Я залишаюсь у Києві.
На Банковій.
Не ховаючись.
І нікого не боюсь.
Стільки, скільки потрібно, щоб перемогти у цій війні!

Кожного дня ми бачимо справжнє обличчя нашого ворога і з кожним днем кожен українець все більше розуміє справжній намір росіян - знищення української нації.

Ні для кого не секрет, що наш ворог є підступним та ницим, проте, те що він робить наразі з цивільним українським населенням на тимчасово окупованих територіях - переходить усі межі людського розуміння. Вкотре, ворог обстрілює гуманітарні зелені коридори, ставить під удар та вбиває українських дітей, жінок та літніх людей.

Обстріл таких коридорів необільшовитською ордою проводиться щоразу, як українська влада намагається організувати евакуацію з цих регіонів. Як от сьогодні з Маріуполя. Першого разу ворог взагалі не розпочав режим тиші, другого разу виявилося, що дорога - замінована, а сьогодні, коли наші захисники її розмінували - почав обстріл евакуйованих. У той же час, для створення пропагандистської картинки, ворог нібито організовує свої коридори, які, щоправда, ведуть одразу на територію Росії або на північ до Білорусі.

Фактично, це - депортація українського населення. Громадян України. Насильницьким способом!

У людей є вибір: бути вбитими у рідному місті, бути вбитими при спробі виїхати в іншу частину України або поїхати до Росії.
Українська сторона ці коридори не схвалює, населення також тримається вкрай гідно, ігноруючи як фіктивні коридори, так і російську гуманітарку.

Водночас ворог банально імітує переговорний процес. Втретє переговори завершуються несправжніми коридорами. Мабуть, ця картинка створюється, власне, для самих мешканців цього непорозуміння світового маштабу, які, нагадаємо, активно підтримують вбивства українців. Ні українці, ні Захід - цьому не вірять.

На суд в Гаазі російська сторона, звісно, не з'явилася, виконувати його також не буде.
Тим часом злочини все накопичуються, чим далі - тим більше.

Треба зрозуміти, що війна не завершиться адміністративними кордонами, навіть, коли Україна вийде до них. Війна продовжуватиметься допоки ми не дістанемо з бункера жалюгідного карлика і головне - не змінимо саму ментальність населення Росії та не вибудуємо захист по кордонах всіх держав Східної Європи, бо як ми бачимо, диктатура в Росії має тенденцію відновлюватись.

Ми запам'ятаємо геноцид, депортацію, насилля, обман, боягузство, яке не знає кордонів і наш гнів не має зупинитись адміністративно.

Слава Україні!

Війна - комплекс заходів спрямований на захоплення чужих природних, енергетичних та людських ресурсів. Є найвищим ступенем загострення стосунків у країні або між країнами, з'ясування стосунків за допомогою армії та зброї (визначення з Вікіпедії).

Тим часом ООН, котра ніби як створена для підтримки миру у світі заборонила своїм співробітникам називати ситуацію в Україні тим, чим вона є - війною чи навіть вторгненням.

Замість цього пропонується казати "конфлікт" або "збройна операція". Також обмеження на використання українського прапора.
Коротко про повагу до суверенітету держав. Нам не перетнули кордон? На Україну не напали? Чи недостатньо напали?

Це вже наративи Москви чи "якщо ми не називатимемо війну війною - можна вважати, що ми виконуємо наше завдання успішно і війн у світі не існує?".

Самообманом займаємося?
Фраза про репутаційні збитки взагалі викликає враження, що репутацію ООН визначає Росія, ніби ООН їй підзвітна.

Що ще раз підтверджує виставковість судів в Гаазі чи будь-яких інших міжнародних інституцій.

P.S. адміни не знають, нащо вчили міжнародне право

Джерело: https://www.irishtimes.com/news/world/united-nations-bans-staff-from-using-war-or-invasion-regarding-ukraine-1.4821438

Там нова інфа під'їхала, що такої вказівки офіційне ООН🇺🇳 не робило, але сказало що могли бути спроби.

