Люди в інфопросторі практично поділилися на два типи:
Ті, хто сприймає війну як пригоду і ті, хто нажаханий нею. Іноді можемо побачити і непорозуміння між цими групами. «Досить нити, відбувається відродження української нації, як можна не розуміти цього?» / «Війна – це найжахливіше, що може людина пережити, як можна так легковажно до неї ставитися?».
Відповідно, є ті, хто намагається змусити ці групи порозумітися, показати одним, наскільки війна трагічна, а іншим сказати, що їх настрої можуть деморалізувати чи розводити зраду.
Проте, насправді, зараз не час для жодної з цих дій. Війна – це сильні емоції. І вони потрібні для впливу.
Треба розуміти, що ми не в закритій екосистемі і новини з України цілеспрямовано або випадково потрапляють в глобальний інфопростір. І там є різні люди. Одних мотивує на допомогу наше вміння не здаватися, наш агресивний бойовий дух. На інших же впливає жалість і бажання допомогти нужденним, для чого потрібні щирі співчуття.
Якби в нас не було тих, хто дивиться на війну трагічно – у світі вирішили б, що нам просто подобається воювати і ми дійсно такі, як розповідають русняві ЗМІ.
Якби в нас не було тих, хто бачить війну як авантюру – вона б ніколи не розпочалася, ми б програли ще до початку або миттєво капітулювали.
Як не дивно, дух непокори є в усіх, адже він мотивує одних активно боротися, а інших – активно демонструвати жахливі наслідки дій русні, добиватися реакції на дії росії, а не просто «припинити війну».
Тож, нам зараз потрібно і те, і інше. Саме завдяки різноманітності реакцій є змога достукатися до різного глядача.
Ті, хто сприймає війну як пригоду і ті, хто нажаханий нею. Іноді можемо побачити і непорозуміння між цими групами. «Досить нити, відбувається відродження української нації, як можна не розуміти цього?» / «Війна – це найжахливіше, що може людина пережити, як можна так легковажно до неї ставитися?».
Відповідно, є ті, хто намагається змусити ці групи порозумітися, показати одним, наскільки війна трагічна, а іншим сказати, що їх настрої можуть деморалізувати чи розводити зраду.
Проте, насправді, зараз не час для жодної з цих дій. Війна – це сильні емоції. І вони потрібні для впливу.
Треба розуміти, що ми не в закритій екосистемі і новини з України цілеспрямовано або випадково потрапляють в глобальний інфопростір. І там є різні люди. Одних мотивує на допомогу наше вміння не здаватися, наш агресивний бойовий дух. На інших же впливає жалість і бажання допомогти нужденним, для чого потрібні щирі співчуття.
Якби в нас не було тих, хто дивиться на війну трагічно – у світі вирішили б, що нам просто подобається воювати і ми дійсно такі, як розповідають русняві ЗМІ.
Якби в нас не було тих, хто бачить війну як авантюру – вона б ніколи не розпочалася, ми б програли ще до початку або миттєво капітулювали.
Як не дивно, дух непокори є в усіх, адже він мотивує одних активно боротися, а інших – активно демонструвати жахливі наслідки дій русні, добиватися реакції на дії росії, а не просто «припинити війну».
Тож, нам зараз потрібно і те, і інше. Саме завдяки різноманітності реакцій є змога достукатися до різного глядача.
👍13
Хотіли сказати кілька слів з приводу тактичного контрнаступу і ще кількох подій, які можуть бути хибно сприйняті як ознака швидкого дня перемоги. Але вже є хороша стаття.
Тут можна ще додати, що ми, перш ніж зрозуміти, що саме є наш шлях і як його йти, встигнемо 1000 разів посподіватися на ЄС/НАТО, прибизно стільки ж разів заявити, що вони нас зрадили і покинули. Трохи потім пояснимо щодо цього.
Встигнемо купу разів подумати, що нам кінець.
Так думати нормально в критичні моменти, як от коли до вашого міста наближається окупант. Не нормально - волати про це кожному зустрічному і закріплювати такий спосіб сприйняття. А ще "нам кінець" має бути мотивацією для "давайте зробимо все що можемо, аби кінець не настав".
Зміни на фронті - звичайна справа. Головне не переоцінювати їх значення і не робити поспішних висновків. І не намагатися заперечувати те, що відбувається, навіть якщо ви в безпечному місці.
Як казали японські самураї: треба завжди тримати в голові думку про смерть, тоді життя стане зрозумілим і радісним.
Сприймайте реальність як вона є.
Досягти перемоги ми зможемо лише у спокої, але точно не в стилі студента, котрий семестр сидить в депресії, а тоді за тиждень намагається все здати, щоб знову сидіти в депресії. Тобто, ніяких стрибків. Ніяких різких рухів. Ніякого зайвого галасу. Робимо все поступово, адаптивно і напрацьовуємо собі на "автомат".
