Дніпро. Лють. Ненависть.

У Дніпрі людей із квартир на верхніх поверхах зруйнованого будинку знімають кранами

Люди світять ліхтариками з квартир.

Також місцеві мешканці власноручно розчищують завали, щоб могла під’їхати рятувальна техніка.

Відео – Дніпро 11 канал.

Дуже надихає те, як українці допомагають одне одному у тяжкий час. Як можна побачити з відео, навколишні мешканці не просто зібралися пасивно "повтикати", ні, вони беруть активну участь у допомозі потерпілим та рятувальникам. Ті, хто не перебуває безпосередньо на місці - теж не залишаються байдужими: здають кров, донатять на ЗСУ, активно поширюють інформацію про терористичні атаки русні на вітчизняну та зарубіжну аудиторію, щоб там не забували про зло, з яким ми маємо справу. У цьому наша велика сила й особливість: в скрутні часи українці не лише займають проактивну позицію, але й роблять це грамотно, поєднуючи свою енергію, лють з ефективністю.


Ви також можете долучитися, конвертувавши ненависть до русні у гривні за реквізитами:

5168752013247468
(Збір для бійця 215 стрілецько-штурмового батальйону)

Уряд 🇬🇧Рішні Сунака прийняв рішення передати 🇺🇦Україні основний бойовий танк Великобританії - Challenger 2. 4 танки будуть направленні в Україні якомога швидше, ще 8 пізніше.

💡Цікаві факти:

1. Досі не було знищено жодного Challenger 2, крім прикрого випадку з дружнім вогнем.
2. Під час бою, який тривав протягом 2 діб, Challenger витримав 70 попадань реактивних кумулятивних гранат з РПГ-7, екіпаж не постраждав, а танк в свою чергу далі міг вести вогонь. Під час іншого зіткнення в міських умовах Challenger 2 зазнав атаки нерегулярних сил із застосуванням кулеметів і гранатометів. У водія був пошкоджений приціл, а при спробі відступити були пошкоджені інші приціли(навідника та командира), танк викинув гусениці в кювет. Він був уражений чотирнадцятьма реактивними гранатами з близької відстані та ПТРК MILAN, такі ж стоять на німецький БМП Marder.
3. Танк дуже ефективно показав себе в Іраку, ні один Challenger не був уражений ворожим вогнем.

🛠ТТХ:

Вага: 64 тонн в стандартній комплектації

Гармата: Нарізна ста двадцяти міліметрова гармата

Двигун: Дизельний CV12 на 1200 к.с.

Максимальна швидкість: 60 км/год

Запас ходу: до 550 км

Екіпаж: 4 особи

#ТехнікаВійни

🔪Stilett

Ми живі, поки жива пам'ять про нас

В грудні під час вилазки на територію ворога загинули одні з найкращих представників новітньої української національної еліти. Більше ніколи ніхто не піде з ними пити пиво, ніхто не зможе їх обійняти чи просто поговорити про все та ні про що.
Але одне я знаю напевне – МИ мусимо закарбувати їхні імена назавжди в історії. Не як просто загиблих, а як тих, які загинули достойною смертю Героїв.

Наразі петицію до президента підписали трохи менше 10 тисяч людей. Залишилося ще 15. Я дуже вас прошу не проходити повз та витратити свій дорогоцінний час на підписання петиції. Це той мінімум, який ми можемо зробити. Маємо зробити.

Посилання на петицію
https://petition.president.gov.ua/petition/174768

Адміни правих каналів, хто мене читає, ви також не залишайтеся осторонь, кожен репост важливий. Кожен підпис важливий.

16 січня - день пам'яті Кіборгів.

“Кіборги” вистояли, не встояв бетон”, – фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом українських бійців.

Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто 242 дні. В обороні також брали участь волонтери і медики, тому в День пам’яті кіборгів вшановують і їхню пам’ять.
26 травня 2014 року проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька.
Цього самого дня українські силовики завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше почалась окупація.
У різний час воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та інші.
18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу ДАП загинуло 58 захисників-кіборгів.
21 січня 2015 року прийнято рішення відвести українських військовослужбовців.

Там нового міністра оборони ФРН призначили. Одразу пішли чутки , що на відміну від свої попередниці, новий міністр таки нам Leopard'и дасть.
Вірити цьому? Ну, принаймні сподіватися.

Проснулись і офігіли, звісно.