Що то? Зрада та звєздьож як от від грузинської влади чи дійсно москалі вкидають таке, щоб нас дизморалити?

Будемо дивитися

Трансляція на концерт в Києві "Вільне небо/Free sky" до річниці дня народження Тараса Шевченка: https://tv.suspilne.media/live#ua

Закиньте знайомим іноземцями , щоб усі бачили)

У зв'язку з тим, що є повідомлення, що орда ввела свою росгвардію на територію Херсонської області і намагається встановити там окупаційний режим - нагадуємо. Найкраще було б мати необхідне в письмовому вигляді. Не втрачаємо волі до перемоги, боремося! Від докладених зусиль зараз залежить, чи зможе московія облаштувати собі тил в Херсонській області, від цього, у свою чергу залежить Маріуполь. Жоден окупант не має почуватися в безпеці! Не даємо затримати співгромадян, затриманих - звільняємо!

Слава Україні!

Необільшовики опускаються до звичайного піратства.

Як повідомляється, ворог захопив цивільне судно "Сапфір", на якому наразі перебувають орки та умбарці. Керівник зграї наразі виконує функції командування, а екіпаж тримають "під дулами"...

Зворення до кримчан: ставайте каперами на службі Української Держави! Захоплюйте ординські кораблі та передавайте їх нам)

Вступив у дію Закон України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України". (далі - Закон)

Що варто знати:

1)Згідно зі ст. 1 цього Закону, громадяни України та інші особи, що перебувають в Україні на законних підставах (іноземні громадяни та особи громадянства), можуть брати участь у відсічі збройної агресії Росії та/або інших країн та отримати вогнепальну зброю і боєприпаси відповідно до порядку й вимог, передбаченим МВС України.
2) Згідно зі ст. 2 Закону правила поводження зі зброєю та завдання для цивільних осіб, що отримали вогнепальну зброю, здійснюється аналогічно як для військовослужбовців.
3)Якщо протягом 10-ти днів після відміни військового стану не здасте зброю - вас очікує кримінальна відповідальність
4)Власну зброю проти орків теж можна використовувати. Це дозволяє ст. 4 Закону
5)Звичайно-ж, згідно ст.5 цього Закону - жодної відповідальності за вбитого вами орка - ви не отримаєте.
6) Діє на ВСІЙ території України в її суверенних кордонах.

Вдалого полювання;)

Трохи про переговори.

Насправді, переговори потірбні, при чому такі, як пройшли в Анталії. Банально тому, що вони пройшли на рівних - глава МЗС із главою МЗС.

Дехто може повважати, що готовність піти на переговори означає готовність до капітуляції або визнання скрутного становища.

Війна сама по собі скрутне становище. Переговори ж дають змогу зробити кілька речей:

1. Демонстрація. Сторони таким чином показують, що начебто готові мирно вирішувати конфлікт. Переговори - це процес, не завжди результат.

2. Інформація. Під час переговорів сторони можуть встановити на якому етапі вони знаходяться: чи виділяються ролі переможець-переможений, чи змінюються вимоги, чи змінюється вигляд, формат, склад делегацій. Оскільки, крім вербальних сигналів, людина завжди подає невербальні, то під час переговорів кожна зі сторін може отримати інформацію, чи опонент блефує або чи збігаються його слова з його реальною здатністю їх виконати.

3. Контакт. Важливо розуміти, наскільки опонент контактує з реальністю, знайти у його словах щось, що може свідчити проти нього, а також стежити за змінами. Якщо немає контакту - опоненти просто битимуться один об одного, поки один не переможе. Нам потрібно знищити ворога вщент, але переговори потрібні для того, щоб розуміти, де саме це "вщент" - повне фізичне винищення чи щось інше.

Ні для кого не секрет, що вісник мордору лавров буде транслювати його лінію на камеру, але важливо одне - перемовини пройшли на рівних, а наша делегація продемонструвала свою силу й те, що ні на міліметр не здасть інтересів України.

Домовленостей не вийшло, але почути про те, що наша делегація готова поговорити пізніше ще раз - було, насправді, приємно. По-перше, ми не пішли на поступки дурним вимогам кремля. По-друге, слово "потім" демонструє впевненість у тому, що це "потім" - настане, а також, впевненість у тому, що "потім" буде на нашу користь.

