня Незалежності ви можете подивитись тут
Усіх причетних зі святом!

Поки робиться лонгрід про освіту, ось вам невелике напрацювання по управлінню

#держава #управління
➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
Обговорення у нашому чаті🛋

Сьогодні українці вшановують День пам’яті загиблих героїв. У ці рокові дні, сім років тому, наші захисники потрапили в оточення московських військ, як видавали себе за війська недоформувань квазідержав на Донбасі. Тоді загинуло більше 400 наших захисників…
Кожного року кожен українець має пам’ятати про цінність самого життя, так і про велику благодать та подвиг віддати його задля свого народу, своєї нації, своєї держави. Ми маємо шанувати смерть, полюбляючи життя.
Цінність нашого життя збільшується пропорційно кількості жертв. Саме тому, ми повинні пам'ятати про них, цінувати те, що маємо та їх подвиг і покращити, будувати ту Україну, за яку ні їм, ні нам - не було соромно.

Трохи більше загальних думок ми написали тут. Про союзників та нашу роль на геополітичній арені. Про те, що маємо зараз і що повинні робити. Це все читайте у нашій новій статті.

З початком нового навчального року випускаємо цикл статей про освіту. Наше бачення освіти, її мети, структури, реалізації.

Цикл складатиметься з трьох частин:

Вступна частина із загальним оглядом системи освіти. У цій частині якраз буде сказано про мету освіти, про те, як вона мала б працювати.

У другій частині буде огляд дошкільної та шкільної освіти.

У третій частині – вища освіта, спеціальна професійна освіта.

#освіта #меритократія
➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
Обговорення у нашому чаті🛋

Напевно, ви вже чули, що вчора увечері відбулася пожежа в костелі Св. Миколая у Києві. Займання відбулося, принаймні, за попередніми даними, між поверхами. Попри те, що вогнеборці доволі оперативно ліквідували займання - орган і велику люстру було повністю знищено.
Звісно, це сумно і тривожно. Сумно, тому що орган був чудовим, а на відновлення потрібно багато сил, грошей і часу. Тривожно, тому що, це може бути підпал.
Сьогодні вранці ми вирішили відвідати костел, щоб подивитися, в якому він стані і чи не потрібна допомога волонтерів. Ззовні пошкоджень не видно, але відчутний різкий характерний запах. Всередині проводяться слідчі дії, аби дізнатися, відбулося самозаймання чи підпал, тож доступ до приміщення є лише в поліції.

Що буде далі?

Сподіваємося, успішна реставрація. Проте, ми вирішили слідкувати і більше дізнатися про цей випадок. Костел оточений новобудовами та багатоповерховими офісами, не будемо казати напевно, але є ймовірність, у світлі поточних подій на тій же вулиці В. Васильківській, що це може бути підпал від якого-небудь забудовника, що спокусився на місце пам'ятки. Останнім часом у центральних районах Києва доволі часто відбуваються дивні випадки зі старими будівлями: пошкодження, займання, аварійні ситуації. Багато з них дійсно пов'язані з недоглядом, але так само вони можуть бути викликані діями забудовників, які давно претендують на зручні місця.
Очевидно, якщо подія з костелом матиме саме такий характер - ми не будемо стояти осторонь і задіємо засоби для по-перше, збереження та відновлення цієї будівлі, захисту інших будівель, що знаходяться під аналогічною загрозою. Ну і звісно, всі ми повинні, незалежно від саме цього випадку, підтримати створення єдиного архітектурного плану розбудови Києва, який допоможе зберегти старе, додати нове і при цьому не вбити інфраструктуру.