Тоді війна закінчиться для нас неочікувано і радість перемоги буде більшою)
Тут можна ще додати, що ми, перш ніж зрозуміти, що саме є наш шлях і як його йти, встигнемо 1000 разів посподіватися на ЄС/НАТО, прибизно стільки ж разів заявити, що вони нас зрадили і покинули. Трохи потім пояснимо щодо цього.
Встигнемо купу разів подумати, що нам кінець.
Так думати нормально в критичні моменти, як от коли до вашого міста наближається окупант. Не нормально - волати про це кожному зустрічному і закріплювати такий спосіб сприйняття. А ще "нам кінець" має бути мотивацією для "давайте зробимо все що можемо, аби кінець не настав".
Зміни на фронті - звичайна справа. Головне не переоцінювати їх значення і не робити поспішних висновків. І не намагатися заперечувати те, що відбувається, навіть якщо ви в безпечному місці.
Як казали японські самураї: треба завжди тримати в голові думку про смерть, тоді життя стане зрозумілим і радісним.
Сприймайте реальність як вона є.
Досягти перемоги ми зможемо лише у спокої, але точно не в стилі студента, котрий семестр сидить в депресії, а тоді за тиждень намагається все здати, щоб знову сидіти в депресії. Тобто, ніяких стрибків. Ніяких різких рухів. Ніякого зайвого галасу. Робимо все поступово, адаптивно і напрацьовуємо собі на "автомат".
Тоді війна закінчиться для нас неочікувано і радість перемоги буде більшою)
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
👍10
Що думаєте про позицію української сторони на перемовинах і попередні компроміси?
Коменти з поясненням позиції вітаються
Коменти з поясненням позиції вітаються
Anonymous Poll
13%
Зрада
7%
Перемога
56%
Боротьба триває ( Україна на таке не піде)
24%
Боротьба триває ( русня на таке не піде)
Знаєте, до війни (треба визнати, що самі так думали), була поширена думка про те, що політична культура у нас або лише зароджується або взагалі не існує.
Якщо бути відвертими, то у довоєнний час так дійсно і було. Можна було чітко спостерігати як політики, котрі намагалися скидатися на європейсько-американських, заміняли собою політиків радянського номенклатурного зразка. При чому несли з собою, мабуть, якомога більш негативні та концентровані сенси, які тільки можна було взяти із тієї епохи.
Як бачимо - вони самі не розуміють, чому суспільство перестало їх сприймати. Інша справа політики молоді, яким війна допомогла розкритися.
Як коротко охарактеризувати типаж молодого українського політикуму? Козаччина. Таке слово спадає на думку, коли дивишся й на губернатора Кіма, що регоче з орків, демонструючи свої кольорові шкарпетки. Та, власне, на будь-кого, хоч Арестовича, що спокійно пояснює що й як, хоч з Арахамії, який виглядає так, ніби наб’є пики всім представникам немитої. Сподіваємося, що так воно і буде, що нам не нав’яжуть капітуляцію під виглядом миру.
Та, навіть, Зеленський, який, на відміну від своїх попередників каже те, що думає. Не біжить притягати на перемовини відверто проросійських Німеччину та Францію. Він, користуючись тим, що шоумен, намагається називати речі своїми речима в прямій недопломатичній манері і робить акцент на суспільствах, а не парламентах.
Дуже сподіваємося, що це буде надалі дієво.
Чи значить це, що ми будемо голосувати за Зеленського чи будь-кого з цієї команди? Скоріш за все ні, бо як президент для умовно мирного часу на більшості території України, він, відверто показав себе не дуже. Зокрема із вміннями підбирати деякі кадри, які значно псували здобутки тих, хто дійсно опинився на своєму місці.
В принципі, ми й далі продовжимо критикувати сучасну демократичну виборчу систему.
Але можна сказати одне - він зробив тренд.
Це тренд українського політика, який буде з тобою відвертим. Іноді не підбираючи слів.
Тренд українського політика, якому все одно хто там, що скаже, бо він відповідальний конкретно за свою громаду і йому відверто все одно на все інше.
Це не бездушна євробюрократична машина, що з “ввічливою посмішкою” завуальовано шле тебе якумога далі. Знаєте, навіть зараз, коли наші чиновники шлють прямо або так спілкуються між собою - виглядає менш мерзенно, ніж ця поведінка.
Це не рускій ванька, що боїться, що його за не те слово скоротить керівництво. Наш чиновник підніме бурю з однодумців, подасть у суд. Але він не буде сидіти смирно, плакаючись дружині з дітьми за своє убоге життя.