Дуже багато питань до ситуації з загибеллю керівництва МВС: чому були всі на одному борту, чому пілот керував дещо дивно і можна навіть сказати, не дуже професійно.

Ще більше питань, до людей, які намагаються вибудувати ієрархію жертв. Кого має бути більше шкода.
Загибель Міністра, першого заступника і секретаря – це справді погано для воюючої країни. Обов’язки, вочевидь, поки виконуватиме хтось із заступників. Хто буде призначений на посади – побачимо, оскільки це не процес одного дня (другий дебют Авакова, ага).

В будь-якому разі це зайва морока, витрати і новим людям ще потрібен буде час на робоче злагодження.

Відкинувши посадову різницю, будьмо відвертими: всіх жертв об’єднує те, що вони – люди. Різного віку, соціального, матеріального статусу, але люди. У них всіх були рідні, друзі, знайомі, для яких вони були важливими.

Намагатися просувати думку «керівництво важливіше за звичайного громадянина» або «керівництво ідіоти, шкода лише дітей та людей, що там невдало опинились» - завідомо аморально. Ви не будете пояснювати матері, яка втратила свою дитину, що їй варто горювати більше чи менше, бо її син міністр або навпаки - не міністр.

Всі загиблі українці заслуговують пошанування їх пам’яті. Висловлюємо співчуття близьким. 💔

Багато сьогодні та й взагалі останнім часом бачила публікацій про втрату відчуття безпеки.

І виникло єдине питання: а чому тільки зараз?

Все наше життя по-суті, є трагедією. Всі згадують про часи, «коли новин було настільки мало, що ТСН раз на рік вигадувало чупакабру», але ніхто не згадує, що поряд з чупакаброю щодня були новини про смертельні ДТП, авіа- чи кораблетрощі, землетруси, цунамі, інші природні катаклізми, пожежі і вибухи газів, масові отруєння та багато чого іншого.

Пам’ятаю, як я малою любила дивитися три категорії програм: новини, бої ММА і ветеринарну поліцію Хьюстона. В усіх трьох випадках відбувалася якась жесть, але новини і ветеринарні програми демонстрували цінність життя і його непостійність.

Найбільше в цьому плані мені запам’ятався сюжет, здається, кінця нульових, про чоловіка, який пішов до крамниці за банкою соку. Коли виходив – перечепився, банка впала, він – на неї, склом перерізав сонну артерію й помер.

Смерть приходить тоді і там де її не чекаєш. І часто найближче вона саме в моменти ілюзії безпеки. Ви можете померти навіть подавившись сніданком.

У той же час, коли смерть насправді далеко, вона вражає вас, як спостерігача. А коли ви можете бачити і відчувати загибель – тіло та розум автоматично напружуються і дають людині шанс. Тому стати воїном не значить померти, а залишитись цивільним – не значить вижити.

Ні, це не значить, що треба стати параноїком і жити в постійній напрузі. Вас все одно щоразу вражатиме відчуття непередбачуваності життя, ви боятиметеся. Єдиний спосіб подолати цей страх, а радше – примиритися з ним – пам’ятати про свою смерть.

Можливо, комусь з вас випадала нагода читати книжечку самурая Міямото Мусасі, з порадами як не забувати про смерть. Хай Тао взагалі пропонує для цього уявляти, що ви вже мертві.

І нічого страшного у цьому нема. Пам’ятаючи про власну смертність, ми вчимося краще розуміти цінність життя.

⚡️Панове, пропозиція.

Що саме?

Хакатон. Проект для взаємодії переселенців та місцевих мешканців.

Для кого?

Львів’яни або ВПО у Львові. 18-35 років. Зацікавлені в реалізації проекту.

Коли?
З обіду 27.01 по вечір 29.01. Транспорт, проживання та харчування забезпечуються організаторами заходу.

Яка наша пропозиція?

Інтеграція маломобільних груп населення в суспільне життя та сприяння рівним можливостям. Пропонується залучення нечуючих, осіб з порушеннями слуху (у тому числі таких, що виникли внаслідок бойових дій) та загалом небайдужих, до організації тренінгів. Фах не має значення, головне – бажання. Маємо драфт проекту, комунікації із зацікавленими ГО/БО та органами й перспективи для розвитку.

Чому це актуально?

Внаслідок війни у військових та цивільних із зони бойових дій виникають порушення слуху, зокрема через травми від вибухів, однак відсутні пристосування для реінтеграції таких людей в суспільство.