Нам здалося, що згадка про те, що доки нема демократичних рішень - Україна буде битися - показує, що фактично, або росія пізніше мала б прийняти наші умови чи наближені до них, або ж була просто вибита за кордони.

Перемовини були складними, цього і слід було очікувати. По факту, ні про що домовлено не було. Але це набагато краще, ніж якби в обмін на гуманітарний коридор з якогось міста було домовлено віддати його ворогу. Було набагато краще, ніж заморожування конфлікту, коли у нас орки стоять у передмісті Києва. Так само не можна давати їм перерву для перегрупування військ.

Незважаючи на попередні заяви одного карлика у Кремлі, сьогодні була заява і від російської сторони про можливу зустріч Зеленського з крихіткою цахесом.

Тобто, де-факто вони попри свої заяви, що нібито проводять "спецоперацію" проти незаконного управління Україною, визнають легітимність української влади. Хоча, напевно, зрозуміло, що зустріч дууууже малоймовірна, адже хуйло і своїх боїться, ще б він себе кудись везти дозволив.

Бачимо, що українська влада ретранслює погляди нації. Якби вона пішла на поступки - то сам народ би її скинув, бо ж вільними управляти раби не можуть.

Іншими словами - дипломатичний фрон тримається. Це чудово!

Слава Україні!

Колективна відповідальність — форма відповідальності, коли за діяння, вчинені одним або кількома членами групи несе відповідальність вся група загалом. Взагалі така відповідальність заборонена, але її однозначно треба застосовувати відносно русні.

Заборона певною мірою пов'язана з часом і державним устроєм. На той час поширеною була сильна влада, існував колоніалізм, тому казати, що якась група може критично вплинути на справи в державі було складно.

Проте саме через такі впливи і відбувалася подальша лібералізація і створення в Європі ліберальних демократій. Така форма правління передбачає активну участь громадян у житті держави.

Повернімося до русні.

Державний устрій цієї помийки - "змішана президентсько-парламентська федеративна республіка", там імітують вибори і всякі процеси, які мають бути у республік. Проте громадяни участі в цих процесах не брали. Не тому що зовсім не могли, а тому що їхньої волі не вистачало, щоб сказати: "так, досить робити ілюзію демократії, нам саме вона і потрібна". В основному через рівень життя, який плодить агресивних людей, котрі не маючи свого, підтримують загарбання чужого.

Люди, які нібито проти війни - або звалюють, або розповідають, як вони хотіли б щось зробити, але не можуть, або просто відмовляються з апеляцією до потреби зберегти робоче місце. Коротше кажучи, їх ні разу не тривожить, що за гасло "ні війні" вони втрачають роботу та місце навчання. Руснява інтелігенція - генії. Генії відмовок. "Ми не можемо знайти зв'язок з народом". Звичайно не можете, де ви були раніше? Тусувалися в закритих клубах?

Ніхто нічого в них не може. Як вони ще живі тоді і чому?

Вийти на мітинг вони не можуть. Організувати його теж не можуть. Та врешті-решт не можуть теракт влаштувати навіть. Кастровані, реально.
Але "нологі" платять, бо якщо не плотіть нологі - то настукають по голівці так само. Гроші ці, звісно, йдуть на війну.

У республіці, нехай і декларативній, народ відповідає за владу, а влада - за народ. Якщо народ сам допустив прихід цієї влади, промовчав, а тим більше - підтримав - то такий народ має нести колективну відповідальність. Так, жінки і діти теж. Як мінімум вони платитимуть репарації.

Питання колективної відповідальності треба переглянути, заборонене воно було для того, щоб не карати весь німецький народ, бо не було ясно хто за, хто проти, та й це б відновило реваншистські настрої. Зараз же є Інтернет і можна чудово побачити ботоферму в масштабах цілої держави, можна добре побачити, що всі всі винні, за винятком тих, хто перейшов служити в українській армії або організував реальну допомогу, попередньо покинувши росію. До того ж, росія застосовує колективну відповідальність щодо нас, заявляє, що тут уже всі озброєні, значить всі - бандерівці, значить всі - мішені, новонароджені діти включно. Згадаймо, що русня намагалася затравити в мережі молоду маму зі знищеного орками пологового в Маріуполі.