Щось у нас пробудилося споконвічне, непокорне, козацьке. Природна людині поведінка, яку, насправді, в майбутньому, навіть мирному світі не треба заганяти назад в рамки начищеної до блиску маски.
Залишається лише премогти та відбудувати нашу Велику Україну, у чому нам теж знадобиться щирість і активність. Ну і, звичайно, усі інші якості про які ми вже писали детальніше.
Якщо бути відвертими, то у довоєнний час так дійсно і було. Можна було чітко спостерігати як політики, котрі намагалися скидатися на європейсько-американських, заміняли собою політиків радянського номенклатурного зразка. При чому несли з собою, мабуть, якомога більш негативні та концентровані сенси, які тільки можна було взяти із тієї епохи.
Як бачимо - вони самі не розуміють, чому суспільство перестало їх сприймати. Інша справа політики молоді, яким війна допомогла розкритися.
Як коротко охарактеризувати типаж молодого українського політикуму? Козаччина. Таке слово спадає на думку, коли дивишся й на губернатора Кіма, що регоче з орків, демонструючи свої кольорові шкарпетки. Та, власне, на будь-кого, хоч Арестовича, що спокійно пояснює що й як, хоч з Арахамії, який виглядає так, ніби наб’є пики всім представникам немитої. Сподіваємося, що так воно і буде, що нам не нав’яжуть капітуляцію під виглядом миру.
Та, навіть, Зеленський, який, на відміну від своїх попередників каже те, що думає. Не біжить притягати на перемовини відверто проросійських Німеччину та Францію. Він, користуючись тим, що шоумен, намагається називати речі своїми речима в прямій недопломатичній манері і робить акцент на суспільствах, а не парламентах.
Дуже сподіваємося, що це буде надалі дієво.
Чи значить це, що ми будемо голосувати за Зеленського чи будь-кого з цієї команди? Скоріш за все ні, бо як президент для умовно мирного часу на більшості території України, він, відверто показав себе не дуже. Зокрема із вміннями підбирати деякі кадри, які значно псували здобутки тих, хто дійсно опинився на своєму місці.
В принципі, ми й далі продовжимо критикувати сучасну демократичну виборчу систему.
Але можна сказати одне - він зробив тренд.
Це тренд українського політика, який буде з тобою відвертим. Іноді не підбираючи слів.
Тренд українського політика, якому все одно хто там, що скаже, бо він відповідальний конкретно за свою громаду і йому відверто все одно на все інше.
Це не бездушна євробюрократична машина, що з “ввічливою посмішкою” завуальовано шле тебе якумога далі. Знаєте, навіть зараз, коли наші чиновники шлють прямо або так спілкуються між собою - виглядає менш мерзенно, ніж ця поведінка.
Це не рускій ванька, що боїться, що його за не те слово скоротить керівництво. Наш чиновник підніме бурю з однодумців, подасть у суд. Але він не буде сидіти смирно, плакаючись дружині з дітьми за своє убоге життя.
Щось у нас пробудилося споконвічне, непокорне, козацьке. Природна людині поведінка, яку, насправді, в майбутньому, навіть мирному світі не треба заганяти назад в рамки начищеної до блиску маски.
Залишається лише премогти та відбудувати нашу Велику Україну, у чому нам теж знадобиться щирість і активність. Ну і, звичайно, усі інші якості про які ми вже писали детальніше.
Telegraph
Політик має бути...
У світлі останніх подій. Політик повинен бути освіченим. Політик повинен бути врівноваженим. Політик повинен бути хорошим психологом. Зараз у цих людей переважно відсутні бодай базові навички врегулювання проблем. Та вони навіть не знають, що таке конфлікт…
👍8👎1
Ми не маємо жодного морального права програти. Навіть більше, ми не маємо права залишити будь-кого з винуватців безкарними, де б вони не ховалися.
Наша боротьба священна, як і перемога у цій війні.
І це не просто слова, а сам факт, сама питома необхідність у цьому, якщо ми хочемо взагалі існувати.
Ми бачимо кадри з Бучі та інших звільнених міст та сіл нашої держави... Орки не шкодували нікого.
БІЛЬШ ТОГО ВОНИ НА ОФІЦІЙНОМУ РІВНІ РОБЛЯТЬ І ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ГЕНОЦИД
Вони зв'язували руки та вбивали наших чоловіків та молодих хлопців. Фактично, це є прямим доказом того, що вони хочуть одного - винищити нас всіх до одного, винищити всіх українців. Вони хотіли, щоб ми не могли продовжувати рід і захищатися.
Вони гвалтують наших жінок... Скоріш за все, вони б напустили сюди своїх унтерів, щоб примусово перемішати та знищити нашу українську кров.
Але в них не вийшло. Бо українець буде битися до останнього аби відстояти своє.