Наразі необхідно:
💠 навчити людей з порушеннями слуху корисним знанням, які допоможуть їм безпечно пережити війну.
💠 Сприяти інтеграції таких людей в суспільство, нормалізацію їх сприйняття, створення спеціальних курсів для підвищення рівня їх кваліфікації.
💠 Залучати до проектів у майбутньому. Зокрема перспективним є напрямок психології, адже людина, що не чує зможе набагато краще зрозуміти та допомогти людині, що втратила цю здатність через війну та надати корисні поради.

Більше деталей або вже хочете долучитися?
Пишіть @Skarlet_fire

💠Підсумки Рамштайну, звісно, неоднозначні.💠

З одного боку нам виділили купу реально корисних і необхідних ніштяків, з іншого боку те, що найбільше потрібно для перемоги – поки блокують. Тут можна було б сказати про зраду, про те, що всім на нас все одно, і що нас оточують лицеміри.

Однак це не новина і неясно, чому тут дивуватись. Ми не можемо виключати, що деякі країни досі не вирішили, що для них важливіше: старий чи новий світовий порядок.

І це не повинно вганяти у відчай. Навіть якщо Україна відмовиться від наступу за порадою США – русня від свого – не відмовиться і відчай ніяк не допоможе нам цей наступ відбити. А от мотивованість, винахідливість, можливо, навіть фанатизм у нашій боротьбі – допоможуть.

Нехай русня проводить приховану мобілізацію і готується до проведення неприхованої. Нехай хоче збільшити армію до 2 млн. Нехай приходять і здохнуть всі тут. Не 2 млн, а всі. Буде страшно, складно, але ми їх викосимо на території, де у нас все своє, де ґрунт, дерева і вітер наші рідні, одночасно сіятимемо хаос в їх тилах. А потім пройдемось переможним маршем по їх обезкровлених болотах, не зустрічаючи на шляху ніякого опору, лише пасивних покірних жінок і таких же дітей.🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Чекаємо паралельно просування питання танків, зважаючи на сьогоднішні заяви Рєзнікова. Навряд чи вони будуть в межах авіаційного Рамштайну, але схоже, що то більш приватні, так би мовити, рішення

"Згадується, яким великим святом для сім'ї був День Соборності. Ми були тісно пов'язані з українськими визвольними рухами ще тоді, у 1919, коли відбувся оригінальний акт злуки, тому це для нас завжди був особливий день. У радянські часи брали участь в заходах, присвячених цій події, хоча це було небезпечно. Були і в ланцюгу соборності 1990. Бабуся тоді знайшла місце між Бродами і Дубно, бо зібралося стільки людей, що ближче до Львова місця просто не залишилося. Кожного року дідусь з бабусею також нагадували, ніскільки єдність важлива для нашого народу і що історія України насправді спільна, нехай як поділена кордонами імперій. Однак тільки минулого року ми всі змогли осягнути, що означає соборність і наскільки важлива єдність. До того ж, єдність не лише одне з одним, але й з мільйонами тих, хто був до нас, хто залишив нам пам'ять, спадок і волю до боротьби"

(с)ваша адмінша

Леопарди від Німеччини та інших - це файно) І ще раз нагадує нам, наскільки цікавими можуть бути сюжетні повороти пані Історії + демонструє нашу витривалість, адже навіть думаючи, що танки нам не світять бодай найближчим часом - не занепадали духом, а лиш готувалися до складної тривалої боротьби❤️

Зеленський підписав скандальний закон 8271.

Впадати в емоції і вважати, що зараз всіх пересаджають - не слід, але на наш юридичний погляд - це негативний момент, щонайменше тому, що для звільнення військових, які, можливо, взагалі ні за що, потраплять за грати - потрібен буде новий юридичний механізм.

🔺Амністія і помилування поширюються не на всі статті КК України і ті, наприклад, хто буде покараний по 403 (непокора командиру, яка, до речі, не має чіткого визначення і найбільш спірна) будуть змушені відбувати покарання повністю.
🔺Окрім того, на місцях може бути складно визначити, чи є наказ командира правомірним і відповідно зреагувати.
🔺І на додачу, покарання для командира 10-15 днів арешту, а для підлеглих вийде 5+ років.

⚖З позитивного: у нас заборонені стихійні судилища, зокрема і в державних структурах. Тобто командир за КК України не посадить підлеглого, а суд може визначити справу як малозначну або таку, що не підпадає під визначення кримінального злочину