Морально ми вже всі зрозуміли, що треба робити з руснею, але це треба змінити і на міжнародному рівні, в міжнародному розумнні.

Сказати, що санкції вже торкнулися всіх простих людей - недалекоглядно. Санкції торкнулися лише споживачів тих послуг, яких половина росії в очі не бачила або не могла собі дозволити. Не повірите, але деякі дійсно раді санкціям, бо тепер не лише вони не зможуть полетіти в Париж через злидні, але й "той багатий син маминої подруги". І часто саме ці, обділені всім, люди набільше підтримують агресію.

Русня просто ненавидить тих, хто має більше.

Тож

Треба дозволити і застосувати колективну відповідальність щодо русні)

До минулого поста.

Ще один доказ у необхідності введення колективної відповідальності щодр орків.

"У процесі виконання бойового завдання я зрозумів, що метою є не військові об'єкти, а житлові будинки і мирні люди. Але злочинний наказ я виконав. Після бомбардування був збитий засобами ППО України", - заявив полонений льотчик

Москва поляже, а Золотоверхий Київ відновить свої почесні права.

Те, що ми бачимо, спостерігаючи за росією - агонія. Московити самі починають розуміти, що їх більшовицька недоімперія поляже через розв'язану ними війну. У той же час, навіть, під постійним звуком сирен, що сповіщають про небезпеку, Київ - квітне та налагоджує зв'язки.

Слід розуміти, що сьогоднішня російфська федерація - не є ані тим радянським союзом, а ні російською імперією, а виключно більшовицьким проектом, який у 1917 році був сформований більшовиками зі Левом Камєнівим на чолі. Це не є природнім, а виключно штучним геополітичним утворенням, яке, щоправда, існує вже більш ніж 100 років. На щастя, цьому проекту не вдалося реалізувати зрівняння цивілізаційно різних народів, хоч як він намагався це зробити.

Як ми можемо побачити, наразі це утворення тріщить по швам і все активніше наближається той час, коли воно припинить своє існування. Поневолені народи, що потерпають від самого існування, так званої, російської федерації, наразі мають історичний шанс здобути свої незалежні національні держави.

У суспільстві інших країн Москва втратила вплив на будь кого, окрім деяких зовсім маргінальних груп. Залишилося тільки деяким міжнародним організаціям припинити боятися та вважати росію частиною цивілізованого світу, адже ніколи вона такою не була, за винятком часів, коли західне прикордоння недоімперії було населене європейськими націями. Та й то, лише ці нації і створювали росії фасад цивілізованості. Кровні зв'язки Європи та росії згинули у 1918 році, причин вважати, що вони все ще існують - немає.

Звичайно, світ пасивно чекає на нашу перемогу, іноді надсилаючи нам допомогу. Проте, в культурному плані можна помітити, що роль та вплив росії знатно поступається впливу українському. Навіть олів'є перстав бути "руським салатом", натомість ставши салатом "країни, що знаходиться біля України" (в Греції) та "київським салатом" (в Іспанії). Дрібнички, що вказують на реальне ставлення людей.

Київ же продовжує виконувати свою історичну місію, бо несе очищення для всієї Землі. Своїм прикладом він демонструє, що, насправді, є справжніми цінностями. Духовність, братерство та сестринство, родина, самопожертва... Москва ж, впадаючи, показує свої цінності, притаманні для неї - агресія, егоцентризм, матеріалізм, пиха. Просто згадаймо, що вони визнали, що умисно цілилися у пологовий будинок.

Гріховне місто паде, а святий Золотоверхий, Другий Ієрусалім, Другий Константинополь, - займе своє місце. Місце сили та правди. Київ, місто, що поведе людство у нову еру, де не буде місця слабкості та брехні!

Поширюйте, ініціатива топ)