Наступні покоління не можуть жити в таких умовах. Проте, мають пам'ятати про те, чого справді хоче окупант, коли заходить на наші землі.
А москалі... Москалі мають поплатитися. За кожну зломлену долю. За кожного полеглого батька, чоловіка, брата, мати, дружину, сестру, доньку, сина... За кожного скаліченого. Не лише путін і владна верхівка. І ті, хто вбивали і ті, хто радів награбованим подарункам, і ті, хто сміявся зі страждань, поширював дезінформацію, писав про підтримку курсу влади, працював, платив податки або просто нив, що не може нічого зробити.
І їх діти теж, бо якщо залишити їх на виховання цій країні – вони виростуть такими ж озлобленими на все прекрасне, моральними виродками й за вказівкою своїх переможених батьків припруться сюди знову.
Ми маємо назавжди позбавити наші майбутнє покоління цієї загрози.
Москва повинна бути знищена, кожен злочинець має бути знищений, росія більше не повинна могти відновити свій збройний потенціал. Тільки тоді буде справжня перемога.
Наша боротьба священна, як і перемога у цій війні.
І це не просто слова, а сам факт, сама питома необхідність у цьому, якщо ми хочемо взагалі існувати.
Ми бачимо кадри з Бучі та інших звільнених міст та сіл нашої держави... Орки не шкодували нікого.
БІЛЬШ ТОГО ВОНИ НА ОФІЦІЙНОМУ РІВНІ РОБЛЯТЬ І ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ГЕНОЦИД
Вони зв'язували руки та вбивали наших чоловіків та молодих хлопців. Фактично, це є прямим доказом того, що вони хочуть одного - винищити нас всіх до одного, винищити всіх українців. Вони хотіли, щоб ми не могли продовжувати рід і захищатися.
Вони гвалтують наших жінок... Скоріш за все, вони б напустили сюди своїх унтерів, щоб примусово перемішати та знищити нашу українську кров.
Але в них не вийшло. Бо українець буде битися до останнього аби відстояти своє.
Наступні покоління не можуть жити в таких умовах. Проте, мають пам'ятати про те, чого справді хоче окупант, коли заходить на наші землі.
А москалі... Москалі мають поплатитися. За кожну зломлену долю. За кожного полеглого батька, чоловіка, брата, мати, дружину, сестру, доньку, сина... За кожного скаліченого. Не лише путін і владна верхівка. І ті, хто вбивали і ті, хто радів награбованим подарункам, і ті, хто сміявся зі страждань, поширював дезінформацію, писав про підтримку курсу влади, працював, платив податки або просто нив, що не може нічого зробити.
І їх діти теж, бо якщо залишити їх на виховання цій країні – вони виростуть такими ж озлобленими на все прекрасне, моральними виродками й за вказівкою своїх переможених батьків припруться сюди знову.
Ми маємо назавжди позбавити наші майбутнє покоління цієї загрози.
Москва повинна бути знищена, кожен злочинець має бути знищений, росія більше не повинна могти відновити свій збройний потенціал. Тільки тоді буде справжня перемога.
P.S. нагадуємо, що міжнародне право показало свою нездатність протистояти геноциду, крім як в минулому часі (коли він вже завершився), воно чекає застосування проти нас хімічної зброї. Ми маємо право на той рівень самозахисту, котрий дійсно забезпечить нам безпеку.👍15
Насправді, дивно, що хтось не вважав, що росія бажає вчинити геноцид українців, а не просто захопити території.
Трохи про цю "історичну місію" можна почитати від автора самої концепції геноциду.
Хто йде на чужу землю зі зброєю мотивувати населення на співпрацю? Для співпраці населення треба зацікавити.
Тобто, якби завданням русні було "звільнення" - то спершу треба було б показати, що росіяни живуть краще, вони забезпеченіші, їх влада справедивіша або є якісь інші переваги. Наступне - операції проводилися б з ювелірною точністю, так, аби не зашкодити населенню чи інфраструктурі. Знищувалися б лише комбатанти. Далі, русаки мали б проводити дуже м'яку політику з розумінням і врахуванням того, що на захоплених територіях був інший режим і частина населення може його підтримувати. Для зниження напруги та ліквідації опору від цивільних, вони б мали одразу забезпечити всі гуманітарні потреби людей, поремонтувати те, що було пошкоджено, якнайшвидше відновити економічні та соціальні процеси, з тими, хто виходить на мітинги - провести бесіди в стилі поліції діалогу, а хто все одно бажає виїхати - забезпечити таку можливість. Тобто, щоб захопити територію й утримати населення - потрібно було показати, що маєш якусь моральну і матеріальну перевагу над тими, проти кого виступаєш.
Але ні, русня з самого початку показувала свою натуру. Вони навіть не намагалися впорядкувати свою країну, не намагалися зробити її комфортнішою для життя. Та що вже казати, їх і масові пожежі в лісах Сибіру не хвилювали. Тобто і на власну природу їм чхати. З територій, над якими росія має суверенітет, довільно висилають на війну великі маси молодого чоловічого населення. Вони не бачать нічого цінного в українцях, навпаки, вони жорстокі і з власної ініціативи. Ніхто не стояв над ними і не керував, що забирати, кого гвалтувати. При захопленні територій використовувалися максимально цинічні та смертоносні засоби. При утриманні - так само: блокада, розстріли, знищення інфарстуктури, щоб у людей не було води, їжі, тепла й вони мусили принизливо благати окупантів про милість. Проти мирних мітингів відкривають хаотичний вогонь, чоловіче населення знищують, щоб не було опору та генетичного матеріалу для продовження роду аби замінити його завезеними з росії "мужиками".
Хто взагалі повірив, зокрема, із західних держав, що звільнення може відбуватися таким чином? Хто взагалі міг вирішити, що такі методи мають призвести до заспокоєння людей, а не до смертельної ненависті й тотального опору? Чому б це населенню любити і нормально сприймати тих, хто вбив їх рідних і друзів?
Про сприйняття русаків ми не кажемо, дя них те, що відбувається - нормально. Але ті, хто висловив "занепокоєння" ситуацією чи досі вважає, що росія просто хоче наші ресурси, а не геноцид - як вкладається поряд знищення тисяч мирних людей і покора? Так, наче хтось справді думає, що фізичне винищення є нормальним способом примусити народ до спокою.
Може й вважає, бо приклади були. І за ці приклади ніхто не відповідав, вони були успішними.
Так, ми маємо справу з геноцидом. Так, винні мають бути покараними. Так, ми маємо обмежуватися честю при відплаті, але це точно не включає керуватися вказівками країн, які намагаються зберегти свої економічні зв'язки з росією та на масові звірства відповідають заочними судами. Війна відбувається тут і зараз, програш рівний смерті всього українського народу. Ми не можемо спостерігати "а що буде" чи мовчки скласти зброю, чекаючи, що все одно ж потім суд вирішить питання на нашу користь і скаже щось на кшталт "ну так, росія розпочала війну і захопила сусідню державу, підтверджуєм".
Наше завдання - перемогти. І чхати на якісь там економічні інтереси якихось там країн. Економіка світу навіть після кризи - відновиться, а загиблі люди - не воскреснуть.
Трохи про цю "історичну місію" можна почитати від автора самої концепції геноциду.
Хто йде на чужу землю зі зброєю мотивувати населення на співпрацю? Для співпраці населення треба зацікавити.
Тобто, якби завданням русні було "звільнення" - то спершу треба було б показати, що росіяни живуть краще, вони забезпеченіші, їх влада справедивіша або є якісь інші переваги. Наступне - операції проводилися б з ювелірною точністю, так, аби не зашкодити населенню чи інфраструктурі. Знищувалися б лише комбатанти. Далі, русаки мали б проводити дуже м'яку політику з розумінням і врахуванням того, що на захоплених територіях був інший режим і частина населення може його підтримувати. Для зниження напруги та ліквідації опору від цивільних, вони б мали одразу забезпечити всі гуманітарні потреби людей, поремонтувати те, що було пошкоджено, якнайшвидше відновити економічні та соціальні процеси, з тими, хто виходить на мітинги - провести бесіди в стилі поліції діалогу, а хто все одно бажає виїхати - забезпечити таку можливість. Тобто, щоб захопити територію й утримати населення - потрібно було показати, що маєш якусь моральну і матеріальну перевагу над тими, проти кого виступаєш.
Але ні, русня з самого початку показувала свою натуру. Вони навіть не намагалися впорядкувати свою країну, не намагалися зробити її комфортнішою для життя. Та що вже казати, їх і масові пожежі в лісах Сибіру не хвилювали. Тобто і на власну природу їм чхати. З територій, над якими росія має суверенітет, довільно висилають на війну великі маси молодого чоловічого населення. Вони не бачать нічого цінного в українцях, навпаки, вони жорстокі і з власної ініціативи. Ніхто не стояв над ними і не керував, що забирати, кого гвалтувати. При захопленні територій використовувалися максимально цинічні та смертоносні засоби. При утриманні - так само: блокада, розстріли, знищення інфарстуктури, щоб у людей не було води, їжі, тепла й вони мусили принизливо благати окупантів про милість. Проти мирних мітингів відкривають хаотичний вогонь, чоловіче населення знищують, щоб не було опору та генетичного матеріалу для продовження роду аби замінити його завезеними з росії "мужиками".
Хто взагалі повірив, зокрема, із західних держав, що звільнення може відбуватися таким чином? Хто взагалі міг вирішити, що такі методи мають призвести до заспокоєння людей, а не до смертельної ненависті й тотального опору? Чому б це населенню любити і нормально сприймати тих, хто вбив їх рідних і друзів?
Про сприйняття русаків ми не кажемо, дя них те, що відбувається - нормально. Але ті, хто висловив "занепокоєння" ситуацією чи досі вважає, що росія просто хоче наші ресурси, а не геноцид - як вкладається поряд знищення тисяч мирних людей і покора? Так, наче хтось справді думає, що фізичне винищення є нормальним способом примусити народ до спокою.
Може й вважає, бо приклади були. І за ці приклади ніхто не відповідав, вони були успішними.
Так, ми маємо справу з геноцидом. Так, винні мають бути покараними. Так, ми маємо обмежуватися честю при відплаті, але це точно не включає керуватися вказівками країн, які намагаються зберегти свої економічні зв'язки з росією та на масові звірства відповідають заочними судами. Війна відбувається тут і зараз, програш рівний смерті всього українського народу. Ми не можемо спостерігати "а що буде" чи мовчки скласти зброю, чекаючи, що все одно ж потім суд вирішить питання на нашу користь і скаже щось на кшталт "ну так, росія розпочала війну і захопила сусідню державу, підтверджуєм".
Наше завдання - перемогти. І чхати на якісь там економічні інтереси якихось там країн. Економіка світу навіть після кризи - відновиться, а загиблі люди - не воскреснуть.
👍3
Пам’ятаєте нашу волонтерку з лютого для 2 штурмової "Афганської" роти 24 ОШБ «Айдар» та Медроти 53-ї бригади?
Маємо хороші новини. Одна посилка, з медикаментами встигла прийти і хлопці змогли її забрати якраз 23 лютого. Друга посилка, відправлена пізніше, складним шляхом, але дісталася до адресатів сьогодні.
Нарешті маємо фотографії)
Маємо хороші новини. Одна посилка, з медикаментами встигла прийти і хлопці змогли її забрати якраз 23 лютого. Друга посилка, відправлена пізніше, складним шляхом, але дісталася до адресатів сьогодні.
Нарешті маємо фотографії)
👍2
Повідомляють, що русаки використали хімічну зброю в Маріуполі. На жаль, більш детальної інформації ми не маємо, хоча повідомляють, що це може бути зарин. Відомо також, що хіматаку було анонсовано заздалегідь.
Взагалі, це не була якась неможлива подія, зважаючи на всі інші дії русаків, до того ж, вони і до того на різних напрямках демонстрували готовність застосувати хімічну зброю.
Зараз дуже важливо для України отримати максимально повну інформацію про злочин і домогтися обіцяної "миттєвої відповіді" від Заходу. Схоже на те, що окрім бажання взяти Маріуполь, русаки також спробували подивитися на окремому блокованому місті, чи дозволено їм застосовувати хімію. Якщо належної реакції на достовірну інформацію не буде, то доволі вірогідно, що надалі ми дізнаємося і про інші точки, де були повідомлення про підготовку русаків до хіматаки (зокрема Миколаївський, Харківський напрямки, при битві за Донбас)
Взагалі, це не була якась неможлива подія, зважаючи на всі інші дії русаків, до того ж, вони і до того на різних напрямках демонстрували готовність застосувати хімічну зброю.
Зараз дуже важливо для України отримати максимально повну інформацію про злочин і домогтися обіцяної "миттєвої відповіді" від Заходу. Схоже на те, що окрім бажання взяти Маріуполь, русаки також спробували подивитися на окремому блокованому місті, чи дозволено їм застосовувати хімію. Якщо належної реакції на достовірну інформацію не буде, то доволі вірогідно, що надалі ми дізнаємося і про інші точки, де були повідомлення про підготовку русаків до хіматаки (зокрема Миколаївський, Харківський напрямки, при битві за Донбас)
Хто в Києві і не зайнятий - інформація для вас.
Завтра о 10:00 відбудеться всекиївська толока.
За посиланням можна подивитися куди приходити)
Завтра о 10:00 відбудеться всекиївська толока.
За посиланням можна подивитися куди приходити)
Офіційний портал КМДА - Головна
У Києві 14 квітня відбудеться загальноміська толока: комунальники столиці прибиратимуть території, висаджуватимуть дерева та кущі
У Києві 14 квітня відбудеться загальноміська толока: комунальники столиці прибиратимуть території, висаджуватимуть дерева та кущі :: Новини :: Офіційний портал КМДА - Головна
Вирішили сказати пару сів про таку штуку як військові облігації.
Що то таке і для чого воно? ОВДП або облігація внутрішньої державної позики - це борговий цінний папір, який видає держава в особі Міністерства Фінансів і йде на фінансування державних витрат та інвестицій. ОВДП відрізняє від, скажімо, акцій якоїсь компанії для покупця те, що в даному випадку держава гарантує повну виплату вартості кожної облігації, а також відсоткові річні накопичення (у нас є під 10% та під 11% річних). Власне, наразі це, навіть, безпечніше та вигідніше за депозит, оскільки повернення позичених грошей прямо гарантуються державою і її силою, на відміну від депозитарних вкладів у банках.
Оскільки наразі війна, то купівля ОВДП - набула неабиякого сенсу, оскільки держава зіткнулася з непередбаченими державним бюджетом витратами, а отже, потребує додаткових грошей для забезпечення роботи і виконання своїх функцій. Коли ми кажемо усі сфери та функції, ми маємо на увазі й роботу відповідних державних органів та інституцій. Так-так-так і ЗСУ також. Зараз особливо.
Логічно, що борговий цінний папір - посвідчує борг, в якому ви, як особа що купила ОВДП є кредитором, а держава є боржником, який мало того, виплатить з відсотками те, що взяв, але й виконує свої функції на користь своїм громадянам. Власне, це є величезним + , якщо ви є громадянином України і вирішили придбати ОВДП.
Проблема хіба у тому, що через банк купляти облігації - не вигідно, оскільки банк бере велику комісію за свої послуги. Банку банально не цікаво співпрацювати з фізичними особами, бо вони в середньому, купляють менше, що банку не вигідно, оскільки отримає меншу комісію за свої послуги. Тому варто оформлювати брокерський рахунок у спеціальних фін. установах, які надають брокерські послуги і, власне, можуть завести такий рахунок.
Скільки потрібно вкладати, якщо хочеться це зробити? Частину з вільних грошей, які не йдуть на життєво важливі потреби. Якщо ви залишитеся без грошей - облігації вам не допоможуть. До того ж, в даному випадку йдеться не стільки про варіант заробітку, скільки про альтернативний спосіб фінансової допомоги державі.
Що то таке і для чого воно? ОВДП або облігація внутрішньої державної позики - це борговий цінний папір, який видає держава в особі Міністерства Фінансів і йде на фінансування державних витрат та інвестицій. ОВДП відрізняє від, скажімо, акцій якоїсь компанії для покупця те, що в даному випадку держава гарантує повну виплату вартості кожної облігації, а також відсоткові річні накопичення (у нас є під 10% та під 11% річних). Власне, наразі це, навіть, безпечніше та вигідніше за депозит, оскільки повернення позичених грошей прямо гарантуються державою і її силою, на відміну від депозитарних вкладів у банках.
Оскільки наразі війна, то купівля ОВДП - набула неабиякого сенсу, оскільки держава зіткнулася з непередбаченими державним бюджетом витратами, а отже, потребує додаткових грошей для забезпечення роботи і виконання своїх функцій. Коли ми кажемо усі сфери та функції, ми маємо на увазі й роботу відповідних державних органів та інституцій. Так-так-так і ЗСУ також. Зараз особливо.
Логічно, що борговий цінний папір - посвідчує борг, в якому ви, як особа що купила ОВДП є кредитором, а держава є боржником, який мало того, виплатить з відсотками те, що взяв, але й виконує свої функції на користь своїм громадянам. Власне, це є величезним + , якщо ви є громадянином України і вирішили придбати ОВДП.
Проблема хіба у тому, що через банк купляти облігації - не вигідно, оскільки банк бере велику комісію за свої послуги. Банку банально не цікаво співпрацювати з фізичними особами, бо вони в середньому, купляють менше, що банку не вигідно, оскільки отримає меншу комісію за свої послуги. Тому варто оформлювати брокерський рахунок у спеціальних фін. установах, які надають брокерські послуги і, власне, можуть завести такий рахунок.
Скільки потрібно вкладати, якщо хочеться це зробити? Частину з вільних грошей, які не йдуть на життєво важливі потреби. Якщо ви залишитеся без грошей - облігації вам не допоможуть. До того ж, в даному випадку йдеться не стільки про варіант заробітку, скільки про альтернативний спосіб фінансової допомоги державі.
👍5
Христос Воскрес!
Воскресає й наша гордість та віра у те, що ми сильні та суб'єктні.
Господь завжди посилає лише такі випробування, в яких ми маємо знайти якийсь урок як для себе, так і для свого духа. Особливо в такі буремні часи, коли ворог лютує в нашій Україні.
У цей святий День перемоги життя над смертю зичимо всім перемоги наших сил світла над лихою стороною темряви нашого ворога.
Воскресає й наша гордість та віра у те, що ми сильні та суб'єктні.
Господь завжди посилає лише такі випробування, в яких ми маємо знайти якийсь урок як для себе, так і для свого духа. Особливо в такі буремні часи, коли ворог лютує в нашій Україні.
У цей святий День перемоги життя над смертю зичимо всім перемоги наших сил світла над лихою стороною темряви нашого ворога.
👍6
Панство, хочемо вам до свята запропонувати одну цікаву штуку.
Зараз знову формуємо посилку для 2 афганської роти 24 штурмового батальйону «Айдар». А саме далекомір та рації Motorola D4400
Один з адмінів у нас вміє робити Великодні писанки. Пропонуємо вам аукціон.
Власне, правила такі: ви даєте донат на волнтерку скільки вважаєте за потрібне. Хто задонатить найбільше – отримає деталізовану писанку з підвіскою і невеликий сюрприз-додаток.
Всі кошти підуть на волонтерку.
Про витрати відзвітуємо.
Для зв’язку @ViazovchenkoB.
За підтвердження щодо волонтерки - @Fighter_ForJustice
Рахунок:
Mono
4441114445339417
В призначеннях пишіть як ви в тг підписані
Ну і пишіть під постом:)
Зараз знову формуємо посилку для 2 афганської роти 24 штурмового батальйону «Айдар». А саме далекомір та рації Motorola D4400
Один з адмінів у нас вміє робити Великодні писанки. Пропонуємо вам аукціон.
Власне, правила такі: ви даєте донат на волнтерку скільки вважаєте за потрібне. Хто задонатить найбільше – отримає деталізовану писанку з підвіскою і невеликий сюрприз-додаток.
Всі кошти підуть на волонтерку.
Про витрати відзвітуємо.
Для зв’язку @ViazovchenkoB.
За підтвердження щодо волонтерки - @Fighter_ForJustice
Рахунок:
Mono
4441114445339417
В призначеннях пишіть як ви в тг підписані
Ну і пишіть під постом:)
👍1
Сьогодні у роковини Чорнобильської Катастрофи ми згадуємо про ту жахливу трагедію, що сталася на нашій землі 36 років тому.
Будь яка трагедія - це урок. Багато хто і часто пише про те, що у цьому винен тоталітарний лад. Але жоден лад не існує без людей.
Усі техногенні катастрофи стаються саме через людські помилки. Але це була не просто “людська помилка”. Це була глобальна дурість на всіх стадіях. Власне, цим словом можна охарактеризувати будь яке явище, що відбувається на територіях, куди поширюється вплив москви.
Брехня та покладання на авось - от у цьому уся політика орків.
Неймовірним чином цьогоріч, ЧАЕС, з якою мирно співіснують українці, так би мовити, долучилася до оборони Києва і купа опромінених русачів поїхала розносити радіацію.
Необізнаність ворога зіграла з ним поганий жарт.
І лише завдяки кваліфікації українських спеціалістів, 1986-й не повторився.
Така вона, наша ядерна зброя: мирна, поки її не розворушиш, неконтрольована, якщо пробудити.
Знання і пам’ять дають нам контроль над катастрофою, коли як замовчування вбиває. Тому про ЧАЕС треба згадувати не лише як дату чи щось, чого не можна допускати, а й як про пам’ятник тому, що буває, коли дурість перемагає і чому нам потрібно дбати про навчання спеціалістів найвищого рівня, як інтелектуально, так і морально.
Будь яка трагедія - це урок. Багато хто і часто пише про те, що у цьому винен тоталітарний лад. Але жоден лад не існує без людей.
Усі техногенні катастрофи стаються саме через людські помилки. Але це була не просто “людська помилка”. Це була глобальна дурість на всіх стадіях. Власне, цим словом можна охарактеризувати будь яке явище, що відбувається на територіях, куди поширюється вплив москви.
Брехня та покладання на авось - от у цьому уся політика орків.
Неймовірним чином цьогоріч, ЧАЕС, з якою мирно співіснують українці, так би мовити, долучилася до оборони Києва і купа опромінених русачів поїхала розносити радіацію.
Необізнаність ворога зіграла з ним поганий жарт.
І лише завдяки кваліфікації українських спеціалістів, 1986-й не повторився.
Така вона, наша ядерна зброя: мирна, поки її не розворушиш, неконтрольована, якщо пробудити.
Знання і пам’ять дають нам контроль над катастрофою, коли як замовчування вбиває. Тому про ЧАЕС треба згадувати не лише як дату чи щось, чого не можна допускати, а й як про пам’ятник тому, що буває, коли дурість перемагає і чому нам потрібно дбати про навчання спеціалістів найвищого рівня, як інтелектуально, так і морально.
👍4